EN|RU|UK
Блоги Іван Варченко
Радник міністра в МВС
  10237  205

Дванадцять з плюсом причин припинити блокаду


Заголовку достатньо для надто емоційних читачів, які, захлинаючись від гніву і радіючи від виявлення чергового «зрадника», можуть одразу перейти до коментарів і виливати там своє обурення.

Достатньо для тверезих та розумних, законспірованих під патріотичними аватарками анонімних покидьків, які, виконуючи стратегічні настанови й рекомендації кремлівських сценаристів, засмітять коментарі закликами до взаємознищення, створюючи відповідну атмосферу. При цьому залишаться незворушними професіоналами: адже сварити українців для них - лише бізнес і нічого особистого.

Для всіх інших - наступний текст.

Ми знаємо, що важливим завданням воюючих сторін у гібридній війні (як, зрештою, і в класичній) є завдати шкоду супротивнику. Ті, хто прагнуть перемогти, концентрують зусилля на тому, щоб знесилити ворога морально, психологічно, економічно, позбавити його підтримки партнерів, завдати втрат в живій силі і техніці. Для цього використовуються різноманітні інструменти інформаційного, дипломатичного, військового характеру. Це - аксіома. Тактичні успіхи чи невдачі у війні оцінюються у порівнянні втрат і здобутків, шкоди і користі для країни (наголошу: саме для країни, а не для окремих груп), отриманих внаслідок різноманітних військово-гібридних операцій.

Отже, задамо питання: що здобула Україна і чи стала вона сильнішою внаслідок спецоперації «Блокада». Чи втратили російські окупанти та їх наймити?

Одразу віддам належне позитивним наслідкам блокади. Так, внаслідок привернення уваги до переміщення товарів через лінію розмежування виявлено і припинено «бізнес», неконтрольований, м'яко кажучи, з боку відповідальних спецслужб. Різноманітні шахраї, напевне, у змові з «контролерами», гріли руки на торгівлі добром, яке не має нічого спільного з критично необхідною Україні сировиною.

Як на мене, прийнятий 1 березня Кабміном порядок переміщення товарів до району або з району АТО, дозволяє ефективно поставити крапку у цій проблемі. І за рахунок передбаченого громадського контролю, і за рахунок чіткого переліку дозволених товарів.

Припинення цього «бізнесу», безперечно, є заслугою. Наступним кроком, прогнозую, стане притягнення до відповідальності конкретних осіб. І тих, хто торгував, і тих, хто організовував надійний дах.

Другий позитивний момент. Блокада привернула увагу до реальних об'ємів перевезення вугілля з окупованих територій. Це важливо тим, що потенційні злодії будуть позбавлені можливості маніпулювати цифрами про кількість імпортованого вугілля, відповідно - не зможуть списати до власних кишень бюджетні гроші з різниці в ціні між вугіллям, яке надходить з непідконтрольних територій, та імпортованого за формулою Ротердам+.

На цьому здобутки вичерпуються.

Висновок. Так: мишей, щурів та інших паразитів треба нищити. Але ж! Для цього не обов'язково палити хату!

Тепер до суті негативних наслідків.

1. Організатори блокади маніпулюють з метою протесту: «Припинити будь-які економічні стосунки з агресором».

Якщо «йти до кінця», як пропонують вони, то наступним кроком має стати блокування українського газогону, яким постачається газ до Європи.

- Чому ж? - заперечить блокадник, - але ж ми за те не платимо, а Росія нам платить 2 мільярди доларів щороку!- каже він.

Відповідаю, користуючись його ж «аргументами»:

- «Бо цим газогоном іде «смердючий російський газ» і таким чином ми здійснюємо економічні стосунки з агресором. Бо західні держави, які купують цей смердючий газ, платять агресору за нього грубі гроші. На які він робить автомати Калашникова, танки, гармати і патрони, якими убивають наших хлопців. Бізнес на крові!»

- «Але ж іде він до країн Європи, у тому числі до Словаччини, Польщі та Угорщини, від яких Україна отримує свою частину реверсу, таким чином забезпечуючи енергетичну незалежність від купівлі газу в Росії!» - використовує останній аргумент мій шановний, і, без сумніву, патріотичний опонент з протестувальників.

У цьому місці мушу нагадати колезі про необхідність або вдягти труси або зняти хрестик. Адже «будь-які» має означати «будь-які».

Також нагадую йому, що кінцевим бенефіціаром отримання грошей, які Україна платить за 10 млрд кубометрів «словацького», і ще 2 млрд кубів «польського» та «угорського» газу, є та сама РФ. Яка (далі по тексту) «за ці гроші робить автомати Калашникова, танки, гармати і патрони, якими убивають наших хлопців»…

З тим пафосом моралізаторства, яким послуговуються прихильники блокади, посилаючись на біди війни і пам'ять загиблих, на такі речі варто б звертати увагу.

Якщо ж мій «послідовний» опонент вже готовий блокувати і газогін, то, сподіваюся, він усвідомлює всю «користь» для України від втрати і без того не бездоганного іміджу відносно тверезої та притомної країни, грошей, транзиту, європейських партнерів, звичайно ж - реверсу і т.ін. і т.п.

Висновок. Економічні стосунки - сфера доволі тонка. Це - як складний механізм, своєрідний гаджет, з системою взаємопов'язаних і взаємозалежних деталей та програм. Якщо підходити до них з міркою дилетанта, то знищення якихось «зайвих» програм і «непотрібних» деталей може призвести до непередбачуваних наслідків.

2. Маніпулятивними є емоції, до яких вдаються організатори блокади. Мова про «Бізнес на крові!» і «Не за те гинули наші хлопці», якими з легкістю послуговуються у полеміці.

Класична політтехнологічна спекуляція. В змістовних дискусіях емоції не заборонено додавати з метою посилення аргументів, увиразнення образів, або наближення їх до людини.

Шахраї та злодії чудово знають іншу властивість емоцій: заміняти собою логіку, аргументи, зрештою, адекватне сприйняття дійсності і здатність діяти. Це і театральні зомління «не бачите, людині погано», і крики злодія «тримай злодія» і низка інших «знахідок», здатних, інколи, перетворювати народ чи його частину в бездумний натовп. Охочі мають можливість з задоволенням ознайомитися з теоріями і практиками психоманіпуляцій у працях з психології мас і натовпу, починаючи з Тарда, Лебона, Сігеле і Фройда.

Нам відверто пропонується здоровий глузд замінити колективною афектованою істерикою на тему загиблих на Майдані та у війні українців. В такій атмосфері важливі теми, у тому числі рівня національної безпеки, доводяться до абсурду.

І от ми вже готові з пафосної висоти своєї місії «охоронців пам'яті» начхати на мільярдні втрати для бюджету країни, на долі сотень тисяч українців.

«Бог з ними, - кажуть, - що таке долі і гроші у порівнянні з пам'яттю». Але ж за цими мільярдами - сотні танків і БТРів, які дають змогу живим воювати і здобувати перемоги. Давайте, нарешті, дамо собі відповідь. Чи наближаємо ми нашу перемогу, коли у пам'ять про загиблих відбираємо ресурси у живих? Чи емоція сліпа і цього не бачить? Чи навіщо завдавати мізкам зайвого клопоту?

Висновки. Емоції - добре лише там, де вони підкріплені здоровим глуздом, тверезим розрахунком і приносять користь українському народу і країні.

Паразитувати на важливих для мільйонів українців поняттях, спогадах та емоціях, перетворюючи їх на розмінну монету в політичних спекуляціях, - справа негідна і шкідлива для України.

3. Блокада потенційно призведе до закриття або суттєвого зниження виробництва на низці підприємств, передусім - металургійних. Авдіївський коксохім, підприємства Маріуполя та Кривого Рогу. Бюджетоутворюючих, з десятками тисяч працівників. Звісно ж, просядуть суміжні галузі.

Інколи з'являється думка, що блокада є вишуканою помстою Семенченка та його партії криворізцям за поразку на виборах мера Кривого Рогу.

Завдати клопоту Ахметову? Кому першому прийшла в голову божевільна (або ж дуже раціональна?) думка, що знищення бізнесу Ахметова (чи то Коломойського-Фірташа-Пінчука etc) піде на користь Україні? Ця версія з персоніфікацією "абсолютного зла" є переконливою для маленьких дітей та надто вразливих осіб. Очевидно, що Ахметов переживе, навіть коли зрівняти з землею всі належні йому в Україні підприємства (заводи, газети, пароходи). Значно важче буде десяткам тисяч працівників цих підприємств, членам їх сімей, місцевим та державному бюджетам, в цілому країні.

Моя радість від особистих проблем Ахметова тьмяніє перед картиною занепаду підприємств, які виробляють метал. Так, я належу до числа тих «невиправних циніків», які вважають, що танки, БТРи, снаряди та кулі, потрібні для війни, робляться з металу, виготовленого на металургійних заводах, що воїн має бути ситий, одягнений і озброєний не лише теплим словом та привітною посмішкою.

Висновок. Знищення українських підприємств, навіть з найпатріотичніших та радикально антиолігархічних міркувань, є неприйнятним і шкідливим для України.

Закриття чи скорочення виробництва на підприємствах автоматично тягне за собою наступні чотири негативні наслідки (4-7).

4. Втрати ВВП та бюджету.

Очевидні для тих, хто розуміє, що бюджет формується за рахунок працюючої економіки. За оцінкою уряду втрати складуть не менше, ніж 3,5 мільярди доларів (у доларах, бо йдеться у т.ч. про валютну виручку) до кінця року. Для порівняння, бюджет України 2017 року - близько 27 мільярдів доларів.

Передбачаю, що наведена цифра потенційних збитків є оптимістичною і враховує не всі втрати, зокрема - недоотримання у суміжних галузях.

З досвіду: навіть найполум'яніші і переконливо патріотичні розмови в ФБ чи на ток-шоу не компенсовують знищену економіку.

Висновок: це - погано для України

5. Зростання безробіття.

Під загрозою звільнення, у нестабільному стані, лише на підприємствах металургійного комплексу опиняється понад 75 тисяч чоловік.

Це - погано.

6. Зростання злочинності.

Є перевірена статистикою, світовим досвідом і часом формула: зростання на 1% безробіття збільшує на 6% злочинність.

Зрозуміло, що несподівано позбавлені роботи на підконтрольній території України працівники будуть шукати різні способи як прогодувати себе і сім'ї. У тому числі незаконні.

7. Зростання антиукраїнських настроїв у містах, на підконтрольній Україні території, яких торкнуться проблеми із закриттям підприємств та безробіття.

Сподіватися на те, що люди в цих містах стануть більшими прихильниками європейського вибору і більшими патріотами України може лише невиправний оптиміст.

А враховуючи те, що більшість населення цих міст і без того не надто компліментарно налаштована до країни, це - дуже погано.

8. Додаткові витрати.

Необхідність швидкого переобладнання ТЕЦ-ТЕС на альтернативні джерела енергії . Відповідно, - витрати на додаткові котли замість додаткових танків і патронів.

За інформацією Мінвугілляпаливенерго, в Україні потрібно близько 9 млн. тон антрациту для ТЕЦ-ТЕС. Впродовж трьох років (2014-17) на підприємствах, які споживають третину цього об'єму, проведено модернізацію, внаслідок чого вони можуть працювати на альтернативних джерелах енергії. З часом планувалося перевести на таку можливість решту. А зараз держава має планувати авральні роботи і, відповідно, додаткові збитки.

9. Втрата «п'ятої колони». Шахтарів з т.зв. ДНР-ЛНР та їх сімей.

Тут можна сперечатися до хрипу про якість цього середовища, але… Я розумію, що більшість цих людей - невдячна вата, від них не слід очікувати (принаймні - до звільнення територій), співання «Ще не вмерла» і розмов українською. Вони, звісно, не вивішуватимуть прапори. Але припускаю, що саме елементарний шкурний інтерес робить їх реальною і потенційною п'ятою колоною, ненадійною опорою ОРДЛОвських режимів.

Подібною нестабільною масою не можна нехтувати в умовах сучасної гібридної війни.

Це важливо зараз, і ще більш важливо в час звільнення окупованих територій.

Що ж до наслідків для окупованих територій? Не можна надто тішити себе думками про прискорену капітуляцію сепаратистів внаслідок економічних проблем, які виникають. Можна не сумніватися, що частину їх компенсує Росія. І і це слід обов'язково враховувати, зводячи економічні баланси втрат і здобутків, при цьому, не забуваючи, що підтримка України з боку наших партнерів, за незначним винятком, зводиться до дипломатії і доброго слова.

Важливо й інше.Північна Корея живе в умовах ізоляції вже понад 60 років. Радянський народ в СССР понад 70 років виправдовував свою бідність тимчасовими труднощами, Гагаріним і Дніпрогесом. Рабсько-тоталітарний стиль мислення, властивий для більшості українців, які залишилися на окупованих територіях, робить їх цілком здатними на подвиг багаторічних злиднів. А тепер у них ще з'явився аргумент про несправедливий «кидок» з боку України. Цю тему вже кинулася розкручувати місцева пропаганда під соусом геноциду.

10. Втрати правового характеру.

Демонструється невміння привертати увагу до проблем і пропонувати рішення в правовому полі. Організатори акції винесли діалог за межі правового поля (Кримінальний кодекс кваліфікує блокування доріг як злочин за ст.279), чим створили провокацію, розуміючи, що правоохоронна система у цій ситуації відкине ймовірність застосування силового сценарію.

Дискредитується камуфляжний однострій, який справедливо оцінюється як форма воїна, захисника, правоохоронця. Тут же він використовується як інструмент у політичних акціях. Подається сигнал суспільству: людина в камуфляжі здатна до незаконних (можливо, навіть при цьому відносно справедливих) дій. Інші сигнали отримує злочинний світ щодо ефективних методик дій з використанням камуфляжу.

11. Україна не додала собі авторитету в очах цивілізованого світу.

Суспільно-політична і правова ситуація, що складається в Україні, не відповідає традиціям та логіці мислення європейців, американців чи японців.

12. Подарунок ворогу - додатковий розкол між українцями.

Історія нагадує, що найбільші трагедії Україна і українці переживали внаслідок гарячих безкомпромісно-патріотичних сварок.

Спостерігаючи тональність діалогу між українцями нині, не маю жодних сумнівів: ці історичні чвари були абсолютно щирими з боку більшості їх учасників. З давніх часів патріоти без жодних сумнівів і докорів сумління, в емоційному стані, близькому до колективного божевілля, таврували одне одного зрадниками України. Збирали ватаги таких же гарячих, емоційних хлопців, і в смертельному герці виборювали вкрай важливу для них (кожному у свій час), але пірову, з огляду на трагічні наслідки для країни, перемогу. Знищуючи ворога, що міг би бути другом.

Від усвідомлення такої кармічної приреченості трагедія лише більшає. Ми - погані учні історії.

З вартою подиву послідовністю, нас, українців щоразу «мирила» східна орда.

Чи не варто змінити цю традицію національного мазохізму? Зрештою, якщо наразі не бачимо прийнятних рішень, треба вчитися вести діалог, а не щоразу нервово грюкати дверима.

І ще три моменти в контексті блокади.

Перший. Інколи закидають: чому претензії до організаторів акції? Адже якби реально блокада була б наскільки шкідливою для України, то чому її не почали самі сепаратисти?

Відповідаю. Я припускаю, можливо, значно переоцінюючи інтелектуальний потенціал терористів Донбасу, але жодною мірою не недооцінюючи їх кремлівських патронів, що вони прорахували ситуацію, хоча б у рамках поверхового SWOT-аналізу. І дійшли логічного висновку, що такий сценарій їм на шкоду. Бо тоді усі звинувачення лягли б на їх голову. У тому числі з боку їх прихильників, які отримали б внаслідок блокади проблеми і незручності.

Тепер же вони цього клопоту позбавлені, а Росія має додатковий благородний аргумент не залишити братів у біді.

Коли б сепаратисти першими перекрили комунікацій зі свого боку, ми отримали б дзеркальні нинішнім інформаційні переваги. Зрештою, це - як порівняти поранення в бою із навмисним завданням собі каліцтва. Результат той же, але у першому випадку - він є наслідком мужньої чоловічої роботи, в другому - тупості або страху.

Момент другий. Чи маю я соромитися від того, що використовую ресурси окупованого Донбасу?

Для мене є категорично неприйнятними ідеї про добровільну відмову від власних ресурсів. Крим і Донбас - невід'ємні мої, українські території. Те, що міститься в їх надрах - моє, як частини українського народу.

Це - як дві кімнати у моєму великому будинку, які тимчасово захопив злочинець. Одна з них - з підвалом. У ньому зберігається консервація та інше добро. І мені пропонують від цього відмовитися? Мовляв, хай удавляться моїм майном, хай забирають! Щедрі за мій рахунок панове, а ви у своєму розумі? Та ні, вибачайте, я відбиратиму у цього покидька своє. І силою, і хитрістю.

А часом і дам йому копійку на похмілля, щоб відібрати на червінець. І не поспішайте стогнати, що він на цю копійку купить патрон. Ми купимо більше.

Бо краще заплатити 1700 грн. за тонну вугілля підприємству в Україні, яке так-сяк, але контролює ситуацію на предмет куди йдуть гроші, аніж 3100 грн. за тонну такого ж вугілля невідомо кому.

Поясню. Висновки деяких аналітиків про неможливість збуту ОРДЛОвського вугілля, бо Росії своє ніде діти, слабо аргументовані. Терористи будуть демпінгувати через китайський чи турецький ринок, а охочі на дармове добро завжди знайдуться.

Тому цілком ймовірно, що невідомим продавцем нібито закордонного вугілля виявиться кум захарченка-плотницького чи польовий командир терористичної банди.

Третій момент. Звинувачення у тому, що українська влада говорить в унісон з терористами, Путіним, та іншою наволоччю.

Чомусь у пошуку аргументів як дошкульніше вколоти опонента, ми швидко забуваємо про те, з ким маємо справу. Забуваємо, що Путін і компанія майстерні брехуни і маніпулятори на полі створення контрольованого і керованого хаосу. Що вірити в їх щирість - себе дурити. Що вони здатні до кількаходових комбінацій у своїх брудних іграх.

А тут, раптом, від мене вимагають повірити, що уся ця російсько-терористична зграя почала висловлювати правдиві, геть щирі думки і переживання? З якого дива? Якщо кажемо, що влада в Україні говорить словами Путіна, то за цією ж логікою треба стверджувати, що блокувальники домовилися з Захарченком, щоб той мав можливість націоналізувати підприємства.

Абсурд? Коротше, краще жити своїм розумом, не вірте Путіну і його посіпакам!

Хочеться вірити в щирість і благородні наміри ініціаторів акції. Не хочу вірити в те, що вони свідомо є інструментами боротьби чи то Коломойського проти Ахметова, чи то Курченка проти України, чи то агентами Кремля.

Очевидно, що негативні наслідки від продовження блокади для України значно перевищують ті позитиви, які було здобуто на початку. Цим активно користається Росія.

Тому час визнати: свою позитивну місію блокада вичерпала. Її продовження є помилкою і перетворюється у злочин. Блокаду треба припиняти.


Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
Страница 3 из 3
<<<1 2 3
Страница 3 из 3
<<<1 2 3
 
 
 
 
 
 вверх