EN|RU|UK
 Общество
  27913  53

 НЕ УДОСТОЕННЫЕ ГЕРОИ

НЕ УДОСТОЕННЫЕ ГЕРОИ

Ко мне приехал из Винницы Виктор Коваленко – военный пенсионер, участник боевых действий, офицер-подводник в отставке, ликвидатор Чернобыльской аварии 1-й категории, инвалид 2-й группы. У Виктора Алексеевича палочка и сумка с самым необходимым – документами сына. Его сын – подполковник 3-го полка спецназ Юрий Викторович Коваленко - погиб 15 июля 2014 года под Червонопартизанском.

Я писал о действиях группы Коваленко в статье . Поэтому отец приехал ко мне. За проявленные мужество и героизм командование 3-го полка представило Юрия Коваленко к званию Герой Украины (посмертно). 11 сентября об этом написала даже газета Минобороны "Народная армия" - заметка висит на сайте Главного управления разведки МО. Но никакой награды погибший подполковник до сих пор не получил.

бутусов коваленко

Для Виктора Алексеевича важна память о сыне, и он волнуется, ездит, хоть и тяжело это очень и дорого - из Бершади Винницкой области на автобусе ехать, иногда приходится с пересадками...

Генеральный штаб и Министерство обороны представление поддержали, и представление о награждении было подготовлено еще в июле. Но Администрация президента решение о присуждении званий до сих пор не приняла. В октябре Виктор Алексеевич был в АП - ему обещали позже - мол, нет наград сейчас, потерпите. Потом он звонил - ему говорили, что награды готовы, но все направлены на награждение Небесной сотни. Однако награждение Героев Украины из числа участников АТО происходило и в декабре, и в январе, и в феврале, и в марте. Виктор Коваленко попросил "Цензор.НЕТ" разобраться в ситуации и задать вопрос о причинах отсутствия решений по награждению его сына. Сколько еще ждать?

Как удалось установить источникам "Цензор.НЕТ" в Администрации президента, 7 украинских воинов, которые давно были представлены к званию Герой Украины Генеральным штабом и Министерством обороны, до сих пор, спустя много месяцев, это звание не получили. Никаких объяснений наградной отдел Администрации президента не предоставляет. Хотя это очень странно - ведь военные подтвердили обоснованность представления к наградам: как же могут гражданские чиновники отказывать? На каких основаниях? Ведь армия не просит награждать десятки или сотни - речь идет всего про семь человек. Решение может быть всяким, но оно должно быть, в письменном виде, чтобы сразу уведомить близких о решении, а не подвешивать людей на многомесячное ожидание. Мы дадим краткую информацию о каждом, чтобы помнили, особенно тех, кто уже не сможет за себя похлопотать…

Но как же стыдно, что пожилой отец погибшего героя вынужден ехать в Киев, чтобы добиться к себе внимательного отношения и реакции чиновников. Очень надеюсь, что после этой статьи все родственники и живые герои получат обратную связь из АП.

коваленко

Вот выписка из наградного листа на Коваленко:

подполковник
КОВАЛЕНКО Юрий Викторович
(посмертно)
37 лет


"Заступник командира загону спеціального призначення 3 окремого полку спеціального призначення оперативного командування "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України

В складі підпорядкованого підрозділу виконував бойові завдання щодо проведення розвідки в визначених районах Донецької області з метою виявлення військ противника, супроводження військових вантажів на небезпечних ділянках, особисто приймав участь в бойових діях, знищував живу силу та техніку противника.
В липні місяці, в складі підрозділу, виконував поставлене бойове завдання щодо охорони україно-російського державного кордону на сході країни поблизу населеного пункту ПРОВАЛЛЯ Луганської області та недопущення проникнення противника на територію, яку контролюють сили антитерористичної операції.
Як командир підрозділу, вміло керував діями підлеглого особового складу щодо проведення розвідки місцевості на визначеній ділянці та своєчасно надавав достовірні дані до антитерористичного центру про місця дислокації, перегрупування противника та ймовірний характер його дій.
Зміг вдало організувати охорону та оборони свого підрозділу, що не дало змогу ворогу захопити важливу ділянку місцевості, втягнути зі сторони кордону додаткові сили та розвинути успіх на оперативному напрямку. Всі спроби противника знищити позиції підрозділу підполковника КОВАЛЕНКО Ю.В. були марними.
Внаслідок мінометного обстрілу з боку противника 15 липня підполковник КОВАЛЕНКО Ю.В. отримав смертельні осколкові вогнепальні поранення та загинув".


От себя добавлю: Задачу провести наши войска вдоль границы получил отряд подполковника спецназа Юрия Коваленко - заместителя командира 2-го отряда 3-го полка спецназ. Выполнить задачу можно было только одним путем, форсируя реку через брод у села Кожевня. Коваленко первым перешел Миус. Затем Коваленко продолжал действовать в авангарде. Именно его группа провела колонны наших войск на Довжанский и Червонопартизанск. Эта операция была осуществлена без потерь. После этого наши войска получили приказ занять последнюю крупную автомагистраль, связывающую захваченные террористами города с поставками наемников и оружия из России - в районе Изварино. И снова первым в бой пошел Коваленко - они вместе с другими нашими частями выбили боевиков. Группа Коваленко трижды штурмовала пропускной пункт "Изварино", выбивала боевиков, но армии давали приказ отойти, и потом пропускной пункт снова занимали террористы.


лавренко


Капитан
ЛАВРЕНКО Александр Николаевич
(посмертно)
31 год


Выписка из наградного листа: "Командир танкової роти танкового батальйону 93 окремої механізованої бригади оперативного командування "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України

21 липня 2014 року у боях за населений пункт ПІСКИ (передмістя Донецька), екіпаж танка, яким командував капітан Лавренко О.М., у складі зведеної танкової роти при підтримці механізованого взводу вів бій по захопленню опорного пункту терористів, оволодіння яким давало можливість закріпитися на підступах до обласного центру та розірвати кільце оточення, що охопило підрозділи Збройних Сил України у Донецькому аеропорту. Рішучими та мужніми діями, ввірвавшись у селище ПІСКИ, екіпаж танка капітана Лавренка О.М. знищів два автобуси з терористами та дві мінометні обслуги біля блокпосту. Захопивши блокпост, екіпаж прикривав вогнем механізований підрозділ.
Отримавши інформацію про початок контратаки терористів, капітан Лавренко О.М. без коливань одним із перших, висунувся на імовірний рубіж їх висування, відірвавшись далеко вперед від інших танків роти. Терористи відкрили по танку вогонь із гранатометів, кулеметів та автоматів. Ухиляючись від вразливого вогню, бойова машина потрапила на потужний фугас. Будучи важкопораненим, капітан Лавренко О.М. не здався ворогу та не допустив захоплення бойової машини, він підірвався в танку разом з екіпажем.
Завдяки рішучим та сміливим діям екіпажу танку на чолі з капітаном Лавренком О.М., вдалося не допустити контратаки елітного підрозділу "Кальміус", так званої Донецької народної республіки, на щойно зайняті позиції механізованими підрозділами 2 батальйонної тактичної групи 93 окремої механізованої бригади. Під час ведення бою військовослужбовець проявив рішучість та витримку, особисті мужність та героїзм".

Этот наградной лист был дан как официальная информация и находится на сайте Минобороны.

От себя добавлю: Лавренко поступил как герой. Неопытная и необстрелянная пехота в бою разбежалась под огнем, но Лавренко не остановился, а продолжал выполнение боевой задачи до конца.

сидоренко

Полковник
СИДОРЕНКО Евгений Анатольевич
43 года


Выписка из наградного листа: "Начальник бронетанкової служби управління оперативного командування "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України

24 серпня цього року під час бою поблизу населеного пункту ІЛОВАЙСЬК, безпосереднім учасником якого був полковник Сидоренко Є.А., групою військових інженерів було підбито російський танк. Особовим складом ремонтно-евакуаційної групи, якою керував полковник Сидоренко Є.А., під щільним вогнем противника бойову машину було евакуйовано та відремонтовано.
25 серпня полковник Сидоренко Є.А. на трофейному Т-72БЗ забезпечив прикриття вогнем протитанкової батареї 51 окремої механізованої бригади, що надало змогу не лише зупинити противника, а й змусити його відступити. Вмілими діями полковника Сидоренка Є.А. було знищено три бронеоб'єкти противника.
Під час виходу з "Іловайського котла" полковник
Сидоренко Є.А. особисто очолив екіпаж танка. Під час обстрілу колони вийшов вперед, прийнявши вогонь на себе. Постійно маневруючи, вміло використовуючи рельєф місцевості, офіцер прицільним вогнем знищував одну за одною бронемашини противника, чим забезпечив прорив колони та зберіг багато життів захисників України.
Пройшовши більше 20 кілометрів, танк був підбитий. В результаті прямого влучення механік-водій отримав тяжке поранення. Під прикриттям вогню з кулемета, пораненому бійцю було надано першу медичну допомогу. В подальшому екіпаж під керівництвом полковника Сидоренка Є.А. з пораненим механіком-водієм на руках, здолавши більше 30 кілометрів, оминаючи блокпости та засідки противника, вийшов з оточення. В ході боїв під Іловайськом, полковником Сидоренком Є.А. особисто було знищено сім бойових броньованих машин противника".

О подвиге полковника Сидоренко было сказано очень многое. Он прорывался на трофейном российском танке из Иловайска. Я сделал первое интервью с Евгением.
После этого Сидоренко принял участие в пресс-конференции совместно с самим министром обороны Валерием Гелетеем, во множестве телеэфиров, и Гелетей совместно с Генштабом представили его к званию Герой Украины.

С тех пор о подвиге Сидоренко я получил множество свидетельств от участников боев, которые вслед за танком прорывались из Многополья. Журналист АРД Gosha Tikhy начштаба "Донбасса" Вячеслав Власенко, командир группы 73-го морского центра ССО "Трассер" и многие другие воины говорили мне сами об украинском танке, который спас жизни десятков бойцов тем, что вел меткий огонь по врагу и отвлекал на себя огонь по колонне. К этому надо добавить, что Сидоренко - образцовый офицер, который денно и нощно пропадает на складах, в полях и в ремонтных цехах, и не только сам организовывает процесс, но и лично ремонтирует нашу технику. Евгений - уникальный специалист в бронетехнике, который и сегодня продолжает свою работу честно и с полной самоотдачей. Невозможно представить, чем руководствуются чиновники, если награждение этого заслуженного воина остается без ответа, несмотря на полную поддержку военного командования.

колодий

Капитан
КОЛОДИЙ Сергей Владимирович

(посмертно)
33 года

Выписка из наградного листа: "Командир механізованої роти механізованого батальйону
93 окремої механізованої бригади оперативного командування "Південь" Сухопутних військ Збройних Сил України

28 вересня 2014 року під час бою в аеропорту м. ДОНЕЦЬК, особовий склад, який ніс чергування на взводному опорному пункті, був заблокований незаконними збройними формуваннями.
Отримавши інформацію про бій на взводному опорному пункті, для рятування життя підлеглого особового складу, капітан КОЛОДІЙ Сергій Володимирович, один, на БМП-2 висунувся для деблокування підрозділу, без прикриття. Під час атаки противником був змушений вступити в нерівний бій з танком російської армії, даючи можливість особовому складу вийти з опорного пункту і не потрапити у полон. У ході бою БМП було знищено танком, а капітан КОЛОДІЙ С.В. загинув, гідно виконавши свій конституційний обов'язок.
Під час ведення бою проявив рішучість та витримку, особисті мужність та героїзм. Пожертвувавши своїм життям йому вдалося врятувати життя 20 військовослужбовцям.
Так могла вчинити тільки людина офіцерської честі й достоїнства, справжній герой і патріот. Він загинув за Україну, захищаючи її цілісність і незалежність".

От себя добавлю: капитан Колодий вместе с офицерами 3-го полка спецназ воевал в аэропорту в самое тяжелое время - с 1 августа по 28 сентября 2014-го. Именно их - горстку бойцов 93-й бригады, и 3-го полка спецназ назвали "киборгами". Колодия подали на звание Героя Украины вместе с другими "киборгами". Командир обороны аэропорта - полковник Трепак, уже удостоен звания Героя Украины. На Колодия тоже есть представление от ГШ и МО на Героя, но его наградили посмертно орденом Богдана Хмельницкого 3 степени. И потому представление на Героя незаслуженно лежит без движения. Колодий однозначно заслужил высшую награду.

Старший сержант
СОСНИН Владимир Николаевич

31 год

Наградной лист: "Головний сержант аеромобільного взводу аеромобільної роти
13 окремого аеромобільного батальйону 95 окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Сухопутних військ Збройних Сил України

В ході проведення антитерористичної операції 03 червня 2014 року поблизу с. СЕЛЕЗНЬОВКА проявив мужність та героїзм під час зачистки території від озброєних бойовиків, особисто організовував надання медичної допомоги та вчасну евакуацію пораненого особового складу безпосередньо з місця ведення бойових дій, де був врятований не один військовослужбовець, який під час бою зазнав важких поранень та перебував на межі життя та смерті.
27 липня 2014 року під час виконання завдань антитерористичної операції підрозділ на чолі з Володимиром Миколайовичем здійснював переміщення для заняття відповідної висоти поблизу населеного пункту ТОРЕЗ Донецької області. Колона військової техніки потрапила під мінометний обстріл з боку бойовиків, в умовах швидкоплинної зміни обстановки та активного протистояння підрозділам ротно-тактичної групи з боку бойовиків, особисто прийняв виважене правильне рішення по утриманню визначених позицій та укріплення відповідного району, що дало змогу не допустити безглуздих втрат людського життя підлеглого особового складу. Отримав поранення (вогнепальне поранення внутрішньої частини лівого стегна), але завдяки особистій силі волі, прикладу виконання військового обов'язку, вірності військовій присязі, відповідальності, рішучості та холоднокровності, залишаючись на чолі підрозділу яким керує, до останнього виконував поставленні завдання.
29 липня 2014 року штурмовою групою у складі якої був військовослужбовець з приданими підрозділами, результативно та в найкоротші строки організували взяття під контроль та подальше утримання стратегічно важливу точку створення "Маринівського коридору", курган Саур-Могилу, що в подальшому позитивно вплинуло на хід операції з найменшими втратами серед особового складу та техніки, залучених сил антитерористичної операції Збройних Сил України".

Капитан
ВИННИК Иван Иванович

29 лет

Наградной лист: "Командир танкової роти танкового батальйону 30 окремої механізованої бригади 8 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України

27 липня 2014 року батальйонній тактичній групі, в склад якої входить танкова рота якою керує капітан ВІННІК І.І. була поставлена задача по взяттю гори Саур-Могила. Вміло керуючи підлеглим підрозділом забезпечив прорив основних сил. Завдяки професійним діям військовослужбовця, Збройні Сили України одержали першу велику перемогу над ворогом.
10 серпня 2014 року під час масового обстрілу важкої артилерії зі сторони незаконних збройних формувань
в с. СТЕПАНІВКА Шахтарського району Донецької області, капітан ВІННІК І.І. показав приклад особистої мужності. Офіцер прийняв єдине привільне рішення щодо виведення підрозділу з під вогневого обстрілу і віддав команду: "Вперед! за мною!", направивши свій танк до переправи. Приїхавши до переправи, пропустив усі машини та вирушив за ротою останнім. Обстріл не припинявся доки танки не зникли з поля зору. Завдяки рішучим діям офіцера було збережено життя та здоров'я особового складу та техніка ввіреної танкової роти".

Младший лейтенант
ГАРМАТИЙ Владимир Михайлович

(посмертно)
22 года

Наградной лист: "Командир взводу управління командира гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 51 окремої механізованої бригади оперативного командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України

Під час виконання завдань антитерористичної операції молодший лейтенант ГАРМАТІЙ В.М. особисто очолював групу планування вогневого ураження противника. Проведена під керівництвом офіцера робота дозволила створити дієву систему вогневого ураження противника, що забезпечило надійний захист підрозділів від раптового нападу противника як в базових таборах, так і на блокпостах, та ефективне знищення живої сили та техніки незаконних збройних формувань під час бойових зіткнень.
Молодший лейтенант ГАРМАТІЙ В.М. приймав активну участь у практичних заходах з організації системи вогню блокпостів, при цьому він неодноразово направлявся командуванням тактичної групи саме на ті напрямки, де спостерігалась раптова зміна та ускладнення обстановки.
Під час активної протидії незаконним військовим формуванням для збереження військової техніки від ураження її противником особисто сів за кермо бойової машини, чим подав приклад іншим військовослужбовцям. При прориві на бойовій машині до основних сил підрозділів антитерористичної операції потрапив на блокпост противника де рішучими діями відкрив вогонь на знищення сепаратистів та взяв весь удар на себе.
Вміле поєднання ним розумної ініціативи разом із вимаганням від підлеглого особового складу бездоганного виконання дисципліни дозволили вчасно та якісно виконати завдання з вогневого ураження противника.
В ході виконання бойового завдання офіцер не зрадив державі і не відступив разом із 41 товаріщем по службі на територію Російської Федерації. Під час бою офіцер загинув".

К сожалению, не все фотографии представленных к званию Герой Украины воинов мы сумели найти.


Юрий Бутусов, Цензор.НЕТ

TUVwRVVYTTVSMEV3VEZoU1oyUkhRakJNYWxKcWVVUlJiMDVES3pCWlNGSm5aRU0wTUV4blp6Qk1MMUpuVGtNck1GbE1VWFZPUTNsSlRrTnFNRXh5VW1kT1EzY3dUR3BSZG1SSFRHWk9RMWt3V1VoU1ozUkRLekJaUkZGMVRrTTBTVTVIUVRCTU4xSm5aRWRDTUV4cVVYVmtSMEl3VEhKUmRta3pVbWM1UXpZd1dVUlJjMDVETkRCTU0xSm5aRU0yTUV3M1VYVlRSRkZ6ZEVNck1FeHVVWFprUjB4TWVTOVJjemxETVRCWlJGRjJkRU0xWms1RFVqQlpVRkpuZEVkRU1GbElVWFowUTNsSlRrTjFNRmxFVVhWT1F6Vk1lUzlSYzNSREt6Qk1ibEYyWkVOM1prNUhRakJNZWxGMFpFZEJNRmxNVW1wSWVsRnpkRU1yTUV4WVVYWmtRemt3VERkU1oyUkROekJaVUZGMGRFTjNNRmx1VVhWT1F6Rm1Ua05uTUV3M1VtZGtSMEl3VEdwU2FuYzlQUT09
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
   
 
 
 вверх