EN|RU|UK
  1151  18

 ФІНАЛЬНІ ПАРИ ДРУГОГО ТУРУ: ЯНУКОВИЧ-АЗАРОВ ПРОТИ ТИМОШЕНКО-ТІГІПКА

Юлія Тимошенко офіційно запропонувала посаду прем’єр-міністра України Сергієві Тігіпку, який посів третє місце за результатами першого туру президентських перегонів. «Я запропонувала Сергію Тігіпку не лише бути партнером у цій важкій роботі, а й також посаду прем'єр-міністра», - заявила Тимошенко.

"Я дуже рада тому, що Сергій Тігіпко дав позитивну відповідь, і я думаю, що ми відразу після завершення президентських виборів почнемо готувати програму для країни, почнемо радитися й створювати професійну команду на всіх рівнях влади", - заявила днями Тимошенко. "Думаю, що таку сильну й молоду команду з високим інтелектом і потрібно збирати новому президенту", - додала Тимошенко.

Вона висловила упевненість, що після президентських виборів Верховній Раді вдасться створити нову більшість, яка підтримає призначення Тігіпка на посаду прем`єра.

"Більшість Верховної Ради після виборів президента й після перемоги буде створено досить швидко, тому що потрібна виключно воля президента, щоб створити більшість у парламенті", - заявила Тимошенко.

Для подібної пропозиції Тігіпку Юлія Володимирівна мала всі підстави: адже її економічні погляди та програма багато у чому збігаються із програмою, яку запропонував своїм виборцям Тігіпко.

Ідею Тимошенко щодо прем’єрства Тігіпка за її обрання Президентом не можна назвати суто передвиборчим кроком напередодні другого туру 7 лютого. Адже співпраця між цими двома політиками триває не один рік. Нагадаємо, що у 2004-му році Сергій Тігіпко деякий час очолював передвиборчій штаб кандидата Януковича, але пішов звідти ще до кінця виборів. Відтак Тігіпко повернувся до підприємництва, до суто економічної діяльності. Кажуть, що саме на тій ниві Тимошенко й помітила Тігіпка, звернула увагу на його підхід до економічних реформ.

У 2008 році співпраця Тимошенко та Тігіпко набула офіційного характеру. Сергій Тігіпко обійняв посаду радника прем’єр-міністра Юлії Тимошенко та був призначений співголовою (знов-таки – разом із Тимошенко) Ради інвесторів при Кабінеті міністрів України. Тож чимала доля залучених до української економіки іноземних інвестицій – заслуга як раз тандему Тимошенко-Тігіпко.

Вже в 2009 році Юлія Тимошенко була готова надати Сергієві Тігіпку у своєму уряді посаду віце-прем’єра з питань економіки. Та іронія долі полягає у тому, що призначення Тігіпка було зірване зусиллями… Віктора Януковича та Партії регіонів, які у черговий раз надовго заблокували роботу Верховної Ради. То ж парламент так і не отримав змоги розглянути та схвалити призначення нового віце-прем’єра.

Натомість плідно працює у команді Тимошенко давня соратниця Тігіпка – голова Держкомпідприємництва Олександра Кужель. Варто зазначити, що саме їй доручила Юлія Тимошенко найважливішу справу: розробку та узгодження із підприємцями урядових постанов та законопроектів, спрямованих на підтримку та розвиток малого і середнього бізнесу в Україні. До цього пакету заходів входить скорочення кількості контролюючих органів та перевірок, закріплення спрощеної системи оподаткування, законодавчий захист підприємців від свавілля чиновників тощо.

Отже, пропозиція очолити уряд за її президентства є з боку Юлії Тимошенко логічним продовженням давньої співпраці. Крім того, Тимошенко таким чином наочно довела, що поважає думку 3,5 мільйонів виборців, які у першому турі віддали голоси за Сергія Тігіпка – так само, як і позицію тих, хто підтримав інших демократичних кандидатів, зокрема, Яценюка та Гриценка. Так чинять політичні лідери у розвинених демократичних країнах, де вибір кожного громадянина вважається гідним пошани та уваги. Юлія Тимошенко, як людина європейської політичної культури, розуміє також, що із призначенням Сергія Тігіпка розпочнеться необхідне оновлення та зміцнення її команди.

Зазначимо, що переважна більшість людей, які підтримали Тігіпка на Сході, Півдні та в Центрі України, це ті, хто остаточно розчарувався у Вікторі Януковичі. Воно й не дивно. Адже в десяти областях, від Харкова до Одеси, а також в Криму, Партія регіонів є владою. Усе формальне й неформальне життя тут контролюється Партією регіонів: мери міст і сільські голови, місцеві ради, губернатори, суди, прокуратура, фабрики, заводи, нарешті базари, де регіонали зараз перед виборами навмисне накручують ціни, аби визвати невдоволення проти Тимошенко. Застаріла економіка, безгосподарність, корупція, кримінальний «бєспрєдєл» – ось як Янукович урядує на Півдні та Сході. Тому він тут і втратив понад мільйон голосів: розчаровані Януковичем люди пішли за Тігіпком.

Отож, Януковичу не варто розраховувати на їхню підтримку й у другому турі виборів. Очевидно, розуміючи це, Янукович і не зробив Тігіпкові прем’єрської пропозиції.

Натомість депутат від Партії регіонів Микола Азаров вже встиг заявити, що є претендентом на посаду прем'єра у разі перемоги Януковича. Власне кажучи, коли Уряд очолював Янукович, сам Віктор Федорович не перетруджувався: гольф, теніс та полювання призвели до того, що в Кабміні хазяйнував Азаров, а в країні панувало те, що підприємці прозвали „азаровщиною”.

То ж варіантів нині рівно два: або Тимошенко – Президент, Тігіпко – прем’єр-міністр; або пара від Партії регіонів Янукович – Азаров. Причому двоє останніх також мають чималу історію спільного урядування. Варто лише подивитися на нашу податкову систему – заплутане та недолуге дітище Миколи Яновича Азарова, який до того ж багато років очолював Головну податкову адміністрацію України. Зробив Азаров свій внесок і до вітчизняної економічної науки: коли олігархи тягнуть гроші з бюджету, а малий та середній бізнес душать та знищують податками – це називається «азаровщина».

Нині, напередодні другого туру виборів Президента, громадяни України опинилися перед гранично зрозумілим вибором: або «азаровщина» запанує всерйоз і, можливо, надовго – або до роботи стане оновлена команда Тимошенко-Тігіпка із чітким баченням перетворень, необхідних для країни та людей.

Крім того, днями стало відомо, що в команді Президента Тимошенко так само готові працювати Гриценко та Яценюк.
До речі, Нікалай Янович Азаров відомий ще й тим, що за 18 років незалежності не вивчив української. У цьому він «переплюнув» навіть свого патрона – Януковича, який все ж таки спромігся опанувати бодай мінімальний український словник. Демонстративно нехтуючи державною мовою, Азаров не приховує свого зневажливого ставлення – і до мови, і до української держави, закони якої зобов’язують кожного чиновника володіти та користуватися українською. Чи має людина із подібними поглядами моральне право обіймати керівні посади?

PS
«Я готовий підтримувати те, що Тимошенко робить, - говорив Тігіпко в інтерв ю „Українській правді” ще в 2008 році. - Мені подобається, коли намагаються прибрати посередників, припустимо, з енергетичних ринків. Мені подобається, що Укрзалізниця стає більш прозорою, що стає складніше завозити якийсь товар безмитно, безподатково... Ці кроки далеко не популярні, оскільки впливають на ціну товарів. Але, навіть незважаючи на це, вона все одно так робить: це треба робити сьогодні, щоб завтра було жити легше...»
Источник: Ганна ОРЕШКО
VEhrdlVXdE9Rek13VEVSU1owNURLekJNU2pnd1MweFJkVTVEZWpCTWFsRjJPVU0yTUV3MU9EQkxURkYxVGtNNE1FdzNVbWxPUXpFd1RETlJkWFJESzJaT1EzWXdURE5TWnpsRE5qQk1OMUZ6ZEVNME1GbGpka3c1UTNrd1dYWlJjMlJES3pCWlJGSnBkejA5
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх