24.01.17 13:25 Навіки молодий

Він встиг прожити всього 20 років, а коли обірвалася павутинка його життя, то на небо він пішов справжнім дорослим чоловіком, який нікому не зробив нічого поганого, зате встиг побути на захисті своєї країни там, де нечутними кроками серед руїн прогулюється смерть.

Сергій Юрійович Захаревич народився 30.08.1996 року у селі Недра Баришівського району Київської області.

2012 року хлопець закінчив 9 класів Недрянського навчально - виховного комплексу, а потім перейшов до загальноосвітньої школи села Садове, де провчився до 11 класу.

Після школи вступив до Переяславського педадогічного училища на вчителя фізичної культури, адже Сергій Юрійович дуже полюбляв спорт, зокрема футбол, був капітаном команди, відвідував тренажерний зал.

Як людина, Захарчик (як лагідно називали його друзі) був дуже добрий і позитивний, чемний, ввічливий та щирий. Активно брав участь у житті села, завжди досягав своєї мети. Вмів розвеселити тоді, коли людям було сумно, мав добре почуття гумору, вів здоровий образ життя. Душа компанії, знав коли промовчати, а коли сказати слово, знав, як правильно поступити в тій чи іншій ситуації, незважачи на свій юний вік, він вже був мудрим, у думках та діях.

Батько хлопця помер, тому він завжди допомагав своїй матері, робив все заради того, щоб вона могли ним пишатися.

Призваний за мобілізацією Баришивським РВК 06.11.2015 року, після навчань був доправлений до свого підрозділу, до якого прибув 19.01.2016 року. У травні підписав із ЗСУ контракт.

Солдат, кулеметник 3-ї роти 1-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади.

На командирів та побратимів Сергій Юрійович справив дуже гарне враження. Незважаючи на вік, воїн поводився з розумною сміливістю, ніколи не пас задніх, завжди міг підстрахувати та підбадьорити. Настільки заворожував своєю життєрадісністю, що навколо всі починали мимоволі посміхатися.

Загинув 20 січня в районі промзони міста Авдіївка Донецької області від 7,62-мм кулі снайпера, яка через отвір бійниці зправа потрапила хлопцю під бронежилет, і далі влучила в серце, пройшовши навиліт та розтрощивши ліву руку.

Поховали цього юнака вчора, 22 січня у рідному селі Недра на сільському кладовищі. В нього залишилась мати та двоє старших братів.

Вчора святкували День Соборності, весело бралися за руки, з'єднували людським ланцюгом обидва береги Дніпра, а в одному селі з'явився новий пагорбок землі, а під ним знаходиться один молодий хлопчина, який подарував нам можливість спокійно відзначати це свято, і який назавжди залишиться молодим.