EN|RU|UK
 Политика Украины
  8568  30

 МІНІСТР ЮСТИЦІЇ ПАВЛО ПЕТРЕНКО: "ПУТІН ЩЕ БУДЕ МРІЯТИ ПРО ТЕ, ЩОБ ЙОГО СПРАВУ РОЗГЛЯДАВ МІЖНАРОДНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД"

"Цензор.НЕТ" поговорив із міністром юстиції Павлом Петренком про позов України проти Росії, який розглядає Міжнародний суд ООН, про проблеми із утриманням засуджених в українських в’язницях, а також про економічну блокаду ОРДЛО та паспорти так званих ДНР і ЛНР.

***

"Хтось думає, що сир добувається з вареників, а російські юристи втюхують світу, що новітня російська зброя добувається в українських шахтах", - так перший віце-спікер та учасник перемовин в Мінську Ірина Геращенко прокоментувала виступ російської сторони у Міжнародному суді ООН в Гаазі 7 березня цього року. У соцмережах теж висміяли "байки" Росії про те, що на Донбасі "зброя повиростала, як гриби". Це не було б так смішно, якби не було так сумно. Позов України проти Російської Федерації, об’ єктивно, буде розглядатися у цій судовій інстанції не один рік. "Цензор.НЕТ" запитав міністра юстиції України Павла Петренка, чому так, і які взагалі перспективи у цієї справи.

Міністр юстиції Павло Петренко: Путін ще буде мріяти про те, щоб його справу розглядав Міжнародний кримінальний суд 01

"ПРИЙДЕ ЧАС, КОЛИ МИ ТОЧНО ЗМУСИМО РОСІЮ ВІДПОВІДАТИ ПО ПОВНІЙ ПРОГРАМІ"

- Нещодавно у Міжнародному суді ООН в Гаазі розглядався позов України проти Росії. Зрозуміло, що цей процес -питання років. Ви також говорили, що він може тривати близько п’яти-семи років. Чому так довго?

- Тому що такого роду міжнародні судові інстанції розглядають справи за своїм регламентом, який не передбачає швидких процесів. Україна подала безпрецедентну заяву, за якою ми вимагаємо визнати державу Російська Федерація такою, що фінансує та підтримує терористів. Доказовий матеріал, який ми збираємо, має великий обсяг. Він є таким собі випробуванням для Міжнародного суду ООН, який не може похвалитися тим, що там таких справ було багато. Думаю, щодо заборони фінансування тероризму та ліквідації дискримінації – це перша справа такого масштабу після Другої світової війни.

- Але у позові ми не говоримо, що Росія – агресор.

- У цьому судовому процесі ми говоримо про те, що Росія підтримує бойовиків (що підтверджено доказами), які вчиняють терористичні дії на території України. Вона надає зброю та іншу матеріально-технічну підтримку цим особам. Це основний предмет кейсу. Другой блок, який ми підняли – питання дискримінації українських громадян: кримських татар, українців, що проживають на Сході України (на непідконтрольних територіях). Тому справа, яка розглядається у Міжнародному суді ООН, насправді, є фундаментальною.

- Прийде час, коли ми на міжнародному рівні назвемо Росію агресором та змусимо відповідати уже по повній програмі?

- Прийде час, коли ми точно змусимо Росію відповідати по повній програмі. І всі ці справи, які зараз розглядаються різними міжнародними судами, це фундамент для Кримінального суду. Рано чи пізно ті особи (включаючи тих, хто представляє Російську Федерацію), які винні у масових злочинах, що вчиняються на території України, будуть нести відповідальність перед Міжнародним кримінальним трибуналом. Я в цьому абсолютно переконаний.

- Україна вимагає притягнути до відповідальності Сергія Шойгу, Володимира Жириновського, Сергія Миронова та Геннадія Зюганова. Де в цьому списку Володимир Путін?

- Якщо ви уважно слідкували за моєю позицією як міністра юстиції та громадянина України, то я вважаю, що основною особою, яка відповідає за анексію Криму та підтримку терористів на Сході України, є Володимир Путін. Рано чи пізно він понесе відповідальність. Він ще буде мріяти про те, щоб його справу розглядав Міжнародний кримінальний суд.

- Коли в суді розглядали нашу справу, перший віце-спікер Ірина Геращенко заявила: "Росія дуже напружилася через позов проти неї. Немає сумнівів, що російська машина пропаганди, брехні та маніпуляцій буде працювати в Гаазі на повну потужність". Зрозуміло, що Росія постійно використовує цю машину. Як нам їй протистояти?

- Наша основна сила - в правді. За тими доказами та поясненнями, які ми надаємо в цей суд, знаходяться долі людей, конкретні порушення прав громадян, що вчиняються терористами, яких підтримує Росія. У нас дуже сильна позиція. Тому що проти тих реальних життєвих історій, які ми показуємо в цьому процесі, фейкова російська пропаганда безсила. Знаєте, дуже добре, що ми розглядаємо справу в такому поважному органі, як Міжнародний суд ООН. Це не якийсь московський кишеньковий суд Російської Федерації, який виконує замовлення їхнього режиму.

Міністр юстиції Павло Петренко: Путін ще буде мріяти про те, щоб його справу розглядав Міжнародний кримінальний суд 02


"Є ТАКІ КОЛОНІЇ, В ЯКИХ РЕМОНТИ НЕ РОБИЛИСЯ ДЕСЯТИЛІТТЯМИ, ДЕ ГРИБОК, ТУБЕРКУЛЬОЗ І ВСЕ, ЩО ЗАВГОДНО"

- Процитую вам, що нещодавно нам в інтерв’ю сказала омбудсмен Валерія Лутковська: "Україна нічого не зробила для того, щоб перевести із підконтрольних територій ув’язнених, тому що Міністерство юстиції не виконало Указ Президента, яким затверджено рішення РНБО про переміщення всіх пенітенціарних установ на підконтрольну територію. Формально їх перемістили, але людей там забули. Так само у нас відбулося із Кримом, де також залишилися ув’язнені". Це так?

- Пані Лутковська не має жодного морального права давати коментарі щодо роботи Міністерства юстиції по одній простій причині: навіть обіймаючи посаду українського омбудсмена, вона втратила право щось говорити. Це сталося після того, як на Революції гідності, коли режим Януковича кидав за ґрати сотні людей без будь-яких підстав, вона жодного разу не прийшла ні до одного ув’язненого та не виступила із позицією, як повинен був зробити будь-який Уповноважений з прав людини. Вона перебуває на цій посаді, бо ми дотримуємося закону, який говорить, що відповідний омбудсмен повинен відбути каденцію.

Що стосується нашої роботи по поверненню ув’язнених, крім того, що ми беремо участь у дуже складному процесі перемовин щодо наших політв’язнів, так само постійно знаходимося в комунікації щодо переміщення тих, хто перебувають в Криму. Наприклад, у п’ятницю була передана чергова група людей, і ми фактично завершили процес їхнього повернення в Україну. Взагалі ми з перших днів анексії виступали (й продовжуємо це робити) з вимогою до окупаційних органів повернути наших ув’язнених. Поступово, небагатьох, але повертають. Це дуже складний процес.

Щодо тих, хто знаходяться на території Донецької та Луганської областей, то люди, які працюють в нашій системі Державної кримінально-виконавчої служби, ризикуючи своїм життям, вивозили із Луганська та Донецька ув’язнених чоловіків та жінок (що так само не увійшло на шпальти газет, бо це не може бути предметом піару – ми таким не займаємося). Так само є загиблі та поранені, серед тих, хто працює в ДКВС. Ми розуміли, що є ризик як для ув’язнених, так і для персоналу колоній. Кого змогли в умовах фактично військових дій, того перевезли. Тому, повторюся, така людина, як пані Лутковська, не має морального права робити заяви щодо цієї ситуації.

- Але у нас і народні депутати намагаються впливати на цей процес. Деякі, наприклад, заради цього їздять на непідконтрольну територію. Я маю на увазі Надію Савченко.

- Це на совісті кожного громадянина України, незалежно від його статусу чи мандата...

- Але ж такими діями можна нашкодити.

- Тут кожен несе відповідальність за свої дії. А взагалі у нас є спеціальні служби, які повинні давати оцінку таким крокам, незалежно від того, хто їх робить – юрист, правоохоронець чи народний депутат.

- Щодо умов утримання ув’язнених теж є питання, в тому числі, у високопосадовців. Наприклад, Генпрокурор Юрій Луценко відвідав Райківську виправну колонію на Житомирщині, після чого написав: "Жах. 500 засуджених. В лазні немає води. Їжу готують прямо в цеху, де рубають дрова. В штрафному ізоляторі немає скла у вікнах, теж немає води. В медпункті майже немає ліків". Як вирішуєте такі проблеми?

- Я вам скажу більше – такий жах твориться у багатьох установах, тим паче у СІЗО, де перебувають не ув’язнені, а затримані. Напевно, не відкрию вам секрет, що Державна пенітенціарна служба – це був воєнізований орган буквально до кінця минулого року. Це була країна в країні, яка жила за своїми правилами. Вони не передбачали можливості чи шансу людині, яка потрапила до в’язниці, вийти звідти в нормальному стані. Я як міністр юстиції прийняв для себе, напевно, одне з найскладніших рішень на цій посаді – почати реформу цієї системи. Тому що її не реформували не те що останні 25 років, а ще за Радянського Союзу. Там діють правила та принципи середини минулого століття, коли в Україні існувала диктатура.

Якщо говорити конкретно про цю колонію, то ми усунули всі зауваження, які зробив Генеральний прокурор. Але вирішити питання в одному місці – не означає зробити реформу. Скажу більше – вона складна. Система потребує, в тому числі, зміни ставлення людей до тих, хто потрапив до в’язниці. Бо кожен повинен мати шанс змінитися та повернутися до нормального життя. От як будувалася імперська тоталітарна тюремна модель? Всі, хто попадав в ув’язнення, це ізгої, люди другого ґатунку. Якщо "машина" їх не знищувала, то ламала психологічно. Це ті правила, які були започатковані ще більшовиками минулого століття.

Я вважаю, що людина, яка потрапила до в’язниці, має право і шанс виправити свою помилку. Тому повинна знаходитися, в першу чергу, в людських умовах утримання – мати гідне медичне забезпечення, харчування та право на особистий простір. Із нею треба проводити роботу, направлену на те, щоб з першого дня, коли ця людина потрапила до колонії, готувалася до виходу звідти – тобто фактично до нормального життя.

Ми як Міністерство юстиції зараз проводимо системний аудит всіх колоній. Ми не приховуємо тих проблем, які там є. Залучаємо журналістів, щоб показати, які маємо в країні реалії. Потім плануємо закрити велику кількість колоній, де кількість в’язнів набагато менша, аніж персоналу...

- А ув’язнених куди? В інші колонії?

- Так. Туди, де кращі умови. Таким чином буде економія коштів, які можна направити на покращення умов в установах відбування покарання. Це перше.

Друге. З першого дня, як міністерство розпочало цю реформу, ми ввели систему закупівель, в першу чергу, продуктів харчування через систему "ProZorro". Щоб ви розуміли, в’язниці фінансуються тільки на 40 відсотків. А тут все – комунальні платежі, зарплати, медикаменти, їжа і так далі. Та корупція, яка там існувала, при такому недофінансуванні примудрялася ще й красти із тих копійок, які направлялися на утримання засуджених. Після переведення на "ProZorro" відбувся перший тендер на 50 мільйонів гривень на медикаменти (препарати проти СНІДу та туберкульозу), де ми зекономили 12 мільйонів гривень. Другий блок – заробітна плата тих, хто там працює. В системі пенітенціарної служби була найнижча зарплата в системі органів державної влади. Рядовий співробітник колонії до кінця минулого року отримував посадовий оклад в розмірі 800 гривень. Вдумайтесь! Менше, аніж мінімальна зарплата ще до її підвищення. Який персонал може тут працювати?! Про що в такому випадку думає людина, яка прийшла сюди на роботу? Яким чином отримати додатковий заробіток, щоб себе прогодувати. Крім того, умови перебування там ув’язнених особливого не відрізняються від тих, хто їх охороняє. Тому що є такі колонії, в яких ремонти не робилися десятиріччями, де грибок, туберкульоз і все, що завгодно. Ми в перші місяці, коли почали реформу, підняли їм заробітну плату втричі. Але, це, звичайно, ще не є конкурентним, щоб набрати туди персонал.

Я собі поставив таку амбітну задачу: до кінця року за рахунок того, що ми зекономимо на закупівлях, направити ті кошти на покращення умов перебування та виробництво, яке зараз є основною корупційною складовою. Уявіть собі: всі 100 підприємств, де використовується, об’єктивно, безплатна робоча сила, збиткові. Так не буває! Навіть ті, хто колись читав класиків марксизму-ленінізму, знає: капіталісти, які використовували дешеву робочу силу, мали прибутки. А тут вона безплатна! Ми спільно із нашими європейськими партнерами провели аудит цих підприємств. 40 тисяч гектарів – це величезна частина землі, якій може позаздрити чималий агрохолдинг. Вона не може використовуватися таким чином, щоб це був збитковий процес. Далі, швейні фабрики, кар’єри й багато іншого. Ми зараз розробляємо модель відповідних профільних холдингів, які будуть централізовано займатися виробництвом. Там будуть незалежні директори, в тому числі іноземці. Я переконаний, що ми покажемо дуже серйозний прихований дохід від цих усіх виробничих напрямків. Ці кошти направимо на зарплату як ув’язненого (тоді у нього буде мотивація працювати хоча б за мінімальну заробітну плату), так і персоналу в’язниць.

Ще одне – ми запустили процес впровадження служб пробації. Говорячи по-простому, це спілкування психолога та спеціаліста пробаційного центру із ув’язненим буквально із першого дня, коли він потрапив за ґрати. Окрім контактів із психологом, буде проходити навчання певної професії чи шкільної програми (якщо людина не закінчила школу). Ми почали цей процес із неповнолітніх. Вже декілька років по країні діють шість пробаційних центрів. Знаєте, який відсоток неповернення до злочинної діяльності?

- Який?

- 98 відсотків із тих, хто пройшов пробацію, понад рік не вчинили повторно злочин. Тобто цей механізм працює! У середині лютого у Києві на відкритті чергового центру ювенальної пробації я особисто зустрічався з цими дітьми. Це нормальні звичайні підлітки, у яких, дійсно, є проблеми у сім’ї – десь вона не повна, десь вулиця має величезний вплив. Ми не маємо права залишити їх, щоб вони стали криміналітетом. Вони хочуть вчитися, здобути професію та нормально жити. Наступний блок - впровадження цієї системи для дорослих. Він складніший, бо займе більше ресурсів та часу. Але ми поставили собі в план, що протягом цього та наступного року додатково відкриємо по країні до 12 пробаційних центрів для дітей та перших десять (можливо, й більше, що залежатиме від матеріального забезпечення) для дорослих.

- А яка ситуація із Лук'янівським та Львівським слідчими ізоляторами, які виставили на продаж?

- Про те, що виставили на продаж - це ще один міф. СІЗО ніхто не продає. Я вам відверто сказав, що умови утримання у в’язницях дуже погані. Але ще гірші – у слідчих ізоляторах. Однак там містяться лише затримані – люди, вина яких не доведена. Є шанс, що вони будуть виправдані судом. Через цю ситуацію серед тих, хто знаходяться за ґратами, є вислів: уже б швидше потрапити на територію колонії, тому що там кращі умови.

Ми взяли за пріоритет будівництво нових слідчих ізоляторів. Розуміючи, що грошей в бюджеті наразі на це немає, ми пішли шляхом запровадження державно-приватного партнерства: ми запропонували інвестору збудувати нове СІЗО за містом, а потім отримати майданчик, де знаходиться старе (в основному, це - центр міста), для будівництва якогось комерційного об’єкту. Пілотно, як експеримент, розпочали з Києва та Львова, тому що тут висока ринкова ціна на землю. В цьому процесі є свої позитиви та негативи. Добре, що ми робимо все прозоро та публічно. Розробили проект нового СІЗО та порахували орієнтовну вартість будівництва. Погано, що одразу підключаються групи осіб, які намагаються цей процес зупинити...

- Це хто?

- Розкажу на прикладі Коцюбинського. Розпускають міфи, що там хочуть побудувати СІЗО, що буде небезпечно для місцевих жителів. Питання перше: ті, хто там реально проживають, повинні знати, що на території селища знаходиться стара колонія, де вже перебувають засуджені. Була ідея, щоб замість неї, збудувати там нове приміщення із кращим рівнем безпеки, де б знаходилися тільки затримані – не злочинці.

Питання друге: та стара колонія, якщо не спрацює проект, нікуди не подінеться. Якщо хтось із місцевих забудовників чи місцевого керівництва думає, що вони зможуть на цій території побудувати комерційну нерухомість, то цього не буде ніколи! Тому що закон передбачає: вся земля під в’язницями є державною.

Бачите, навіть на початковому етапі ми стикаємося із перепонами та специфікою українського ведення бізнесу та політики, коли займаються розповсюдженням міфів, обманюють простих громадян та намагаються використати їх для маніпуляцій.

- Коли процес завершиться? Чи поки навіть прогнозувати не можна?

- Поки не можна прогнозувати. Найближчим часом ми завершимо збір заявок від інвесторів. Але коли створюється такий інформаційний фон, будь-який іноземний інвестор, який би хотів сюди зайти, чи міжнародний банк, який був готовий виступити у співфінансуванні, матиме застереження. Оті міфи вже нашкодили. Але я розраховую, що ми будемо продовжувати процес. Якщо ні, будемо знаходити інші варіанти, яким чином покращувати умови для тих, хто перебуває в СІЗО. Проте даний варіант - зрозумілий, прозорий та безболісний для бюджету.

Міністр юстиції Павло Петренко: Путін ще буде мріяти про те, щоб його справу розглядав Міжнародний кримінальний суд 03

"РОСІЯ, ВИЗНАЮЧИ ПАСПОРТИ ОРДЛО, ЩЕ РАЗ ПІДТВЕРДЖУЄ, ЩО ПІДТРИМУЄ ТЕРОРИСТІВ"

- Нещодавно Росія визнала паспорти так званих ДНР і ЛНР. Як нам на це реагувати?

- Росія, визнаючи паспорти ОРДЛО, ще раз підтверджує, що підтримує терористів та бойовиків. Це повинно бути предметом продовження санкцій проти Російської Федерації, оскільки її керівництво намагається робити на Сході України те саме, що було запроваджено в Криму.

Слухайте, якщо Росія визнає паспорти терористичних організацій та самопроголошених так званих республік, може, потрібно розглянути додаткові заходи безпеки на кордоні України та РФ і повернутися до питання візового режиму? Тому що туди заїжджають певні особи із фейковими паспортами, рухаються територією Російської Федерації, а потім мають можливість через інший кордон потрапити до України, бо мають додатково паспорти, які ще свого часу видавали українські органи державної влади. Як реагувати - серйозний предмет для обговорення на рівні уряду та спецслужб. Те, що Росія робить (у юридичних питаннях), чітко вкладається у наші вимоги у всіх міжнародних судах. Вони фактично формують нам доказову базу. Причому як для позовів до Європейському суду з прав людини, так і до Міжнародного суду в Гаазі.

- Півроку тому народні депутати так і не змогли домовитися щодо введення візового режиму із Росією. Тоді тема звучала голосно, однак зараз з цього приводу – тиша.

- Бо зараз є нові обставини. Думаю, це питання буде предметом і політичних дискусій. Півроку тому фракція "Народний фронт" якраз і наполягала на тому, щоб вводити візовий режим із Росією, як спосіб захисту України від напливу можливих спецслужб та тих осіб, які можуть тут займатися підривною діяльністю. Повірте мені, таких агентів з боку Російської Федерації дуже багато. Я не виключаю, що, наприклад, у тому, що зараз відбувається із понівеченням пам’ятників в Україні, є російський слід. Тому що гібридна пропагандистська війна працює по всіх напрямках. Їхня основна задача – дестабілізація всередині України та спроба її дискредитації на міжнародному рівні. Росія не гребує жодними засобами. Вони діють, як більшовики 100 років тому, коли "любые средства хороши". Знаєте, нашим політикам (особливо тим, хто займаються популізмом) треба вчити історію. Більшовики запроваджували червоний терор, використовували внутрішні суперечки серед політичних груп в Україні, підбурювали народні маси через тодішню складну економічну ситуацію. Російська пропагандистська машина діє за тією самою калькою...

- Вони, певне, читали історію.

- Не факт. Можливо читали, проте підзабули. Але ми, в усякому випадку, маємо шанс не допускати тих помилок, які робили 100 років тому українські керманичі (як тодішня влада, так і опозиція). Я, як член уряду, зроблю все, щоб хоча б по нашому напрямку ми не допустили тих помилок. Бо наші нащадки нам цього не пробачать.

- Ви як міністр юстиції як оцінюєте законність блокади на різних її етапах?

- Зараз є рішення РНБО про тимчасову зупинку переміщення всіх вантажів через лінію розмежування. Це юридичний факт, який відбувся. Які він матиме наслідки для економіки, ми вже бачимо - втрати величезні. А що воно означатиме для геополітики – покаже час. Моя позиція дуже чітка: будь-які подібні рішення повинні прийматися тільки в інтересах країни.

Чи був початок блокади щирим? Багато людей, які там знаходилися, завзято вірили та продовжують вірити, що це було правильно. Це учасники та ветерани АТО, волонтери. Історія з часом усе відкриє. Дуже погано, якщо виявиться, що певні особи використали їх у своїх особистих цілях. Потрібно чітко розуміти, хто отримає плюси від цієї блокади. Якщо країна-агресор (Російська Федерація), тоді є питання – в чиїх інтересах організатори все це робити? От зараз Україна має тимчасову зупинку у співпраці із МВФ (бо банк відклав видачу чергового траншу, хоча фінансових та юридичних підстав для цього не було). Я б дуже хотів, щоб українці були мудрими і також не забували історію. Сьогодні наша основна задача – використовувати кожен день та можливість, щоб посилюватися у двох напрямках: армія та економіка. Однією із помилок сторічної давнини є те, що тодішні політичні мрійники, які прийшли до влади, повірили, що Україні не потрібна власна армія. Мовляв, Росія на нову українську незалежну державу ніколи не нападе, бо там теж більшовики. А шанс тоді був унікальний: після завершення Першої світової війни додому повернулися близько 300 тисяч військових українців. Це були гарно навчені люди, які у своїй більшості були готові йти служити в українське військо та захищати нову державу. Але керівництво УНР своїм рішенням розпустило їх по домівках. Це була основна історична помилка. Ми її точно не повинні повторювати. Зараз головна задача всього українського народу – робити все, щоб армія ставала сильнішою, та працювати на посилення Збройних сил та економіки. Всі, хто будуть під будь-якими навіть самими гарними гаслами виступати й чинити підрив української економіки, це вороги кожного українця. Треба дуже чітко розуміти наслідки. Я переконаний, що Росія в прямій війні нас ніколи не переможе. Бо 45-мільйонний народ перемогти неможливо! Ще раз повернуся до історії: Україну в різних формах держави, яку ми мали (чи Запорізька Січ, чи навіть Київська Русь) ніхто із зовнішніх ворогів у прямому протистоянні не міг захопити...

- Але її ділили.

- От! Спочатку чвари всередині країни, розподіл на групи, а потім тільки захоплення. Але коли Україна була у прямому військовому конфлікті, її неможливо було завоювати. Бо такий народ.

- Ті люди, які фізично блокували залізничні колії, мають понести відповідальність?

- Я ще раз повторюю: абсолютна більшість тих, хто там знаходилися, були щирими та стали жертвами маніпуляції. Із цієї ситуації потрібно зробити мудрі висновки та не повторювати такі помилки знову. Притягнення до відповідальності тих простих людей, які сиділи й мерзли на коліях, будучи ідейно впевненими, що роблять правильну справу, нічого не вирішить. Сильна влада опирається не на репресії (як слабка), а має підтримку в суспільстві та здатна пояснити ті чи інші свої дії. Ми в цій ситуації намагалися максимально роз’яснити наслідки. Була шалена контрпропаганда, яка підтримувалася, в тому числі, й Росією.

Знаєте, ми знаходимося в період серйозних викликів, коли від людей, які приходять в політику, очікують дорослі кроки, а вони поводять себе, як маленькі діти, які б’ються за іграшку, і, зрештою, в цій боротьбі її ламають. Багато хто з політиків, хто дуже сильно зараз рветься до влади, не розуміють: в цьому процесі можуть втратити країну. Не буде де керувати! Сьогодні дуже легко бути експертом. Я вам можу сказати, як людина, яка прийшла із юридичного середовища, і три роки знаходиться на посаді міністра: з точки зору психологічного та фізичного навантаження в десятки разів простіше бути "диванним" експертом та розповідати, як потрібно робити реформи у сфері юстиції. Причому радити хороші та раціональні речі. Набагато складніше взяти на себе відповідальність, причому не тільки за юридичну сферу. Бо у міністра юстиції у воюючій країні обсяг задач набагато більший, аніж у цивільного. Крім того, ти стикаєшся із тими викликами, які стосуються всього уряду – блокади, фейкові паспорти і так далі.

- Раз ви заговорили про власний приклад, наостанок запитаю про вашу зарплату. Ви говорили, що вважаєте роботу в міністерстві волонтерством, бо отримуєте близько 12 тисяч гривень. До якого часу готові волонтерити?

- Можливо, ці слова будуть пафосними на перший погляд, але я точно готовий залишатися на цій позиції, поки тут можна проводити незворотні зміни та передати міністерство наступнику із хорошою освітою, прекрасними людськими якостями, чия робота буде направлена лише на покращення. Знаєте, коли будуєш будинок, найскладніше – фундамент та важкі роботи. Коли займаєшся ремонтом та оформленням інтер’єру – це вже набагато простіше та приємніше. Я готовий бути волонтером до того моменту, коли стане зрозумілим: ця країна відбулася, і її не зможуть знищити, поділити та повторити столітню історію.

Я народився у Радянському Союзі. Моє покоління пережило складні часи, бо ми живемо в епоху глобальних змін, які дуже часто повторюються. Ми народилися наприкінці 1970-х в СРСР, закінчували школу в незалежній країні – одна криза, університет – перша революція, друга криза, далі ще одна революція. Я дуже хочу, щоб наші діти такого не проходили, щоб вони жили у власній країни, а проти них не було голодоморів, геноцидів, війн та переслідувань. Це зараз залежить від таких простих людей, як ми з вами, незалежно від займаної позиції. Коли я точно буду розуміти: незважаючи на те, хто займає посаду міністра юстиції, прем’єра чи Президента, країну не продадуть та не розірвуть на частини через банальну "боротьбу за іграшку", тоді можна буде повернутись до адвокатської або наукової діяльності.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"

Фото: Наталя Шаромова, "Цензор.НЕТ"

VEhrdlVXNDVRekV3V1V4U1owNURNVEJNTTFGMWRFTXJTVTVEWmpCTVJGRnpkRU14TUV4ME9EQktlbEYyZEVkQ01FeHlVWE5PUXpjd1dUZFJkV2xFVVc1MFF6Y3dXWHBSY3psRGQweDVMMUZ1VGtNME1Fd3pVbXAwUjBJd1dVazk=
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
   
 
 
 вверх