EN|RU|UK
Блоги Геннадій Карпюк
військовий кореспондент та аналітик
  881  1

ВІЙСЬКОВЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ: БУДІВНИЦТВО В ЧАС ВІЙНИ

Чотири роки тому почався процес передислокації частин Збройних Сил України із окупованого путінською Росією Криму. Той, хто зостався до кінця вірним присязі й українській державі, вирішив служити їй далі, полишивши військові містечка, подумки прощаючись невідомо наскільки з рідними домівками і вуличками. В Україні активізувалося будівництво армійської інфраструктури, адже наше військо відроджується. Проте поточний стан економіки та нагальна потреба в інших оперативних витратах на сектор безпеки і оборони, не дають можливості одночасно й екстремально швидко збудувати всі військові частини, полігони, навчальні центри, склади та арсенали, бази тощо. В особливо непростій ситуації опинилися частини і підрозділи, які вивели із Криму, зокрема, це практично всі наші Військово-морські сили. Багато моряків досі вимушено мешкають на своїх плавзасобах. Тим часом на березі будівельники, попри технічні, юридичні й погодні негаразди, таки беруться за свою справу і під сповнені надії погляди військових поволі доводять до ладу як житлові, так і службові споруди пунктів постійної дислокації та військових містечок.

ІНФРАСТРУКТУРА НЕЩОДАВНО СТВОРЕНИХ ЧАСТИН РОЗВИВАЄТЬСЯ ПРАКТИЧНО З «НУЛЯ»

Мене в дорогу покликала відома українському загалові відео-скарга контрактників 32-го ракетно-артилерійського полку ВМС ЗС України на неприйнятні умови проживання. Я вирішив перевірити, що саме мали на увазі ці бійці, які об’єктивні причини існують для таких емоцій ратного люду, і чи є перспектива вирішення проблеми розміщення особового складу.

В Україні за цей час було розгорнуто декілька нових бригад і повернуто низку підрозділів із півострова. Будівництво повноцінних місць постійної дислокації, а також вирішення житлової проблеми для військовослужбовців згаданих формувань було й досі є своєрідним системним викликом, який можна здолати лише постійним та ефективним вкладенням і освоєнням цільового фінансового ресурсу. Грошей на ці проекти, звісно, обмаль через відомі причини. Проте і приводів говорити, що у військових зовсім немає перспективи й вони, як дехто переконує, зостануться «безхатченками», практично не існує. Якщо у всьому розібратися тверезо…

Суть питання в тім, що базова інфраструктура виведених і нещодавно створених частин розвивається практично з «нуля» й на її розбудову потрібен час – рік чи два щонайменше. Приміром, той же особовий склад 32-го полку тимчасово розмістився в окремо наданих приміщеннях, колись занедбаних і не надто підходящих для проживання. Звісно, певний ресурс – відомчий, волонтерський і навіть місцевих громад йшов на облаштування цих споруд, аби розмістити там штабні структури, створити прийнятні казармені умови, їдальню, тощо. Але головний кошторис розвитку з минулого року передбачав розбудову єдиного для трьох частин, зокрема і ракетно-артилерійського полку ВМС, сучасного військового містечка в селищі Дачне неподалік Одеси. Його мають здати в експлуатацію до кінця поточного року – і для того є всі передумови. У тім я сам пересвідчився, завітавши на будівництво. Але про це пізніше…

Хлопці мають здолати непростий виклик – їм треба чекати, навіть пересилюючи себе, витерплюючи деякі побутові незручності, брак нормального автобусного сполучення із базовим табором, беручи у свої руки вирішення елементарних питань забезпечення. Це правда і випробування, які перевіряють усіх військових – від вищих офіцерів до рядового строковика чи контрактника на міцність та стійкість, потрібно гідно пройти. Хтось на тому шляху здається, або через аматорські публічні звернення намагається пришвидшити процес, якось «знеболити» деякі суто військові тяготи. І цих людей можна та треба зрозуміти.


ТРУДНОЩІ – РОЗУМІТИ. ПЕРСПЕКТИВУ – БАЧИТИ

Я навідався до розташування 32-го ракетно-артилерійського полку саме тоді, коли там перебував командувач Військово-Морських Сил ЗСУ віце-адмірал Ігор Воронченко. І в мене з’явилася можливість розпитати в нього як про стан справ у частині, так і загалом про розвиток інфраструктури національного військового флоту.

–  Цю частину сформували відносно недавно, в період російської агресії проти України. Інфраструктуру підрозділу розбудовували практично з нічого. За ці півтора роки основні зусилля зосередили на проведенні ремонтів у казармах для строковиків та місцях несення служби. Нині готуємо новий гуртожиток для організації там проживання військовослужбовців-контрактників, – зауважив Ігор Воронченко. – Щодо скарг на умови розташування проведено попередню перевірку, яка встановила, що військовослужбовці, які виклали відео, не мали перебувати у показаному приміщенні, не облаштованому для проживання. Ми з’ясовуємо всі обставини, які призвели до такого факту і зробимо належні висновки щодо посадових осіб, винних у цій ситуації.


За словами командувача ВМС, питання створення належних соціально-побутових умов для військовослужбовців є пріоритетним завданням, виконання якого він вимагатиме від командирів усіх рівнів.

Командир 32-го реактивно-артилерійського полку ВМС полковник Олег Блануца визнає: поки ще не все вдалося у підрозділі зробити, аби налагодити зразкові умови для служби й проживання. Але командування, на його думку, докладає для того максимум зусиль.

Контрактник Микола Наумову цій частині служить півроку. Йому у війську подобається і він налаштований служити далі. Каже, що потрібно розуміти, з якими труднощами наразі стикається країна, і варто помічати зміни на краще, бачити перспективу.


–  Напевно, не всім дістає терпіння зрозуміти, що потрібно трішки часу, поки усе налагодиться. Наше військо однозначно розвивається, але одразу ідеальним не може стати. Тут треба вже старатися усім, – каже Микола Наумов.

Про те, що військові тут не сидять склавши руки, легко переконатися, пройшовшись розташуванням підрозділу. Звісно, це не пансіон, проте у спальних приміщеннях уже можна жити, а в кабінетах – працювати. Зауважу: полк значний обсяг ремонтних робіт виконував власними силами. До справи долучалися волонтери, Біляївська РДА й Одеська облдержадміністрація, відома мережа будівельних супермаркетів, регіональний осередок Профспілки робітників морського транспорту України. Певне фінансування надало і Міноборони. За словами Ігоря Воронченка, оборонне відомство для цієї частини торік скерувало 140 тис. гривень, а цьогоріч – приблизно 300 тис. Отак з миру по нитці, тут вдалося організувати нормальну систему опалення, встановити металопластикові вікна, сантехніку, провести необхідні мережі, зробити чудову їдальню. Звідусіль звозили сюди меблі, ліжка і багато чого іншого. Але багатьом хочеться настання того довгоочікуваного комфорту, якщо не «сьогодні», то хоча б «завтра». На думку командувача ВМС, цей об’єкт є перспективним у сенсі подальшого розвитку флотської інфраструктури, але справжнім проривом у регіоні має стати введення в експлуатацію військового містечка у Дачному, де знайдеться місце одразу трьом частинам. Я із задоволенням відгукнувся на пропозицію побачити це будівництво.

ЧЕКАЄМО НА ФОТО ІЗ НОВОСІЛЬ

Є бачення і розуміння тих проблем, які виникають в процесі розбудови флотської інфраструктури. Але ми все виконаємо попри будь-які «форс-мажори». І нове військове містечко у Дачному збудуємо – у нас немає альтернатив, окрім як це зробити аби далі сміло та чесно дивитися в очі українському солдату і офіцеру! – розповідає командувач ВМС України віце-адмірал Ігор Воронченко. – Також об’єкти нашої інфраструктури будуються у Білгород-Дністровському та Миколаївському гарнізонах. Здебільшого проблеми тут виникають через те, що не всі виконавці робіт відповідальне ставляться до виконання узятих зобов’язань. Зокрема з такою ситуацією ми зіткнулися із будівництвом гуртожитку на понад 340 місць у провулку Газовому в Одесі для Західної військово-морської бази. Потрібно зробити все, аби якнайшвидше передислокувати особовий склад, який вимушено перебуває на кораблях.

…На будівництві у Дачному кипіла робота. На майданчиках гуркотіла всіляка техніка, десь удалині «пострілював» копер, що забивав палі, а навколо на різних ступенях готовності розташувалися об’єкти майбутнього містечка, серед яких сновигало чимало робітників.


Тутешнє містечко спроектоване за принципом військової бази, яка має зони – адміністративну, житлову, технічну й тренувальну. Наразі найбільш активно розбудовують перші дві. Одна казарма для строковиків уже майже готова, триває будівництво іще двох казарм (металевий каркас, обшитий сандвіч-панелями) поліпшеного планування для контрактників. Тут будуть штаб, фізкультурно-оздоровчий комплекс, лазня, побутовий комбінат, їдальня (добове обслуговування – 1 тис. осіб), медпункт, парк бойових машин, спортмістечко, артилерійський полігон, тир, вертолітний майданчик, майданчики для завантаження-вивантаження техніки з різних платформ тощо. Це містечко відповідає вимогам сьогодення, бо тут буде приємно проживати та служити.

–  Україна лише почала самотужки реалізовувати значні будівничі ініціативи в інтересах оборони країни. І ці перші спроби, проблеми, що їх супроводжують, для нас є певними уроками, які допоможуть вдосконалити як технології, так і підходи в плануванні й організації таких проектів надалі, – наголошує Ігор Воронченко.

–  Терміни здачі для об’єктів у Дачному визначені окремо, бо щодо кожного з них проводилися тендерні процедури. Приміром, щодо фізкультурно-оздоровчого комплексу торги та підписання договору на проведення робіт завершилися буквально три тижні тому, – пояснює головний інженер Південного ТерКЕУ полковник Юрій Підгаєцький. –Робитимемо все, аби містечко збудували і ввели в експлуатацію цьогоріч. Орієнтовна вартість робіт становить 240 мільйонів гривень, освоєно близько половини згаданого обсягу коштів. Звісно, не обійшлося без труднощів. Окремі учасники торгів не бажали програвати у чесній конкурентній боротьбі, тому займалися нехорошими речами. Приміром, демпінгували до таких показників, за яких нереально збудувати ці об’єкти. Або ж оскаржували результати торгів. Відтак тривала паперова тяганина, що негативно вплинула на процес будівництва. Зараз усе нормалізувалося.


Цікаво, що для забезпечення теплом містечка тут збудують автономну котельню. Уже змонтовано три котли потужністю 1 мегават кожен.

Отже, сподіваємося, що військові моряки й артилеристи незабаром матимуть сучасні та комфортні умови для життя і служби. Звісно, ми тільки радітимемо відеороликам та постам у соцмережах після новосіль у гуртожитках і військових містечках! Так просто буде справедливо щодо тих, хто прагне змін у нашому війську...


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх