EN|RU|UK
Блоги Ян Осока
  327  1

Єдиний правильний вибір

Коли на твою землю приходить лихо, зламатися легко. Коли з твоєї землі вогняними птахами уходять в небо Гради, зламатися легко. Коли твоя земля стає бурою на колір від крові, зламатися легко. Коли твоя земля здригається від розривів, зламатися легко.

Ця людина довела зворотнє. Ніякі Гради, вибухи та осколки не змогли перебити міцний стрижень та відчайдушну глибоку любов до своєї землі, назва якої для нього не змінилася до самого кінця, і назва ця була - Україна.

Геннадій Анатолійович Решетняк народився 27.06.1964 року в місті Луганськ, з січня 2015 року мешкав у Харкові.

Після 8 класів школи вступив до Луганського технікуму громадського харчування, де отримав фах "технік - технолог". 1990 року закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості (нині Національний універсітет харчових технологій).

Геннадій Анаталійович з дитинства захоплювався спортом, займався плаванням. Через те, що навчався у спортінтернаті, хлопець приймав участь у різних чемпіонатах по плаванню в різних містах, мав золоту медаль за 1 місце по Україні та 11 місце по СРСР. Багато часу приділяв самоосвіті, розвитку та вдосконаленню, його улюбленими журнали були "Наука и техника" та "Вокруг света".

з 1979 по 1989 роки працював техніком - технологом громадського харчування, а з 1989 по 2008 рік - на хлібокомбінатах міста Луганськ, займав посади від тістовода до інженера - технолога, начальника зміни, головного технолога. Займався навчанням робітників, приймав участь в розробках програм для виробничого обладнання по виробництву ексклюзивної продукції.

Коли він став переселенцем, то довелось попрацювати в Грузії на пекарні - навчав місцевих працівників робиті житній хліб, на різних роботах в харчовій промисловості в Харкові. Планував організувати свою фірму по консалтингу в харчовій промисловості, так як мав багатий досвід і міг допомагати іншим.

Він був дуже чесною, гарною людиною, мав багато друзів. Брався до будь - якої справи, був майстром на всі руки. Для нього не існувало проблеми, якщо він чогось не знав, він питав у інших спеціалістів або знаходив інструкціі в книжках чи інтернеті. Сам робив меблі для своєї оселі, міг робити всі види ремонту в квартирі.

Найбільше мріяв про щастя своїх дітей, був щасливий, що вони обидва одружилися і мають гарну пару. Мріяв про онуків, що буде допомагати їм. Для дружини він був ідеальним чоловіком, дуже її любив, оберігав, підтримував у всьому.

Коли у 2014 році у Луганськ прийшло лихо, Геннадій Анатолійович із сім'єю навіть не сумнівалися, чию сторону прийняти - вони любили Україну. Чоловік відправив дружину до Харкова, а сам приїхав у січні 2015-го. У червні 2016-го пішов до віськомату, а її потім поставив перед фактом. І увесь час служби казав, що нині він її справжній захисник, і що тепер може сміливо дивитися всім в очі.

13.06.2016 призваний за контрактом Бахмутським РВК.

Молодший сержант, командир інженерно - позиційного відділення інженерно - саперного взводу 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 28 лютого о 0.30 в районі селища Луганське Бахмутського району Донецької області під час обстрілу наших позицій з мінометів та РПГ.

Похований Герой 3 березня у Харкові, на Алеї Героїв. У нього залишились дружина, син та донька.

Про нього мало писали і майже ніде не згадували. Він непомітною втратою пройшов по сухих зведеннях. А за тими словами "за минулу добу загинув" стоїть цей неординарний та хоробрий чоловік, який свого часу не здався та зробив свій вибір, коли зламатися було так легко.



Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх