EN|RU|UK
Блоги Кирило Сергєєв
Почесний Голова ВГО "Товариство Ветеранів АТО"
  727  0

Про ризики реального сепаратизму в Україні

Реального - це не проросійського, а саме бажання регіону відколотись. Про ці ризики писав вже не раз, але останні події з бунтом проти розгону блокади показали, що динаміка цих подій наростає. Цього разу народ не біг на маршрутки, щоб їхати на Київ, як це було 2004 та 2013-го. Цього разу всі пішли під свої ОблАдміністрації, а в Києві вийшло менше людей, ніж у Луцьку.
Вперше ці ризики я помітив, коли облради почали визнавати добровольців учасниками бойових дій. Всі цьому раділи, та як юрист я усвідомлював, що це не є функцією обласної ради, а виключно МінОборони, МВС та МінСоца. Потім посол країни ЄС розповів мені, що коли губернатори звертаються до них, щоб відправити делегацію для ознайомлення з практикою в їх державі, то тепер губернатори перестали довіряти міністерствам, а почали наголошувати на тому, що давайте тільки наша область, а міністерство нас не цікавить. Потім рішення обласних рад на підтримку блокади всупереч політичному рішенню центральної влади. Ну а тепер і реакція протестного складу суспільства - до своєї ОДА, а не в Київ.
За різних розвитків ситуації така динаміка подій може створити як якісну систему громад, так і розколоти державу. Поки що активісти з різних регіонів контактують один з одним і хоч ідуть під свої ОДА, все одно, відчуваючи і налогоджуючи певну єдність між регіонами. Плюс, найактивніша частина населення зараз представлена саме патріотичними силами. Це дає більше шансу на формування саме якісного територіального самоврядування. Та я добре усвідомлюю, що кількість сценаріїв, які виводять їх на вулицю, вимірюється тисячами, і за багатьох із них активісти, які сьогодні під Обласною радою вимагають єдиного шляху для України, за іншого сценарію, завтра, ці ж активісти можуть вимагати незалежності свого регіону.
Поки що можна констатувати шалені темпи падіння авторитету центральних органів влади і центру в якості Києва в очах регіонів. Ані активісти, ані регіональні політичні еліти вже особливо нічого від Києва не чекають, ані поганого, ані доброго. До міністерств, КабМіну і Президента разом почали ставитись, як до безкорисного цирку, який не створює результату, покладаючи всі сподівання на вирішення проблем у себе в регіоні, на місті.
Складно остаточно передбачити, до чого призведе розвиток таких настроїв, бо тут все залежатиме від різних подій, на які регіонам доведеться реагувати. Але поки що ця динаміка є вкрай небезпечною.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх