EN|RU|UK
 Политика Украины
  32694  240

 РУСЛАН КОШУЛИНСЬКИЙ: "РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ ВІДРІЗАЮТЬ ВУХА, НОСИ, ГЕНІТАЛІЇ, КАТУЮТЬ ТВОЇХ ДРУЗІВ. ХОЧА Б ЗАРАДИ ЦЬОГО: ВІДІЙДИ ВІД НЕЇ!"

Про те, як "Свободі" живеться поза парламентом. Про скандальних Пупса, Мірошниченка і Фаріон, претензії до екс-генпрокурора Махніцького та "мовне питання" на тлі окупації Криму. Про важку працю на російських золотих копальнях і військовий досвід на Донбасі. І нарешті: з ким першим з українських політиків поспілкувався телефоном Дональд Трамп?

***
З одним із лідерів ВО "Свобода" Русланом Кошулинським "Цензор.НЕТ" хотілося поговорити з кількох причин.

По-перше, цікаво було порівняти, на чому зараз стоять двоє ключових опонентів на торішніх виборах міського голови Львова. (Інтерв'ю з Андрієм Садовим можна прочитати тут).

По-друге, до самої "Свободи" накопичилася величезна купа запитань, багато з яких знайшли свої відповіді у цьому інтерв'ю. Наскільки ці відповіді є переконливими – вирішувати читачеві.

І по-третє, серед усіх "свободівців" саме екс-віце-спікер парламенту Руслан Кошулинський видався нам людиною, яка найбільш відверто, і при тому не сповзаючи у партійні штампи, задовольнить наш інтерес і не уникатиме неприємних тем.

кошулинский


З паном Русланом зустрічаємося о 8 ранку у львівському партійному офісі на вулиці Чайковського. Розмову починаємо лобовим питанням.


"ГОВОРИТИ ПРО ТЕ, ЩО "СВОБОДА" ЗАЛИШАЄТЬСЯ ВИКЛЮЧНО "ГАЛИЦЬКОЮ" ПАРТІЄЮ, - НЕ ДУЖЕ ТАКТОВНО"

- Пересічні громадяни час від часу цікавляться у мене: а як там "Свобода"? Вони взагалі ще існують? Щось не чутно про них…Відповідаю: "Ну, працюють люди, у них є свої мери міст, фракції у місцевих радах…". На що чую: "Так а чого їх по телевізору нема?"

Я це до чого: політику в уяві людей робить телевізор. То чи немає такого відчуття, шо після того, як ви не потрапили до парламенту, для багатьох людей "Свобода" знову стала регіональною партією галицького типу?

Почувши це, Кошулинський іронічно посміхається і каже:

- Показник – місцеві вибори. На останніх місцевих виборах ми набрали найбільший результат, який мали за історію. Відповідно, ми збільшили своє представництво в органах місцевого самоврядування. Отримали навіть 3 мера великих міст обласного значення: Тернопіль, Франківськ, Хмельницький.

- Нагадайте, де у вас найбільші фракції у помітних за впливом місцевих радах.

- Це Франківська, Тернопільська, Хмельницька міські ради.

- Якого розміру ці фракції?

- Близько 20%, які ми набрали, це дуже вагомо. І дуже небагато є мерів, які з першого туру отримували перемогу. Тим паче, другу каденцію. У цьому плані акцентую увагу на Хмельницькому. А зі східних міст – на Конотопі. Це місто завжди вважалося частиною "червоної смуги". Пам’ятаєте, звідки була лідерка однієї ворожої партії? Її ще звали "конотопською відьмою"…

- Так, а її войовничий електорат – "в’язаними беретами".

- …І от саме там українські націоналісти, "свободівці" отримують підтримку мешканців.

- Це ж саме Руслан Семенихин замінив у своєму кабінеті портрет Порошенка на портрет Бандери?

кошулинский

- Саме так. Тому говорити про те, що "Свобода" залишається виключно "галицькою" партією, - не дуже тактовно... З огляду на те, що нас немає у центральних ЗМІ – ну, так, тут є "провис". В Україні чомусь склалося так, що політичні партії (а їх, нагадаю, на сьогодні близько 370) завели таку традицію: отримати великі кошти, купити канал – і цього є достатньо для того, щоб формувати суспільну думку.

- У "Свободи" свого "маленького каналу" немає?

- Ні, немає. Але ми йдемо іншим шляхом. У нас є тактика попередників: це є максимально, як казав Бандера, дійти до кожного. Максимальне поширення ідеології, розмова і хороша партійна мережа, яка дає свої плоди. Тобто якщо ми говоримо про те, що це не партія нафтової чи газової труби, прем’єр-міністра або якогось олігарха – відповідно, це є партія людей, які мають однакову ідеологію і намагаються ту ідеологію впроваджувати в життя. Відповідно, ти і несеш цю ідеологію – розмовляючи або своїм життєвим шляхом.

- Типова ситуація для української партії, яка прийшла до влади: до неї відразу прилипають "прилипали". А потім, як тільки справи йдуть погано, вони зникають…Як з цим у "Свободи"? Чи відбулося різке скорочення кількості членів партії після того, як ви не потрапили до парламенту?

- За останні роки ми нарахували 1200 виключених з партії членів. Чи відбувався наплив на піку підйому? Так, звісна річ. Кон’юнктура завжди є, багато хто хоче.

Але зараз прихід є. От вчора на зборах Львівської міської організації голова партії вручив до 10 посвідчень членів партії. Тобто прихід людей у членство є. Хороший, якісний.

- Скільки на сьогодні членів у партії?

- Близько 20 тисяч, по всій Україні. Для нас це недостатня кількість, ми вважаємо, що її треба максимально збільшувати. Тому на останньому з’їзді ми говорили про мобілізацію, максимальне налаштування на членство. Навіть з огляду на те, що сьогодні в Україні – близько 30 тисяч виборчих дільниць і треба захищати свій вибір. Потрібна хоча б одна людина на кожну виборчу дільницю. Отже, треба бути впевненим у тому, що є підготовлений, ідейний член дільничної комісії чи спостерігач, який зможе захистити результати. І знову ж таки: як агітувати на цій дільниці, якщо немає людини, що там мешкає? Як донести до тих людей?

Тому зараз прагнемо широкого, мережевого, розширення членства.

"ЯКБИ НЕ БУЛО РОСІЙСЬКОМОВНИХ, ТО, НАПЕВНО, І ВІЙНИ Б ТАКОЇ НЕ БУЛО. НІХТО Б НЕ ЗАХИЩАВ "РУСКОЯЗИЧНИХ"

- Незважаючи на те, що Революція Гідності привела до влади партії, що стояли на Майдані, ця ж революція певним чином вдарила і по рейтингах цих партій (адже всі ми пам’ятаємо інертність політиків и незадоволення ними під час "пізнього Майдану" і безкінечних обіцянок). Втратив президентський рейтинговий запас Кличко, опинилася поза наступною Радою "Свобода". А от, наприклад, новостворений "Народний фронт" Яценюка до парламенту тріумфально потрапив. Чому така різниця, як гадаєте?

- Тут декілька причин. І (позіхає. – ЄК.) ясно, що тут не можна перекладати на когось; треба концентруватись на собі. І якщо програв, то за це відповідати. Програв у тому числі і Кошулинський. Як керівник штабу я багато чого не врахував.

- Чого саме?

- По-перше, виснаженість членства. Моральна і фізична. Ніхто не скаже, що "свободівців" як таких не було на "Майдані".

- Тут з вами важко сперечатися.

- Найбільша організаційна робота була на "Свободі"; більше того, 19 смертей з Небесної сотні – все-таки "свободівці". Ніхто з інших політичних партій собі цього не скаже…

Тобто на Майдані була все-таки дуже виснажлива діяльність. Плюс дифамаційна кампанія від партнерів, яку ми не очікували. Все-таки зараз можна про це говорити.

І третє: якщо в 2012 році з націоналістичними гаслами виступала "Свобода" як кандидат до парламенту, то у 2014 році "свободівськими" гаслами і частинами "свободівської" програми мали честь говорити вже дуже багато політичних сил. І Правий сектор з’явився, і Конгрес українських націоналістів, і той самий "Народний фронт", який ніколи раніше не дозволяв собі праву риторику. Тепер і він повністю йшов у правій риториці.

Отже, той сегмент націоналістичного виборця – він частково покроївся. Тому навіть якщо додати до 6%, які показували екзитполи "Свободі", відсотки інших націоналістичних партій, можна говорити, що так, ті 10% набиралися.

кошулинский

Але ці речі треба було враховувати.

- Руслане, ви дивитеся на ситуацію з партійної точки зору. Я б сформулював проблему з іншого боку: протягом нульових і особливо з 2010 по 2013 "Свобода" намагалася утримувати монополію на саме визначення "патріотизму". Усі ці слогани на кшталт "Пам’ятай, чужинець, тут хазяїн – українець"; ці меми про "жити на Богом нам даній землі" - ви себе презентували як, можливо, єдині справжні націоналісти. Але прийшов Майдан – і з’ясувалося, що гімн українською мовою співають усі; під кулі теж ішли різні люди. І ваша монополія розмилася. Не кажучи вже про війну, коли гинули і гинуть російськомовні і етнічно розмаїті українці…

- Зупиніться. От тут я зроблю ремарку.

- Добре, слухаю.

- Перше: на початках Майдану наші партнери доходили до того, що нам висували претензії, що ми зі сцени Майдану вітаємося "Слава Україні!" Я пам’ятаю той крик, який стояв від одного з керівників Майдану, коли ми знесли пам’ятник Леніну.

- І хто був цей керівник?

- Це був Кличко. То був скандал (сміється. – Є.К.). Яценюк дипломатично утримався…

І я пам’ятаю, який був скандал, коли 1 січня ми традиційно вшановували день народження Степана Бандери. Нас просто попросили вийти за межі Майдану! Але коли побачили, що за межі Майдану вийшли дві третини учасників – пройтися походом – тоді зрозуміли, що це таке.

Тому говорили про те, що ось як воно було, то ні: говорити "Слава Україні" і співати український "Славень" стали після того, коли це хтось запропонував і показав! "Свобода" показала це!

Тепер по війні. Можна ж сказати і так: якби не було російськомовних, то, напевно, і війни б такої не було. Ніхто б не захищав "рускоязичних". Пам’ятаєте вислів Путіна або вислів дружини Путіна? Хоча це – перефразований вислів Богдана Хмельницького, коли він укладав угоду зі шведами і говорив про те, що "Моя держава – це є межі мого язика".

кошулинский

І так, це технологічний процес, але чи це заслуга української держави? Ні. Це є проблема української держави – що вона своїм українцям (а я нагадаю, за переписом населення 2001 року в Україні мешкало 77,8% етнічних українців!) не дала можливості повернутися до української мови.

Можу сказати як колишній військовий. До прикладу: сьогодні всіх військовослужбовців, які вступають до служби, навчають першої медичної допомоги. Як, наприклад, винести пораненого з червоної зони, з синьої зони, і так далі. Що таке поранений? Це є шок, дезорієнтація, страх. І перше, що ти маєш зробити, це вербалізувати свій з ним контакт. Тобто почати з ним говорити.

І от уявіть собі ситуацію: людина не знає, що з нею твориться, з неї кожної секунди тече кров; навколо – вибухи, стрілянина. І вона не знає, з якої сторони ворог! Але знає, що її можуть полонити, добити…Куди стріляти? І тут з-за горбочку йому говорять: "Братішка, ти как?"

Хто говорить? Свій чи чужий, стріляти чи не стріляти?

І навпаки: з-за горбочку голос: "Братику, чекай, зараз допоможу…".

Ви розумієте вагу мови сьогодні на фронті? Більше того, коли ми зараз по раціях розмовляємо, ми ж чуємо їхні розмови? І вони чують наші. І от якщо ми по рації спілкуємося українською, вони вже нас не розуміють!

Тому у Збройних силах України – виключно українська мова. З точки зору військової, з точки зору захисної.

Є й інша ситуація, нагадаю. 1812 рік. Вся еліта Російської імперії розмовляє французькою. Після нападу Наполеона вся еліта переходить на російську…

Що казала "Свобода"? От заради того, що цією мовою віддаються накази вбивати твоїх близьких; що цією мовою відрізають вуха, носи, геніталії, катують твоїх друзів – от просто заради того: відійди від неї!

кошулинский

Ті, хто воювали – ті розуміють…

Я все розумію: незвиклість; людина виросла в іншому середовищі, не дали можливості…Так, це не його велика проблема. Але сьогодні ти маєш всі умови!

Я часом заїжджаю в Київ. От Київ не став сьогодні більше україномовний, ніж він був під час Майдану. Тоді він був більше україномовний. А парламент – чи став він більше україномовний? Ні, не став. Хоча регіоналів там менше, ніж було за моєї каденції. От що парадоксально – коли еліта не показує прикладу! В час, коли Путін віддає накази цією мовою, ти допомагаєш йому!

"ДО МАХНІЦЬКОГО- ГЕНПРОКУРОРА ПРЕТЕНЗІЙ Я НЕ МАЮ. ЯК ДО СВОБОДІВЦЯ-НАЦІОНАЛІСТА МАХНІЦЬКОГО – ТАК, МАЮ ПРЕТЕНЗІЇ…"

- Спробуйте не дуже розлого пояснити мені та читачам: що такого дає українській політиці "Свобода", чого не дають інші партії?


- Принциповість. Можна мати позицію, але не мати принципів, на яких вони стоять. Це стосується наших політичних партій – особливо тих, що є у нинішньому парламенті. "Свобода" ж діє за принципом: "Якщо сказали – дотримайтеся слова". І я взагалі буду, напевно, виходити як свободівець з ініціативою для того, щоб зробити такий Кодекс політичних партій.

- Так ви ж вже про це домовилися на з’їзді "Свободи" кілька місяців тому. І вам було доручено розробляти цю тему.

- Так, це моє бачення, що такий Кодекс має бути. Бо зараз немає таких принципів. Що "Свобода" принесла в парламент? Принцип "Ми сказали – ми зробили". Ми одностайно голосуємо. Взагалі, так зване "вільне голосування" - це шахрайство (сміється). Якщо ми маємо однакову думку – значить, ми всі будемо голосувати одностайно.

- Тобто все стосується і керівництва партії?

- Звісна річ!

- А як тоді бути зі свободівським Махніцьким? Є популярна думка, що це був найнеефективніший з тих генпрокурорів, що працювали після Революції Гідності.

- Тут у мене одне запитання: хто це говорить?

- Не тільки ваші опоненти.

- Бо якщо, наприклад, говорити про оцінку європейських фахівців, то за 3 місяці результати роботи в.о. генпрокурора (який зайшов одразу після Майдану ще у ту прокуратуру) – це понад тисячу справ і люди, які реально мали сидіти – на зразок Добкіна. А зараз вони чомусь стають депутатами, а беркутівців чомусь відпускають…

Я не маю претензій до Махніцького-генпрокурора. Я можу мати претензії до Махніцького-колишнього члена "Свободи". Як до свободівця-націоналіста – так, я маю претензії…

- Розкажіть, як розійшлися шляхи Махніцького і партії.


- Ну, коли людина йде працювати радником до Президента Порошенка, до іншого ідеологічного напрямку – ну, це, вибачте, його особиста справа. Але говорити, що він неефективний…європейська комісія, яка приїздила після Майдану щодо оцінки діяльності правоохоронців-силовиків-керівників, оцінила так: найкраще по відкриттю і порушенню справ працював Махніцький, найгірше – Аваков і Ярема. Ще раз кажу, це оцінка не моя, а ПАРЄ.

Я вже не кажу про ту дифамаційну кампанію, яку розгорнули проти нього: "Хаятт" купив, картину в Лондоні купив; орден отримав.

- Я вам ще більше скажу, і я схильний цьому вірити: на Сумщині мені розповідали, що кримінальну справу щодо одного з соратників Януковича пан Махніцький "продав" за кілька мільйонів у.о…

І тут, з одного боку, можна казати про наклеп. А з другого боку – диму без вогню не буває…


- Знаєте, я хочу почути хоча б про одну кримінальну справу з цього приводу. А взагалі-то я не хочу захищати Махніцького, він має себе сам захистити. Він не член "Свободи" з 2014 року!

кошулинский

- Але ж це ви його висували Генпрокурором, отже, і несете відповідальність…

- Тобто ви хочете сказати, що, наприклад, "Батьківщина" має нести відповідальність за членів партії, яких вона підняла?

- Безумовно!

- А чи "Свобода" понесла в 2014 році цю відповідальність? Так, безумовно! І за Махніцького також. Але я хочу бути максимально об’єктивним; якщо проти нього порушено хоча б одну кримінальну справу за його професійну діяльність, я хочу це побачити. Покажіть мені ту справу. Ну, по-перше, "Свобода" сьогодні не при владі, а по-друге, вже три генпрокурори були після нього. Ну, покажіть, якщо він зробив щось! Але ж ніхто не вибачився за дифамаційну кампанію…

"МІРОШНИЧЕНКО І ФАРІОН? А ЩО, БУТИ СОБОЮ І МАТИ СВОЇ ПЕРЕКОНАННЯ, А НЕ ПРИСТОСОВУВАТИСЯ ПІД КОН’ЮНКТУРУ – ЦЕ ХІБА ПОГАНО?"

- Йдемо по персоналіях далі. Складається враження, що "Свобода" - аж занадто вождистська партія. (почувши це, Кошулинський регоче. – Є.К.). Тягнибок при владі багато-багато років. Це вже віддає брежнєвщиною. І те ж саме оточення, я цих людей знаю вже багато років…


- Стоп. Стоп. Тоді називаємо. Чи це довго? Ні, це не довго. Ми ж говоримо про 10 років керівництва Тягнибока? А чи для політичної партії 10 років - це довгий процес? Ні. Недовго.

Друге. Оточення? Воно змінювалось. До прикладу: Андрій Іллєнко, Юрко Сиротюк, Андрій Мохник, Ігор Кривецький, Богдан Бенюк – чи це є люди, які у лавах з 1991? Ні.

- Ну, пан Кошулинський якраз у партії з самого початку…

- Ну, не з самого початку, я був з середини 90-х. Анатолій Вітів, Левко Мартинюк, Валерій Черняков – от ці люди у партії з початку 90-х. Але це нормально! От в тому і річ, що ці люди, які по 20-25 залишалися у лавах, а не бігали з партії в партію! Тобто вони – не кон’юнктурники; яким би не був результат партії, чи вона на підйомі, чи на спаді – вони залишаються.

- Але ж нової молоді у партійній верхівці я щось не бачу.

- Я думаю, тут ви помиляєтесь. Скажімо, соціальний, внутрішньопартійний ліфт у "Свободі" існує. Маєте приклад: Кошулинський. Простий хлопець з передмістя Львова, з достатньо серйозного району Рогатка (сміється. – Є.К.)…

- …де ввечері гуляти було не дуже безпечно.

- Ну, так – якщо чужому. Своєму було простіше. І коли політична партія дає тобі, незалежно від твоїх статків, можливість зростання…

Чи Андрій Іллєнко. Ну, які статки у Андрія Іллєнка? В Мохника? Сиротюка? Олександра Сича? Це люди, які так само прийшли до партії. Люди з однією ідеологією, які можуть зростати, додавати. І говорити про те, що це партія вождистського типу? Ну, навряд. Тому що якщо ви подивитеся на особисті і партійні рейтинги, ви побачите, що партійний рейтинг – завжди вище.

- Взагалі, яскравих особистостей у "Свободі" багато. Часом занадто яскравих. Скажімо, багато хто з моїх знайомих вважає, що великим мінусом до рейтингу партії стала одіозність деяких "свободівців". Скажімо, Ігоря Мірошниченка, який, здається, живе у скандалах. Або тирада на адресу Міли Куніс, або колективне побиття неприємного, але все ж таки чиновника держтелебачення. Або бійка навколо жінки чи позерська атака на російське посольство – для відео, для піару.

кошулинский

Чи взяти, наприклад, Ірину Фаріон з її палкими промовами. Так, я бачив закохані обличчя молодих "свободівських" хлопців, які дивилися один з цих виступів. Але людина, яка продукує багато ненависті і відрази, викликає такі ж почуття у багатьох виборців. Навряд чи це є плюс для політичної партії.

Оці люди, чи дали вони все ж таки партії якийсь іміджевий плюс?

- Бути собою і мати свої переконання, а не пристосовуватися під кон’юнктуру – це хіба погано?

- Ну, Руслане, це залежить від людини. Про те, щоб до таких скандалів потрапляли ви, я, наприклад, не чув. Хоча і собою залишаєтесь, і власні переконання маєте. Мірошниченко – зовсім інша справа. Так вважає і багато хто з моїх колег.

- Можливо, це претензії журналістів до журналіста?

- Але ж я казав і про пані Фаріон…

- Добре, які можуть бути претензії до людини, яка захищає рідну мову.

- Питання в тому, як захищає. Та і не до неї претензії, а до партії, яка робить її спікером. До речі, наскільки мені відомо, спікером вона більше не є. Самоусунулася чи так вирішила партія?

- Ви знову помилилися. Якщо ви подивитеся на телеканал "Рада", там щотижня її передача. Принаймні, у Львові "Від книги до мети", її авторський проект, який вона проводить з львівською "Політехнікою", - це зали, які збирають 500 людей. Презентація книжок сучасних науковців і письменників.

- Вона там виступає і від імені партії?

- І від імені партії також. І як львів’янку я її на львівських медіа чую постійно. Якби вона була киянка, думаю, що і на київських також. І, наскільки я розумію, на всеукраїнському рівні "Слово просвіти" постійно її друкує.

Чи це додало або відняло рейтингів? Це нічого не змінило. Не буду говорити про якісь дрібні побутові моменти Мірошниченко, але за побиття редактора на Першому національному…знаєте, в іншій країні за те, що в день коли вбили українця в Криму, показували святкування на Красній площі, - майбутнє цієї людини було б, м’яко кажучи, дуже скептичне. Тому в той момент Мірошниченко, я думаю, послугу зробив. Бо якщо майданівці б туди зайшли, все було б набагато жорсткіше.



З якого кута це показати - так, звісна річ. І з якого кута говорити, що ти в Україні і захищаєш українську мову, - теж. Я уявляю, яке б у Іспанії було ставлення до іспанського філолога, який захищає іспанську мову. Ви заговоріть в Іспанії англійською – вас не зрозуміють! Просто реально вони не розмовляють англійською! І кількість носіїв іспанської в світі – більше, ніж кількість носіїв англійської (сміється)! І вона їм не потрібна!

Тобто є кут зору, під яким ви все це спостерігаєте. Але ж те, що Фаріон говорила на захист мови, - все це працює! Квоти, які за такими боями ухвалюються. Хоча саме слово "квоти" - і це на українську мову, на українській землі!..

"МОВНЕ ПИТАННЯ? ОКУПАЦІЯ ПОЧАЛАСЯ ЗА БАГАТО ДНІВ ДО ТОГО, ЯК БУЛО УХВАЛЕНО РІШЕННЯ ПРО СКАСУВАННЯ ЗАКОНУ КІВАЛОВА-КОЛЕСНІЧЕНКА"

- Ще одне серйозне звинувачення на адресу "Свободи" - мовне питання, яке ви лобіювали у ВР відразу після перемоги Майдану…


- Більше того, саме я ставив на порядок денний Верховної Ради цю постанову!

- Вам закидають те, що цей тиск був використаний окупантами для того, щоб збурити російськомовне населення Криму, Донбасу. Мовляв, росіянам залишалось тільки показати на ТБ це відео, додати типові жупели "бандеровцы", "каратели" - і вже частина цих людей є залякана, інша частина – збурена.

- Доводити беззмістовність цих звинувачень – не хочеться…

- І все ж таки спробуйте це зробити. Бо про це й досі багато говорять.

- Добре. Які маємо останні документи про те, з якого числа почалася окупація? Наприклад, гаазькі документи, вони в мене в сумці, можу показати. Окупація почалася за багато днів до того, як було ухвалено рішення про скасування закону Ківалова-Колесніченка. Чи сьогодні всі розуміють, що Росія готувалася до війни попередні 5 років?

- Багато хто розуміє. Але, можливо, треба було поводитися дещо обережніше? Ваші опоненти кажуть, що своїми діями ви дали привід для згуртування антиукраїнських сил у Криму та на Донбасі…

- (Сміється з наївності цих аргументів. – Є.К.) Ні, я думаю, все було зовсім по-інакшому. Навпаки, ми загострили момент справедливості – коли українці відчули себе гідними. Я просто пам’ятаю, як ухвалювався цей закон; більше того, ті люди, які стояли зі мною коло Українського дому, - ті люди часом і є членами Небесної сотні. Це вони відстоювали незалежність нової України! І той Капінос, який був зі мною біля УД і діставав палицями і слізогінним газом – це він загинув! І таких людей є багато. І тому це було гідне рішення: так, прийшла нова влада – і вона скасовує ті рішення, які були незаконні! Які є неправильні! Які Україну, навпаки, відкидають! А оце пристосуванство, яке хотіли тоді запроваджувать і казали: "От, ми будемо гладити…" - то вони 25 років гладили! І до чого догладилися?

Пам’ятаєте, коли "Свобода" у 2006 році казала: "Потрібно ліквідувати Автономну республіку Крим. Не ми ліквідуємо – Путін ліквідує!"?

кошулинский

А коли ми ще в 2004 році казали Ющенку про люстрацію? А коли говорили про декомунізацію? Не буде пам’ятника Леніну – не буде Комуністичної партії. Це ж все справджується! Буде українська мова – не буде російської агресії! Більше того, як людина, яка все-таки трішки побувала на Донбасі і орієнтується, скажу таке: наскільки великою є різниця між галичанами і мешканцями Донбасу! Якщо галичани – це такі індивідуалісти (от моя хата, має бути краще від сусіда! Ну, класика), то наскільки мешканці Донбасу – колективісти! І якби сучасна українська влада прийшла і сказала: "Так, все: раз-два-три! З завтрашнього дня буде ось так!" - вони би всі зробили так. Вони дуже дисципліновані. Вони дуже поважають владу. Причому поважають сильну владу. І вони би все це зробили. Вони в очікуванні; наскільки я зараз спілкуюся – настільки вони жадні українства як такого! Сьогодні там ти їдеш машиною, особливо на Луганському напрямку – і дітки виходять, хлопчики, буквально 5-6 років, з синьо-жовтим прапором! Ти зупинишся, даси тушонку; хтось дасть 10 гривень. Так, я розумію, що це часто для сім’ї є зароботок – але ж наскільки вони жадні цього! Наскільки вони хочуть розмовляти і спілкуватись!

Вони відкривають для себе українство! І говорити про те, що треба пристосовуватись тому, що хтось тобі це говорить? Добре, інше запитання: а на могилу до батьків ви ходите з дозволу сусідів? А розмовляєте ви з людьми з дозволу сусідів? Коли ви казку на ніч читаєте дітям, ви оглядаєтеся, як вам говорять сусіди?

"КРИВЕЦЬКИЙ? ЯКІ Я МОЖУ МАТИ ПРЕТЕНЗІЇ ДО ЧЛЕНА ПАРТІЇ, ЯКИЙ СПОВІДАЄ ТАКІ САМІ ІДЕЇ? ТАК, ВІН – ЗАМОЖНИЙ ЧОЛОВІК. ТАК, ВІДДАЄ ЗАРОБЛЕНІ ГРОШІ…"

- Ще трішки про персоналії. Партія не втомилася від того, що навколо неї весь час є присутня кличка Пупс? Пупс там, Пупс тут…сьогодні у Львові це ім’я цілком раптово згадав, у розмові зі мною, таксист. Причому для розуміння вже навіть не треба вимовляти прізвище "Кривецький"; його лише додають журналісти у дужках…

Скажіть, для "Свободи" як партії ідеологічної і з внутрішнім почуттям гідності, вам не здається, що пан Пупс також нищить партійні рейтинги?


- Ну, послухайте. Я давно в політиці і знаю, що добре чудо – то є добре підготоване чудо. Якщо хтось хоче підняти якийсь бренд, він його розкручує. Скажімо, у мене були різні клички у школі…

- А які у вас були прізвиська?

- Ой, і Кіт, і Кушик, і Кошик, і Куша…різні були…

кошулинский

- Радий за вас, але "Кривецький" і "Пупс" на слух якось не дуже тотожні…

- По-перше, це є некоректно по відношенню до людини. Це неправильно. По-друге, а які до людини я можу мати претензії? Він не виконує партійного дисциплінарного статуту…

- Вибачте за таке порівняння, але якщо у Януковича були клички – Хам, Овощ, то ніякими роздумами про коректність їх не можна було витравити з пам’яті народної…

- Ну, некоректно. Почати з того, що проти людини не порушено жодної кримінальної справи. Притягнення – немає. Які я можу мати претензії до члена партії, який сповідає такі самі ідеї? Так, він – заможний чоловік. Так, він віддає зароблені гроші. Кожен щось віддає в цій партії: хтось – свою інтелектуальну власність; хтось – свою щоденну роботу або частинку життєвого часу. Люди віддають те, що можуть. І що, в мене мають бути претензії до одного з найдисциплінованіших депутатів Верховної Ради, який не пропустив жодного пленарного засідання? Який є одним з керівників партії? Він, як і я, один із заступників, член виконкому. Крапка.

- Але ж ви погодитесь з тим, що фігура Кривецького помітно завадила вам – звичайно, з подачі штабу Садового – на виборах міського голови Львова? Бо меседж до виборця був такий: от, прийде до влади Кошулинський – і люди Пупса сядуть на всі грошові потоки…

- (З іронією) Та ні, казали, що Фаріон буде начальником управління культури чи освіти…Але це є політична боротьба, скажімо так. Не дуже коректна з точки зору моїх політичних опонентів.

- Руслане, це має назву "репутація". Є речі, про які кажи, не кажи – на людей це ніяк не вплине. А тут – вплинуло. Цьому повірила певна частина виборців.

- Ну, так, значить, це мої проблеми – якщо я не відбив, якісно і ефективно, цю атаку.

кошулинский

- А чому не відбили?

- Ну, тут треба було готуватись. Я не думав, що це буде вагомо. Хоча це неправда. Ну, вони ніколи не планували заходити, ніколи не планували бути якимись чиновниками міської ради (сміється. – Є.К.). Але це було використане. Знаєте як кажуть: "Не будеш робити того, що я хочу, - прийду до церкви і скажу, що твої дві доньки – легкої поведінки". – "Але в мене немає доньок, в мене один син!"– "Я скажу коло церкви, а ти потім іди по селу і виправдовуйся".

Ця технологія працює, на превеликий жаль, досі. І треба готуватись, що саме так проти тебе будуть працювати. Але час показує, що все нормально.

"ЯКЩО ПОРОШЕНКО НЕ БУДЕ ЗАПРОШЕНИЙ НА ІНАВГУРАЦІЮ ТРАМПА…Я ПРОСТО ЗНАЮ, ХТО З УКРАЇНИ ПЕРШИМ ДОДЗВОНИВСЯ ДО ТРАМПА, І ВІД КОГО ВІН ВЗЯВ СЛУХАВКУ. ЦЕ БУВ КЛИЧКО"

- На вуличні акції протесту, які нещодавно організовували у Києві люди Юлії Тимошенко, "Свободу" запрошували, зверталися до вас?

- Я не був на жодних перемовинах з цього приводу.

- Але ж ви з Олегом Тягнибоком спілкуєтеся?

- Так, спілкуюся. Розмови, звісно, є завжди, зі всіма політичними силами, які є в Україні.

кошулинский

- Але у цьому конкретному випадку на "Свободу" не виходили?

- Ні. Принаймні, на рівні центрального керівництва такого обговорення не було.

- Я чув про інше. Мовляв, до "Свободи" зверталися, але вона відмовилися.

- Слово "виходили" - як його трактувати? Може це, наприклад виглядати так: "Ми зустріли когось із центрального керівництва. Спитали: "А ви би вийшли?.." - "Та ні, ми не вважаємо, що це допоможе…".

А потім кажуть, що це були перемовини. Перемовини – це коли є офіційне звернення, офіційна частина.

- Ну, в Україні таке рідко буває, тут панують кулуарні посідєлкі.

- Я розумію це. Але не хочу таких речей. Якщо ми ухвалюємо рішення, тоді ти несеш за це рішення відповідальність.

- Улюблена тема нинішньої української опозиції – дострокові вибори – як відображається у поточному графікові "Свободи"? Ви до них готуєтесь? Чи серйозна партія завжди повинна бути готова до дострокових виборів?

- Це є базове – що ти завжди маєш бути готовим до виборів. Але ти маєш знати нюанси. Тобто кожні вибори, вони є різні. І якщо ти до них не готовий; якщо не відчуваєш, як до них треба готуватися – так, вони будуть змінені.

Друге. Чи вплине геополітика? Так, вплине. (Зі сміхом) Можу навіть зараз вам сказати, що буде відроджуватися така забута партія, як "УДАР".

- І який в цьому сенс?

- Давайте спрогнозуємо. Якщо Порошенко не буде запрошений на інавгурацію Трампа…Я просто знаю, хто з України додзвонився до Трампа, і від кого він взяв слухавку.

- Цікаво. І хто це був?

- Кличко. Тобто можна спрогнозувати, що після того, як зовнішньополітична складова команди Порошенка, як кажуть, попала в штангу з Клінтон, думаю, що це буде зовсім інший розклад.

- Звідки інформація про те, що дзвінок Кличка був перший з України, на який відповів Трамп?

- Це аналітична інформація.

- Ну, тобто з ваших джерел.

- Так, це з моїх джерел. До речі, про те, що Трамп може перемогти, я знав місяці за три до виборів. Як і про те, що кількість прихильників Трампа є дуже значна.

- А як ви вважаєте, оце побоювання багатьох українців про те що фігура Трампа – це є загроза для України, - має сенс? Чи, як деякі, вважаєте, що всі розмови про дружбу з Путіним були з боку Трампа такою собі передвиборчою грою, а зараз до його команди увійдуть відомі міцні яструби-американці, і Трамп змушений буде на них орієнтуватися, і дуже скоро це начебто приязне ставлення до режиму Путіна буде зведено нанівець?

- Скажіть, який би я мав мати пієтет до Клінтон, яка практично за фотографією Януковича з Обамою забрала останні наші 236 кг збагаченого урану? І передала їх Росії. Я можу мати до них якийсь пієтет? Ні, не маю.

кошулинский

Чи я маю якийсь пієтет до Трампа, до республіканців? Немає вічних ворогів, є вічні національні інтереси. Виходячи з цих національних інтересів, мені комфортніше буде, якщо ми матимемо активне протистояння між Сполученими Штатами і Росією? Так, звісна річ.

- Ви так впевнені, що за Трампа таке протистояння буде?

- Воно вже є. Коли керівником Пентагону ставлять антиросійську людину; яка вже сьогодні ухвалює рішення про виділення Україні військової допомоги на сотні мільйонів доларів – так, звісна річ, що це мені вигідно! І якщо ви проаналізуєте риторику сьогоднішніх російських медіа, ви побачите: вона кардинально змінилася! Вони тепер проти Трампа (сміється)!

- Повернемося до "УДАРу". Я правильно розумію: ви вважаєте, що скоро буде чітке розмежування між Кличком і Порошенком, і що Білий Дом зі схильністю дивитиметься на перспективи Кличка на президентських виборах?

- Це ймовірність. Звісна річ, вона може бути високою. Адже, на превеликий жаль, Міністерство закордонних справ, зокрема посол, мали прорахувати ці речі. Це є величезна зовнішньополітична помилка. Тобто, за моїми джерелами, в цій царині з нашими представниками не зустрілися ані Трамп, ані керівник його штабу. Тільки якийсь "надцятий" заступник в коридорі показав, де двері.

- Про кого з нашої сторони йдеться?

- Про представників дипломатичного корпусу. Ще коли йшла передвиборча кампанія.

- А з чим це було пов’язане?

- З тим, що українська влада настільки поставила на Клінтон…Хоча представники однієї країни під час виборчої кампанії у іншій країні мали б хоча би мінімізувати ці речі і ставитися до того, що відбувається, дуже нейтрально.

"ЧОМУ У 90-ТІ ПОЇХАВ НА ЗОЛОТІ ПРИЇСКИ У РОСІЮ? СПОНУКА МАТЕРІАЛЬНА, ПЕРШ ЗА ВСЕ. ДВОЄ ДІТЕЙ, ЗАРОБИТИ ПРАКТИЧНО НЕМА ДЕ"

- Про Сполучені Штати досить, давайте про Росію. Ви ж колись, ще у молодості, працювали на золотодобуванні у Росії?

- Було таке.

- Уявляю, скільки ви там всього надивилися…Що ви там такого дізналися про росіян, що, можливо, сформувало вашу уяву про них, ваше розуміння цієї країни?

- По-перше, саме приїхавши з Росії, я мав спонуку піти в політику. Це є моя мотивація. Я не виріс в родині УПА, у мене не було дуже патріотичного виховання, це була звичайна міщанська сім’я. Але побувавши там…Ну, от, наприклад, українцям там забороняли розмовляти українською. Бо хто-то там "нє понімаєт".

- Це ми про який рік говоримо?

- Середина 90-х. Це були достатньо складні моменти. Мені там платили менше, або так само, як п’яному татарину або місцевому, який десь валявся. Бо артіль – це всі працюють однаково, по 12 годин щодня. І всі отримують однакову зарплату. Але він міг нічого не робити, і йому платили більше. У нас доходило до фізичного протистояння криміналу з місцевими, які казали: ви приїхали сюди нашу роботу забирати…

- Місцеві – це були хто?

- Росіяни…звичайно, там були тунгуси, але то вже була вимираюча народність. Там горілка робила свою справу дуже активно. А от з тими доходило до криміналу. Більше того, треба було ще доїхати з тими грошима. З дійсно великими грошима, які ти заробляв. Таких заробітків в Україні ані в кого не було. У тому місті добувалося мінімум 50 тон золота "три дев’ятки" на рік. Навіть більше. Це ж просто неймовірно! Співвласниками приїску тоді були президент Адигєї, прем’єр Черномирдін…

кошулинский

кошулинский



Але коли ти приїздиш і відчуваєш, що ти там ніхто, і звати тебе ніяк, ти дійсно другий  ґатунок, якщо не третій…

- Маєте на увазі, що саме робота на цих копальнях мотивувала вас піти у політику?

- Так. І коли ти приїздиш до України і розумієш, що ти також ніхто. Що ти чесно заробив гроші і не можеш тут в 90-і себе зреалізувати, бо не маєш широких плечей і волохатих рук…

- А чому? У вас були непогані гроші, а це був час, коли їх можна було вкласти…

- (З посмішкою) Ні, це були 90-і…Але найголовніше в тому, що ти відчував як соціальну нерівність, так і національну. Пам’ятаю, як у кума на кухні я казав: "Слухай, нас там за ніщо тримали, але ж ми й тут сьогодні – ніщо!" Він каже: "От ти в мене на кухні пінишся. Тебе це не влаштовує?" "Ні, - відповідаю, - не влаштовує". – "Іди і міняй! Ти молодий, здоровий, розумний…". Я кажу: "А я не вмію…". І він мене за руку привів у партію.

Ще в чому була моя мотивація: коли ти в 90-і у тайзі, біля посьолку (бо сіл там в них немає, є посьолки) – і виходить старенька бабця, і каже: "Ой, які файні ребята!" І фонетика зразу ріже вуха: "О, а ви звідки?". – "А я з Тернопільської області". – "А чого ви тут? Вже ж Україна незалежна, переїздіть!" – "А куди, синку, куди? Нікого нема…всіх повбивали…".

Тобто класика вивезення…класика жанру.

- Скажіть, а чого ж ви поїхали заробляти ці гроші до Росії, якщо була незалежна Україна і можна було щось робити вже тоді, не їдучи до Росії?

- Ну, власне, спонука була матеріальна, перш за все.

- Це добре, що ви про це кажете відверто.

- Ну, звісна річ. Двоє дітей, заробити практично нема де. Але. Тут я, напевно, перефразую. Є такий вислів святого Павла: "Християнами не народжуються, християнами відроджуються". От і націоналістами не народжуються, націоналістами відроджуються. І там для мене це було відродження – знаходження себе як українця.

- А скажіть, Руслане, на 9 травня 2011 року у Львові – чи керували ви бойовими групами "Свободи" у Львові?

- Мені не подобається термін "бойові групи"…

- Добре, підберіть слово, яке вам ближче до вподоби.

- Просто "свободівцями". Чи керував? Так, звичайно!

- Тими з них, які були готові до бійок?

- Звісна річ. Я керував, будучи депутатом міської ради. І було рішення міської ради для того, щоб зупинити ці комуністичні пропагандистські речі. І це ми робили, виходячи зі своїх імперативів.

"У КОНТРРОЗВІДЦІ СКАЗАЛИ: "УЯВЛЯЄТЕ СОБІ СИТУАЦІЮ, КОЛИ ОТ ВИ, РУСЛАН КОШУЛИНСЬКИЙ, ПОПАДАЄТЕ НА ПЕРЕДОВУ? ЗА ДУЖЕ НЕЗНАЧНІ ГРОШІ МІСЦЕ ВАШОГО ПЕРЕБУВАННЯ ЗДАДУТЬ В ТРИ  СЕКУНДИ"

- І про ваш військовий досвід на Донбасі. Ви ж воювали у артилерії?


- Так, коли строково служив, був артилеристом. Тому і тут попросився у артилерію. Загітував також Кайду і Лопачука (теж екс-депутати ВР від "Свободи"). І що цікаво: коли ми вже на службі потрапили на командирів гармат (це ще навчання на Яворівському полігоні), у нас була неформальна розмова з контррозвідкою. Вони сказали: "Слухайте, хлопці. Ви уявляєте собі ситуацію, коли от ви, Руслан Володимирович Кошулинський, попадаєте на передову? За дуже незначні гроші місце вашого перебування здадуть в 3 секунди. Місцеві, немісцеві…".

- Уявляю собі такий сюжетний розвиток: той самий віце-спікер, який поставив на голосування мовний законопроект…

- І не тільки мовний, а про 20 число ви не забули? І от вони кажуть: "Ви що думаєте, вам те забудуть? Чи ви вважаєте, що ми коло вас охорону можем поставити? Ні. Ви – сержанти".

- І що ви їм відповіли?

- "Якщо, не дай Боже, ви зробите хоч крок, щоб нас не пустити на схід, я буду публічно звертатися до міністра". І вони зрозуміли, що краще так не робити. Тобто нам дали можливість, і ми були на сході. І так вийшло, що я мав можливість там бути – від станиці Луганська до Маріуполя.

- Скільки ви там пробули?

- Дві ротації: два місяці і потім трішки менше…Потім – артрозвідка, бо коли артилерія після Мінських домовленостей мовчить, дуже нецікаво: ну, що, чистити гармати?

кошулинский
Фото з архіву Руслана Кошулинського

- Що запам’яталося з того періоду?

- На Новий рік ми поставили камери відеоспостереження – дуже тихо, навіть позивних не робили. Ми розуміли, що по рації все чутно, і їм, і нам; тому як тільки десь уконтачився – все: будемо мати ДРГ, будемо мати обстріли.

- Місцевість і нюанси налаштування цих камер називати не будемо. Вони досі працюють?

- Так. І відтепер розвіднику не треба було вилазити з біноклем. Сидиш собі в бліндажі, або в якомусь приміщенні і через монітор все бачиш. Це, звичайно, не наше know-how, але тут треба було мати і техніку, і людей з військовими знаннями і вміннями.

Налаштували – і їдемо назад.

- Географічно, але не вдаючись до деталей, - це де?

- Луганська область, біля Попасної.

кошулинский

Не снідали, не обідали і не вечеряли. Думаємо, може, перекусимо? Тут десь є кафе? Кажуть: о, точно, нещодавно відкрилося. Ну, йдемо попросимо хоч щось-небудь.

І зупиняємося біля цього кафе; дві машини розвідки, десь семеро людей. Заходимо – а тут раз: у них – новорічний корпоратив. Місцеві дівчата гуляють, хлопців дуже мало.

І ми так заходимо – всі в автоматах, в обладунках, з холоду. І офіціантка вибігає, каже: "Вибачте, у нас корпоратив…". Ми їй: "Та нам тільки поїсти…". – "Нє-нє, вибачте, у нас закрито".

І тут виходить власниця, каже: "Ні-ні, хлопці, вибачте, у нас тут…". І раптом мені: "А я вас знаю, ви – Кошулинський". Оп-па…ха-ха, ха-ха – а ха-ха – закінчилось". І ти не знаєш, в яку сторону вона завтра буде говорити.

- В якому сенсі "в яку сторону"?

- Чи вона здасть сєпарам, що тут Кошулинський, чи не здасть?

- І чим все скінчилося?

- Виявилося все нормально; вона була патріотична така жінка, позитивно до нас налаштована. Завела нас в якусь іншу кімнату, ми поснідали…

- Але серце у вас стрибнуло?

- Не в мене. Але я подивився на хлопців-офіцерів, які були зі мною: їм було не до сміху…



Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"

Фото: Юрко Дячишин, для "Цензор.НЕТ"
VEhrdlVXMTBReXN3V1dwU1p6bEROekJNYWxGMlpFZENNRXh5VVhWT1F6Vm1Ua05oTUZsUVVYUTVSMDB3VEhwUmRHUkRPVEJNY2xGMmFVUlJiR1JEZVRCTVVGRjBaRU01TUV4cVVYVlRPSFk9
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
Страница 3 из 3
<<<1 2 3
Страница 3 из 3
<<<1 2 3
   
 
 
 вверх