EN|RU|UK
Блоги Ян Осока
  1837  4

Життя, перебите навпіл

Цьому солдату ніколи не виповниться 25. Я хочу, щоб це чесне, молоде та відверте обличчя врізалося вам у серце, і нехай воно вріжеться так, щоб роздирало зсередини, нехай воно буде у вас перед очима.

Дивіться, його вже немає. Дивіться, які хлопці помирають молодими.

Сергій Сергійович Клемешев (позивний Клема) народився 16.02.1993 року у селі Красносілка Лиманського району Одеської області.

Хлопець закінчив 9 класів сільської школи, після чого продовжив навчання у ВПУ №25, де отримав фах "столяр - тесляр". 2011 року пішов служити строкову. Після повернення з армії працював продавцем - консультантом, на шкіряному комбінаті та охоронцем на паркінгу.

Коли в Україні зробила перші кроки війна, Сергій Сергійович був призваний за мобілізацією у квітні 2014-го року. Захищати країну він відправився без жодних вагань, не ховаючись від повісток, адже вже тоді, у молодому віці знав, що це його святий обов'язок, як чоловіка. Службу, яка тривала рік, проходив у Херсонській області, у селі Червоний Чабан (зараз - Преображенка), на кордоні з окупованим Кримом.

14.02.2017 року підписав із ЗСУ контракт. Після навчань на Яворівському полігоні, навесні цього року прибув до свого підрозділу.

Молодший сержант, командир інженерно - саперного відділення інженерно - саперної роти групи інженерного забезпечення 28-ї окремої механізованої бригади.

Пройшов курси саперної справи у Центрі розмінування Кам'янець - Подільського, де показав себе з найкращого боку, швидко вчився, не припускав помилок, добре засвоюючи теорію.

Сергій був доброю та дружелюбною людиною, мав авторитет серед побратимів, працював впевнено, холоднокровно та спокійно на бойових виходах.

І, що саме головне, йому було лише 24 роки.

10.06.2017 року разом із бригадою прибув до зони війни. Незважаючи на постійну небезпеку, ніколи не втрачав життєрадісністі, для кожного знаходив своє слово підтримки, а якщо ці слова були потрібні йому - не показував цього, він просто смакував життя маленькими ковтками, розтягуючи насолоду.

Загинув 1 жовтня поблизу села Богданівка Волноваського району Донецької області внаслідок підриву на міні. Осколок потрапив у скроню, не залишивши шансів.

Похований 4 жовтня у рідному селі. У нього залишились батьки, брат, сестра та донька.

Неважливо, скільки в нас справ та проблем. Неважливо, наскільки сильно ми захворіли. Неважливо, гарні чи погані в нас думки. В нас вони, принаймні, є, як у всіх живих людей.

Тож живіть та ані на мить не забувайте тих, хто поклав за це голову на війні.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх