EN|RU|UK
Блоги Ян Осока
  2496  7

Історія одного солдата. Історія Героя.

Якось в звичайній українській сільській родині вперше побачив світ один хлопчик. Він не хапав зірок з неба, у нього не було дорогих автівок чи солідних сум у банку. У нього лише було надзвичайно добре серце, маленька дитина та останній геройський вчинок в житті.

Володимир Васильович Шоломинський (позивний "Бетмен") народився 09.04.1983 року у селі Єфремівка Первомайського району Харківської області. Мешкав у селі Семенівка, а останній рік - у Харкові.

Хлопець ріс у багатодітній родині, в якій було 6 дітей, що не завадило йому закінчити з відзнакою 9 класів Єфремівської середньої школи. Вступив до вищого професійного училища №29 міста Первомайськ.

Працював на млині у ТОВ "АГРО UA" (на той час ТОВ "Більшовик"), потім різноробочим та вантажником.

Володимир Васильович був дуже цікавою людиною з розвинутим інтелектом та здатністю спілкуватись на будь - які теми. Ще одна його риса - він ніколи не відмовляв у допомозі, це сиділо у його серці, у його доброму та мужньому серці справжнього чоловіка.

Риболовля, читання та малювання були його улюбленими справами під час відпочинку.

Наприкінці січня 2015 року його призвали за мобілізацією, і повернувся Володимир додому у квітні цього року. А вже у травні дружина народила йому донечку, з якою він встиг побавитись зовсім небагато.

У липні 2016 року чоловік підписав із ЗСУ піврічний контракт.

Солдат, командир міномету 3-ї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 10 грудня у проміжок між 17.00 та 18.00 біля міста Красногорівка Мар'їнського району Донецької області за таких обставин.

Мінометний розрахунок, у якому служив Володимир, знаходився на кордоні з Харківською областю. Коли почався потужний обстріл наших позицій на передовій, мінометники отримали наказ їхати на допомогу.

Коли прибули на місце, командир зорієнтував міномет і вирушив на КСП (спостережний пункт), звідки передав координати. Бійці встановили точки наведення, пішла команда "Міна в ствол". Після цього треба було підкоригувати наведення.

Володимир тільки отримав на це наказ, як одразу в яму, де знаходився міномет, влучила ворожа 120-мм міна, від розриву якої здетонувала й наша міна у каналі ствола міномета.

Бетмен прийняв усі осколки на себе, прикривши своїм тілом молодшого сержанта, якого відкинуло вибуховою хвилею, та який один вижив з чотирьох наших бійців.

Поховали Володимира Васильовича 13 грудня у селі Єфремівка на цвинтарі, де лежать його брат та сестра. У Героя залишились батьки, дві сестри, брат, дружина та піврічна донечка.

А ще у Героя залишився той молодший сержант, якому Володимир подарував життя ціною свого, і який до останнього подиху на землі буде пам'ятати цього сільського хлопця.

А ще у Героя залишилась його світлина, на якій ми можемо дивитися йому в очі, у той час, як він вже ніколи не подивиться в наші.




Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх