EN|RU|UK
  757  3

 ПОБИТТЯ, ЧИ ЛИШЕ ПІАР?

Останні передвиборчі дні і години, що залишились до початку виборів міського голови та депутатів міськради, доволі гарячі. Гарячі в двоякому розумінні – робочому і фінансовому.

Вал агіток, вал компромату, що ллється на блоки і партії, нерідко зіткані з нічого, заполонили не лише внутрішній київський інформаційний простір, а й вихлюпнулись через Інтернет-мережу далеко за межі країни. Це, на відміну від тих, хто хоче отримати мандат чи стілець, у тої інтелігенції всіх напрямків, яка ще не майнула за кордон, простих громадян, які завдяки нашій новій виборчій системі і правилах гри в ній, ніколи не потраплять в депутати, викликає тривогу і страх.

Що ж, на жаль, варто констатувати той факт, що вибори в нашій країні стали доволі дохідної справою, а то й – бізнесом. Декому так і хочеться проводити їх по два рази на рік «щиро вболіваючи за благо народу», яке разом з інфляцією росте не по днях, а по годинах. Навіть, чесний за таких умов, відверто кажучи, має десь шукати «тугий гаманець», для того, щоб стати учасником процесу. Однак, як відомо, лови злодія, кричить сам злодій.

Виборчий фінансовий фонд, хто знає ціну ведення виборчих кампаній, не дозволяє «жирувати». А сьогодні, вже навіть за кількістю агіток, реклами (самопіару і бруду на опонентів, який теж є платний) можна оцінити чесність і принциповість, а також фінансову спроможність тих чи інших блоків. Гасло не словом, а ділом живе і тут… І головними торгівцями аутсайдерами виступають далеко не рядові громадяни. Те, що без тугого гаманця про участь в управлінні державою навіть і не може йти мова, зрозуміло навіть тим дилетантам, які ще донедавна вірили що своєю участю у мітингах та виборчому процесі вони вибудовують «сильну і правову державу». Натомість надзвичайно патріотичними стали самі учасники виборчого процесу - члени блоків, партій, кандидати на крісло у міській мерії. З огидою доводиться читати в Інтернеті взаємне паплюження, вишукування компромату, поливання брудом конкурентів. А в простих громадян уже не те що невдоволення, а просто лють викликають на все можливих клаптиках вільної і невільної землі, мостах, виходах з метро, площах, тротуарах і т.д. палатки, агітки, та інше. А мітинги та всілякі там збіговиська?! Вдумаймося, невже того хоче виборець? Постійне вимахування перед носом перехожих партійними прапорами вже викликає алергію. Таким чином, більшість не агітує, а дратує виборців.

У переддень виборів соціологи пробують вивчити рейтинги і передвиборчу активність блоків та кандидатів від них. І що ж виявляється? Є ті, хто веде передвиборчу кампанію мирно, не надто бурхливо, незважаючи на «шпильки», а дехто доволі агресивно – тільки кинь сірник, спалахне пожар. .. Притому, за кого мають виборця ті, хто безкінечно оплачує «чорний піар» шляхом пошуку компромату не тільки одне на одного, а й на державні правоохоронні структури зокрема? Уже всі, хто хоче і не хоче знають про побиття на Софіївській площі: весь Інтернет і газети прокричали про те, що там уночі , під час розставляння палаток, ледь не зарізали народного депутата від БЮТ.

Жах і тільки. Уявіть, які асоціації подібна інформація викликає у тих, хто остаточно вирішує сьогодні долю питання проведення в Україні Євро-2012? Хтось про це подумав?

Що б часом. Нашим обранцям в голові тільки одне: дорватися до депутатського стільця, отримати мандат, а там, хоч трава не рости з тих обіцянок, головне власні справи владнати. У той час їхнім виборцям якось байдуже. От хоча б взяти заяви та звернення прес-служби БЮТ з приводу того, що відбувалося на Софіївській площі, де апелюють на те, що правоохоронці не втрутились у процес нічної хуліганської розбірки.

В чому звинуватили міліцію? У пасивності. Якось дивно.
Читаючи Інтернет, мимовільно себе запитуєш, а, де тут правда, а де …посилена передвиборча агітація.

А що каже сама міліція? За словами начальника відділу зв’язків з громадськістю ГУ МВС в м.Києві Володимира Поліщука, якого неодноразово цитують в Інтернеті, відбувалось ось що: 17 травня о першій годині ночі до Шевченківського райуправління ГУ МВС в м.Києві надійшло повідомлення, що на Софіївській площі виник інцидент. Прибувши на місце події міліцейський патруль викликав допомогу. Конфлікт виник під час встановлення палаток представниками БЮТ, де інша група людей голосно, може й не завжди делікатно, висловлювала своє невдоволення. Після того, як патруль викликав на площу слідчо-оперативну групу, з`ясувалось, що таким чином тривала підготовка до агітаційних заходів БЮТ, а перешкоджати цьому, як виявилось згодом, спробували представники від блоку Володимира Литвина, які теж готувались до заходу.

Не обійшлося й без кулака. Як зафіксовано у міліцейському зведенні «Невідомий з хуліганських спонукань наніс удар кулаком в район тулуба» депутату. Ще один представник БЮТ заявив, що невідомий спробував йому нанести тілесні ушкодження якимось залізним предметом і він, захищаючись, поранив долоню. Нападника міліція затримала, встановила особу, він був доставлений до Шевченківського райуправління ГУ МВС в столиці. Подальший розвиток подій зафіксовано наступним чином. Далі із документування слідує, що після прибуття на місце події, представники від БЮТ заявили про те, що всі питання врегулювані і вони продовжують встановлювати палатки. Очевидно, що агітатори примирились.

Міліція не відмовилась проводити перевірку і я думаю, крапки в цій історії неодмінно будуть розставлені. Безумовно, що порушення громадського порядку відповідним чином карається Законом, однак здається не є способом для передвиборчих розбірок. Своє слово мають сказати певні органи. Людський фактор не заперечиш – все може бути… Про ніж у зведеннях ніде не йдеться.

Однак мова тут про інше. Через день-два після злощасної ночі Інтернет-простір, а потім ці повідомлення підхопили друковані ЗМІ, заполонила інформація про жорстоке побиття, а також посипались звинувачення представників БЮТ на те що правоохоронні органи стояли осторонь, коли на площі бились і ламали телефони…

Виникає риторичне запитання, а чому цей інцидент, який тиражується, на всі лади коментується через пресу, виставляються фото, а сама істина не встановлюються через правову систему держави? Очевидно, що, якби це було просте непорозуміння між агітаторами, то всі б на нього махнули рукою. Але ж з`явилася можливість скомпрометувати опонента – блок Литвина, заявивши що у ньому балотується раніше судимий О.Ліщенко. Але тоді виникає ще одне запитання, якщо він живе і працює у Києві і ніхто до нього не має претензій, він нікуди не ховається, його не зняли з реєстрації кандидатом у депутати, то чи варто варто кивати на минуле?! А можливо, це хід заради «підрізання» блоку Литвина? Не знаю. Судіть самі.

Звідти ще одне риторичне запитання, їй просто не вірять, чи просто уникають? А може це є свідченням того, що нардепи всіх скликань цю систему так розхитали, що й самі поціновують замість сили Закону силу кулака, бо вже не раз ми були свідками, як спірні питання в Парламенті, на жаль, з’ясовувались через застосування кулака. То, як же тому закону мають довіряти інші?

Тривожить те, як одні кандидати на інших дивляться з поблажливою зверхністю, що навертає на думку мислячу частину суспільства, а чи загалом варто йти голосувати? На жаль, це не поодинокі історії і супроводять вони практично кожну виборчу кампанію з наростаючими тенденціями. А вуличне свавілля переходить у високі кабінети.

Як пересічний громадянин дивлюся на перепалку між Секретаріатом Президента і Кабміном і стає гірко, неприємно, жаху даєшся: як треба зневажати народу державу, щоб подібними чварами паплюжити її імідж в очах близьких сусідів і на міжнародній арені!

Тож так і хочеться сказати, що просто совісті немає у тих, хто на людському горбі приїхав до влади і як сьогодні над цими людьми вони знущаються морально, не кажучи вже про матеріальне.

І може досить вишукувати компромати поза спиною правоохоронних органів?
Источник: виборець Степан Одарченко
VEhrNGRrdzVRM2t3V1haUmMyUkRLekJaUkZKcE0zcFJiWFJETkRCTVdGRnpaejA5
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
   
 
 
 вверх