EN|RU|UK
Блоги Мария Берлинская
руководитель волонтерской организации "Центр поддержки аэроразведки", аэроразведчик в зоне АТО
  4617  4

Армія періоду напіврозпаду



«Ти завжди відповідальний за те, чому не намагався завадити»
Жан Поль Сартр

Думка написати цей матеріал з'явилась в мене давно, і з кожною поїздкою на фронт я в ній тільки утверджувалась. Зупиняло лише одне - загальноприйняте про «сор из избы».
Проте ми всі добре знаємо, що найогидніші речі відбуваються завдяки спільній мовчанці.

Про це мало пишуть, рідко озвучують в публічних просторах, але сьогодні я про це все ж скажу. Мовчать зазвичай оглядаючись на два фактори - будь який негатив про власну армію тут же підіймуть на транспаранти путінські пропагандисти, плюс і свої накинуть лайна на вентилятор, звинувачуючи у всіх мислимих різновидах зради.
Мені абсолютно фіолетово, що скажуть кремлівські тролі, не маю потреби оглядатись на Мордор, особливо коли тривалий час на сході моєї країни Мордор прямо переді мною.
Свої ж, озброївшись здоровим глуздом, мають зрозуміти - чим довше ми мовчимо - тим більше проблем матимемо в майбутньому. Ми ростимо зараз громадянське суспільство як маленьку дитину, і любов до цього суспільства має бути передусім вимогливою. Показуючи один одному на наші проблеми росту - ми вчимося їх спільно вирішувати.

Отож наша теперішня армія як вона є.

Проблема №1 Недоукомплектація

Критично не вистачає особового складу на фронті. В різних бригадах звісно по різному. Подекуди люди є, і всі штатки заповнені. Але є бригади на передовій, де всього відсотків 50, а то й менше. Патріотична реклама на бігбордах, інформаційні кампанії на телебаченні - все це допомагає відверто кажучи мало.
Йти служити в зону люди не хотять.
Причин тому декілька - передусім це гібридний стиль війни. Ми стали заручниками Мінських домовленостей, Росія так і не визнана воюючою стороною. За три роки народ усвідомив з повною ясністю - що ця війна передусім великий бізнес. Так само як і те, що по-справжньому війна вирішується не в мерзлих окопах в камуфляжі, мінами стодвадцятками, а в столичних кабінетах, чоловіками в дорогих костюмах за келихом доброго французького.
Простий недавній приклад з Красногорівки - окупанти з самого ранку обстрілюють нас ГРАДами, як тільки ми намагаємось насипати у відповідь - запитують у нашого командування «режим тиші», наші забороняють арті стріляти, тільки но ворог підвіз боєкомплект, перезарядився - обстрілюють знову. А потім знову режим тиші. І так до десятка разів на добу. Ми працюємо мішенями, руки зв'язані. Іноді наші бійці наказ таки порушують і дають удар у відповідь. І тоді починаються кола пекла - догани, штрафи і т.д. - аж до розслідувань.
Толкових бойових командирів не так і багато. А ті що є - теж зв'язані по рукам і ногам. Знаю комбригів які змушені «партизанити» - воюють не доповідаючи нагору, ігнорують відверто некомпетентні накази. Коли їх викликають на «розбір польотів» виправдовуються що це, наприклад, правосєки стріляли.

Зрозуміло, що ніхто не хоче вмирати в той час, як ахметівські потяги поруч спокійно ганяють туди-сюди мільярдні вантажі. На фронті щодня постає питання - «за шо воюєм? за їхнє бабло?!»
Друга причина - скотське ставлення до солдата. Іноді бійців можуть не міняючи місяцями тримати на передових ВОПах. Морози, протяги - в лічені дні людина простуджує собі все. Тримати солдата більше кількох діб в окопах категорично не можна. Іноді в них їде дах, і починаються самостріли чи прогулянки по мінним полям.
До цього додається «аватарство» в деяких частинах п'ють всі - від солдата до комбата. П'ють з різних причин. Бо це той ше атракціон - сидіти під обстрілами і не мати можливості відстрілятись, п'ють від бездіяльності, п'ють, тому що так заведено в конкретному підрозділі - немає чітко поставленої дисциплінарної політики командування. Тому вже тривалий час в прифронтових містах заборонено продаж алкоголю людям в формі. Але наші люди при потребі завжди знайдуть спосіб. На то вони й наші люди.
Водночас знаю підрозділи де не п'ють взагалі, це дуже залежить безпосередньо від поведінки командира.

За два з половиною роки, що я їжджу виконувати аеророзвідку на фронт, дуже помітно кілька основних тенденцій.
Чим менше війни - тим більше зловживань і дідівщини. Іноді доходить до серйозного рукоприкладства офіцерів щодо солдат.
Чим менше боїв - тим більше бюрократії. Кількість звітних документів і постійних перевірочних комісій зашкалює - якось один комбат так і пояснював - «розумієш в мене просто нема часу воювати, стос документів і перевірка за перевіркою зверху».
Скотське ставлення зумовлено ще й тим, що часто управляти процесами приїздять «тримісячні» офіцери. Три місяці - це рівно стільки часу перебування в зоні, щоб отримати статус учасника бойових дій.
Вони тут просто відбувають, закривають очі на все, бойова армія їм не цікава в принципі, як і все решта крім майбутніх пільг.
Знаю кількох дуже мотивованих добровольців, які воювали в добробатах з самого початку війни. Наприклад мій добрий приятель Орест Каракевич, прекрасний снайпер. Пам'ятаю як Орест вже відвоювавши в 14 і 15 роки рвався підписати контракт, тільки про це й говорив.
Підписав, тепер плюється і розриває. Каже, шо нічого гіршого ніж ця армія не бачив, і зарікається взагалі де небудь служити в наших силових структурах до кінця життя.

Проблема №2 Заробітчанство

Заробітчани - так називають досвідчені бійці тих, хто прийшов вже тоді, коли війна почала трохи стишуватись, а грошове забезпечення підняли. Для Києва 7 тисяч гривень - мінімальна можливість прожити, особливо якщо ви винаймаєте помешкання.
Але для українських сіл чи райцентрів - це в кілька разів вище за середню зарплатню. Отож люди йдуть служити фактично тікаючи від безробіття і безгрошів'я. Іноді приходять розумні і мотивовані, але часто і абсолютно асоціальні. «Та шо сидів в селі пив, роботи не було, а жінка каже йди вже в ту армію, хоч якісь гроші будуть, і землю дадуть. Тай пішов, а шо робити?»
А далі вже залежить від частини - потрапивши в гарні руки деякі стають добрими мінометниками чи зв'язківцями. А там там де розброд і хитання - все тільки посилюється. Там в селі сидів пив без грошей, а тут сидиш і хоч гроші дають.
Тих, хто мотивований суто патріотизмом пішов на війну на самому початку - в сучасній армії залишилось не так і багато.
Часто вони так і кажуть «Я б і далі воював/воювала проти Росії, але не з таким скотським ставленням в армії»

Проблема №3 Бойових командирів не пускають вище

Так точно, не пускають. Добре знаю командирів як пройшли найважчі бої 14-15 років. Перевірені офіцери - комбати, комбриги. Але управляти стратегічними процесами в Міністерстві оборони чи Генеральному штабі їх не запрошують. Є кілька виключень, що тільки підтверджують правила. На цю тему мій добрий приятель, командир одного розвідбату відповідає відомим армійським жартом - «Знаєш чому я не стану генералом? Бо в генерала теж є діти». Розповідають як бойові командири пробували вступати в Академію Черняхівського в Києві. Більшість просто не пропустили. Іноді, якщо командир всерйоз намагається воювати - можуть забрати кудись в штаб папірці перебирати. Аби лишній раз не заважав «налагоджувати мирний процес».
Ініціативні, розумні, самостійні - просто не потрібні. Копати звідси - і до обіду.

Проблема № 4 Приховування проблем, кругова порука

«Начальство боїться тільки шуму» - каже мій побратим. От якшо десь інформація з'являється в фейсбуці чи телевізорі - тоді шось міняється. А так можеш писати рапорти хоч цілодобово, аби паперу вистачило. Разом з тим напишеш в фейсбуці - наживеш собі ворогів. Тому люди пишуть мало, і на гарячу лінію в міністерство теж дзвонять коли вже зовсім нестерпно.
Рахують місяці до дємбєля і мовчать. Армія, котру очолюють генерали ше радянської закалки виховує в новоприбулому день за днем одне - покірну рабську мовчанку.
«Тобі шось не нравиться ? Ти шо тут самий розумний? Шуруй окопи копати.
Недоплатили в цьому місяці за бойові? Мовчи, бо ше й то не отримаєш. Нема змінної зимової форми чи взуття - крутися, в тебе зарплата 7 штук, можеш купити.
Треба ремонтувати машину - ремонтуй, шукай волонтерів.
І головне - хочеш спокійно дослужити - не висовуйся, не создавай командірам проблєм. Інакше создадуть тобі.»

Чи означає все це що в ГШ чи МО немає притомних професійних людей?
Ні. Їх там критична меншість, але вони є.
Чому вони не можуть змінити нашу армію? Тому що система працює так, щоб вони не могли працювати.
Вся вертикаль від рядового до міністра означена одним словом - неефективність. Система побудована таким чином, що ніхто не мотивований служити, створювати професійну нову армію - але відбувати, рахувати дні до кінця контракту в надії на пільги.
Я за 2,5 роки зустрічала в армії, на різних ділянках фронту дуже мотивованих бійців, щирих і професійних патріотів. Система змушує їх йти з армії не оглядаючись. І все більше залишається тих, кому нічого не треба, хто покірно зноситиме весь совковий маразм і копатиме - «отсюда и до обеда».
А найгірше, що в молодих, мотивованих хлопців і дівчат буквально за півроку служби в армії зникає бажання будь чого. Велика частина з них нові рецепієнти системи, блискавично інфіковані нею, і відтепер перетворюватимуть нових на таких же байдужих і покірних статистів.


Так що, спитаєте ви, знову суцільна зрада? Ні, це просто констатація ряду проблем, які потрібно терміново вирішувати.
Професійна, достойна армія під час війни - це наша безпека, буквально на рівні життя і смерті. Росія не припинить агресію поки не рухне, тобто роками. Наша задача цікавитись своєю армією так, як і дитячими притулками, чистими вулицями, тим куди йдуть наші податки, і чим займаються депутати.
Ми ростимо наше громадянське суспільство майже з нуля, воно тільки починає ходити в садочок. І зараз особливо потребує постійної уваги. Створюйте спільноти по моніторингу того, що відбувається в силовому секторі, приїздіть на фронт з допомогою якщо є можливість, допомагайте військовим тут, в мирних містах.
Говоріть публічно про випадки зловживання чи корупції. І називайте прізвища, як це робитиму я.
Бо безіменні - «там в МО, там в Генштабі, там на фронті» - це ні про що. Тільки конкретні люди з конкретною відповідальністю. І передусім це ми самі, громадяни.













Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх