EN|RU|UK
Блоги Сергей Иванов
журналіст, телеведучий
  9120  10

Неприродна монополія

Я не впевнений, що вже за два роки ви наважились би написати матеріал про це, - сказав один з моїх співрозмовників після того, як я записав його коментар.

Чому? 

Тому що це небезпечно зараз, а за два роки цей бізнес остаточно зіллється з криміналом. 

Лотерея - одна з найпопулярніших ігор серед людей будь-якого віку. Для когось це розвага, для когось - шанс кардинально змінити життя, для когось - важка хвороба. В будь-якому випадку, якщо не всі, то переважна більшість людей принаймні один раз випробовувала долю, купуючи лотерейні білети. Отже це вигідний бізнес як для держави, так і для приватних компаній, оскільки його двигуном виступає сама людська природа, азарт, притаманний усім без винятку. 

Лотерейний ринок - щедрий донор держбюджету. Точніше, колись був. Скажімо, у 2013-му році відрахування до бюджету склали 321 млн грн, тобто $40 млн. У 2014-му почалося зниження до 318,9 млн грн, а далі відбулася дуже дивна річ - глобальна тенізація цього ринку, в результаті чого надходження до бюджету впали до 26,5 млн грн у 2015 році, 64,2 млн грн у 2016 році. Як з’ясувалося, причина цього обвалу не була випадковою. 

Після розпаду СРСР на території України залишились підприємства, які входили в структуру “Спортлото”. Їх тоді було одинадцять, і за своєю конфігурацією вони покривали на так звані “зони”, передбачені ще Держпланом СРСР. Наприклад “Київська зона” включала в себе Київ, Черкаси, Чернігів, Житомир. “Львівська зона” - Львів, Луцьк, Івано-Франківськ. Лотерейні підприємства, які залишилися, були реорганізовані Держкомспортом України в державне підприємство, яке отримало назву “Молодьспортлото”. Початок 90-х на теренах колишнього СРСР був надзвичайно цікавим і жорстоким часом. Почалася активна криміналізація всіх ринків, і ринок лотерей не став винятком. Станом на 1994-й рік в Україні різними компаніями проводилося приблизно 96 лотерей. Наприклад, Кримське трамвайно-тролейбусне управління проводило свою лотерею, райадміністрація рандомного району в умовній Черкаській області - свою. Лотереї проводилися фактично без правил, адже регуляторного законодавства просто не існувало.

В 1994 році було ухвалено перший Закон “Про оподаткування прибутку підприємств”, який встановив початкові правила у тому числі для хаотичного лотерейного ринку. Це був перший крок. Другий крок - за ініціативою “Молодьспортлото” лотерейні білети було віднесені до бланків суворої звітності, з номерами і відповідним обліком. Таким чином було нанесено удар по шахраях, які до цього безкарно висмоктували гроші з населення. Підробка лотерейних білетів отримала конкретну кримінально-правову кваліфікацію. 

Коли на ринку було наведено відносний порядок, почали з’являтися нові компанії. У 1997-му році з’являються “М.С.Л.” (на базі “Молодьспортлото) і “Українська Національна Лотерея” (надалі - “УНЛ”). Засновники “УНЛ” - український комерсант Валерій Коваленко та його партнер - громадянин Великої Британії Рамзес Саркіс.  На український ринок “УНЛ” заходила під прикриттям іноземної офшорної компанії. 

Сергій Тігіпко, віце-прем'єр з питань економіки в кабінеті Павла Лазаренка, доручив звернутися до Європейськой асоціації державних лотерей і отримати інформацію стосовно компанії Olimpic Gold Ltd., яка мала намір організувати проведення лотереї в АР Крим.

Olimpic Gold Ltd. приблизно півроку пропрацювала в Криму, після чого за допомоги тодішнього міністра фінансів України Мітюкова, голови комітету з фінансів та банківської діяльності ВР Терьохіна і голови комітету забезпечення правоохоронної діяльності ВР Стретовича отримала дозвіл на проведення лотереї по всій Україні. При цьому вони мали підписаний договір з Мінфіном, яким Мінфін уповноважував їх на проведення лотереї від свого імені. 

На початку 2000-х партнером у “УНЛ” з’являється американський партнер - GTECH Corporation - і саме з його появою починається історія монополізації лотерейного ринку. Коваленко і Саркіс, які мають ліцензію, просто беруть у долю ще одного партнера під цю ліцензію.  Намагаючись позбутися конкурентів, Olimpic Gold Ltd., звертається до прем’єра Кінаха з листом, в якому вимагає віддати ринок їм Кінах дає доручення розібратися міністру економіку Шлапаку. Шлапак пише висновок, що в даному випадку йдеться не про інвестиції в українську економіку, а лише про імпорт обладнання, таким чином спроба встановлення монополії за допомогою адмінресурсу провалюється. Приблизно у 2003-2004 роках впроваджуються діючі правила, і починається зростання ринку. 

Цікавий момент: Olimpic Gold Ltd. стверджувала, що інвестувала в Україну $60 млн, і це абсолютна маячня, бо якби знайшовся навіжений, який на початку 2000-х вкинув би в українські лотереї таку суму, він моментально став би монополістом. Тобто, говорячи простіше, це була звичайна “пралка” - гроші заходили, а потім, вже відмиті, виводилися на офшорні рахунки як оплата за якісь ефемерні послуги. 

Станом на 2013 рік “УНЛ” мала частку ринку в розмірі 15%, але з початком російсько-української війни її справи різко пішли вгору. 

Після Майдану новосформована влада з подивом з’ясувала, що лотерейний ринок країни - це аж 13 мільярдів. Відповідно, виникло запитання, чиї це 13 мільярдів, і щоб довго не розбиратися уряд вирішив, що право займатися державними лотереями матиме лише “Ощадбанк”. Наприкінці 2014-го році в Раді реєструється новий законопроект, за яким державні лотереї стають винятковою прерогативою  “Ощадбанку”. Задум дуже простий - нібито державна монополія, під яку заводяться лотереї, ігрові автомати та ін.  Потрібно зауважити, що голова “Ощаду” Пишний сприйняв цю ідею без ентузіазму і досі вперто ігнорує її, оскільки розуміє, наскільки вона дикунська. Менше з тим, починається полювання на конкурентів “УНЛ”, яка отримала надійну “кришу” в особі наближених до Президента депутатів Третьякова, Загорія і колишнього глави АП Ложкіна. 

Першим “з’їдають” компанію “Патріот”, яка тісно співпрацювала з оточенням Януковича, і це виглядає цілком природним наслідком зв’язку з “Сім’єю”. Але на ринку залишається ще один крупний конкурент - “М.С.Л.”. Спочатку його намагаються підловити на порушеннях, а коли це не спрацьовує, в нетрях Адміністрації Президента народжується Указ №549/2015, яким вводяться в дію низка санкцій, під які потрапляє і компанія “М.С.Л.”, яка у 2013-му році сплатила до бюджету 163 млн грн, а в 2014-му - 97,9 млн. Головна претензія - наявність у  структурі власності російського капіталу - “Альфа-Груп”, власником якої є відомий російський олігарх Фрідман. 

Керівництво “М.С.Л.” відкидає ці звинувачення і стверджує, що ніколи не мало справ з Фрідманом. Вони співпрацювали з міжнародною інвестиційною групою “Alfa Capital Partners”, в якій, окрім  “Альфа-Груп” брала участь низка крупних західних компаній, у т.ч. JP Morgan Chase і Rothshild & Co. Група керувала трьома фондами загальною вартістю $700 млн і була закрита у квітні 2015 року. Тобто станом на момент застосування до“М.С.Л.” санкцій їх міжнародна компанія-партнер з часткою російського капіталу у розмірі 20% була ліквідована, про що не могли не знати ініціатори накладення санкцій. Очевидно, що справжня причина переслідування головного конкурента “УНЛ” лежала в іншій, більш прагматичній площині. До того ж, навряд чи можна назвати “АСР” партнером “М.С.Л.”, оскільки вони лише планували купувати частку, але згорнули свою діяльність на цьому напрямку ще у 2009-му, після курсової турбулентності. 

Звідки ж взялися дані про участь “Альфа-Груп” у бізнесі “М.С.Л.”? Виявляється, ще у 2012 році компанія планувала проведення лотереї для фінансування Євро-2012 керівництво “М.С.Л.” надало уряду відомості, що проводитиме лотерею за участі “Альфа-Груп”. Враховуючи проросійську орієнтацію тодішньої влади, а також впливовість Фрідмана, це мало стати певною запорукою безпеки в контексті апетитів “Сім’ї”. Офіційно “Альфа-Груп” ніколи не входило до структури “М.С.Л.”.

Коли Міністром фінансів стала Наталія Яресько, вона вирішила повернути в Україну компанію згадану вище “GTECH”, тільки в іншій іпостасі - як єдиного оператора лотерей в Україні. На переконання Яресько, іноземне походження компанії апріорі гарантувало її чесність. На скандали, які супроводжували “GTECH” за його історію -  хабарі, розкрадання, підтасовування результатів тиражів - закрили очі. Але й це намагання створити монополію зірвалося, як  в історії з “Ощадбанком”. 

Отже на ринку залишилися дві крупні лотерейні компанії - “УНЛ” і “М.С.Л.”. Остання вже перебувала під санкціями, але її головному конкуренту цього було замало, і на початку 2015-го року Коваленко-Саркіс вирішили остаточно позбутися встановити фактичну монополію за допомогою впливових людей з оточення Президента. З цією метою вони погодились віддати їм левову частку бізнесу. В матеріалі “ЛОТО-2016. Кто победит на рынке государственных лотерей” на “Цензор.НЕТ” зазначено, що в 2016 році в УНЛ з'явився новий власник - кіпрська компанія Efamiando Holdings, створена 30 грудня 2015 року. Відповідно до виписки з кіпрського реєстру, яку взяв БЦ, Efamiando записана на секретарські компанії з Кіпру: Dadlaw Nominees і Dadlaw Secretarial. В українському реєстрі вказано, що кінцевий бенефіціар “УНЛ” - такий собі Роман Зеньо з Тернополя, тренер з велосипедного спорту місцевої дитячої спортивної школи. ГНу ви зрозуміли: звичка записувати бізнес на найбезглуздіших персонажів - це коронна фішка українського політикуму. Насправді за тернопільським велосипедистом стояли набагато потужніші фігури - екс-глава АП Ложкін, депутат Загорій і депутат Третьяков, який, до речі, має в “УНЛ” опціон і не приховує цього. 

У 2016 році прийшов новий уряд, і проблемами лотерейного ринку почав займатися міністр фінансів Данилюк. Був розроблений законопроект  №4663 “Про детінізацію ринку азартних ігор та забезпечення доходами бюджету з метою виконання соціальних зобов'язань”, але він не отримав підтримки в комітетах і навіть не вносився до розгляду в сесійній залі. З огляду на це лобісти монополії “УНЛ” вигадали нову схему - впровадження так званих ліцензійних умов. Проект Постанови «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей та встановлення розміру плати за видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей»  та відповідний пакет документів з’явився на сайті Мінфіну 5 травня 2017 року, і його ухвалення означатиме остаточний крах вітчизняного лотерейного ринку. Наводжу декілька найбільш дивних нововведень.

1) Штучна монополізація приватним оператором та обмеження доступу іншим учасникам. Відповідно до проекту, не може стати ліцензіатом суб’єкт господарювання, якщо до будь-яких осіб пов’язаних з ним застосовані санкції відповідно до Закону України «Про санкції» та не має 10-річного досвіду роботи на українському ринку . При цьому, обмеження триває протягом дії санкцій і ще трьох років після скасування санкцій. Сьогодні під санкціями знаходяться «МСЛ» та «Патріот». А «УНЛ» відповідно залишається єдиним гравцем, який отримає ліцензію. Щодо «Ощадбанку»  – реакція Пишного описана вище.

2) Задекларовані прогнозовані витрати суб’єктів господарювання на отримання ліцензії не відповідають дійсності. 

Якщо все ж з’явиться сміливець, який захоче отримати ліцензію на випуск і проведення лотерей, то вже в перший рік діяльності він муситиме сплатити:

- фіксовану частину 162,4 млн. грн;

- нефіксовану частину за кожен пункт розповсюдження. Чинним законодавством передбачається, що у кожного оператора лотерей повинно бути не менше 5000 пунктів розповсюдження, отже для збереження існуючої мережі оператор повинен сплатити щорічно  мінімум 5000*16240=81,2 млн. грн. Цю суму оператор лотерей буде змушений платити щорічно. 

Тобто вже за перший рік оператор повинен сплатити 162,4 млн.+81,2 млн. мінімум або 893,2 максимум, що складе 243,6 млн. або 1,05 млрд. (один мільярд п’ятдесят п’ять мільйонів шістсот тисяч гривень) відповідно. 

Для порівняння: оборот всього лотерейного ринку в 2016 році становив 802,8 мільйонів грн. Крім того, оператор лотерей сплачує додатково податки: 18% з доходів, що залишилися після формування призового фонду, 18% ПДФО з усіх виграшів та 1,5% військового збору з усіх виграшів. 

Фактично такими незаконними завищеними вимогами та обмеженнями до осіб, які можуть звернутися за отриманням ліцензії на випуск та проведення лотерей, а також незаконною і непомірно високою платою за ліцензію, Мінфін тим самим нищить існуючий лотерейний ринок та створює абсолютну монополію для компанії “УНЛ”. Яким чином? Коли УНЛ отримає монополію, в Раді внесуть зміни до подактового законодавства, щоб знизити податкове навантаження на монополіста. Але навіть якщо щось станеться Рада  цього не зробить, система контролю за сплатою податків в сфері лотерейного бізнесу фактично відсутня. Начебто цим мав би займатися Мінфін, який, у свою чергу, не має повноважень контролювати достовірність нарахування і сплати податків. 

Що втрачає держава? 

Потенціал лотерейного ринку - це приблизно 3-4% від загальної суми, яка, умовно кажучи, лежить в кишенях громадян. Тобто  це приблизно той відсоток, з яким людина досить легко може розлучитися. На західних ринках навіть існують обмеження щодо витрат на лотереї, оскільки перетравити таку кількість грошей у законний спосіб доволі складно. До того ж, західні регулятори розуміють, що люди мусять працювати, а не проводити цілі дні у гральних закладах, бо соціальні наслідки цієї аддикції дуже сумні - втрата контролю над психічним здоров'ям людей, зубожіння сімей гравців. В Україні таких обмежень просто не існує.

Отже чим це закінчиться все, якщо все це триватиме надалі? - спитав я у свого співрозмовника 

Мафією. Ринку не буде. 

Взагалі? 

Так. Я не впевнений, що вже за два роки ви наважились би написати матеріал про це.

Чому? 

Тому що це небезпечно зараз, а за два роки цей бізнес остаточно зіллється з криміналом. Гроші виведуть у тінь.

Про які суми йдеться? 

Мільярд. Можливо більше.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх