EN|RU|UK
Блоги Тетяна Чорновол
депутат Верховної Ради України
  5120  73

Тактика на виснаження противника. Вугілля в обмін на продовольство

«Противником» України я називаю - окупований Донбас. Причому свідомо не називаю його - «ворогом», ворог у нас один - РФ.

Чим відрізняється противник і ворог. Щоб не пускатися в довгі пояснення наведу аналогії з Майданом. Там ворогом був Янукович, а противником - бійці Внутрішніх Військ. Ворога треба було знищити, а противника виснажити. Так само і зараз.

Як зараз виснажувати? Основа будь-якої міці, навіть військової - економіка.

Тому, якщо ми можемо виснажувати економічно - прапор нам в руки. А ми можемо. Адже Україна утримала контроль над найціннішим, що є на окупованій території - найкращими шахтами та заводами.

А тепер, що значить підприємства під контролем України на окупованій території?

Це не державні підприємства, це не ті над яким розвивається жовтоблакитний прапор - це приватні підприємства, переважно Ахметова, але не тільки, є навіть французьке та інших іноземних інвесторів. А українськими їх сміливо можна вважати тому, що вони платять податки в бюджет України, а це значить фінансують українську армію.

Далі питання, яке викликає найбільше недовіри у патріотів: як на окупованій території у владі озброєних сепаратистів можуть працювати підприємства, що фінансують українську армію, як сепари з цим миряться? Відповідь: тому що в куток їх загнали, грубо кажучи.

Поясню детальніше. Будь-яке виробництво має сенс, коли є ринок збуту. В Росії його не має, там свій антрацит, дешевший та якісніший, своє виробництво металу. Продати з окупованих територій через РФ за кордон ні антрацит, ні метал не можливо. Кожна копалина унікальна по складу, тому продавець автоматично потрапляє під міжнародні санкції. Міжнародне співтовариство в даному питанні стало на сторону України, задля того, щоб ми зберегли контроль над своїми заводами. Їх продукція є «легітимною», лише якщо має папірець про проходження митного кордону України.

Тому фактично в Україні працював аналог іранської програми «Нафта в обмін на продовольство», аналог ізраїльської, там також витягують з Палестини всі ресурси за харчі.

А нам потрібні голодні бунти на окупованій території? Хтось сподівається, що гуманітарна катастрофа послабить сепаратистів, ми скористаємося ситуацією і звільнимо Донбас? Зась! Адже це було би логічно, якби наш ворог був сепаратисти. Проте наш ворог Російська Федерація, Іловайськ брали в котел не доморощені бойовики, а кацапські танки.

Не забуваємо ми воюємо з Російською Федерацією, яка скористається голодними бунтами на окупованій території, за цією ширмою буде добиватися зняття санкцій та тиснути на Україну, щоб ми купували продукцію з окупованих територій у Росії.

І сепарам голодні бунти теж не потрібні. Це їх зацікавленість у роботі заводів, що платять укропам.

А тепер про найбільш слизьке в цьому питанні. Те чим блокадники обдурюють патріотів. Якщо мене запитають на чому ще окрім зарплат працівникам заводів тримається український контроль над підприємствами на окупованій території, я без тіні сумніву відповім: «На хабарях».

Впевнена підприємства платять сепарським бандам за «кришу», за рух залізницею, за припинення обстрілів комунікацій з електропостачання, за «захист» від наїздів конкуруючих сепарських банд. Все, як і у часи дикого капіталізму на початку 90-тих.

«Ви підтвердили фінансування сепаратизму!», - закричать мені на це блокадники. А я не згодна з таким висновком, адже якщо підприємство підкупило терористів, щоб працювати в українському податковому полі, щоб фінансувати українську армію, це ж добре для нас. Це погано для ДНР-ЛНР - привід для голоти розбиратися зі своїм «зажравшимися» ватажками, які беруть хабарі і продаються украм. Хіба не так?

А тепер висновок: в цілому ситуація, коли ми зберігаємо контроль над підприємствами на окупованій території, надзвичайно вигідна Україні. Ми виснажуємо ті територій, витягуємо звідти за харчі корисні копалини, сировину, продукцію заводів, заробляємо в держбюджет.

Однак в кожній бочці меду є ложка дьогтю. Тому насправді потрібен контроль громадськості, не блокада, а громадський контроль.

На окупованій території є сепарські шахти та підприємства. Тому, існує контрабанда продукції сепарських підприємств через лінію розмежування яку треба припинити, бо це якраз і є справжнє фінансування сепаратистів. Ось конкретний випадок.

В липні 2015 року СБУ оприлюднила, що припинила канал фінансування терористів, який працював завдяки експорту вугілля зі шахти Жданівська (шахта під контролем сепарів). За даними СБУ зі шахти Жданівська було експортовано 664 тыс. 900 тон вугілля на суму 433 млн грн. Покупцями виступили офшори - FLAME SA (Швейцария), ELBERT INVEST LLP (Великобританія). Канал був закритий, зокрема за моєї участі. Мною він був виявлений, і моїми зусиллями був звільнений заступник СБУ Артюхов, щодо якого я мала підозри, що він «кришував» цю контрабанду.

Інший конкретний випадок - поставки вугілля з шахти імені Кисельова. На перший погляд все нормально - підприємство зареєстроване в Україні. Проблема тільки в тому, що не має ніякого такого підприємства. Шахта була ліквідована, ще в часи Януковича. З таких фіктивних підприємств Україна податки не отримує. Зате в такі «роги і копита» безсумнівно заганялося вугілля з сепарських шахт.

Це той випадок, коли не ми корумпуємо «сепарів», а навпаки «сепари» корумпують нас. Тому, я проти контрабанди, я за громадський контроль. Я за те, щоб поставити сканери на залізниці, щоб громадськість перевіряла чи йдуть вагони з реальних підприємств контрольованих Україною.

І нарешті, про найголовніше - РОЗРИВ ЗАЛЕЖНОСТІ.

Ми повинні забирати сировину та продукцію, виснажувати окуповані території, але в жодному випадку не залежати. Щоб Москва не могла використовувати в своїй грі патріотів, щоб будь-який шантаж не виходив на державний рівень.

Для цього треба розривати залежність, не може бути електропостачання Авдієвки з окупованої територій, треба будувати нову лінію. Не може бути державних підприємств, які залежні від сировини з окупованих територій. Як Трипільська ТЕЦ, що постачає струм на Київ, а спалює донецький антрацит. ї Треба переводити на антрацит з ПАР.

Як висновок: блокада, в нинішньому вигляді - зло. А ось блокада контрабанди, громадський контроль нам потрібний. А також потрібний розрив залежності та цнотливість державного сектору.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх