EN|RU|UK
Блоги Кирило Сергєєв
Почесний Голова ВГО "Товариство Ветеранів АТО"
  770  5

Альтернативи диктатурі в України немає!

Альтернативи диктатурі в України немає!

Чим далі затягуємо, тим складнішими і жорсткішими стають методи вирішення української проблеми. Безвиході в природі не існує, і в України вихід не тільки є, але і буде завжди, питання лише в тому, що план такого виходу завжди залежить від складності та занедбаності ситуації. І якщо 2014 року ситуацію можна було вирішити у виключно демократичний шлях, а зараз достатньо лише допустити такі порушення стандартів, як ввести узурпацію влади, обмежити трудові права держслужбовців та запровадити відповідальність за політичними поглядами, то, якщо ситуацію затягувати і далі, ефективні методи вирішення кризи будуть ставати все жорсткішими і жорсткішими.

Дивився вчора новини і усвідомлював - вони вже перестали боятись. Вони не хочуть перейменовувати вулиці, бо не вірять в тривалість цієї влади. Нам потрібна Україна, а їм - тільки їх місця. Вони хочуть поводити себе так, щоб і за Путіна залишитись на посадах. Вони об'єднуються і щодня наносять все більш суттєві реванши: закривають кримінальні справи, відверто крадуть іноземну допомогу і промовляють заяви, що їм і раніше непогано жилось. Вони діють, а чинні повністю втрачають контроль над ними, бо затягнули. І чим далі вони затягують, тим сильніші стають ті бувші, а тепер вже сучасні.

1-го грудня 2013 року ми зі знайомим підійшли до Банкової, попереду був великий натовп, за яким щось вибухало. Що саме там відбувалось, було не зрозуміло. Спробували підійти ближче, та пішов газ, відбігли назад. Поруч бігав якийсь дідуган, який кричав, що це провокація і когось треба забрати та припинити штурм. Молодий хлопець поруч, також зі заплаканим від газу обличчям, наче запитуючи, до мене промовив: "Так у нас сьогодні революція, чи ні?" Я подивився вперед і сказав: "Чим швидше підемо на штурм, тим менше буде жертв, але, якщо затягнемо, жертв буде багато". Так і сталось, Майдан затягнули на три місяці, що коштувало сотень життів.


Особливо жорстко це правило проявляється на війні, де відносини наших і ворога дуже нагадують відносини нової владної команди і спроби реваншу старої. Нова влада після Майдану - це фактично наступ на дезорієнтованого ворога (стару систему), який розгубився і якого можна було брати голими руками. Ситуація схожа з війною: коли готуєшся до наступу, випереджати час не можна. Потрібно все підготувати: провізію, боєкомплект, розробити план дій і відпрацювати його з підрозділом, забезпечити поставки харчування і палива для техніки, якщо сунешся без підготовки - втратиш підрозділ. Та коли наступ починається, за жодних обставин не можна зупинятись, бо головна зброя наступу - несподіванка, поки вона є і ворог дезорієнтований, є шанс на перемогу. І ти біжиш, і зараз тобі начхати на Гаагу, Гуманітарне право, ВСП та прокуратуру, єдине, що має значення - кулеметник попереду. Ти усвідомлюєш, що маєш хвилини, поки ворог розгублений, поки він не має злагодженності, ти біжиш. Десь там артилерія потрапила в будівлю школи - начхати, твоє відділення заскочило в житловий будинок (порушило право власності) - байдуже, в тебе хвилини, щоб, скориставшись розгубленністю, завершити атаку. І ось ти на висоті, ти виконав завдання, не втратив жодного бійця. У ворога теж незначні втрати - з десяток загиблих і сотня полонених, бо розгубились. І тобі вже ніхто не згадає того будинку, бо ти переможець. Скільки радянських офіцерів засудили в Нюрнбергу? Жодного! Хіба всі такі чисті? Жоден не скоїв злочину проти людяності? Просто вони переможці, а німці програли, тож і судили тільки тих, хто програв, світ так судив. І тебе не осудять за той будинок, за нього навіть не згадають, бо переможець. А якби ти замешкався, підкорився сумнівам, зупинився, ворог встиг би зорієнтуватись. Ти ще стоїш, або почав перебудовувати лави, ворог вже налагодив зв'язок. Ти окопався, а ворог підтягнув підсилення. І ось в тебе вже перші втрати, і їх стає більше. Шанс на перемогу досі є, але тепер його ціна вирастає в рази, і без втрат він не досяжний. А ворог вже і інженерні загородження побудував, а ти досі в сумнівах, пересуваєшся повільно і щодня втрачаєш людей. Спробував обійти житловий будинок, щоб не порушувати права власності, і втратив ціле відділення, а друге відділення розбили гранатометами з тієї самої школи, в яку артилерія боїться стріляти, щоб російське ЗМІ не показало коварства української армії. Ти досі маєш сумніви, а ворог вже обходить тебе з флангів і ось він, котел, і ти втрачаєш всіх. Твоя армія сюди ще повернеться, і перемога буде, та, поки що, через твої сумніви втратили території і весь особовий склад ввірених тобі солдат.

Так було і на Майдані. Якби наступ відбувся 1-го грудня 2013 року, то синці і пару переламів вважали би кривавим критерієм революції. Та замешкались, мали сумніви, і дали ворогу можливість зорієнтуватись, підготуватись, і, врешті, - сотні загиблих. Піди Майдан у наступ після Грушевського, загиблих був би з десяток, а ще раніше - то їх і взагалі не було б. А Захід? Світу потрібна лише одна річь - результат! Захід і в лютому 2014 переконував Майдан піти на компроміс з Януковичем, та на ранок той втік і Майдан переміг. І Світ нікому не сказав про порушення домовленностей, бо був результат і Світ його прийняв.

Так само немає виходу і Україна, окрім, як рішучий наступ у всьому - проти корупції, олігархів, чиновників всіх рівнів. І саме РІШУЧИЙ, без крапель сумнівів, не замислюючись про наслідки. Не звертаючи увагу на стандарти і права. Вперед, не зупиняючись. І коли настане перемога, порушення спишуться, а перемога залишиться і права захистяться.

Світу взагалі байдуже на методи, їх цікавить виключно результат.

Та ж сама ситуация і з реформами. Затягнули і довели до того, що демократичними методами відновити порядок в Україні вже стало неможливим і диктатура залишилась, як єдиний шлях для порятунку. Але шлях складний, бо диктатура буває різною, і нам потрібна диктатура освітчена, та, яка хоч і застосує монополізацію влади, але досягне результату з найменшими жертвами або без них, та, головне, з часом зможе сама відійти. Бо освітчена диктатура розуміє, що вона обмежена часом біологічного життя, а Україна живе довше, і, щоб жила, має навчитись бути вільною у виборі влади.
А що стосується реакції Заходу, то не варто за них хвилюватись, їм вже давно потрібний від України результат. І якщо диктатор, хоч і монополізує владу, але дасть результат, повірте, вони це приймуть.

Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх