EN|RU|UK
 Политика Украины
  12470  156

 Прокуратура просит по 15 лет тюрьмы для российских ГРУшников Ерофеева и Александрова. ВИДЕО (обновлено)

Прокуратура просит 15 лет тюрьмы с конфискацией имущества для российских ГРУшников Евгения Ерофеева и Александра Александрова.

Об этом сегодня в ходе заседания в Голосеевском районном суде г. Киева заявил представитель гособвинения, информирует Цензор.НЕТ.

Загрузка видео...

Изначально прокуратура потребовала такого наказания для Ерофеева.

В отношении другого ГРУшника Александра Александрова прокуратура также настояла на 15-летнем тюремном заключении с конфискацией имущества.

Читайте также на "Цензор.НЕТ": "Зачем вы пришли в мою страну убивать? Из-за вас погибли 20 тысяч людей!", - переселенка из Донецка российским ГРУшникам Ерофееву и Александрову. ВИДЕО

По словам прокуроров, это максимальное наказание, которое предусматривается по инкриминируемым Ерофееву и Александрову статьям.

До вступления приговора в силу прокуроры требуют содержать российских военнослужащих под арестом.

Полный текст обвинительной речи группы гособвинения Главной военной прокуратуры по делу российских ГРУшников Цензор.НЕТ публикует на языке оригинала:

"Сьогодні знаковий день для українського правосуддя. Держава Україна підводить підсумки судового розгляду та обвинувачує двох російських військовослужбовців капітана Єрофєєва та сержанта Александрова у скоєнні низки тяжких злочинів, скоєних ними на території суверенної країни.
Підкреслюю: російських військовослужбовців, вояків іноземної держави.
Держава Україна стверджує, що на лаві підсудних сидять не просто пересічні громадяни Російської Федерації, а капітан і сержант збройних сил Росії! Більше того - ці росіяни бійці третьої, Червонопрапорної, ордена Суворова третього ступеню бригади спеціального призначення збройних сил Російської Федерації.
За всіма канонами російської пропаганди - це еліта збройних сил Росії.
На перший погляд перед державним обвинуваченням стояло досить нескладне завдання. Воно полягало у доведенні факту про те, що 16 травня 2015 року двоє російських вояків невипадково, - зі зброєю в руках, військовим маршем у складі бригади спецпризначення опинилися за тисячу двісті кілометрів від місця своєї постійної дислокації на території держави Україна. Вони не заблукали. Ні. І не приїхали на "Газелі", як вони неправдиво свідчили уже тут, у залі суду, "по зову сердца", начебто захищати (наголошую!) НЕ російський Донбасc.

Державне обвинувачення стверджує, що російські вояки опинились поблизу українського міста Щастя, що у Луганській області, бо виконували наказ. Наказ свого командування, узгоджений вищим політичним керівництвом Росії. Наказ, згідно якого на схід суверенної України вже протягом двох років через неконтрольовані кордони направлено тисячі російських солдат та офіцерів, військова техніка, амуніція і боєприпаси. До України з Росії так щодня направляється смерть.
Тому це, на перший погляд, нескладне завдання було дуже складне, оскільки полягало у доведенні провини не Александрова з Єрофєєвим, а у доведені факту агресії. Військової агресії проти України з боку великого сусіда - Російської Федерації. Державне обвинувачення стверджує, що цей факт повністю доведено.

У подальшому ми детально проаналізуємо надумані докази захисту, які покликані довести, що на лаві підсудних перебувають представники так званої "міліції ЛНР". І про ту, ніби-то другу диверсійну групу, яка також "випадково" опинилася біля українського опорного пункту "Фасад" у Луганській області! Опинилася "випадково", підкреслюю, ніби у той же час, що і група російського спецназу Єрофєєва. Знову ж таки "випадкова група ЛНР" мала аналогічну російську зброю АС(автомат спеціальний) "Вал" і, "випадково", саме її віртуальні бійці позбавили життя українського бійця, сержанта Пугачева. Докази українського обвинувачення це повністю спростовують.
Державне обвинувачення стверджує, що всі ті надумані докази захисту, всі ті не процесуальні свідчення "ЛНР-івських діячів", які слухняно на камеру повторили завчений текст, з готовністю надали захисту нашвидкуруч "склепані" документи зробили це за російським наказом аби тільки догодити своїм господарям. Своїм кураторам та справжнім ідеологам гібридної війни. Своїм суверенам… Державне обвинувачення стверджує про повне підтвердження доказами факту ведення агресивної війни і участі в цих злочинах російських спецпризначенців Александрова та Єрофєєва. Бо немає ніяких Луганських та Донецьких республік. А є велика російська державна машина, яка військовими багнетами і пропагандою маніпулює жменькою сервільних (по-рабськи догідливих) людей, готових заради цінностей "русского міра" на все. Росія використовує цих нещасних людей як ширму своєї агресії. І більше нічого.

Тепер хочу зупинитись на дивній але абсолютно зрозумілій зміні показань підсудних Александрова та Єрофєєва. Як видно з матеріалів кримінального провадження (зокрема з відео записів) підсудні неодноразово без примусу заявляли, що до моменту їх поранення 16 травня 2015 року біля українського ротного опорного пункту "Фасад" у Луганській області, вони були діючими військовими згадуваної Російської бригади спеціального призначення, а простіше кажучи, військової частини № 21208 Міністерства оборони РФ.
Але у подальшому, дивним чином, через страх викриття країни-агресора російські військові перевтілилися на представників якоїсь народної міліції "Луганської Республіки". На підтвердження цього, захист надав суду якісь папірці і навіть копію посвідчення новоспечених міліціонерів ЛНР. Щоправда без підпису самих підсудних на цих, так би мовити, документах. Більше того, на думку захисту виявляться на підсудних Александрова та Єрофєєва чинився шалений психологічний тиск з боку органів досудового слідства. Проте, інформацію про цей тиск підсудні тримали у суворій таємниці не тільки від представників ООН, з якими особисто неодноразово спілкувались, або від представників Червоного Хреста. Але і від журналістів власної країни. І навіть від російських дипломатів. Не кажучи вже про своїх захисників, які протягом всього терміну досудового слідства не пари з вуст щодо якогось тиску.
Постає закономірне запитання.
Яким чином професійні російські військові, спецпризначенці, перевтілилися у ідейних російських націонал-патріотів? Чому покинули військову службу, котрій віддали більшу частину свого життя, залишили свої сім'ї, невиплачені кредити, стабільну військову зарплату і подалися захищати "руський мір" до чужої суверенної країни?
У державного обвинувачення безумовно є відповідь на це питання. І ця відповідь наступна. Ніколи ані Александров, ані Єрофєєв не були націоналістами або ідейними борцями за російські імперські амбіції. Вони завжди були професійними солдатами. Солдатами, які виконували накази. І точно не читав Александров та Єрофєєв ідеологів "руського міру" типу Баркашова, Васильєва або Дугіна. І не могли вони, як військові, відвідувати збіговиськ Лімонова у Москві. Просто невдячній Росії та її керівникам простіше відмовитись від своїх вояків, а солдатів перетворити на так званих "добровольців" . І все це заради того, щоб зберегти обличчя у очах світової спільноти (хоча світовій спільноті вже давно все зрозуміло) та не потрапити на лаву трибуналу в ГААЗі. І Кремль, як мантру шамана повторює "Русских войск там нет". Так само, як РФ це повторювала устами Міністра закордонних справ поки "зелені чоловічки з воєнторгу" планомірно у лютому 2014 року брали під контроль основні кримські військові та адміністративні об'єкти. А поки розгублені і по військовому прямолінійні Александров та Єрофєєв давали визнавальні та щирі інтерв'ю різним ЗМІ про те, що вони діючі російські військовослужбовці, країна-агресор всіма підконтрольними каналами (до речі після довгого замовчування) лавиною брехні поширювала версію, що Александров і Єрофєєв "давно звільнилися з армії РФ"… Військових РФ Александрова і Єрофеева в Україні немає. Таких немає. Ніде, це не вони.
Хай бачать всі, як Кремль сповна скористався порадою Йозефа Гебельса, який казав : "Брехня, яку повторили тисячу разів - перетворюється на правду".
І Александров, і Єрофєєв повинні мовчати про правду через заручників вдома. Дітей, дружин і батьків, які переляканими очима відхрестилися від своїх синів захисників. Їм не залишалось нічого іншого як слідувати брехні власної Батьківщини, навіть попри поняття офіцерської честі та гідності. Їх країна Російська Федерація не дала іншого вибору цим солдатам, які виконали наказ воювати на території чужої держави і вбивати її людей.
І як тут не згадати слова великого російського юриста Анатолія Федоровича Коні: "тільки винна людина може заперечувати очевидні факти". А для державного обвинувачення України, як і для світової спільноти, є абсолютно очевидним фактом те, що на українській лаві підсудних зараз сидять російські військові, професійні спецпризначенці, які виконували наказ свого командування про ведення агресивної війни на території чужої країни - суверенної України. Підсудні Александров і Єрофєєв наразі вимушені заперечувати правду, бо попри всю очевидність цього факту, як справжні військові спецпризначенці продовжують виконувати накази, що їх передають напевно уже дипломатичним шляхом.
Всій Україні, а більше всього мешканцям Донецької та Луганської областей не за чутками відомо, що відбувається на сході України. Як кожного дня у межах Мінських домовленостей з Росії до України направляються "Александрови і Єрофєєви", які виконуючи злочинні накази, вже насправді перевтілюються з кадрових солдатів РФ на злочинців, вбивць і терористів.
Вони не Надія Савченко, голодувати не будуть. Потрапивши до рук українського правосуддя, їх країна Росія відмовилась від них, забула, промовчала і відхрестилася як від солдатів. Тепер кожному солдату РФ, що їде маршем в Україну воювати слід задуматися перед тим як виконувати подібні накази. Невже Александров та Єрофєєв не думають зараз чи варто було їм їхати в Україну воювати? Тепер вони знають відповідь. І вона така. Коли тебе там вб'ють, то влада твоєї Росії нишком та похапцем похоронить тебе на закритому кладовищі з причиною смерті в офіційних документах "нещасний випадок". Якщо ти потрапиш до рук українського правосуддя, то вимушено перевтілишся на кримінального злочинця "заздалегідь", заднім числом, звільненого з армії РФ у зв'язку з начебто "организационно-штатными мероприятиями".
Російська сторона через український захист навіть спромоглася надати суду відповідні виписки з наказів про так звані звільнення підсудних Александрова та Єрофєєва з військової служби. Прошу звернути увагу суду на те, що захистом надано тільки виписки. Кожному військовому і не тільки відомо, що у самих наказах про звільнення має бути підпис підсудних про ознайомлення з цими наказами. З тієї ж причини українському суду не надано рапортів самих підсудних про звільнення з армії РФ. Державне обвинувачення не заперечує того, що ці документи ретельно виготовлені в Міністерстві оборони Росії. На них дійсно стоять печатки Збройних Сил Російської Федерації. І навіть підписи у них генерал-полковників і генерал-майорів дійсні. Там лише немає підписів контрактників Александрова та Єрофєєва. Державне обвинувачення глибоко переконане, що інформацію яку містять ці документи - свідома і навмисна брехня від початку і до кінця. Бо підписи Александрова і Єрофєєва на цих документах дали б змогу судовому слідству провести відповідні судові експертизи. У межах закону перевірити, так би мовити, дійсність цієї інформації РФ за участю підсудних. Проте такої змоги нам не надали. Це неможливо зробити. Александров та Єрофєєв перебувають в українській тюрмі і у часі не телепортуються. Хоча рівень на якому втілена ця брехня вражає. Небагато людей в Росії можуть наказати генерал-полковникам підписувати відверту неправду.
До цієї ж категорії фантастики і задзеркалля можна віднести надумані ніби докази того, що Україна проводить обстріли власних позицій. І тут вникає прості запитання. Хто передає СЦКК інформацію про ці обстріли? Хто веде спостереження? Хто є корегувальником вогню? Хто перебуває на цих спостережних пунктах з боку пресловутих "молодих республік"? Чи не такі от ДРГ у складі інших Александрових та Єрофєєвих? І чи не російські представники СЦККа отримали та везли з України медалі за «воинский подвиг, за помощь, оказанную Донецкой Народной Республике в борьбе по отражению агрессии государства Украина»? Відповідь всім очевидна.

Але, до фактів. Надаючи оцінку діям Александрова і Єрофєєва сторона обвинувачення прийшла до таких висновків:
Ні Александров, ні Єрофєєв гімн Росії у залі українського суду заспівати не зможуть. Совість не дозволить. Вони, на думку своєї Батьківщини, є найманці за ідею, без військової честі та гідності!
Кожен з них, обвинувачується у вчиненні за попередньою змовою групою осіб: веденні агресивної війни, сприянні діяльності терористичної організації, контрабанді, тобто переміщенні через митний кордон України поза митним контролем зброї та боєприпасів, порушенні порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України, носінні, зберіганні і передачі вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу та вчиненні терористичного акту, тобто застосуванні зброї, вчиненому з метою провокації воєнного конфлікту та міжнародного ускладнення, яке призвело до загибелі людини та заподіяло інші тяжкі наслідки, тобто вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 258, ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 332-1 КК України.
У ході досудового розслідування встановлені наступні обставини, вчинення зазначених злочинів Александровим і Єрофєєвим, які повністю підтверджені під час судового слідства.
Зокрема, 19.03.2015 виконуючи злочинні накази службових осіб ЗС РФ Єрофєєв Є.В., Александров О.А. та інші невстановлені військовослужбовці ОЗСП 3-ї ОГБСП ГУ ГШ ЗС РФ загальною кількістю 220 чоловік авіаційним транспортом прибули із місця постійної дислокації в м. Тольятті Самарської області РФ (в/ч 21208) в м. Міллерово Ростовської області.
У період з 19 по 26 березня 2015 року зазначений підрозділ ЗС РФ
у м. Міллерово Ростовської області провів підготовку до збройної агресії проти України.
Після проходження зазначеної підготовки, Єрофєєв Є.В. та Александров О.А., діючи умисно, будучи обізнаним, що військова агресія ЗС РФ щоденно призводить до загибелі значної кількості громадян України, усвідомлюючи явну злочинність наказів ГШ ЗС РФ щодо ведення бойових дій, здійснення розвідувальної і диверсійної діяльності проти підрозділів українських військових формувань на території України, а також надання сприяння діяльності терористичної організації "Луганська народна республіка", діючи на виконання наказів зазначених вище службових осіб ЗС РФ за попередньою змовою групою осіб з іншими невстановленими військовослужбовцями зазначеного підрозділу, 26.03.2015 на невстановленій ділянці українсько-російського кордону, що не контролюється державними органами України, на автомобілях марки «Урал», в порушення вимог "Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей", затвердженого Наказом Антитерористичного центру при СБ України від 22.01.2015 № 27ог, з метою заподіяння шкоди інтересам держави, здійснили в'їзд на територію України та прибули до м. Луганськ, перемістивши через митний кордон України поза митним контролем штатне озброєння, а саме: гвинтівку ВСС "Вінторєз" № ВК-0680 (К-0504), два автомати АС "ВАЛ", шість автоматів АК-74, гвинтівку СВД, два кулемети ПКП "Пєчєнєг", які є нарізною вогнепальною зброєю, боєприпаси до них, яке у подальшому без наявності передбаченого законом дозволу, носили, зберігали та передавали.
Перебуваючи на тимчасово окупованій території України, а саме Луганської області, у період з 26 березня по 16 травня 2015 року
Єрофєєв Є.В. та Александров О.А., діючи умисно, з метою сприяння діяльності терористичної організації "Луганська народна республіка" й усвідомлюючи, що своїми діями завдають шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності та державній безпеці України, у складі вказаної розвідувальної групи ЗС РФ виконували завдання зазначених вище службових осіб ЗС РФ щодо ведення бойових дій, здійснення розвідувальної і диверсійної діяльності проти підрозділів українських військових формувань на території України, сприяння діяльності терористичної організації "Луганська народна республіка", а також із збору розвідувальної інформації щодо позицій, фортифікаційних споруд, переміщення сил АТО, заходів оперативного обладнання території та маскування, сил та засобів, залучених до забезпечення першої лінії оборони та стратегічних об'єктів (Луганської ТЕС, мосту через р. Сіверський Донець та ін.), виявлення бродів та інших шляхів для переправи техніки та живої сили через р. Сіверський Донець, спостереження за переміщенням підрозділів АТО, а також отримання іншої оперативно-тактичної інформації, яка доповідалась керівництву загону і в подальшому використовувалася для координації діяльності й взаємодії між представниками терористичної організації "Луганська народна республіка" та регулярних підрозділів ЗС РФ, задіяних в бойових діях в окремих районах Донецької та Луганської областей.
16.05.2015 приблизно о 14 год. 30 хв. в районі населеного пункту Щастя Луганської області поблизу Луганської ТЕС (ротний опорний пункт "Фасад" 92-ї ОМБр ЗС України), Єрофєєв Є.В. за попередньою змовою з Александровим О.А. та іншими невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ, із застосуванням стрілецької зброї, за сприяння невстановлених осіб, які використовували гранатомети і міномети, з метою провокації воєнного конфлікту та міжнародного ускладнення, вчинили терористичний акт стосовно особового складу підрозділу з числа військовослужбовців 92-ї ОМБр ЗС України та співробітників ДКР СБ України, які забезпечували охорону даного об'єкту. Вказані дії призвели до загибелі військовослужбовця 92-ї ОМБр Пугачова Вадима Володимировича, 01.03.1975 р.н., та отримання легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я військовослужбовцем 92-ї ОМБр Ольховичем-Новосадюком Андрієм Леонідовичем, 23.06.1971 р.н., та військовослужбовцями 24 ОШБ ЗС України "Айдар" Гаркушою Богданом Валентиновичем, 17.12.1981 р.н. та Сірошем Олександром Володимировичем, 22.08.1982 р.н.
Зазначені вище обставини, підтверджуються сукупністю здобутих у ході досудового розслідування та досліджений під час судового розгляду доказів.

Зокрема, 17.05.2016 на підставі рапорту Департаменту контррозвідки Служби безпеки України про виявлення кримінального правопорушення, до Єдиного реєстру досудового розслідування вносяться відомості про вчинення двома військовослужбовцями ГРУ ГШ ЗС РФ тяжких злочинів на тимчасово окупованих територіях України.
Так розпочалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке наразі нами було розглянуто.
Згідно із вказаним рапортом, у ході здійснення контррозвідувального забезпечення наших військовослужбовців в зоні АТО, співробітниками ДКР СБУ отримано інформацію, що 26.03.2015, на виконання наказу свого командира бригади, з м. Тольятті Самарської області Російської Федерації до
м. Луганськ прибули військовослужбовці 3 Окремої гвардійської бригади спеціального призначення Головного управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, завданнями яких були збір розвідувальної інформації щодо позицій сил АТО, спостереження за переміщенням українських військ, а також планування та вчинення диверсій проти сил АТО.
До складу прибулого підрозділу Збройних Сил РФ увійшли і обвинувачені Єрофєєв Є.В. та Александров О.А. Перший - громадянин Російської Федерації, займає посаду командира групи ОЗСП 3 ОГБСП ГУ ГШ, військовослужбовець ЗС РФ, військове звання "капітан", другий - громадянин Російської Федерації, тимчасова посада на період перебування на Україні - розвідник-санітар цього ж підрозділу, військовослужбовець ЗС РФ, військове звання "сержант", підлеглий Єрофєєва Є.В.
16.05.2015 близько 14 год. 30 хв. в районі м. Щастя Луганської області військовослужбовці вказаного підрозділу Збройних Сил РФ вступили у бойове зіткнення із військовослужбовцями 92 Окремої механізованої бригади ЗС України. У результаті застосування військовослужбовцями РФ зброї був вбитий сержант 92-ї бригади Пугачов Вадим Володимирович. Двоє нападників з числа військових РФ були поранені. Ці двоє - Єрофєєв Є.В. та Александров О.А.

У подальшому, 18.05.2015 органи досудового розслідування отримують перші речові докази. Це ті докази вчинення обвинуваченими злочинів, які навіть в умовах постійних обстрілів та бойових зіткнень, вдалося зберегти.
Отже, перший - це гвинтівка снайперська спеціальна "Винторез"
№ ВК-0680 із єдиним патроном калібру 9х39, який не встиг витратити стрілок. Згідно показань свідків Ніколюка В.Д. та Вереса К.К. ця зброя і боєприпас вилучені у обвинуваченого Єрофєєва після його поранення 16.05.2015, та у подальшому, 18.05.2015 передані свідком Вересом К.К. слідчому у кримінальному провадженні.
Відповідно до інформації ДКР СБ України від 20.07.2015 № 17/1-5033 такий вид вогнепальної зброї не перебуває на озброєнні українських військ.
Проведеним 18.05.2015 оглядом, окрім загального опису, відмічена наявність механічних пошкоджень елементів гвинтівки, ті самі, на які під час свого допиту звертали увагу свідки Ніколюк В.Д. та Верес К.К., та по яким вони чітко впізнали ту саму гвинтівку, яка перебувала у Єрофєєва під час бойового зіткнення.
Проведеною судово-балістичною експертизою, вилученої у Єрофєєва гвинтівки та спорядженого боєприпасу (висновок від 18.06.2015 № 75/6-11715) установлено, що це є гвинтівка спеціальна снайперська "ВСС "Винторез"
№ ВК-0680, калібру 9х39 мм, яка знаходиться в справному стані, придатна для стрільби, та відповідний боєприпас - спеціальний патрон "СП-5", калібру
9х39 мм, без маркування, призначений для проведення пострілів з вогнепальної зброї такого калібру.
Наступний речовий доказ - адресований слідчому листом ДКР СБ України від 17.05.2015 № 2/2-19560 мобільний телефон Sony Xperia Z3 Compact, вилучений 16.05.2015 у обвинуваченого Александрова О.А. під час надання йому медичної допомоги у Щастинській міській лікарні.
Проведеним 20.05.2015 оглядом із залученням спеціаліста установлено, що на внутрішньому накопичувачу пам'яті та флеш-карті мобільного телефону Александрова О.А. містяться історія смс-переписки, в тому числі особистої, з дружиною, серед якої жодного слова про вступ Александрова чи Єрофєєва до Народної міліції ЛНР, жодного натяку на якусь діяльність у складі цього незаконного збройного формування, за те безліч згадувань про саме ТИМЧАСОВЕ відрядження, яке розпочалося для Александрова у березні 2015 року, обізнаність у проведенні перевірок військової частини 21208 вищими офіцерами, серед яких називається прізвище полковника Єраткіна - начальника розвідки - заступника начальника штабу Центрального військового округу ЗС РФ, і цієї обізнаності зовсім не заважає начебто звільнення Александрова понад як чотири місяці назад з військової служби у Збройних Сил РФ та перебування начебто за тисячу кілометрів від Тольятті.
Також на телефоні зберіглися телефонні контакти Александрова О.А., зокрема "Азимов Мурат", "Григорьев", "Евгений Ерофєєв", "Константин Напольских", "Кульмухаметов" та інші, всі ті особи, які, як у подальшому зазначить сам Александров О.А. на відеозаписах, які були предметом огляду 19.05.2015, є громадянами Росії, діючими військовослужбовцями Збройних Сил РФ, які разом із обвинуваченими виконували завдання свого командування на тимчасово окупованих територіях Луганської області у складі окремого загону спеціального призначення ГУ ГШ ЗС РФ.
Наявні в телефоні і відзняті фото- та відеопідтвердження виконання групою Єрофєєва задач командування по збору розвідінформації щодо позицій, фортифікаційних споруд, обладнання території опорного пункту № 9205 ЗС України, виявлення бродів та інших шляхів для переправи через р. Сіверський Донець, в районі Луганської ТЕС, мосту через р. Сіверський Донець, де діяла група Єрофєєва.
Слідством було отримано тимчасовий доступ до інформації про з'єднання сім-картки з телефону Александрова. Оглядом від 31.07.2015 якої установлено, що 10.05.2015 телефон Александрова перебував у зоні дії базових станцій за адресами у м. Луганську по вул. Ватутіна, 67-Б та по вул. Качалова, 92Г. До цих адрес я повернуся трохи згодом.

Наступний речовий доказ наявний у розпорядженні сторони обвинувачення - адресований слідчому листом ДКР СБ від 21.05.2015 №17/4983 пакет з речами військовослужбовців ЗС РФ Єрофєєва Є.В. та Александрова О.А., що вилучені у них за місцем надання їм медичної допомоги у міській лікарні м. Щастя Луганської області, що підтверджується показаннями свідків - медиків працівників, які й надавали обвинуваченим медичну допомогу у лікарні м. Щастя.
Згідно проведеної комплексної судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу, молекулярно-генетичної експертизи (висновки експерта № 10-71 від 05.06.2015 та № 20-737 від 10.07.2015) на одязі Александрова та Єрофєєва виявлені сліди дефініламіну, компоненту, характерного для продуктів пострілу, що здійснювали патронами, спорядженими бездимним порохом, зокрема патрона калібру 9х39 для гвинтівки «ВСС «Винторез», а також виявлені сліди крові Александрова та Єрофєєва, що підтверджує використання цього одягу останніми.

Останній речовий доказ сторони обвинувачення - віднайдені та вилучені слідчим 04.06.2015 у ході огляду місця події - місця безпосереднього нападу групи Єрофєєва на опорний пункт № 9205, дві кулі та сім гільз калібру 9х39. Вказані елементи боєприпасів виявлені слідчим безпосередньо в окопі у декількох метрах від місця смертельного поранення Пугачова.
При цьому, відповідно до висновку судово-балістичної експертизи від 06.07.2015 № 113/6, віднайдені кулі та гільзи є складовим частинами патронів «СП-5», «СП-6», калібру 9х39 мм, при цьому три гільзи та дві кулі відстріляні з двох різних екземплярів вогнепальної зброї калібру 9х39 мм (зокрема з ВСС "Винторез" або АС "Вал", а три інших гільзи - саме з гвинтівки «ВСС «Винторез» Єрофєєва № ВК-0680.
Це свідчить про те, що під час нападу 16.05.2015 групи Єрофєєва на опорний пункт № 9205, внаслідок якого Пугачову завдано смертельних поранень, в окопі велася стрільба з ВСС "Винторез" та АС "Вал" мінімум трьома особами, серед яких і сам Єрофєєв.

Була проведена судова молекулярно-генетична експертиза щодо наявності на вилучених під час огляду місця події двох кулях крові загиблого Пугачова. Згідно висновку якої від 07.07.2015 № 20-762, у результаті проведеного дослідження слідів крові на кулях не виявлено. На думку сторони обвинувачення, відсутність слідів крові на кулях пов'язане лише з тривалим, майже два тижні, впливом природніх факторів до моменту їх віднайдення та вилучення.
У свою чергу, як пояснив свідок Томусяк, оперативному проведенню огляду місця події, заважали об'єктивні причини - розташування місця огляду у безпосередній близькості до лінії бойових зіткнень військовослужбовців сил АТО та представниками незаконних збройних формувань. І навіть, під час проведення огляду, по позиціям опорного пункту № 9205 вівся мінометний вогонь з боку тимчасово неконтрольованих Україною територій Луганської області.

За час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, обвинувачені привернули неабияку увагу представників ЗМІ, громадських, міжнародних організацій, у тому числі й російських. Єрофєєв та Александров залюбки давали інтерв'ю журналістам, у яких безсоромно розповідали у подробицях обставини свого відрядження на територію України.
Так, зокрема, 22.05.2015 проведено огляд відеозапису телевізійної програми "Шустер Live" від 22.05.2015. Установлено, що у ході даної передачі ведучий Савік Шустер проводить інтерв'ю Александрова та Єрофєєва за місцем їх лікування. У ході розмови з Шустером, Александров та Єрофєєв стверджують, що є діючими військовослужбовцями ЗС РФ, у березні 2015 року, на виконання наказу свого командування, прибули до м. Луганськ у складі 220 таких же військовослужбовців РФ для ведення розвідки, інформують про російську військову базу на територію Луганська, про обставини бойового зіткнення групи Єрофєєва 16.05.2016, стверджують, що накази про їх звільнення з лав ЗС РФ, розповсюджених російськими ЗМІ, не відповідають дійсності тощо.
При цьому, допитаний як свідок у судовому засіданні Савік Шустер показав, що дійсно проводив такі інтерв'ю з обвинуваченими, при цьому зазначає, що жодного фізичного або психологічного тиску на них не здійснювалося, відповіді на запитання журналіста вони надавали добровільно, і навіть "відверто та щиро", жодних сторонніх осіб, окрім самого журналіста та оператора, під час інтерв'ю не було.
Аналогічні показання обвинувачення неодноразово дають і на досудовому розслідуванні і на відеозаписах з лікарні, які був предметом огляду 19 та 20 травня 2015 року, при цьому конкретизуючи склад, прибувших разом із ними військовослужбовців ЗС РФ на територію Луганської області, називають їх прізвища, ім'я, військові звання, посади, позивні, озброєння, викривають безпосередніх командирів на час відрядження до України, при цьому обидва називають своїм командиром майора Напольских Костянтина та дають інші конкретні відомості щодо обставин перебування на території України.
Слід зазначити, що твердження обвинувачених під час допиту їх у суді, що начебто всі ці покази вони давали виключно під тиском слідчих та інших представників правоохоронних органів, на погляд сторони захисту є лише спробою уникнути кримінальну відповідальність за вчиненні злочину, оскільки жодного разу вони не зверталися із скаргами на такий тиск ані до адвоката, яка була присутня при кожному допиті, ані до представників громадських, міжнародних організацій, ЗМІ і навіть консула РФ.

Задля того, щоб чітко з'ясувати, що ж насправді відбулося 16.05.2015 біля мосту через р. Сіверський Донець у Луганській області, слід звернутися до першоджерела, звернутися до очевидців, до показань українських військових, які у той день виконували свій обов'язок із захисту Батьківщини.
Так, свідок Залогін показав, що проходив дійсну військову службу за призовом під час мобілізації у складі 92 ОМБр ЗС України на опорному пункті в районі мосту через р. Сіверський Донець біля м. Щастя Луганської області. 16.05.2015 близько 14 год. 30 хв. він перебував на бойовому посту у бліндажі вказаного опорного пункту, коли почув неподалік з окопу звуки кількох приглушених пострілів із вогнепальної зброї, одиночний крик людини та звук падіння тіла. Після чого одразу побачив трьох чоловіків, одягнених у військову форму невстановленого зразка, без жодних розпізнавальних знаків, озброєних вогнепальною зброєю, які бігли від опорного пункту з місця, де щойно Залогін почув постріли, в напрямку контрольованою незаконними збройними формуваннями терористичної організації так званої "Луганська народна республіка". Оцінивши вказану обстановку як напад на позиції ЗС України, Залогін подав відповідну команду, здійснив декілька пострілів у бік нападників поки вони не зникли з полю зору, при цьому поранивши одного з них, після чого доповів про напад командуванню. При цьому, свідок зазначив, що будь-яких інших осіб на місці нападу не було.
У залі судового засідання свідок впізнав двох нападників - ними виявилися Александров та Єрофєєв, також він зазначив, що зміг ідентифікувати вид зброї Єрофєєва - гвинтівка "ВСС "Винторез".
Після чого, свідок разом з іншими військовослужбовцями ЗС України, зокрема, Бондаренко, Шляхтовичем, Ніколюком та іншими, почали переслідувати нападників. При цьому свідок побачив, що на дні окопу, звідки лунали перші постріли, лежить скривавлений співслужбовець - Пугачев. Пораненого підняли з окопу та повезли до лікарні.
Після чого, як зазначив свідок, на незначній відстані від опорного пункту 92 ОМБр у кущах вони спочатку виявили пораненого Єрофєєва, при якому була наявна гвинтівка «ВСС "Вінторез", та трохи поодаль перебував ще один з нападників - Александров. При наближенні українських військових до Єрофєєва та Александрова, останні представилися військовослужбовцями спецпризначенцями ГРУ ГШ ЗС РФ з Тольятті, назвали й свої військові звання - "капітан" та "сержант".
Свідок зазначив, що Єрофєєв та Александров під час їх виявлення мали вогнепальні поранення, поранення руки та ноги відповідно.
Українські військові, з метою збереження життя та надання невідкладної медичної допомоги, на руках евакуювали тяжко поранених обвинувачених до лікарні м. Щастя.
Також свідок Залогін у своїх показаннях звернув увагу на те, що під час всього часу переслідування нападників по українським військовим не менше як з двох-трьох позицій з близької відстані постійно вівся вогонь на ураження з вогнепальної зброї невстановленими особами з боку тимчасово неконтрольованої території Луганської області, звуки пострілів були характерні для застосування під час стрільби так званих "глушників".
Окрім того, Залогін пояснив, що жодних мінометних чи артилерійських обстрілів з боку військових сил АТО в районі опорного пункту 92 ОМБр ані в момент нападу групи Єрофєєва, ані після виявлення та евакуації обвинувачених, не вівся.
Аналогічні покази у судовому засіданні дав свідок Бондаренко.
Допитаний як свідок у судовому засіданні командир 92 ОМБр ЗС України Ніколюк В.Д. підтвердив показання Залогіна, та зазначив, що особовий склад ввіреного йому підрозділу з 05.09.2014 по теперішній час залучений для виконання завдань у зоні проведення АТО на окремих територіях Луганської області в районі м. Щастя. Основними завданнями підрозділу є ведення оборонних дій на лінії розмежування, недопущення проникнення ДРГ противника на позиції військовослужбовців сил АТО.
Ніколюк зазначив, що, зокрема до зони відповідальності 92 ОМБр входив той самий опорний пункт № 9205, розташований на мосту через р. Сіверський Донець біля м. Щастя Луганської області.
При цьому, Ніколюк повідомив, що опорний пункт № 9205 має велике стратегічне значення для сил АТО, оскільки розташований там міст через
р. Сіверський Донець є єдиним у даній місцевості, захоплення лише цього мосту вже фактично призведе до взяття під контроль Щастинскьої ТЕС та просунення підрозділів терористичної організації так званої «ЛНР» на багато кілометрів вперед на територію, контрольовану військами сил АТО. Спроби захоплення цього опорного пункту з боку представників незаконних збройних формувань носить систематичний характер.
Ніколюк також пояснив, що особовий склад 92 ОМБр, який несе службу на опорному пункті № 9205, має на озброєнні стрілецьку зброю калібрів 5.45 та 7.62 мм, гранатомети РПГ-7, а також міномети 82 мм. При цьому він зауважив, що з моменту нападу на опорний пункт № 9205 16.05.2015 до моменту поранення потерпілих, особовим складом 92 ОМБр мінометний вогонь не вівся, а враховуючи розташування мінометів, ведення з них вогню по місцевості, де були поранені потерпілі, взагалі неможливий у зв'язку із дуже близькою відстанню та захаращення цього участку рослинністю.
Щодо обставин нападу на опорний пункт № 9205, яке сталося 16.05.2015, свідок пояснив наступне. 16.05.2015, це була субота, "банний день", коли більшість особового складу займається прибиранням та відпочинком, підкреслив Ніколюк, близько 14 год. 00 хв. він знаходився біля згаданого мосту через р. Сіверський Донець на контрольованій силами АТО ділянці, коли за допомогою радіозв'язку йому надійшла інформація від підлеглих щодо здійснення озброєного нападу ДРГ противника на опорний пункт з боку території неконтрольованої Україною.
З метою сприяння відбиттю нападу ДРГ, Ніколюк разом із підлеглим Солохіним, спіробітником ДКР СБУ Вересом та іншими військовослужбовцями негайно прибув до переднього краю опорного пункту. По прибуттю він побачив, як військовослужбовці 92 ОМБр на плащ-наметі виносили з окопу тяжкопораненого Пугачова для невідкладного направлення до лікарні.
Після чого, свідок Залогін підбіг до Ніколюка та повідомив про обставини нападу, зазначивши, що ймовірно поранив одного з нападників. Одразу після чого, Ніколюк разом із потерпілим Ольховичем-Новосадюком, свідками Солохіним, Вересом, та іншими військовослужбовцями, з метою виявлення та переслідування нападників, у складі групи видвинулися від переднього краю ВОП № 9205 у напрямку контрольованої незаконними збройними формуваннями території вслід за ДРГ противника. Приблизно через 30-40 метрів у кущах група Ніколюка натрапила на чоловіка, одягненого у камуфльовану форму одягу іноземного зразка без жодних розпізнавальних знаків, при цьому вказана особа була поранена у руку та мала при собі гвинтівку «ВСС "Винторез". Враховуючи, що вказаний член ДРГ був озброєний, свідок Верес подав йому декілька наказів відкинути зброю, що й зробив виявлений чоловік. Після чого, Ніколюк підійшов до пораненого нападника та запитав хто він такий, на що отримав відповідь «спецназ ГРУ, росіянин, військове звання "капітан". Зазначена гвинтівка "ВСС "Винторез" була вилучена у Єрофєєва та зберігалася у сейфі у штабі опорного пункту
№ 9205.
Враховуючи високу щільність веденого по його групі вогню з боку представників незаконних збройних формувань, а також тяжке поранення нападника, Ніколюк наказав підлеглим евакуювати останнього до лікарні
м. Щастя.
В залі судового засідання свідок Ніколюк вказав на цього нападника, ним виявився обвинувачений Єрофєєв.
Після надання наказу про евакуацію Єрофєєва, частина групи Ніколюка просунулася уперед до 10 метрів, де був виявлений ще один поранений у ногу нападник. Свідок вказав на присутність цієї особи у залі суду - ним виявився обвинувачений Александров.
Ніколюк пояснив, що під час виявлення Александров був озброєний автоматом "АС "Вал" калібру 9х39 мм. На питання Ніколюка хто ти такий, Александров відповів "3 бригада спецназу, Тольятті".
Після чого, Єрофєєва та Александрова було перенесено на територію опорного пункту № 9205 звідки автомобільним транспортом невідкладно доставлено для надання медичної допомоги в лікарню м. Щастя.
Крім того, свідок Ніколюк також у своїх показаннях підтвердив, що у період усього часу переслідування його групою нападників по українським військовим не менше як з двох-трьох позицій з близької відстані постійно вівся вогонь на ураження з вогнепальної зброї невстановленими особами з боку тимчасово неконтрольованої території Луганської області, звуки пострілів були характерні для використання приладів безшумної стрільби. При цьому Ніколюк зазначив, що хоча й не бачив цих стрілків, проте характер місцевості, зокрема захаращення рослинністю виключало ведення ними стрільби з дистанції більше 100 метрів.

Вже перебуваючи в лікарні, Ніколюк одразу бігло опитав обвинувачених Александрова та Єрофєєва до початку введення їм обезболюючих та операційного втручання, та отримав інформацію, що вони є військовослужбовцями 3 бригади спецпризначення ГРУ ЗС РФ, Єрофєєв є командиром їх групи, кількість групи - 14 осіб.
Враховуючи, що ДРГ під командуванням Єрофєєва налічувала таку велику кількість осіб, з метою запобігання повторного нападу на опорний пункт № 9205, Ніколюк разом із свідком Вересом К.К., потерпілими Гаркушей, Сірошем, Ольховичем-Новосадюком, а також іншими військовослужбовцями невідкладно повернулися до місця нападу на опорний пункт та почали пошуки фншиз членів групи Єрофєєва, просуваючись уперед у бік території контрольованої незаконними збройними формуваннями. Через близько 200-250 метрів по групі Ніколюка почався мінометний обстріл з боку територій, які контролюють представники так званої "ЛНР". У ході такого обстрілу, в групу Ніколюка влучив 120мм мінометний снаряд, внаслідок чого отримали поранення потерпілі Гаркуша, Сірош та Ольхович-Новосадюк. Враховуючи втрати пораненими, Ніколюк наказав повернутися на позиції сил АТО.
Після доставлення потерпілих до лікарні м. Щастя, Ніколюк особисто спілкувався з Єрофєєвим щодо обставин діяльності 3-ї бригади спецназу ГРУ ГШ ЗС РФ на території України, на що Єрофєєв повідомив свідку, що він разом із Александровим проходить дійсну військову службу у ОЗСП 3 ОГБСП ГУ ГШ ЗС РФ, має військове звання «капітан», а Александров - "сержант", 19.03.2015 вони у складі 220 військовослужбовців вказаного підрозділу прибули спочатку з місця своєї постійної дислокації у м. Тольятті Самарської області до м. Міллерово Ростовської області, після чого 26.03.2015 вже прибули безпосередньо до м. Луганськ для виконання поставлених перед ними командуванням задач з ведення розвідувальної діяльності на тимчасово неконтрольованої території Луганської області в районі м. Щастя.
У судовому засіданні Ніколюк надав чіткий опис одягу, у який було одягнуті кожний обвинувачений під час їх виявлення та евакуації 16.05.2015, а також гвинтівки "ВСС "Винторез" вилученої у Єрофєєва, та впевнено ідентифікував, що це саме той одяг та гвинтівка, які є речовими доказами по справі.
Також Ніколюк пояснив, що 16.05.2015 після евакуації обвинувачених до лікарні м. Щастя, підлеглий йому військовослужбовець надав йому мобільний телефон Sony, вилучений у Александрова, після чого Ніколюк передав його до штабу на збереження у сейфі, а вже наступного дня вказаний телефон переданий свідку Вересу для направлення до СБ України.
Допитані як свідки Солохін та Шляхтович підтвердили слова Ніколюка, надавши аналогічні показання.
Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок Верес К.К. також підтвердив показання Ніколюка, при цьому вказавши, що на гвинтівці "ВСС "Винторез", яка була вилучена у Єрофєєва повинні бути два механічних пошкодження на ствольній коробці. Походження цих пошкоджень, Верес пояснив наступним чином. Коли група Ніколюка, до складу якої входив і Верес, виявила пораненого Єрофєєва, останній мав при собі цю гвинтівку, і коли побачив наших військовослужбовців, то став намагатися ухопити гвинтівку Винторез, на що Верес подав йому декілька наказів відкинути зброю, та з метою недопущення застосування зброї Єрофєєвим, Верес здійснив два постріли поряд із гвинтівкою "ВСС "Винторез" Єрофєєва, при цьому кулі влучили у ствольну коробку Вінторезу, внаслідок чого повинні були залишитися відповідні сліди.
У судовому засіданні Верес впевнено ідентифікував по механічним пошкодженням ствольної коробки наявний речовий доказ - гвинтівку "ВСС "Винторез", як таку, що була вилучена у Єрофєєва 16.05.2015.
Також Верес пояснив, що 17.05.2015 він отримав з сейфу, розташованому у штабі опорного пункту № 9205, від Ніколюка вилучені у Єрофєєва гвинтівку та вилучений у Александрова телефон. Після чого, телефон Александрова свідок направив засобами поштового зв'язку на адресу СБ України до м. Києва, а гвинтівку Єрофєєва свідок особисто відвіз до органу досудового розслідування у м. Київ.

У судовому засіданні допитані як свідки військові лікарі, завдяки оперативним та високопрофесіональним діям яких, обвинуваченим були фактична збережені руки і ноги. При цьому, українські лікарі свідомо незважали ані на те, що Єрофєєв та Александров приїхали на Україну не як гості, а як загарбники, сліпі виконавці чужою волі, волі тих людей, які заради власних імперських амбіцій готові палити цілі країни, ані на те, що декілька годин тому, обвинувачені ступали по нашій землі цими ж ногами, тримаючи у цих же руками зброю.
Допитані як свідки військові медики Кравченко, Антонюк, Куц та Максимець дали аналогічні один одному показання, пояснивши, що 16.05.2015 близько 14 год. 40 хв. до лікарні м. Щастя, де вони виконували свої обов'язки, бійцями 92 ОМБр був доставлений важкопоранений молодший сержант Пугачов. Вжитими лікарями реанімаційними заходами не вдалося врятувати життя Пугачова, отримані ним вогнепальні поранення були несумісні з життям. В цей же день, близько 15 години, військовослужбовці ЗСУ привезли до лікарні ще двох чоловіків з вогнепальними пораненнями, у першого поранення руки, у другого - ноги. У судовому засіданні свідки впізнали цих двох - Єрофєєв та Александров. Невідкладно розпочалося готування до операційного втручання. При цьому свідки зазначили, що обидва обвинувачених ще до введення їм наркозу, обезболюючого, перед початком операції, перебуваючи у свідомості - заявили, що вони військовослужбовці 3-ї бригади спецназу ГРУ з м. Тольятті, назвали свої військові звання "капітан" та "сержант". З метою проведення операції, як показали свідки, одяг обвинувачених був зрізаний, після поміщений у пакети та через півгодини переданий співробітникам СБ України. Наданий для огляду у судовому засіданні речовий доказ - одяг обвинувачених, свідки впізнали, зазначивши який саме одяг належав кожному обвинуваченому.
Крім того, свідки зазначили, що в цей же день, приблизно через годину після обвинувачених, до лікарні надійшли, ще троє поранених - потерпілі Ольхович-Новосадюк, Сірош, Гаркуша. Усі мали вогнепальні осколкові поранення, завдані розривом мінометного снаряду.

22.05.2015 слідчому надходять матеріали виконаних СБУ доручень про проведення процесуальних дій, в яких зокрема містяться висновки судово-медичних експертиз щодо потерпілих. Так, згідно висновку судово-медичної експертизи № 2151-Ая/15 від 21.05.2015 стосовно потерпілого Гаркуші, останній отримав легкі вогнепальне осколкове поранення м'яких тканей черевної стінки, це поранення отримане від прямої дії металевого осколку, що утворився внаслідок вибуху. Поранення аналогічного ступеню тяжкості та за аналогічних обставин отримали й потерпілі Сірош О.В. та Ольхович-Новосадюк А.Л., відповідно до висновків експертів № 69 та 70 від 09.06.2015.

Крім того, у розпорядженні сторони обвинувачення є протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу від 18.06.2015. Згідно вказаного документу, співробітниками ДКР СБУ, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 16.04.2015 № 01-3132цт, проводилися негласні розшукові заходи, результатами проведення яких зафіксовані обставини пошуку групи Єрофєєва 16.05.2015 після здійснення ними нападу на опорний пункту № 9205.
Керує процесом координації пошуків групи Єрофєєва знову ж таки той самий Напольских Костянтин Миколайович. Коротко про Напольских.
Згідно направлених СБУ матеріалів виконаного доручення листом від 24.06.2015 № 17/2/2-6233, Напольских Костянтин Миколайович, громадянин РФ, військовослужбовець ЗС РФ, військове звання "майор", з березня 2015 року очолював зведений загін 3 ОЗСП ГРУ ГШ ЗС РФ, до складу якого входили обвинувачені. Вказаний підрозділ був введений на окуповану територію Луганської області у березні 2015 року на зміну своїм колегам з м. Новосибірськ РФ. Під безпосереднім керівництвом Напольских, особовий склад підрозділу виконував завдання на тимчасово окупованій території Луганської області з ведення розвідки в інтересах т.зв. "ЛНР", виявлення бойових позицій сил АТО, мінних полів, місць зосередження особового складу, озброєння та бойової техніки ЗС України.

У судовому засіданні також допитали потерпілих по справі.
Ольхович-Новосадюк, Сірош та Гаркуша підтвердили обставини отримання ними 16.05.2015 поранень, викладені у показаннях Ніколюка, при цьому чітко зазначивши, що мінометний обстріл вівся по ним з боку н.п Весела Гора, яка контролюються терористами так званої "ЛНР".
Щодо показань потерпілої - матері загиблого українського військовослужбовця, то жінка не може пояснити обставин бою 16.05.2015, оскільки знаходилася за сотні кілометрів, кожного дня терпляче чекаючи вдома свого сина-добровольця з передової.
Навіть не уявляю, що відбувалося в її материнського серці, коли сторона захисту у своїх нескінчених інтерв'ю озвучувала цинічну, вкрай цинічну версію, начебто Вадима Пугачова вбили його ж бойові товариші. При цьому, сторона захисту навіть не намагалася надати жодного натяку на доказ цього.
Вважаю, що всі ми повинні вклонитися цій жінці, їй, та тисячам матерів, які виховали справжніх чоловіків, як кожен день з боєм відстоюють незалежність нашої держави. Ця жінка так само як і її син - ось хто справжні герої.

Окремо хотілось би зупинитись на доказах сторони захисту, що на їх думку, беззаперечно доводять невинуватість їх підзахисних, про що захисники з такою наполегливістю упродовж 6 місяців переконували суд і громадськість своїми виступами у засобах масової інформації.
Намагання піддати аналізу так звані докази захисту засвідчили повну відсутність системності та взаємо узгодженісті у викладенні фактів, що підлягали встановленню під час кримінального провадження.
Зокрема, неналежність наданих захистом доказів нібито вбивства молодшого сержанта Пугачова В.В. іншим представником терористичної організації "ЛНР" Житнім І.О., озброєним АС "ВАЛ", викладених у висновках службового розслідування від 27.07.2015 до якого додані пояснення так і не встановлених під час суду осіб, спростовуються не тільки показаннями зазначених вище свідків обвинувачення та висновком судово-медичної експертизи, а й навіть, наданим тими ж захисниками, висновком спеціаліста.
Що вчергове підтверджує, що усі документи, створені представниками терористичної організації не можуть бути визнані документами, як такі, що мають юридичне значення, а їх складання та видача направлені виключно з метою сприяння уникненню обвинуваченими кримінальної відповідальності.
Також, необхідно зазначити, що частину з них, зокрема копію посвідчення Єрофєєва, копії відомості та книги закріплення зброї, доповіді капітана Шнурова та довідки від 22.10.2015 про наявність у представників «ЛНР» зброї типу «Вінторез», яка згідно з наданих доказів ніколи не перебувала на озброєнні у Збройних Сил та правоохоронних органів України, сторона захисту, в порушення вимог ст. 290 КПК України, навіть не спромоглася відкрити стороні обвинувачення.

Письмові та зафіксовані на відеозаписах пояснення осіб, які представилися Литвиненком, Чєпрасовим, Гайдеєм, Писаревим та Мараховським не можуть бути визнані доказами у зв'язку з порушенням принципу безпосередності, визначеному у ст. 23 КПК України.
Відомості захисту, щодо здійснення мінометних обстрілів в районі опорного пункту "Фасад" біля м. Щастя, засвідчені у журналах обліку порушення режиму двостороннього припинення вогню та складені на їх підставі представниками РФ з Спільного центр контролю та координації питань припинення вогню документами, не підтверджено жодним свідком, що був очевидцем цих подій. Крім того, цей факт повністю спростовано листом української сторони СЦКК від 9 квітня 2016 року № 1448, показаннями потерпілих і свідків обвинувачення.
І лише єдиними документами, за суб'єктом їх видання, але не за достовірністю викладених у них відомостей, наданими захистом суду є виписки з наказів про звільнення Александрова і Єрофєєва з лав ЗС РФ. На думку сторони обвинувачення відомості викладені у цих документах є завідомо неправдивими, що зумовлено доведеним фактом ведення РФ агресивної війни проти України, неодноразово підтвердженим як судами України і Верховною радою України так і іншими державами світу, про що зазначено у відповідних резолюціях Європейського парламенту та Парламентської Асамблеї Ради Європи.
Так, відповідно до звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання РФ державою-агресором, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII, Верховною Радою України визнано РФ державою-агресором та констатовано факт початку збройного конфлікту, викликаного російською агресією з 20.02.2014 під час вторгнення окремих підрозділів ЗС РФ через державний кордон України в районі Керченської протоки та використання РФ своїх військових формувань, дислокованих у Криму для забезпечення ведення агресивної війни проти України.
Заявою «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», яка схвалена постановою Верховної Ради України від 04.02.2015 № 145-VIII, ВР України визначала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо скоєних злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян.

Крім того, 15.01.2015 Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України в якій вказано: "Європарламент рішуче засуджує агресивну та експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України, у тому числі засуджує неоголошену гібридну війну проти України, яка у тому числі включає в себе використання регулярних і нерегулярних сил та закликав Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань…".
Резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи "Зниклі особи під час конфлікту в Україні" від 25.06.2015 визнано, що військові дії на частині територій Донецької і Луганської областей є агресією зі сторони РФ.
Також факти ведення агресивної війни підтверджено вироками та рішеннями місцевих судів України.

Таким чином, Держава Україна обвинувачує військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації Єрофєєва Євгена Володимировича та Александрова Олександра Анатолійовича у вчиненні за попередньою змовою групою осіб: веденні агресивної війни, сприянні діяльності терористичної організації, контрабанді, тобто переміщенні через митний кордон України поза митним контролем зброї та боєприпасів, порушенні порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України, носінні, зберіганні і передачі вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу та вчиненні терористичного акту, тобто застосуванні зброї, вчиненому з метою провокації воєнного конфлікту та міжнародного ускладнення, яке призвело до загибелі людини та заподіяло інші тяжкі наслідки, тобто вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 258, ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 332-1 КК України.

Отже, приймаючи до уваги достатність, належність та допустимість доказів сторони обвинувачення,
Враховуючи:
- ступінь тяжкості вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень, більшість з яких віднесені кримінальним законом до категорії особливо тяжких злочинів;
- осіб обвинувачених, які на території України до кримінальної відповідальності не притягалися, за час перебування під вартою порядку та умов тримання не порушували.
Зважаючи на відсутність обставин, що пом'якшують покарання та визнання обставинами, що обтяжують покарання вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 437, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263 КК України за попередньою змовою групою осіб,


ПРОШУ:

Єрофєєва Євгена Володимировича, 18 січня 1985 року народження визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 258, ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 332-1 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України - у виді 15 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3 КК України - у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 3 ст. 258 КК України - у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 201 КК України - у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України - у виді 7 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 332-1 КК України - у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у військових формуваннях та правоохоронних органах, де передбачено проходження військової служби, строком на 3 роки.

Александрова Олександра Анатолійовича, 07 січня 1987 року народження визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 258, ч. 2 ст. 201, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 332-1 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України - у виді 15 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3 КК України - у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 3 ст. 258 КК України - у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 201 КК України - у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України - у виді 7 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 332-1 КК України - у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у військових формуваннях та правоохоронних органах, де передбачено проходження військової служби, строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КПК України за сукупністю злочинів, остаточно призначити:
- Єрофєєву Євгену Володимировичу покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна з позбавленням права обіймати посади у військових формуваннях та правоохоронних органах, де передбачено проходження військової служби, строком на 3 роки;
- Александрова Олександра Анатолійовича покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна з позбавленням права обіймати посади у військових формуваннях та правоохоронних органах, де передбачено проходження військової служби, строком на 3 роки.

Запобіжний захід щодо обвинувачених у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.

Речові докази у кримінальному провадженні, враховуючи, що вони також являються речовими доказами у кримінальному провадженні № 42014000000000457, з якого матеріали досудового розслідування щодо Єрофєєва Є.В. та Александрова О.А. були виділені, прошу передати до Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України", - подчеркивает гособвинение.

Напомним, 16 мая минувшего года военнослужащие ГРУ ГШ РФ Александр Александров и Евгений Ерофеев были задержаны украинскими воинами возле Счастья. 20 мая им было объявлено подозрение в участии в террористической деятельности в составе т. н. "ЛНР".

Читайте на "Цензор.НЕТ": В суде по делу ГРУшников зачитывают документы на бланках "ЛНР": "Ерофеев служил в Луганской народной милиции, вел себя мужественно и Пугачева не убивал"

22 мая Шевченковский районный суд Киева арестовал на 2 месяца сержанта Александра Александрова и капитана Евгения Ерофеева.

В разговоре с наблюдателями СММ ОБСЕ российские спецназовцы признались, что ранее уже бывали с заданиями на востоке Украины по поручению военного руководства РФ.

Ранее официальный представитель Минобороны РФ Игорь Конашенков заявил, что ведомство рассчитывает на освобождение задержанных в Украине российских граждан, отметив, чтозадержанные Ерофеев и Александров являются "бывшими" российскими военными. В свою очередь пресс-секретарь Путина Песков потребовал освободить российских военнослужащих.
TUVwbVVYTk9RekF3VEZoU1owNURNakJNUkZGMlpFTTVNRmwyVVhSVFJGSm5aRU12TUV4WVVtaDBRemt3VEVSUmREbERLekJNVEZKb2RFZE1TVTVEWnpCTFVYWk1PVU5STUV4MlVYUmtRell3V1VoUmMwNURPVEJNVkZKblRrTXJNRXhLT0RCS1dGSm5Ua01yTUZsVVVYUmtRekV3VEVsMlREbEhRakJaVUZGMFFUMDk=
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
Страница 2 из 2
<<<1 2
Страница 2 из 2
<<<1 2
   
 
 
 вверх