EN|RU|UK
Блоги 

Кирило Сергєєв

  511  1

Реформа судів - замкнуте коло, тільки для тупої влади

Ситуація зі звільненням Шевцова, ще раз показала гниль судової і правоохоронної системи та повну нездатність влади до її контролю. Із самого початку було зрозуміло, що справа політична - за відкритої сепаратиської біографії, його призначають на посаду начальника УМВС Вінничини, при массових протестах довго відмовляються звільняти, та коли врешті звільняють, бах - і вирішують, що його відкрита біографія дає підстави підозрювати у державній зраді.

Звичайно, що виглядало це приблизно так: Хтось у владних коридорах, оцінивши ситуацію, усвідомив, що давно потрібно заспокоїти обурення народу стосовно масових арештів учасників АТО і нарешті посадити когось за сепаратизм. І враховуючи інституції - СБУ, Прокуратура … цей хтось із Адміністрації Президента.

Та для народу, цей факт був вкрай важливим прецедентом, бо відкривав шлях до арештів величезної кількості чиновників, які відкрито підтримували окупанта, і забезпечував інструмент очищення влади.

Однак … заявка із адміністрації Президента, народна підтримка, куча ЗМІ - все виявилось марним перед дрібною коррупцією в правоохороній і судовій ситемі. Вони вже давно нікому не підконтрольні - районні суди, прокуратури і поліцейські. Вони живуть своїм окремим, від Києва, життям. І останній, давно втратив всі важелі впливу на коррупційну, але дуже злагоджену систему. За 25 років, вони перетворили всі демократичні принципи на форми захисту коррупції і кругової поруки. Те, що мало гарантувати їх незалежність, для захисту прав громадян, вони змогли перетворити на систему захисту і від громадян, і від спроб будь-якої влади вплинути на їх тихенький хабарницький мирок - Незлажність слідчого, недоторканність суддів і прокурорів, обрання суддів парламентом і довічно - це все мало захистити нас, але в Україні захищає їх право відкрито красти і не нести за це жодної відповідальності.

В АП жаліються, що звільняють суддів, а ті, через друзів - інших суддів, відновлюються на посадах. Прокуратура закриває справи стосовно один одного і Київ нічого не здатен зробити. Вся ця система відверто посилає нах… їх навіть реальні потуги у її реформуванні.

Нещодавна, в гуглі випадково нарвався на свою статтю квітня 2005-го року. Тоді, на одному з юридичних пабліків, я, ще звичайний юрист з господарського права, писав про перші дії Ющенко після приходу до влади: "Він намагається гратись в демократію і законність в країні, де а ні демократії, а ні законності немає. На Помаранчевій революції ми стояли за те, щоб вона з'явилась. Стара система так просто не здасться. І це буде війна. Тож не варто забувати головного правила війни - всі засоби підійдуть! Інакше, вже найближчим часом, ці чинковники, яких він намагається обережно звільняти по закону, без зміни системи, почнуть відверто, за хабарі відновлюватись в судах". Це писалось 11 років тому. Але за півроку після цієї статті, через суд, на посаді Генерального Прокурора, відновився Піскун. Вони всі створювали систему під себе і ніхто не знає її краще за них. Тож побороти їх можна виключно створенням інших, незнайомих їм, систем. Але вже багато поколінь українських реформаторів, панічно бояться цього словосполучення - повна зміна системи. Вже 25 років, вони не втомлюються шукати варіанти, як би змінити ситуацію, залишивши чинну систему, бо зміна, тим більше повна - це занадто складно і витратно. Я все чекав, коли ж нарешті, вони це усвідомлять (під вони, я маю на увазі тих політиків, які дійсно хочуть змінити ситуацію), що не мають жодного шансу на реформи, без саме повної, а не часткової зміни системної моделі. Та поки що недочекався.

Світова практика показує, що їх провали пов'язані виключно з однією проблемою - неправильно роблять самі реформи. Так, як вони це намагаються зробити, є зазделегідь програшним сценарієм і всі їх проколи передбачувані. Провальні наслідки всіх своїх дій вони можуть почитати у вільній летературі, не чекаючи цих насліків на практиці. Бо література каже, що коли прогніла вся система, її потрібно змінювати повністтю.

Для цього, спочатку приймається нове законодавство, припустимо, для судів. Потім, формуються нові суди, повністтю нові - нова територія діяльності, нові повноваження, новий порядок призначення і звільнення, нові системи захисту, новий документообіг - все нове, на підставі нового закону. На третьому етапі, в нові суди починають обиратись нові судді. І тут, старі судді хіба що отримують право, на рівних подавати свої заявки і конкурувати з іншими заявниками. В системі відбору, основний упор робиться не на чесність, яка у кожної людини є лише тимчасовою характеристикою, а на професіоналізм. А чесність досягається ефективністтю системи притягнення винного до відповідальності. І ось - новий закон, нова, абсолютно нова система, гола, пуста, наповнюється абсолютно новими людьми, де лише в незначному відсотку потрапили старі кадри. Коли все це готове, старі суди передають всі справи до нових і … ліквідовуються із скороченням всього персоналу. Відновитись на робті вони вже не зможуть, бо суд, в якому вони працювали, ліквідовано. Відновитись через друзів суддів теж не можуть - бо лише одиниці із них потрапили до нових судів і там знаходяться на пташиних правах в оточені професіоналів. Хабарі тепер нести немає кому, бо і система відповідальності нова і вже діє, і незрозуміла система повноважень окремих судів (росподіл справ між суддями, повноваження процесуальних палат, і багато іншого). Точно в такий спосіб змінювати потрібно і систему прокуратури та МВС. Бо алгоритм однаковий, для реформи будь-якої галузі: 1. Нове законодавство; 2. Створення нової системи; 3. Наповнення нової системи новими кадрами; 4. Ліквідація старої системи із скороченням всіх працівників. Прицьому, стара система діє доти, доки нова не почне роботу в новому образі. І з ліквідацією старої системи, скорочуються всі, навіть ті, хто пройшов відбір до складу нової системної моделі. Просто в їх випадку, формально це буде виглядати, як - знайшов нову роботу після скорочення з попередньої.

Та головну увагу потрібно приділити принципу: "А судді хто?". Тут важливим стає склад безпосередньо відбіркової комісії, яка буде відбирати нові кадри. Дуже сильно, до складу комісії намагатимуться потрапляти захисники старої системи - адвокати-рішали (в образі чесних адвокатів), старі судді (в образі професіоналів, здатних відрізнити професіонала), депутати-лобісти олігархів (в образі політиків-реформаторів). Якщо їх не допустити, і замкнути комісії на виключно справжньому професіоналізмі, то реформа вийде!


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх