EN|RU|UK
Блоги Валентин Наливайченко
полiтик
  864  1

У таємницях завжди намагаються приховати власні злочини

Архіви не горять і мають здатність несподівано з'являтися. Такі мої враження після перегляду історичної документальної стрічки під назвою «DererstefriedensvertpagdesWeltkrieges», тобто «Перший мирний договір світової війни».

Цей унікальний кінопоказ в рамках київського Книжкового Арсеналу стався завдяки Олександру Кучеруку, завідувачу "Музею Української революції 1917-1921 років" Національного музею історії України, та його колегам.

Фільм про підписання Берестейського мирного договору 9 лютого 1918 року між Українською Народною Республікою та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, що поклало кінець Першій світовій війні створено в кінці грудня 1917 року, студією UniversumFilmAG.

Стрічка 100 (!) років пролежала у німецьких архівах. Її розшукали українські дослідники і розповіли людям правду. А істина полягає в тому, що саме молода Українська держава першою, на місяць раніше за тодішню більшовицьку владу, уклала мирний договір з Європою. Договір, що називався «Хлібним миром».

Лише у першій половині 1918 р. Україна зобов'язувалася поставити Німеччині та Австро-Угорщині майже 3,8 млн. тон хліба, майже 200 тис. тон м'яса (живою вагою), 400 млн штук яєць, іншу сільськогосподарську продукцію і промислову сировину. Натомість отримувала гарантії від європейських країн, що російські більшовицькі війська полишать територію нашої держави.

Але вже за три роки - підписання Ризького договору і більшовицька окупація українських земель... Польша, яка так само підписала тоді мирну угоду, теж стала жертвою інтриг агресора. На її території у 21-22 роках минулого століття зайшли червоні більшовицькі окупаційні війська. І кожен раз Тухачевський, або інші командири більшовицькі, захоплюючи вже нові міста, створювали нові республіки. У кожному польському місті з'являлися свої т.зв. ДНР і ЛНР.

Ми з Володею В'ятровичем і Маркіяном Лубківським, як свого часу це робив шановний Євген Марчук, відкривали архіви, видавали книги в Україні та за кордоном.

Як Олександр Кучерук та інші патріоти, ми завжди вважали, що всі архіви мають бути відкриті, систематизовані і відцифровані, а передусім ті, що містять безцінну інформацію про долю людей, держав та власну історію.

Які висновки я хочу запропонувати?

Правда завжди торжествує, нехай і через століття...

Історія має здатність повторюватися і українцям треба добре вчити її уроки, покладаючись лише на ВЛАСНІ сили.

Пам'ятаймо, що архіви не горять і мають здатність несподівано з'являтися.

Ще не всі давні і новітні архіви відкрито...



Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх