EN|RU|UK
Блоги Диана Макарова
Волонтёр
  1433  2

Трубач Майдану

… ««Революция, как бог Сатурн пожирает своих детей. Будьте осторожны, боги жаждут» (Пьер Виктюрние́н Верньо́) 

Вперше я почула його трубу, переглядаючи стріми.

Я тоді повернулась вночі з Майдану. Там були наші – палала Груша. Я йшла хоч трохи поспати, бо зранку треба знову в бій. Але сіла до екрану і прикипіла до звуку тієї бойової труби.

… Палала Груша – це один з паролів Майдану. Зараз же як? – лише лінивий не був на Майдані. І всі як один палили той нещасний БТР – хоча БТР був трохи пізніше. Але всі палили, геть усі. І коли хочеш дійсно взнати, був чи не був герой на Майдані – спитай у нього:

-  А на Груші де був? – і поглянь на реакцію.

То була перша наша атака. Ключове тут – наша. Бо до того лізли саме по наші душі, а з Грушею ми відчули, як воно, першими йти у бій. І саме Груша йшла по майданівських серцях, тренуючи їх перед великими і справжніми боями. А він стояв на розі Грушевського й Хрещатика, на площі – і грав на своїй трубі. Усю ніч грав, і несли дими Майдану звук бойової труби – нашої труби.

А десь за рік по тому наша волонтерська колона поповнилась ще однією машиною – машиною Кості-трубача. Так і жили – з Майдану прямо на війну. Гробили свої серця та душі, розбивали свої машини, направляючи їх на донбаське бездоріжжя.

-  Про вас забудуть. Вас свої ж зімнуть і зітруть в порошок. Революція пожирає своїх дітей. – казали нам.

Ми відмахувались від тих слів, ми йшли не за славою. Мабуть, ми знали, що так воно і буде.

Костя Олейник, Трубач Майдану, волонтер фронту, у 2015 році попав в аварію. Його машина була розбита вщент. Винуватець аварії сказав одразу, що відновити розбиту машину він не зможе. І волонтери почали збирати гроші на нову машину для Кості. Машину, яка повинна була знову йти на фронти. Волонтерство усім миром купило для Кості нову машину – та де там нову, то був один з мікроавтобусів, які пригнали з Європ для того, щоб гнати далі, на фронт. І бус пішов на фронт.

Костя пише:

«После репортажа в новостях на центральном телеканале откликнулись люди практически со всей Украины и мне удалось собрать эквивалент 4 тысячи долларов США. Волонтеры Германии нашли мне такой же бусик, волонтеры из Лубнов помогли его доставить в Украину и передали мне в пользование, а местные журналисты даже сделали телерепортаж момента передачи бусика мне.»

І знову золота труба Костянтина Олійника почала звучати на фронті, тепер вже у складі концертної волонтерської групи «Вольниця»

«… яка працює за для перемоги України з травня 2014 року, здійснила 107 поїдок в зону АТО, дала понад 400 концертів. Очільниця «Вольниці» - письменниця Світлана Кас’яненко створила 2 альбоми авторських пісень, під їх нагороджували бійців, а наш чудовий фотокореспондент – Леонід Логвиненко видав декілька книг про війну, та за кількістю публікацій про війну заслужив почесне звання «журналіст року». Ми перевезли десятки тонн необхідних речей для бійців.»

https://www.facebook.com/oleynikbarni/posts/1194163327387128

Звичайний волонтерський шлях, правда?

Аж ось його закінчено:

«И вот снова беда: бусик арестовывают под Новомосковском, сработал «Рубеж» машина в розыске по криминальному делу (273 эпизода ворованных, «отжатых в зоне АТО, «Двойниках» с фальшивыми документами). Мне непонятно, как и зачем в этот криминальный список на арест вписали мой волонтерский бусик (ему цена 2-3 тыс. евро не больше) Кого и зачем он заинтересовал ?
Мне удалось попасть на личный прием к начальнику полиции Харьковской области. Предоставил ему документы, разьяснил сложившуюся ситуацию, разобрались и выяснили, что мой бусик не имеет к этому УД никакого отношения. И вот под сохранную расписку и с постановлением Новомосковского следствия мне возвращают мой бусик.
И опять поездки, концерты, необходимые грузы помощи, опять «Вольница» на передовой у бойцов.
Рано успокоился, опять арест в Харькове, опять сработал «Рубеж», опять это же УД... Удалось связаться со следователем в Киеве. Приехал в Киев с документами, дал показания, следователь обещал не настаивать в суде на аресте(как пояснил следователь суд необходимая по закону процедура). На суде следователь подставил своего младшего коллегу, который признал, что по УД на мой бус никаких криминальных доказательств и притензий нет, но следствие настаивает на аресте так, как мой бус не заплатил 3.5 тысячи долларов госпошлині и не зарегестрирован должным образом на Украине.»

Тобто, незважаючи на встановлене – автобус в угоні не значиться – все ж спрацювала ухвала суду про вилучення бусу. А що ж на цей раз?

А на цей раз – плати державне мито, піймали злочинця, лікує суд. Три з половиною тисячі доларів призначено сплатити за розмитнення того нещасного, побитого фронтами, автобусу, майже його ціну при покупці. Звичайно, у волонтерів таких грошей нема.

А нічого ото була ввозити автобуси «на халяву» - відповідають їм. Є закон, нерозмитнені машини мусять легалізуватись.

І начебто все правильно. Бо саме за законність ми стояли на Майдані. Саме за це співала Костіна труба. І ми вже бачимо, як геть усі машини на «євробляхах» в країні вилучено або розмитнено, правда?

Чого смієтесь?

Що, не всі вилучено? Не всі розмитнено?

Що, почнемо з волонтерів? А там і до фронтових «євроблях» доберемось. Ось вони, головні злочинці перед державною фіскальною службою! Ось вони, ті, що вирішили збагачуватись, ганяючи не розмитнені машини!

… Я згадую.

Ми женемо на фронт. Сніги, заходить хуртовина. На нас чекають в Пєсках і Станиці, в нас точки у Водяному і Щасті. Костіна машина йде першою. Раптом вона починає вальс на сніговій дорозі.

-  Костя, не спи! – кричимо ми в телефон.

Але ми й самі куняємо. Стати б поспати, хвилин хоч двадцять, але ніколи. На нас чекають. В донецькому аеропорті йдуть бої, ми веземо машину самих лише медикаментів. Ми спиняємось, саджаємо до Кості когось з екіпажу з наказом – співай, танцюй, розказуй анекдоти, лише б водій не спав. І продовжуємо шлях, теж співаючи, регочучи, плачучи у своїй машині – що завгодно, аби не заснув водій.

Так і жили, так і воювали, таким був темп, в якому головним звучало – прибути вчасно на фронти, вигрузити привезене, щоб розвернутись, помчати додому, трохи поспати, загрузити машини і знову на фронт.

О, ми страшенно «збагатились» за ці роки.

Ми збагатились на розбиті власні машини. Розбиті часом вщент, відновлення не передбачено. Ми збагатились на втрачене назавжди здоров’я. А хтось з нас так «збагатився», що й досі ходимо на його могилу.

Ми добре знаємо, що революція пожере нас. Ми вже розуміємо, що по війні про нас забудуть. Але ми й далі просимо лише про одне – лишіть для нас змогу працювати. Там же, на фронті.

Я читаю листа від Костянтина Олейника:

«Все, что было у меня: ЗДОРОВЬЕ, БУСИК и ТРУБА чтоб жить и работать у меня забрали не СЕПАРЫ... Забрала наша Украинская власть и искуственно организованное беззаконие.»

І я не знаю, що можна зробити у цій ситуації – коли за законом начебто усе правильно, але чомусь закони нашої країни діють вибірково, вилучуючи саме фронтові машини.

І я не знаю, що порадити Костянтину та фронтовій групі волонтерів – подавати на апеляцію? Шукати класного юриста, щоб той міг супроводжувати цю справу? Але ж де волонтерам взяти гроші для того класного юриста?

Але я знаю одне – ця історія повинна мати найперше розголос. Я прошу журналістів та блогерів звернути увагу на оцю вибіркову «законність»

Так, ми знаємо – революція зжере нас перших. Бо ми її діти, такі вже закони смутних та гарячих часів. Але так бути не повинно.

Оця історія з мікроавтобусом Трубача Майдану та фронтового трубача – це один з прецедентів. На усіх нас, хто не мав майже нічого до війни, та у війні втратив і те, кинувши під колеса жаданої перемоги – чекає щось подібне. І це логічно. Нема в нас ні сил, ні грошей, аби відстоювати:

-  ім’я

-  майно

Нема ні сил, ні грошей для судових тяжб.

У нас лишаються тільки сили, щоб і надалі працювати для перемоги. І ми не просимо іншого.

Дайте можливість працювати. На фронті, в тилу для фронту, і знову на фронті – і я точно знаю, що це єдине бажання Костянтина Олейника.

Трубача нашої війни.

Трубача Майдану.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх