EN|RU|UK
Блоги Макс Мирошниченко
  1  0

Україна 100 років тому: мирні переговори з Росією, земельне та мовне питання поділило суспільство

Життя Української держави за матеріалами українських видань 1918-го року

У березні із звільненням Києва від більшовиків Українська Народна Республіка отримала столицю. Сюди повернулися Центральна Рада та уряд. Тогочасні газети дають нам зараз змогу оцінювати стан української держави та суспільства. Виявляється, виклики та проблеми тих часів постають перед нами і зараз. Ось що сповіщала преса 14 травня 1918-го року

На початку травня 1918-го року українська, російська та європейська преса писала про переворот в Українській Народній Республіці. Наростаюча анархія та управлінський вакуум та нездатність вирішити земельні питання, що поставило під загрозу урожай 1918-го року змусило українські консервативні кола дворян, промисловців, підприємців та великих землевласників при допомозі німецької військової адміністрації розігнати Центральну Раду та усунути від управління українську соціалістичну інтелігенцію.


Павло Скоропадський ліквідував УНР, замість неї постала «Українська Держава» з тим же самим гімном «Ще не вмерла Україна» та синьо-жовтим прапором. На цьому схожість завершувалася. На держави стояв гетьман, який повністю контролював уряд. Майбутнім парламентом, замість Центральної Ради та Українських Установчих зборів мав стати Державний Сейм. Його скликання гетьманська адміністрація відсувала на невизначений термін, оскільки гетьман вважав, що атомізоване та роз’їдене соціалістичною та більшовицькою пропагандою суспільство не в стані обрати якийсь працездатний парламент, який приречений перетворитися на потонулу у балачках Центральну Раду.

Ця новина відразу сколихнула європейські ЗМІ, - преса Центрального блоку писала, що нарешті в Києві постала влада, яка зможе організувати виконання союзного договору із постачання до Німеччини та Австро-Угорщини хліба та м’яса. Преса Антанти писала, що Німеччина поставила більш лояльний до себе маріонеточний режим в Україні. Громадська думка в Україні розривалася між «зрадою» та «перемогою». Українські соціалістичні партії вважали, що гетьманський уряд зі своює політикою віднослення приватної власності та повернення в село крупних землевласників – контреволюційний. До того ж дворянська аристократія, орієнтована на Росію, зрадить національні інтереси України. «Переможці» ж заспокоювали суспільство тим, що уряд ніскільки не виступає проти самостійноті України і лише сильна влада здатна провести кардинальні реформи.

Газета «Відродження» сповістила про перехід в опозицію до гетьманського уряду соціалістів-революціонерів та соціал-демократів. З українських партій на початку лише соціалісти-федералісти вагалися. Гетьман Скоропадський вів консультації з есефами щодо можливості входження в уряд 1-2 представників від їх партії. Газета «Свобода» повідомляла своїх читачів, що соціалісти висунули наступні умови гетьману, за якими вони увійдуть до уряду:

-  гетьман у подальшому мав відігравати роль президента України на основі Конституції УНР

-  після скликання Установчих Зборів гетьман мав обиратися загальним голосуванням

-  земля мала все-таки стати державною власністю

Німці та Скоропадський відхили ці умови. Відтак, нова адміністрація мала спиратися виключно на клас крупних землевласників, банкірів, промисловців, які часто орієнтувалися на відновлення великої Росії та на німецькі багнети. Газета «Нова Рада» за 14 травня повідомляла про те, що кадети почали вести переговори із німцями щодо встановлення другої державної мови в Україні. Ці чутки особисто спростовували у кількох інтерв’ю сам гетьман та голова уряду – Федір Лизогуб. Повідомлялося, що гетьман приймав делегацію духовенства. Йшли переговори про автокефалію Української церкви. Незважаючи на це, львівська газета «Діло» повідомляла, що мета уряду Скоропадського - з’єднання із Росією. Повідомлялося, що парламентарі центральної Ради збираються на Уманщині та готують п’ятий універсал про скасування гетьманства, а професор Грушевського покинули сили. Насправді, Центральна Рада не збиралася, а Грушевський після гетьманського перевороту дійсно відійшов від державних справ і зосередився лише на науковій діяльності. Усе це змусило Скоропадського увести цензуру – в Україні закривали більшовицькі видання, та не допускали до друку матеріали із «антиурядовими» закликами.

Наступною важливою справою для нової влади стало завершення війни з червоною Росією. Німецькі та українські війська на той момент звільнили від більшовицьких «республік» Крим та Донбас. Українські та німецькі війська стояли під Суджею, Курськом, містами Воронізької губернії та під Ростовом. У цей час червоні запросили перемир’я. Відтак російський та український уряди мали провести мирні переговори, які би визначили демаркаційну лінію між РСФСР та Українською Державою. Переговори планувалися розпочатися у Києві 22 травня. Як виявиться згодом, більшовики використовували своїх дипломатів у стлиці Україні для прямої підривної діяльності – ними перевозилася вибухівка та великі суми грошей для більшовицького підпілля.

Більше інформації про українську історію читайте на особистому телеграм-каналі автора historiogram





Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх