EN|RU|UK
Блоги Радослава Чекмишева
PR - координатор Міжнародного фонду "Відродження"
  2957  5

"Гібридне" правосуддя для боротьби з безкарністю

Низка українських експертів ініціюють широке обговорення можливості залучення міжнародної допомоги для українського правосуддя.

Всупереч певним думкам, Україна наразі дійсно робить важливі кроки для реформи системи правосуддя та слідства. Можна згадати нову поліцію, створення Національного антикорупційного бюро і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Проте система правосуддя не може бути ефективною, якщо зміни сегментовані, а спроможність різних її складових нерівномірна. Не варто розраховувати, що суд може притягнути до відповідальності винну особу, якщо розслідування й обвинувачення не були належно здійснені. Водночас, саме неупереджений розгляд справи в суді є необхідним і завершальним елементом кожного обвинувачення. Ціна питання у справах, що стосуються воєнних злочинів, злочинів проти людяності, елітної корупції - особливо висока.

Віце-спікер ВР Оксана Сироїд коментує це питання так: "Незважаючи на те, що в Україні вже створені антикорупційні органи, в кінці розслідування боротьбу з корупцією зможуть гарантувати лише суди. І як би правильно не була побудована робота над справою, куди вона потрапить? До Печерського чи Голосіївського суду? Солом ' янського? "Бабушкіного"? Ми гарно розуміємо, якою є репутація цих судів. Суспільство ніколи не повірить у вироки, винесені в цих судах".

Тим часом за останні два роки Україна зіткнулася із потребою розслідування та покарання не лише злочинів корупції, але й злочинів проти людяності, вчинених під час Євромайдану, воєнних злочинів та масових порушень прав людини в ході збройного конфлікту на Сході країни та окупації Криму.

Низка українських експертів, серед яких представники Міжнародного фонду "Відродження", Реанімаційного пакету реформ та Платформи "Правозахисний порядок денний", ініціюють широке публічне обговорення можливості ефективного залучення міжнародної допомоги для посилення системи українського правосуддя.

На думку Оксани Сироїд, співпраця з іноземцями може повернути українцям довіру до системи правосуддя: "Є міжнародні злочини, такі як катастрофа MH -17. Очевидно, що Росія докладе всіх зусиль, аби не було створено міжнародного трибуналу, який би покарав винних. Україна в цій справі є тією стороною, яка чи не найбільше зацікавлення у прозорому розслідуванні. І створення так званих "гібридних судів" може допомогти в цьому. Присутність міжнародних суддів буде фактором вищого фахового рівня, етичних норм та обміну досвідом для українських фахівців. Окрім того, присутність міжнародних суддів може стати захистом для тих українських суддів, які погодяться розглядати найбільш резонансні справи".

Україна - далеко не єдина країна, яка зітнулася із подібними проблемами. Й у світі вже існують приклади ефективних моделей системи національного правосуддя з міжнародним елементом. Саме до нього й застосовується термін "гібридний механізм правосуддя" - коли іноземні експерти можуть працювати поряд із слідчими, детективами, прокурорами і суддями національних органів.

Одна із найбільш відомих й успішних моделей була втілена в Гватемалі. На початку 2000-х років рівень корупції в Гватемалі був захмарним. Проте вона стала однією з небагатьох країн, в якій боротьба з корупцією вразила всю вертикаль влади. У 2007-му році в Гватемалі почала діяти Міжнародна комісія по боротьбі з безкарністю, створена генеральним секретарем ООН за спільною домовленістю з урядом Гватемали. Очолив цей орган іспанець Карлос Кастресана, обвинувач Верховного Суду Іспанії.

У свій час Кастресана звинувачував в корупційних діях багатьох великих бізнесменів і чиновників різних країн, в тому числі колишнього прем'єр-міністра Італії Сільвіо Берлусконі, і захищав інтереси жертв режимів чилійського диктатора Аугусто Піночета і аргентинського Хорхе Відела.

У Гватемалі, де діяли наркокартелі, квітнули корупція й торгівля людьми, іспанець провів півтори сотні гучних арештів. Серед звинувачених злочинців були не тільки представники мафіозних кланів й бізнесмени, але й керівники країни, включно з екс-президентом Альфонсо Портільйо. В результаті багато хто з чиновників опинився за ґратами.

Пояснюючи успіх у Гватемалі, Карлос Кастресана розповідає про принципи, на яких ґрунтувалася робота. З одного боку, це принцип комплементарності, згідно з яким міжнародна спільнота може втрутитися в діяльність національного суду, якщо є очевидні порушення прав людини. Міжнародний кримінальний суд може здійснювати свою юрисдикцію лише в тому разі, якщо національні органи розслідування не здатні або не готові до реального застосування своїх повноважень. Для поширення юрисдикції Суду на територію конкретної держави вона повинна ратифікувати Римський Статут. Кастресана пояснює цей принцип метафорично: "Коли ви їдете автомобілем і бачите інше авто, яке зупинилося, а навколо вирує буря, в той час як у машині знаходяться діти, - то ви мусите зупинитися і допомогти їм".

Іншим принципом є боротьба з безкарністю - коли покарання за вчинений злочин має бути невідворотним, незважаючи ані на посади, ані на статки, ані на рівень впливовості злочинця. За словами Кастресана, і цей принцип є справжнім проявом демократії - коли першочерговим у суспільстві є верховенство права.

На основі цих принципів була створена команда професіоналів, в яку входили фахівці з 27 країн світу, що працювали пліч-о-пліч з національними слідчими, прокурорами, суддями. А сама Міжнародна комісія по боротьбі з безкарністю отримала підтримку від 15 країн-донорів. Карлос Кастресана висловлює сподівання, що в Україні стане можливим використання цього досвіду.

Цю тезу підтримує Олександра Матвійчук, голова правління Центру Громадянських Свобод. Вона окреслює переваги співпраці з іноземцями так:

1. Гнучкість моделювання механізмів роботи цього органу правосуддя, адже вони створюються із урахуванням місцевого контексту.

2. Видимість, або "демонстраційний ефект". Це можливість для людей, які стали жертвами тяжких злочинів, і для суспільства в цілому, спостерігати за розслідуванням і розглядом не десь там у Гаазі, а у своєму полі зору.

3. Розвиток спроможностей, оскільки залучення найкращих світових практик поліпшить українські органи правосуддя.

4. Легітимність - це найважливіша можливість для України в умовах абсолютної втрати довіри громадян до національної системи правосуддя.

Створення нового інструменту правосуддя із залученням міжнародних слідчих, прокурорів, експертів, є процесом складним, довготривалим і фінансово затратним. Й експерти говорять про це відкрито.

"Яку б модель не обрала Україна, вона має базуватися на декількох принципах: легітимації, автономності від політичного тиску, відповідальності персоналу, замкнутості циклу, часовості і, звісно, прозорого фінансування міжнародними донорами та постійного аудиту ефективності витрачання коштів", - наголошує Матвійчук.

Аби втілити такий інструмент, на думку Олександри Матвійчук, потрібно внести зміни у Конституцію України: "Прибрати норму про відкладення ратифікації Римського Статуту на 3 роки; передбачити в перехідних положення механізми імплементації моделі "гібридного правосуддя" та гармонізувати законодавство, щодо міжнародного гуманітарного права".

Втім, експерт Реанімаційного пакету реформ Роман Куйбіда вважає, що змінювати Конституцію не варто: "Якщо створювати такий механізм через конституційні зміни, то можна поставити хрест на його швидкій реалізації. Тому що ми всі знаємо, як довго ці конституційні зміни просуваються".

Суддею в Україні може бути лише її громадяни, але ця норма не стосується присяжних. На цьому наголошу є Куйбіда: "Конституція не встановлює вимоги до присяжних. Так присяжними можуть бути представники народу, але й може бути обрана інша модель суду присяжних. Також представники інших держав можуть виконувати певні функції спільно в слідчих чи прокурорських групах".

Широке публічне обговорення, яке нині розпочалося, покликане залучити широке коло експертів, аби виробити оптимальний варіант для українського правосуддя. Але залучення політиків у цей процес є не менш важливим. Директор програмної ініціативи "Права людини і правосуддя" Міжнародного фонду "Відродження" Роман Романов наголошує, зокрема, на визначній ролі громадянського суспільства в цьому процесі: "Який би шлях не обрала Україна для залучення міжнародних фахівців до розслідування та судового розгляду справ про найбільш небезпечні злочини (корупція, воєнні злочини, злочини проти людяності), має бути політична воля та усвідомлений запит до міжнародного співтовариства. І саме для їхнього формування важливою є роль громадянського суспільства".

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх