EN|RU|UK
Блоги 

Кирило Сергєєв

  426  0

Чому я був за введення посади Міністра АТО

Чому я був за введення посади Міністра АТО

АТО - це … МВС, МінОборони, ГенШтаб, СБУ, Державна прикордонна служба, Служба розвідки і так далі. Основні ролі у ГенШтаба, СБУ та МВС. Антитерористичним центром керує СБУ, командування секторів з ГенШтабу, правопорядок МВС.

У кожного свої внутрішні інструкції, порядки управління та навіть документообіг різні. У всіх є тилові та бойові частини, між якими постійна ротація. Є кадрові співробітники МВС та СБУ, є мобілізовані ЗСУ та контрактники, є ще НацГвардія, де мобілізовані, контрактники і резервісти, і сама НГУ є військовим формуванням, але в підпорядкуванні МВС. А ще є ДоброБати, які не підкорені взагалі нікому. Але і у МВС, МінОборони та НГУ теж є добробати нормальні, і є такі, де лише частина складу оформлені, а інші сидять зі зброєю в полях, а на паперах - цивільні безробітні і на війні їх немає.

А потім всі ці солдати приходять додому, комусь дають, а комусь і недають УБД. Та більшість пільг відомчих - від їх міністерств, в підпорядкуванні яких вони перебували. Багато пільг перекинули на місцеві ради, а ще частина залишилась виключно у волонтерів. Тож, у бійців і у чиновників вибухає мозок, що, кому і як давати, хто на що має право. Багато питань і на війні, де часто командири взагалі не можуть зрозуміти, чий наказ зараз виконувати.

Це все перетворилось на незрозумілий заплутаний клубок, який чиновники виправдовують сором'язливим виразом: «Та українці звикли до бардака». Та самі визнають - реально дуже важко працювати.

Тож, коли вперше пролунала ідея створення посади Міністра АТО, то саме завдання у розплутанні цього клубка я і побачив у такій посаді. Ідея мені здалась вкрай правильною. Це дійсно - Міністр без міністерства, воно йому і не потрібне. Пару радників і заступників, невеликий апарат виконавців - цього вкрай досить. Але перед такою посадою відкриваються нереальні можливості систематизувати всі процеси, пов'язані з АТО. Право ініціювати постанови Уряду, направляти через КабМін проекти законів, можливості використання державного ресурсу для проведення необхідного аналізу, доступ до документів ДСК (для службового користування) - всього цього немає у волонтерів, які би могли взяти на себе таку роботу. Посада ж міністра відкриває такі можливості.

А приведення зараз до ладу системи управління АТО і соціального захисту військових значно би підвищило боєздатність армії та могло би закрити всі нині існуючи конфліктні питання. Тож, ще задовго до оголошення ініціативи про посаду Яценюком, ми вже неодноразово обговорювали, наскільки така посада потрібна.

21-го жовтня 2015 року Яценюк здивував Україну заявою про введення в Уряді посади Міністра АТО. Це сколихнуло як ветеранський, так і волонтерський рухи. Різні ЗМІ подавали його спітч по різному: з соціальних питань АТО, з військових справ АТО, хтось писав, що подання мають здійснити міністерства і комітети парламенту, десь про те, що чекають і клопотання від громадськості.

Звичайно, зацікавило це питання і нас, але спроби вияснити подробиці були марними. Ані депутати, ані співробітники КабМіну, ні журналісти і волонтери, що працюють з КабМіном, не знали про цю посаду жодних додаткових подробиць, окрім тих, які були озвучені ним на прес-конференції. Деякі депутати навіть намагались дізнатись подбробиці особисто у Яценюка, але він лише казав: «Піздніше, не зараз». І так все почало згасати. Та громадськість активнічала. Наші хлопці і мені запропонували податись. Ми і звернення відповідне підготували. Хоча, під час написання, залишались нез'ясованими питання: як правильно називається посада, який перелік документів і до якого органу подавати? Тож вирішили направити відповідного листа до КабМіна, де і зазначити, що він на підставі заяви Прем'єр-Міністра, ось у нас таке подання (там коротке резюме та бачення функцій на посаді), тож просимо розглянути та/або зв'язатись і направити уточнені дані щодо того, куди звертатись. Однак, навіть в порядку закону нам відповіді на цього листа не прислали. Така ж само доля була і подань інших кандидатур - навіть без відповідей, навіть у тих, кого подавали фракції і комітети Ради.

В той же час довелось поспілкуватись з деякими іншими кандидатами. Деякі викликали високу довіру, але як сказала одна з них: «Та я взагалі тоді за кордоном була, мені написали: Будеш міністром АТО? Я подумала, що то жарт, погодилась, а як повернулась, виявився не жарт, уяви не маю, навіщо та посада потрібна?». Деякі бачили в ній виключно можливість вирішити якусь одну проблему, де військовий лікар хотів вирішити проблеми первинної медичної документації, а один з керівників регіональних ветеранських організацій вважав, що міністерської посади достатньо, щоб ефективно боротись з УБДшними туристами. Були і ті, хто як і я, прагнули реформувати всю систему для вирішення всіх існуючих проблем, і мали свої бачення, як це робити. Ну і, звичайно, більшість представляли бійці, які просто хотіли бути міністром.

Коли ж ніхто не отримав відповідей, то пішло багато чуток. Хтось казав, що посаду готували під конкретну особу, але потім щось пішло не так. Говорили і про спробу контролю Уряду над питаннями АТО, але, начебто, передумали. Та я дотримувався свого погляду про звичайну недбалість. Допустили і забули. Таке у нас трапляється частіше за все.

Отже, тема вмерла, і за чотири місяці після її оголошення більше жодного повідомлення і згадування не відбулось. Але її актуальність з кожним днем стає все сильніша. Тож, будемо боротись за її введення, бо посада вкрай потрібна.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх