EN|RU|UK
Блоги Роман Семенуха
Народний депутат, "Самопоміч"
  536  0

Герої війни на бюрократичному фронті

Соціальна політика в Україні покрилась корозією з застарілих законів, які не відображають сучасних реалій. Сьогодні війна на Сході, іменована владою "АТО", калічить сім'ї, життя та тіла тисяч військовослужбовців. Перший рік російських атак на Україну має шокуючу статистику: з 210 000 мобілізованих військових кожний 30-й загинув, а кожний 10-й отримав поранення різного ступеня важкості. Офіційної статистики з кількості солдат, що залишились інвалідами в результаті АТО, немає. Втім є дані, приведені у звіті ООН 2016 року: загинули 9 553 українські бійці, загальна кількість поранених - 22 137 людей.

Як допомагає українська влада національним героям? Періодично де-ніде військовослужбовців збирають для вручення картонних грамот та непотрібних рукостискань. Більшість звань "Герой України" були видані військовим посмертно. Інвалідів та поранених, які більше не мали змоги воювати, відправили додому, повісивши всі витрати по догляду за ними та реабілітації на їхні сім'ї.

Обіцянок, виданих солдатам, було багато: збереження робочих місць, надання житла, фінансове забезпечення, видача земельних ділянок. Фактично, більшість підприємств, які провели своїх співробітників на фронт, роздали робочі місця іншим людям, землю та житло отримали одиниці, фінансове забезпечення майже відсутнє. Були озвучені владою і такі зобов'язання, як безвідсоткові кредити, звільнення від штрафних санкцій та медичне обслуговування. На третій рік війни став очевидним висновок, що об'єднав постраждалих військовослужбовців зі всіх територій України. Держава оплачує ліки, інвалідні візки, протези. Головна проблема - зібрати документи, щоб отримати статус, за яким можна користуватись цими можливостями. Без офіційного статусу процедура проходження безкоштовної реабілітації для травмованих бійців (особливо добровольчих батальйонів) дуже складна, а іноді - зовсім неможлива. Неодноразово військовим доводилось користуватись не своїми правами, а виключно добротою та коштами волонтерів, які взяли на себе обов'язки держави і допомагали хлопцям по всіх регіонах - від далеких селищ і до самої лінії вогню.

Не краща ситуація і у сфері розподілу житла. Обласні адміністрації всупереч законодавству делегують райдержадміністраціям, міським і селищним радам повноваження щодо забезпечення житлом учасників АТО, які втратили функціональні можливості нижніх кінцівок. Це ускладнює контроль за дотриманням ними законності та ефективності при придбанні та передачі житла учасникам АТО.

Мінфін, Мінсоцполітики, Служба АТО у минулі роки не забезпечили належного бюджетного планування для тих, хто повернувся з АТО інвалідом. Контроль Служби АТО не мав важелів впливу, розпорядження коштами було не ефективним, кошти асигнувань накопичувались на рахунках, у деяких місяцях 2016 року не було використано 100 відсотків державних асигнувань!

Тому зараз дуже важливо включити до українського законодавства надання військовослужбовцям довідок про обставини, в яких була отримана травма. Таким чином буде встановлений зв'язок між отриманим пораненням та участю солдата в АТО.

Зараз на розгляд Парламенту виноситься законопроект, який має в собі положення про те, щоб довідку про травму військовому видавав лікар військової частини. За обставинами, в яких військова частина не в змозі надати таку довідку, її має протягом 30 діб оформити військкомат, за яким закріплено пораненого солдата.

Але є і негативна сторона цього проекту, яка зводить добру ініціативу нанівець. Довідка про отримання поранення в ході проведення АТО видається на розсуд лікаря військової частини. Це не є правильним рішенням. Видача документу має бути обов'язковою. Формулювання "видача довідки за необхідністю" не передбачає автоматичності процесу. Очевидно, що необхідність виникає одразу, у той момент, як людина отримала травму. Як мінімум, документ, що засвідчує отриману в АТО травму, має бути виданий автоматично, як максимум - за запитом військовослужбовця, але ніяк не на розсуд військової частини, адже такий "розсуд" може бути використано не на користь пораненого. Тим часом, медичний документ, про який йдеться - це гарантія для людини, що вона зможе відстояти свої права та отримати статус бійця АТО. За перший рік війни 20 тисяч українських солдат отримали інвалідність. Офіційно вони визнані інвалідами, такими їх зробила війна, але пов'язати ці очевидні факти багатьом не вдалось тільки тому, що вони не змогли отримати документального підтвердження від військової частини. Така бюрократична складова просто обурює.

Людям, які пожертвували своїм здоров'ям та життєво-необхідними функціями, не потрібні картонні грамоти. Вони мають потребу у відшкодуванні їхніх втрат зі сторони держави, а перепусткою до цього відшкодування стає проста медична довідка, яку багатьом не вдається дістати попри всі свої заслуги перед Україною.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх