EN|RU|UK
Блоги Дмитро Наталуха
Партнер компанії зі стратегічних комунікацій Lead/Augury, випускник Кембриджського університету
  1266  1

Саксонський щоденник 2/3

ПЕРША ЧАСТИНА | ТРЕТЯ ЧАСТИНА

Машина неслась посеред ночі, повертаючи нас в Гановер - місто, в якому ми де-юре жили, а де-факто - просто приймали душ і спали в перерві між безкінечними поїздками. За останні 3 дні я побував у стількох населених пунктах, скільки їх не відвідував протягом всіх разом взятих відпусток з 2013 року.

Ми продовжуємо стрімку інфільтрацію у німецьке політичне, муніципальне і адміністративне життя, щоб зрозуміти - чому Німеччині вдалося? А точніше - чому землям Німеччини вдалося?
Цю лінію провів один із запросивших нас німців - Йобст. Він - історик, і впевнено наголошує - успіх ФРН це, в першу чергу, успіх її земель, а вже потім - успіх федерації. Я намагаюсь провести паралель між німецькими землями і українськими областями, але володіюча російською пані Фон Крамон (колишній депутат Бундестагу 2-х скликань) виправляє - нічого спільного між землями і областями немає. Хіба що - номінально. Німеччина, якою ми її знаємо, це - умовна добровільна концесія певної частини влади різних окремих територій, які ідентифікують себе як німці. Йобст додає, що якби після другої світової на місці сучасної ФРН було б декілька незалежних князівств чи герцогств, накшталт Люксембургу, це не було б вже прямо такою несподіванкою.
Та ці самобутні і відносно самодостатні землі поєдналися у ФРН, а не навпаки, тому українські області, яким центр надає право самоврядовуватись зверху вниз - дуже умовне порівняння.

Німці - ультраревні у всьому, що стосується самоврядування. Усі мери міст, з якими ми зустрілись за цей тиждень, між строк чітко комунікували - чим більше автономії - тим поважніше місто і тим авторитетніший (не плутати з авторитарнішим) його бургомістр. Йобст зауважує - від Давньої Греції, через Велику Римську Імперію Карла Великого і до князівств Європи - фундаментом демократії були міста, особливо - міста-держави.
І саме з міст почалось відновлення демократії в Німеччині після війни.
"Ми згадали принципи керування спільним на рівні муніципалітетів, а вже потім - впровадили їх на рівні країни, яку собі повернули".

Виступаючи на форумі мерів міст Нижньої Саксоніі наш старий знайомий Бусеманн підкреслює, що централізовано керувати населенням у 80 мільйонів осіб погодиться тільки дурень. Або самогубець. І одразу, з властивим йому гумором відзначає, що йому "приємно бути в такому товаристві розумних людей, які люблять жити". Зал вибухає у сміху. В цю мить всі чотири сотні присутніх справляють враження старих друзів з часів школи, які зібрались на чергову зустріч випускників.
І в цьому полягає ще один секрет - блискучий рівень комунікації між комунами, муніципалітетами і іншими адміністративними одиницями та органами місцевого самоврядування.

Тут панує відчуття рівності і пан Бусеманн, голова Ландтагу, того, що у нас можна порівняти з Обласною Радою, очевидно користується тут авторитетом не тільки за посадою, але і за інтелектом і репутацією.
Менше з тим, не жаліють і його. Декілька мерів у своїх промовах прямо звинувачують адміністрацію землі у недофінансуванні їх комун. Бусеманн відшучується - "в вашому напрямку як раз ремонтують автобан, гроші просто ще досі в дорозі".

Місто, в якому проходить форум - Гамельн. Той самий Гамельн, в якому, за оповіданням братів Гримм, один щуролов, граючи на флейті, звільнив все місто від щурів, втопивши їх у річці.

За останній рік Гамельн прийняв 4 мільйони туристів. Якщо ви подивитесь на мапу, ви не побачите там ані моря, ані гір. В плані архітектури Гамельн не сильно відрізняється від гарних невеличких середньовічних містечок Німеччини. Але 4 мільйони туристів для 50 тисяч населення, це - навіть не 5 мільйонів туристів (яких ще ніколи не було) на 1,1 мільйона мешканців Одеси.
Це - просто космічний показник.
Рецепт - локальна взаємодія із сусідніми містами, створення міжтериторіального бренду, брендинг не стільки самого Гамельну, скільки конгломерату міст, по яким розроблено з десяток маршрутів.

Оця кооперація і гра з НЕнульовою сумою проходить червоною лінією у поведінці всіх мерів, з якими ми зустрічались. Вони будуть конкурувати до останньої краплі крові, критикувати і сваритись, але коли справа дійде до вигоди для їхнього міста - вони готові до діалогу, готові до консенсусу і переговорів, яким би великим чи прибутковим не був їх муніципалітет. Вони хапаються за кожну можливість.

Тому що вони фізично відчувають відповідальність за кожну вулицю у своєму місті, за кожного громадянина, але разом з тим - не дозволять жодному громадянину сісти місту на голову. Громадянство має бути відповідальним. Споживацьку поведінку лишай вдома, місто винне тобі рівно стільки, скільки ти винний місту.
Німці проявляють по-справжньому агресивну симпатію до місцевого самоврядування.

Йобст відзначає, що у Російські імперії повноцінної системи самоврядування не існувало. Як і в СРСР. Тому, німці жили з наївною впевненістю у тому, що розвал СРСР одразу призведе до демократії на основі самоврядності міст. "Ми помилялись", визнає Йобст, "для цього потрібні політична воля, готовність усіх стейкхолдерів брати на себе відповідальність і традиції".

До речі, стосовно традицій. Ніяк не міг второпати чому до Йобста всі німці звертаються "граф". Вчора йому тільки виповнилось 40 років і замість того, щоб проводити вечір з родиною він майже до ночі вигулював нас Німеччиною. Ми багато жартували, обговорювали історію германських земель, допустиму дозу алкоголю за кермом і лісове господарство (людина заявила, що вороги лісу - його особисті вороги).
Аж потім виявилось, що він знає своїх пращурів аж до 9 коліна, схожий на свого п'ять разів прадіда, який був генерал-лейтенантом наполеонівської армії, є лицарем Мальтійської ордену і, виявляється, справжній аристократ. Носить титул графа.
В його безпосередньому родоводі близько 20 надзвичайно відомих в Європі осіб - від голандських і пруських генерал-лейтенантів, до генерал-ад'ютантів російського царя, міністрів іноземних справ і прем'єр-міністрів окремих германських земель, графств і князівств.

І при цьому всьому Йобст працює особистим помічником пана Гусеманна, водить старенький Мерседес з механічною коробкою передач, є автором декількох книжок з історії германських земель і спілкується з нами абсолютно на рівних, проявляючи неабияку щирість.


На запитання - "чи плануєш ти займатися політикою більш грунтовно?" відповідає по-німецьки стримано - "політикою мають займатися люди, які щось пропонують, а не щось вимагають. Мої пропозиції я поки здатен реалізовувати на посаді особистого помічника. Далі - подивимось, але хто ж тоді опікуватиметься лісом? Ліс - це тобі не в кабінеті сидіти, це набагато відповідальніше".

Коли ми востаннє садили дерево?
Далі буде.

ПЕРША ЧАСТИНА | ТРЕТЯ ЧАСТИНА

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх