EN|RU|UK
Блоги НЦП
"Національний центр правозахисту"
  2095  3

Дніпровська виправна колонія

Установа середнього рівня безпеки. Тут відбувають термін чоловіки, засуджені повторно, в тому числі до пожиттєвого терміну ув’язнення.

В колонії перебуває близько 800 в’язнів, при тому що максимальна кількість місць – 900. Стан будівель загалом задовільний, у деяких приміщеннях зроблено ремонт. На момент нашого візиту готові були ті приміщення, мешканці яких зголосилися самостійно їх відремонтувати. Також ведеться ремонт у їдальні. Ув’язнених не можна змушувати ходити на роботу, а на неї вони зголошуються добровільно. З усієї кількості в’язнів працює близько ста чоловік. Звичайно, засуджені не повинні розцінюватися державою як дешева робоча сила, яка до того ж може виконувати під примусом найчорнішу роботу. Але після виходу на свободу люди, які роками не працювали, навряд чи знайдуть собі заняття за межами колонії, будуть заробляти на життя чесним шляхом.

Хоча мушу погодитись, що вибір в ув’язнених не такий вже й великий: або виготовляти металеві вироби, або працювати в цеху з переробки полімерів. Працювати треба шість днів на тиждень, а робоча зміна триває сім годин – це норма за законодавством. Зарплатню отримують не нижче мінімальної заробітної плати. Якщо врахувати, що в’язнів загалом забезпечують у колонії всім необхідним, то на додаткові витрати 3700 тис грн має вистачати. Але умови праці все рівно не з легких: всю зміну на ногах, постійний шум від працюючого обладнання і пил.

Можливо, варто було б урізноманітнити заняття для в’язнів, щоб дати їм більше можливостей для розвитку, навчання. Умови перебування у колонії хоча б частково і поки що малопомітно, але покращуються. Працівники колонії намагаються при можливості зводити до мінімуму різницю між життям у в’язниці і життям на свободі. Засудженим надається право на короткострокові побачення (4 години) один раз на місяць і тривале (до трьох діб) один раз на три місяці із близькими родичами.

Зустрічаються ув’язнені з родичами у окремих приміщеннях. Кімнати для побачення у колонії №89 відремонтовані, затишні, наскільки їх можливо було зробити такими у колонії. Є куточок для дітей, куди іграшки приносять працівники закладу. Як вони ж нам повідомили, намагаються створити для ув’язнених умови, схожі на домашні, тому уникають сірих кольорів, кольорів відтінку хакі, якими зазвичай фарбували стіни колоній раніше: зараз на стінах шпалери спокійних тонів.

Натомість основна функція колонії – перевиховати людину, зробити так, щоб після виходу на свободу колишній злочинець не скоїв правопорушення повторно. Для цього треба адаптувати його до життя  в суспільстві. Помітно, що у в’язнів з‘явилося більше прав, але поки що не видно, щоб їм створили такі умови, завдяки яким їм відкрилися б нові можливості після виходу з колонії. Досі великий відсоток чоловіків потрапляють до місць ув’язнення повторно: їм важко знайти себе за межами колонії.

Також відвідали СІЗО у Дніпрі, де нам вдалося поспілкуватися з головним лікарем. Укомплектованість медичним персоналом на 90%. Існує проблема з вузькопрофільними працівниками. Зараз саме відбуваються зміни у сфері медицини в місцях несвободи. За офіційними даними, за минулий рік у пенітенціарних закладах України померли 568 ув’язнених. Але ця цифра може бути більшою, оскільки офіційній статистиці не довіряють: траплялися випадки, коли лікарі допомагали керівництву колоній прикривати злочини проти ув’язнених. Тому в рамках пенітенціарної реформи планують медиків зробити незалежними від керівництва в’язниць та СІЗО. Завідувати медициною у місцях несвободи буде Центр охорони здоров’я кримінально-виконавчої служби, підпорядкований міністерству юстиції.

Яна Степанковська

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх