EN|RU|UK
 Политика Украины
  20944  166

 ВОЛОДИМИР ПАРАСЮК: "ЯКБИ Я ПРОТИ КОРУПЦІОНЕРІВ БОРОВСЯ БІЙКАМИ, ВЗЯВ БИ ТРИ БІТИ, ЗАХОДИВ ДО КОЖНОЇ ДЕРЖУСТАНОВИ ТА ДУБАСИВ УСІХ ПІДРЯД"

"Цензор.НЕТ" поговорив із народним депутатом Володимиром Парасюком про його бійку із колегою з "Опозиційного блоку" Олександром Вілкулом після ефіру на одному із телеканалів, про її причини та наслідки; дізнався, що політик три місяці провів у монастирі; а також узяв з нього обіцянку пройти детектор брехні.

Ми зустрілися із позафракційним нардепом Володимиром Парасюком наступного дня після його бійки із членом "Опозиційного блоку" Олександром Вілкулом. Ця новина вже півдоби була однією з топових. Хоча політик не вперше у дискусії з опонентом використовує кулаки.

- Слухай, може, тобі в Києві відкрити ресторан "Вєтєрок"? – жартую, натякаючи на одноіменний заклад під Москвою, де нещодавно розстріляли ватажка скандального "Оплоту" Євгена Жиліна.

- 100 відсотків! І будемо там розвішувати фотографії тих, кого вже... - сміється. - Якщо серйозно, я би з такими трохи жорсткіше поводився. Бо у нас, на жаль, Служба безпеки та контрозвідка не допрацьовують. Не виконують навіть чверті своїх обов’язків. СБУ взагалі стала комерційною структурою, яка ставить собі головну задачу – заробляти гроші. Вона не займається своїми прямими обов’язками.

- Як жорсткіше? Вбивати?

- У деяких випадках, так. В Америці ЦРУ та ФБР, коли є загроза національній безпеці і відсутні правові важелі впливу для того, щоб змінити ситуацію, вдаються до таких заходів. У Ізраїлі так само. Я ж не буду їх вчити, як працюють такі служби в різних країнах.


парасюк

"НАСТУПНОГО ДНЯ ПІСЛЯ БІЙКИ ЛЕЩЕНКО МЕНІ ПОТИСНУВ РУКУ"

- Бачила твоє приватне листування із Борисом Філатовим, яке він виклав у загальному доступі. Ти там стверджуєш, що це був не піар. Мені трохи інакше видається. Бо перед ефіром ти виклав у Фейсбуці фото й написав: "Може я йому (зображення кулака)?". Скидається на те, що бійка була запланована.

- Давай так: зараз спускаємося з неба на грішну землю і будемо трактувати все, як воно є. Посил до народу був зовсім інакшим – такий собі сарказм. Мовляв, от є Вілкул. Ви ж розумієте, як ми до нього ставимося. Що з ним говорити?! Може, одразу вирубити за все, що він робить (посміхається. – О.М.). Повір, це був просто жартівливий пост...

- Але зрештою сталася бійка.

- Стоп! Я під час ефіру його попереджав, що не треба переходити на особистості. Я його за той час ні разу не образив та не паплюжив. А він мене обзивав імбіцилом, казав, що я нічого не роблю – лише майданю. Дехто потім запитував, а де він ображав Майдан? Так от цією фразою він показав своє зневажливе ставлення. Хтось казав, що я такими методами борюся, але я захищаю свою гідність. Слухай, а дуже законно було кидати коктейлі Молотова на Майдані? Чому тоді не було розмов про правове поле?! Тому вважаю, що я відреагував, як нормальна та адекватна людина. Якби я так не вчинив, сам би себе перестав поважати. І тут не в депутатстві й рейтингах справа. Повір мені, не все в цій країні зав’язане на політиці.

- Чому саме в студії треба було це робити? Не можна було у Верховній Раді?

- У Верховній Раді його важко зловити...

- Чого це? Він часто є в залі.

- Ні-ні, я не про те. Звичайно, можна підійти і дати йому по безсоромній пиці. Але має бути певна дія, яка б викликала протидію. Правильно? У Верховній Раді у мене з ним майже не було перепалок. І тут він коректніше висловлюється, аніж то було на ефірі. Зрештою, все відбулося, коли ми вже вийшли зі студії. І я не бив його у робочий час. Ще раз кажу: це не була спланована акція....

- А у Фейсбуці вже жартували, що Сергій Лещенко має тобі подякувати за те, що ти відвернув від нього увагу...

- Так, замінив інформаційний привід. До речі, він до мене сьогодні підійшов і потиснув руку (сміється. – О.М.).

- Що сказав?

- Просто постукав у вікно, коли я сідав у машину. Питаю: "Що?" Він: "Давай п’ять" (всміхається. – О.М.).

- Я поясню, чому акцентую увагу на тому, що ця ситуація схожа на піар. Бо можна було заловити Вілкула десь в коридорах парламенту наступного дня...

- Він сьогодні не прийшов...

- Бо напередодні сталася бійка. Якби її не було, міг прийти.

- Ні. Він по п’ятницях не ходить.

- А, може, й пришов би. Хто знає?! Я взагалі до того, що ця ваша, скажімо так, чоловіча розмова могла бути непублічною. Про неї б знали тільки Парасюк, Вілкул і, можливо, той, хто ще випадково опинився поруч.

- Так би не сталося. У мене колись був інцидент з Курячим (нардеп з БПП. – Ред.) – я йому серйозно дав біля 112 каналу й поїхав додому. Ніде про це не писав і не розказував. На вході стояв Мосійчук. Він це побачив і написав у Фейсбуці. Тому приховати це не вдасться ніяк! Якщо вже таке робити, то треба вивозити Вілкула, не знаю, десь на безлюдний острів і там його дубасити. І то, враховуючи, що ми люди публічні, будуть запитання, що я робив з ним на тому острові.

- До речі, про відвідування. У Вілкула воно на рівні 79 відсотків, а в тебе – 39...

парасюк

- Ти говориш про електронну реєстрацію. Ти знаєш, що Вілкула сьогодні фізично не було у Верховній Раді?

- Є ще письмова реєстрація...

- Так от це реальне відвідування. У мене – десь 84 відсотки. Знаєш, скільки у Вілкула? Близько сорока (відкриваємо  мобільний сайт Верховної Ради. За даними письмової реєстрації Парасюк присутній на 85 % засідань, Вілкул – 41 %. - О.М.). Це треба фізично прийти, розписатися. А оця штука (показує на дані електронної реєстрації. – О.М.) – я зараз дзвоню Лозовому, Мосійчуку чи будь-якому іншому своєму товаришу із Верховної Ради й кажу: "Мене тиждень не буде, зранку повставляй в слот мою картку". Знаєш, чому в мене 39 відсотків показує? Бо це мій протест. Я приходжу зранку, але системою не реєструюся.

- Але і з письмовою реєстрацією можна обманювати. Є такі випадки, коли депутати приходять зранку, розписуються та йдуть собі у своїх справах, а не до сесійної зали.

- Знаєш, це вже подвиг, що такий депутат дійшов до Верховної Ради. Журналісти можуть його зловити, поставити питання. Тим більше, переважна більшість з тих, хто розписуються, все одно заходять до сесійної зали. Людина хоч на якийсь маленький відсоток виконала свій обов’язок.

- Цього замало...

- А уяви собі: сидіти в Дніпрі, курити сигару, пити віски і заочно бути присутнім у Верховній Раді!

- Це хто так робить?

- Ну, Вілкул. Є багато тому прикладів. Якось він у себе на Фейсбуці писав, що робить якусь акцію в Дніпрі, а в цей час був зареєстрований в сесійній залі. Але на це ніхто уваги не звертає. А на Парасюка – так, він же публічний.

- Продемонструю тобі ще графік, як зросла популярність у Вілкула після цього інциденту (показую графіку зі сторонки депутата в Фейсбуці. – О.М.).

вилкул

- І що?! В мене вона теж зросла (всміхається. – О.М.).

- Тобі не здається, що ти зробив йому послугу?

- Слухай, в Україні на даному етапі нашого життя працюють близько 200 тисяч аккаунтів, які контролюються з Росії.

- Боти?

- Так. Я вже тобі можу сказати, що серед цих нових підписників – бійці батальйону "Восток" з "ДНР", переважно люди із Москви та Сімферополя.

- Не виключено, що з Дніпра також.

- Люди, які підтримують Вілкула, поділяються на дві категорії. Перша – це ті, кого треба виселити з України, бо з ними немає про що говорити. Друга – ті, хто ще шукають собі виправдання, чому вони зробили такий вибір. Ці до кінця сподіваються на зміни. Ми маємо на це об’єктивно подивитися: в країні є громадяни, які ніколи не повірять, що ти – їхній. Це ті, хто не звик вірити. Вілкул для них – ідеальний варіант для лідера. Тому разом з ним (як ми там раніше жартували?) – за поребрик. Іншого виходу немає! У нас уже вся країна зрозуміла, що ми – єдині. Як би я не критикував Порошенка, але у нас працює НАБУ, скоро буде безвізовий режим....

- Коли?

- Думаю, найближчим часом. Зараз в Європарламенті ратифікують міжнародні договори з Україною і процес запустять. Але це не буде такий безвізовий режим, як більшість собі уявляє: беру сумку та йду в іншу країну. Контроль будет досить жорсткий. Просто не буде потрібна віза. От і все. А слідкувати за перетином кордонів українцями Євросоюз буде серйозно. Ти ж знаєш, що є проблема із мігрантами. Причому не тільки із Сирії..

- Саме тому я досить скептично ставлюся до заяв, що ми найближчим часом отримаємо безвізовий режим. У Європі прекрасно розуміють, що ситуація в Україні погіршується, тому люди їхатимуть до них. Вони цього бояться.

- Так, вони цього бояться. Але навіть зараз віза не є чимось нереальним. Її, при бажанні, можна зробити хоч за три дні. Якщо мати дуже багато грошей, зараз подзвонити, а за дві години тобі привезуть паспорт. Це правда. На тому хтось заробляє великі гроші.

Я хотів сказати, що ми себе ідентифікували, як нація. Чітко охарактеризували всі свої ідеологічні погляди, показали напрямок свого руху. Порошенко – український Президент. Просто в ньому сидить затятий комерсант. Ця його сторона перемагає. Але набагато більший позитив тут (навіть з усіма проблемами), аніж міни, "Гради", спалені хати, згвалтовані жінки та смерть. Ми боремося за свою країну. Хоч інколи й сваримося. Але якщо ти в парламенті запитаєш (окрім "Опозиційного блоку"), хто проти України, як суверенної держави, тобі ні один депутат ствердно не відповість.

парасюк

"КОРБАН ПРОПОНУВАВ ПРОФІНАНСУВАТИ МОЮ ПЕРЕДВИБОРЧУ КАМПАНІЮ. Я ЙОМУ ВІДМОВИВ"

- Давай повернемося до інциденту з Вілкулом. Ви в ефірі почали сваритися після того, як він тебе запитав...

- (Перебиває. – О.М.) чи брав я гроші в Корбана? Брав. Ми усі тоді так робили. Знаєш, на що? На швидкі допомоги, зброю, транспорт. Я заходив до кабінету Корбана, Гена відкривав сейф, давав 15-20 тисяч доларів, ми їхали на Західну Україну та купляли все, що потрібно на війні. Тому, так, брали. Як і на домовини та пам’ятники. Якби Генпрокуратура мала якісь докази проти мене, крутила б це довго і нудно. Бо Шокін та Луценко – це ті люди, які мене ненавидять. Тому вони б мене політично вбивали. Однак зрозуміли, що можуть підкинути отаку дурню – якісь записки і так далі. Коли я подзвонив до Гени й спитав: "Бачив?" Він відповів: "Знаєш, в ГПУ хтось дуже добре вміє писати моєю рукою" (всміхається. – О.М.).

- То ті розписки – підробки?

- Реальні підробки.

- Але коли Генпрокуратура їх оприлюднила, багато писали, мовляв, Парасюк перебуває на утриманні у Корбана...

- Слухай, мені Корбан подзвонив під час виборчої кампанії та запропонував її профінансувати. Я йому відмовив. Тоді можна було виграти, не вкладаючи великі фінансові ресурси – існував запит суспільства. Я вважаю, що він був правильним, бо підняв соціальним ліфтом певний прошарок політичної еліти, яка, як на мене, залишиться дуже надовго. Я говорю не про персоналії, а тенденцію, якої раніше не було. Так от я відмовив і сказав: "Ти можеш ці гроші витратити на корисні речі. Є багато поранених та тих, хто потребує допомоги"...

- Ти йшов на вибори, як позапартійний...

- (Перебиває. – О.М.) Так. Я можу тобі сказати, хто мені допомагав – бізнесмени, в яких моя ж мама орендує приміщення під магазин. Вони подзвонили мені й дали гроші – 50 тисяч гривень. Ще на фонд скидали кошти. Свої вкладав. Допомогла діаспора зі Штатів. Взагалі мені немає, чого приховувати. Я неодноразово казав журналістам: "Заведіть мене на детектор брехні".

- Давай сходимо!

- Та, ти говориш, як і всі (посміхається. – О.М.). Але я готовий відповідати на питання, якою була моя мотивація вийти на сцену Майдану, чи є я чиєюсь людиною...

- Про декларації ще можна поговорити...

- Про все. Тільки не про особисте життя, бо це негарно. Однак за період від початку Майдану до тепер – задавайте будь-яке запитання. А все, що було до того.... Я думаю, в кожної людини є скелети в шафі. В когось їх дуже багато.

- А в тебе?

- Я робив в житті помилки. Але намагався їх виправити. Був період, коли пішов у монастир. Жив там певний час.

парасюк

- Я от тебе в монастирі не уявляю.

- Я дуже багато там читав і отримував відповіді на серйозні питання. Досліджував віру як культуру. В церкві я цього не розумів, бо там дуже багато традицій. Бог один. Просто кожна віра її по-різному трактує. А моє віросповідання – це те, що передали мені батьки.

Чому я пішов у монастир? Я займався бізнесом. Мені просто все набридло. Повір, там був один із найпрекрасніших періодів в моєму житті. Другим був Майдан. Далі - АТО...

- Чому ж тоді пішов з монастиря?

- Бо мій нинішній друг, тоді духовний наставник, спитав: "Ти заспокоївся?" Кажу: "Так". Він: "Тоді все. В тебе інша дорога".

- Скільки часу ти там пробув?

- Близько трьох місяців.

- Якби ти сказав три роки...

- Слухай, я кожній людині бажаю пройти хоча б тижневу таку школу. Бо за цей час ти даєш відповідь на 99 відсотків питань, які тебе всередині мучили. Потім тобі стає легше жити. Ти стаєш не забобонний, не віриш в маразм, який собі люди надумують та створюють через нього проблеми. Я зараз не згадаю автора книги – це український священник, якого заслали в Сибір в 1960-х роках, який писав: "Люди, запам’ятайте: Степана Бандеру вбив українець, а Ісуса Христа розіп’яли люди. Все, що ми робимо, створено нашими руками та думками". Тобто ми самі можемо змінюватися та ставати такими, як ми хочемо.

"ПАРАСЮК ВПЕРШЕ ВИЇХАВ ЗА КОРДОН, КОЛИ СТАВ НАРОДНИМ ДЕПУТАТОМ"

парасюк

- У перепалці з Вілкулом ти сказав, що на тебе вже є 10 кримінальних проваджень. Це одинадцяте...

- Це провадження, до яких я маю відношення.

- Що з ними? Тебе викликають до Генпрокуратури?

- Ні. Тиша.

- З Луценком ти спілкувався на цю тему?

- Ні. Але я тобі скажу, що це все політика. Можливо, вони б і хотіли мене покарати. Але цей процес триває не одну хвилину, а певний період часу. Все ж основним методом комунікації із суспільством залишається журналістика. Уяви собі: Я ходжу в ГПУ, а під будівлею чекають журналісти. Розумієш, їм не треба у в’язниці чувак, який буде багато говорити. Фізично знищити людину – це не їхні методи. Роблять це інформаційно, щоб в твоїх діях розчарувалася певна кількість людей. Оце їхня мета. Хоча мені сьогодні власник "Буковелі" Олександр Шевченко сказав: "Слухай, ну ти їм вже так залив за шиворот, що я реально починаю боятися за твою фізичну безпеку".

- У тебе немає охорони. Не думаєш над цим?

- Ні, в мене є зброя (показує пістолет. – О.М.). Мене нагородили...

- Аваков.

- Міністерство внутрішніх справ. Нагороджує держава в особі Арсена Борисовича Авакова. Це за Іловайськ. Не мене одного, а й багатьох моїх побратимів. Я потрапив у цей список. Дуже мріяв про вогнепальну зброю. Скільки там депутатів насправді її мають? 80 чи 90? Так от! А я цього не приховую і щиро зізнаюся – ця зброя в мене є. Я – військова людина. Я дякую за таку нагороду. У мене є дві відзнаки - вогнепальна зброя та волонтерський значок "За Іловайськ". Це все, що я отримав, будучи в батальйоні "Дніпро-1".

А от у Вілкула – охоронці Державної служби охорони. Правда, ДСО займається комерційною діяльністью. Будь-хто може її собі замовити. Тому ми хотіли всі ці речі викинути із законі Про державну службу охорони. Але політичний тиск з боку "Народного фронту" на той момент був сильнішим. Вони спромоглися, щоб усе лишилося, як воно є...

- Можна зараз підняти це питання.

- Піднімаємо. Просто зараз є певний порядок денний. Зміни не так швидко проходять процедурні процеси. Дивись, Володимир Парасюк – забіяка, хуліган. Як мене ще можна охарактеризувати? (сміється. – О.М.). Каратель, бандерівець! Він нічого не робить! Тільки б’ється, кричить, займається популізмом! Все найгірше, що можна запхати, пхають зі всіх сторін. На-на тобі....

парасюк

- А ти – свята людина.

- Та ні. Але ж ніхто не говорить про те, що Парасюк з першого дня, як прийшов у Верховну Раду, був співавтором законопроекту про Національне антикорупційне бюро – одного-єдиного дієвого органу, від якого Україна зараз у захваті. Це не одна стаття, до якої вносять якусь зміну, а талмуд законів. Я пам’ятаю зібрання нашого комітету о 20.00-21.30. Були суперечки, сварки. Зрештою ми написали "Біблію" по боротьбі з корупцією і запустили її. Це ціла "пожежна система". Люди цього не цінують... А я от свого часу заснував законодавче бюро, яке очолює адвокат, мій друг, побратим Влад Добош. Воно займається розробкою законопроектів. Ми збираємося за круглим столом і пишемо. А я, як народний депутат, є суб’єктом законодавчої ініціативи, який буде ці проекти тягнути. Знаєш, ми хочемо говорити про Україну, як країну, в якій є верховенство права. Але воно в нас - лише на папері, а не в житті. Ми хочемо обговорювати політичну еліту. Однак її також немає. Є два паралельні механізми. Я пробую і так, і так. Якщо я приношу талмуди і кажу: "Дивіться, тут стоси на Пісного, от ще на Вілкула!" (підвищує голос. – О.М.). А сидить Шокін чи Луценко й відмовляють – у смітник. Слухай, я ж хочу, щоб у моїй країні була справедливість, правильно? В такому випадку починаю застосовувати свої методи, щоб достукатися до людей та пояснити, хто ким є, та кого покриває. Пісний – перший рейдер у Львівській області. А нікому то нецікаво...

- Ми з тобою, до речі, зустрічалися після твого конфлікту з Пісним. Тоді він написав заяву в Генпрокуратуру. Відкрили провадження. Ти після того з ним десь перетинався?

- Він засилав своїх людей, які не представлялись, що від нього, але попереджали: "У тебе ж є сім’я". Я їм пояснив, що в мене є побратими. Якщо вони хочуть помірятися силами – це буде останнє, що вони зможуть зробити.

парасюк

- Тобто погрожували?

- Більше того, вони надсилали мені певні матеріали – приватні фотографії моєї родини. Я їм сказав: "Впаде волосок – я вам організую АТО у Львівській області. І вона буде дуже короткою!" Бо інакших способів немає. Мене не може захистити Генпрокуратура та поліція. Куди я маю діватися?! Коли ти приходиш у найвищі кабінети й кажеш: "Хлопці та дівчата, подивіться, це ж пряма загроза, і ви знаєте, звідки вона йде". А вони відповідають: "Володю, це твій конфлікт". Я питаю: "Так а як же закон?!" Вони: "Ти ж політик".

- Покривають?

- Не те, що покривають, просто не хочуть влазити.

- Що будеш робити?

- Нічого. На силу відповідатиму силою.

- Але всіх не перебєш.

- Послухай мене, я зроблю головний акцент нашої бесіди: бійки – це не мій метод боротьби, а реакція на те, що в країні немає справедливості на законодавчому рівні. От і все! Слухай, якби я боровся бійками проти корупціонерів, то що б то було?! Взяв би собі три біти, заходив до кожної державної установи та дубасив усіх підряд (посміхається. – О.М.)...

Ще раз повторюю: бійки – це моя реакція на те, що в країні немає справедливості. Але це не означає, що я за це не несу відповідальності. Я готовий відповідати за всі свої вчинки відповідно до українського законодавства.

- Це говорить недоторканна людина.

- Слухай, мене зробити доторканним дуже просто...

парасюк

- Для початку 226 голосів в сесійній залі.

- Якби вони хотіли, знайшли б отак от (клацає пальцями. – О.М.). Але тут суть не в тому. Зрозумій, мені немає куди тікати – я не маю ні Канар, ні Англій, ні Францій... Хочеш, я тобі відкрию секрет? Парасюк вперше виїхав за кордон, знаєш, коли? Як став народним депутатом України.

- Де був?

- У Польщі на конференції з Русланою та Дещицею.

Так от, якщо з мене знімуть недоторканість, я буду виконувати все згідно з законом. Пройдемо й цей етап в житті. Але спочатку ще треба довести, що я не правий. У нас в країні поки є Конституція та КПК, який написав Портнов. Він, як пластилін. Теперішня влада колись дуже кричала: "Давайте змінимо, бо нереально нікого посадити". Та вони ж розуміють, що цей КПК для них ідеальний, бо за ним нікого не покараєш. Але я теж на нього буду спиратися. От і все.



Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"
Фото: Наталия Шаромова, "Цензор.НЕТ"
VEhrdlVXNDVRM2N3V1VSUmMwNUhRakJaTjFGMWJucFJiazVES3pCWlNGRjFkRU4zTUV4MlVtcDBRelpKVGtObE1FeDJVbXBPUTNvd1RFRjJURGxETURCTVdGRjJPVWRFTUZsTVVYTk9SME09
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
Страница 2 из 2
<<<1 2
Страница 2 из 2
<<<1 2
 
 
 
 
 
 вверх