EN|RU|UK
Блоги Тетяна Попова
експерт зі стратегічних комунікацій ГО "Інформаційна безпека"
  1007  1

Боротьба з фейками – pro&contra

6 червня ми будемо святкувати День Журналіста і багато говорити про важливість свободи слова для збереження демократії. Але в той же час ми бачимо як Росія використовує доступну свободу слова в західник країнах та Україні для маніпулювання та дезінформації. Багато країн в різні періоди своєї історії поверталися до питання правової відповідальності ЗМІ та журналістів за наклепи, фейки, дезінформацію та інші факти неетичного поводження. На фоні гібридної війни ця тема черговий раз набула свого поширення, як в ЄС та США так і в Україні. Як можна поєднати боротьбу з зовнішньою іформагресією та збереження свободи слова?

Французький шлях та інший міжнародний досвід

Франція під час останньої президентської кампанії відчула на собі потужність російського негативного інформаційного впливу з використанням всього арсеналу: фейків, маніпуляцій, неконструктивної пропаганди, і вирішила з цим боротися. Висновки були зроблені і після голосування на медіаполе Франції почне впливати так званий закон «про фейки в передвиборчий період», який планується до розгляду вже цього літа.

Планується, що в законі окреме місце буде присвячено іноземним ЗМІ: у випадку використання ними дезінформації та інших прийомів неетичної поведінки це загрожує втратою ліцензії щодо роботи в національному інформаційному полі.

Важливо, що законом встановлюється відповідальність не лише за публікації в ЗМІ, а також і в соціальних мережах, блогах та інших інформаційних ресурсах масового використання.

Найбільш важливим та повчальним положенням закону буде те, що рішення про заборону чи обмеження будуть приймати не спецслужби або органи виконавчої влади, а виключно суд.  Лише суддя матиме право на підставі наданих матеріалів вирішити протягом 48 годин про законність публікації (чи є, наприклад, матеріал фейковим).

Триває потужне комунікаційне супроводження законопроекту. До його обговорення залучені національні та міжнародні ЗМІ. 79% опитаних французів підтримують законопроект. Сьогодні основним застереженням опонентів є сумніви в рівні кваліфікації суддів визначити факт маніпуляції, дезінформації, пропаганди тощо.

Схожі правові обмеження чи їх ініціативи ми можемо знайти в інших країнах.

Про обмеження для ЗМІ та їх відповідальність у низці східних країн говорити не будемо, там ситуація абсолютна інша. Як правило, держава через правоохоронні органи та спецслужби має набагато більше повноважень для контролю ЗМІ, існує смертна кара, але такі підходи важко назвати цивілізованим зразком для наслідування нами.

Уряди можуть ще довго вирішувати зазначене питання. Але приватний бізнес та громадянське суспільство знаходять свої власні рішення. Непоганий приклад при цьому демонструють провідні ІТ-компанії. Видання «The New York Times» недавно повідомило про наміри більш ніж 30 високотехнологічних компаній (включаючи «Facebook», «Microsoft», «Oracle», «Symantec», «FireEye», «HP», «Nokia», «Telefonica» тощо) офіційно оголосити що вони публічно відмовляються брати участь в будь-яких кібератаках, організованих урядом будь-якої держави. Мова йде про атаки на громадян та підприємства всіх країн світу без виключення. Одночасно компанії беруть на себе добровільне зобов’язання  надавати допомогу будь-якій країні, яка стала об’єктом подібної атаки в кіберпросторі, незалежно від її причин. Одночасно повідомляється, що деякі потужні компанії («Google», «Apple», «Amazon») поки що відмовляються від участі в проекті. Фейсбук та Твітер почали також активніше боротися з фейками та hate speech в своїх мережах.

Український шлях

Як ми бачимо, наведена тема дуже багатогранна. Але цікаво, навіщо нашим політикам замість створення широких можливостей та умов для повноцінного функціонування ЗМІ механічно копіювати лише тему обмежень та переслідувань в українському інформаційному просторі? Нам потрібно відвернути від себе журналістів провідних світових медіа та поставити в «свої» рамки українські ЗМІ? Розумію, перед виборами є багато охочих. Але на що ми тоді сподіваємося, коли головною зброєю проти російського агресора ми обрали правду про події в Україні та навколо неї?

Не встигли ми забути про недавню ініціативу деяких депутатів від коаліції внести законопроект про відповідальність за фейки та наклепи, як банальний скандал навколо постачання озброєнь з-за кордону перекинувся на тему свободи слова та діяльності ЗМІ. Мова йде про недавні корупційні звинувачення в ЗМІ щодо закупівлі Україною бойових машин БМП-1 в Польщі.

Голова комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони, який став фігурантом публікації у виданні «Новое время» заявив, що ініціював підготовку змін до законодавства, які передбачають кримінальну відповідальність за «підрив обороноздатності шляхом поширення неправдивих даних».

Отже, нашими політиками замість конструктивної комунікації з мас-медіа в черговий раз використано залякування - підхід, який важко назвати конструктивним.

Власне бойова техніка нам потрібна. ЗС України продовжують формувати нові частини, поповнювати поточний некомплект техніки в існуючих підрозділах. Ураховуючи те, що власний ОПК та бюджет не дозволяє нам в стислі терміни отримати достатню кількість нової сучасної техніки – можна як тимчасовий захід розглянути питання закупівлі вживаних зразків за кордоном та їх відновлення (модернізації). Але наведена ситуація здатна відвернути довіру та бажання співпрацювати з Україною з боку потенційних зарубіжних партнерів в дуже чутливих питаннях ВТС. Тим самим буде досягнуто мети однієї з спеціальних операції РФ: зірвати контракти України в сфері ВТС та скомпрометувати її як надійного партнера на ринку озброєнь.

Але справа полягає не тільки в озброєннях. Війну зі ЗМІ в епоху нових інформаційних технологій старими методами та заборонами виграти неможливо. Переможена сторона завжди відома до початку таких баталій.

Таку думку висловила виконавчий директор Інституту масової інформації. Вона  нагадала, як у часи президентства Януковича народні депутати так само пропонували запровадити кримінальну відповідальність за наклеп: «Чим зумовлена ця ініціатива? Вона схожа на спробу "перевести стрілки" і, замість того, щоб дати відповіді на питання, поставлені в статті, – атакувати журналістів зі звинуваченнями у підриві обороноздатності. Хоча чим саме оприлюднена ціна на танк раптом "підриває обороноздатність", не зовсім зрозуміло».

З нею цілком погоджується  народний депутат та журналіст Мустафа Найєм:  «ми всі розуміємо, що нічого спільного з захистом обороноздатності країни цей закон не матиме. Це банальна помста злодіїв – журналістам. Тепер залишається чекати, як провалиться ця спроба обмежити свободу слова. У такому протистоянні з журналістами ще ніхто не вигравав. А ось імідж країни і нерви собі зіпсувати можуть».

Голова НСЖУ Сергій Томіленко заявив: «Чиновники мають поважати журналістів та усвідомлювати свою підзвітність громадянам. Не лякати редакції та авторів "факт-чекінгом", "боротьбою з фейками" та відповідальністю, а визнавати свій ключовий обов'язок - звітувати перед суспільством»

Отже, в країнах світу періодично піднімається тема про заборони та встановлення відповідальності за наклепи, фейки та інші факти неетичного поводження в ЗМІ та соціальних мережах. Дискусії мають право на існування. Одночасно західне суспільство дуже чутливе до будь-яких обмежень, тому особливих перспектив практичної реалізації певних заборон та встановлення відповідальності не передбачається. Чим не привід замислитися нам? Протягом минулого року в Україні зафіксовано 281 порушення свободи слова. Невже ми після цього під прикриттям боротьби з фейками хочемо ще більше посилити тиск на ЗМІ?

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх