EN|RU|UK
Блоги Соломія Бобровська
громадська активістка, заступник голови Одеської ОДА 2015-2017
  1970  5

Пам'ятаймо, але думаймо головою!

         На третій день Великодня, Рівненщина та Волинь традиційно великим людом збирається в селі Гурби, Рівненська область, де колись у 1944 був найбільший бій між УП-івцями та НКВД-истами. З нашої сторони 5 тис, серед який біля 1000 місцевих цивільних жителів навколишніх сіл. А зі сторони окупантів - біля 30 тис, у шість разів більше. Це була виграна битва радянської влади, але не війни повстанців з ними. Вони воювали за свою землю без окупації поляками, ані німцями, ані радянщиною.

Меморіальний комплекс с. Гурби, Здолбунівський район, Рівнен.обл.

        Тут моляться, згадують, слухають розповіді останніх живих учасників бою, на цих історіях вчиться молодь і діти. Свого часу засновники і учасники відомої теренової гри Теренова гра "Гурби-Антонівці" ,пішли на війну, не повернувшись, і тепер тут закарбовані в портретах з упівцями назавжди. Це ось вам така тяглість поколінь українського вояцтва.

        Тут, до речі, не було жодного президента України, зате був президент Грузії Михайло Саакашвілі.  

       А в цей самий час і день в Одесі, традиційно покладають квіти радянським "визволителям" міста від німців. На алеї слави поховані румуни, а поверх радянські армійці. Розумію, коли приходять близькі і поринають у спомини. Але не розумію, що там робить голова ОДА і Ківалов, Труханов і ко. Точніше, до останніх питань нема. Питання є до представників президента, та і до форми провдення заходу. Добре, георгіївські стрічки стало розуму заборонити на державному рівні. І може все було може б нічо, якби алею з місця спочину, не перетворили у символ пропаганди руского міра. Та і спірно стверджувати, що радянська армія принесла відновлення, мир і спокій в Одесу. Як пише улюблений Борис Херсонський про 10 квітня, як щорічний памятний день визволення Одеси:

       «Меня охватывает отвращение, когда я вижу торжественные рецидивы советской пропаганды в этот день. 

...Но не забудем - с приходом советских войск в Одессу не пришли свобода и процветание. Поймем, наконец, что героями бывают не города, а люди. Ибо город это стены и мостовые. А душа города - население.»

Традиційна церемонія покладання квітів на Алеї Слави в день визволення міста від німецьких окупантів, Одеса

Але от так хочеться, щоб ми нарешті почали зшиватись від кордону до кордону. 

Бо ми завжди були в себе вдома, такі різні в зовнішніх регіональних відмінностях - причорноморські і волинські, приазовські і галицькі, подільські і слобожанські, донецькі і поліські, але однакові всередині і на своїй землі! 

Тільки от доблесні радянські визволителі перетворили нас в однорідну масу оскаженілих людей без пам`яті і з чужою історією. І це було не визволення.

Пам’ятаймо, але думаймо головою!

п.с. Олександр Вілкул, той самий екс-регіонал, умудрився на 10 квітня привітати м. Чорноморськ (колишнє - м. Іллічівськ) з днем визволення від німецько-фашистських окупантів. Зашквар лише в тому, що не могли їх визволяти, бо містом воно стало у 70-х. А лише в 50-х почалося будівництво порту поблизу села. Ось так елементарно відбувається підміна історії.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх