EN|RU|UK
Блоги Ян Осока
  1930  5

Невтомний воїн знесиленої країни

Візьміть у рівних пропорціях сміливість та героїзм, додайте мужніть та доброту, розбавте цілеспрямованістю та енергією, перемішайте з щирістю та патріотизмом, покладіть зверху розсудливіть та витриманість. Прикрасьте сильним характером з крапелькою мрійливості.

Все. Хочете бачити результат? Він дивиться на вас зі світлини.

Михайло Юрійович Покидченко (позивні "Малий", "Сотник" та "Ртуть") народився 14.11.1989 року у місті Мукачеве Закарпатської області.

2008 року закінчив 9 класів школи - інтернату, потім вступив до ліцею на юридичний факультет, де навчався до 2012 року. Працював спочатку оператором на телеканалі "М-студіо", а згодом переїхав до Рахова, де отримав роботу на складі супермаркета "Ду-Мен".

Він завжди був веселим та життєрадісним, знав, як підтримати людину, як підбадьорити, підняти настрій, ніколи не сумував, а зі всього поганого міг зробити гарне та добре. Малий захоплювався книжками, татуюванням, вовками та мріяв стати Воїном.

А потім на Майдані загриміли барабани, по залізу застукали арматури, а потім Майдан розквітнув вогнем та відблисками на сталевих щитах бєркутів. І Малий рвонув туди, де писалася історія.

У січні 2014 року Михайло прийшов до ПС. Був у підрозділі "Засіка", ходив на нічні патрулювання і завжди був ініціативним та нічого не боявся. Під час штурму 18 лютого його разом з групою притиснули спочатку до Укрдіму, потім до Профспілок, де біля нього розірвалася світлошумова граната і він втратив свідомість.

Він брав участь у підпаленні БТРу, він брав участь у страшних боях на Грушевського, він йшов на передову першим, а повертався останнім. Невтомний воїн знесиленої закривавленої країни.

Михайло захоплювавася своєю донечкою та війною. Про них він міг говорити годинами. Заради донечки він готовий був на все, аби тільки забезпечити своїй валькірії (як він її називав) щасливе та безтурботне життя.

Одразу після початку війни, Малий відправився на захист рідної землі. Служив у 2-їй штурмовій роті 5-го батальйона ДУК ПС. Невисокого зросту хлопчина, якого побратими поміж собою називали "закарпутець". Воював у Пісках та Водяному, був у службі безпеки, на його рахунку багато успішних та небезпечних завдань.

Після повернення додому Михайло побачив, що корупція ніде не поділася, що народ живе у злиднях, що роботи немає, грошей немає, перспектив немає.

І Малий повернувся назад, у травні 2016 року підписавши із ЗСУ контракт.

Солдат, стрілець, помічник гранатометника 3-го взводу 3-ї роти 15-го батальйону 128-ї окремої гірсько - піхотної бригади.

Загинув 5 грудня об 11.00 в районі села Опитне Ясинуватського району Донецької області від кулі снайпера, який працював під прикриттям ДШК.

Поховають Михайла Юрійовича 9 грудня у рідному Мукачеві.

Не стало хлопця, не стало Героя, який дуже полюбляв говорити про свою донечку та війну. Який заради першої пішов на другу і якого друга у першої відняла.




Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх