EN|RU|UK
  94  1

 ВІКТОР ЯНУКОВИЧ: ЗАРАЗ ЗАРАНО ДУМАТИ ПРО ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ

Віктор Янукович не любить давати інтерв’ю українським виданням. Але час від часу вони все ж таки з'являються. Їх прикметною ознакою є позначка "на правах реклами" або відсутність гострих питань.

Як Ви оцінюєте результати засідання Міжурядового комітету з економічної співпраці України та Росії?

За такий період часу короткий, 2,5 місяця практично, більшого зробити або розраховувати на щось більше було неможливо.

Уперше після тривалої перерви розпочав свою роботу міждержавний орган нового зразка, завдання якого полягає в тому, щоб вивести ці відносини на якісно новий рівень, надати їм необхідної динаміки й забезпечити їх усебічний розвиток на довгі роки вперед.

Головне, що вдалося створити робочий механізм – 11 підкомісій, які розпочали реальне співробітництво. Крім того, здійснено ревізію відносин України з Росією за період 2005-2006 років, звернуто увагу на шляхи подолання наслідків того негативу, який був за цей період часу, я сказав би, якихось незрозумілих і невизначених відносин.

Найгірше, що було за цей період часу – це те, що практично не проводилися зустрічі на двосторонньому рівні, тобто не було ніякої роботи. На рівні міністерств закордонних справ був якийсь антагонізм, несприйняття, тривала якась незрозуміла перепалка.

А що зараз вдалося? Вдалося фактично відновити робочий механізм – це головне. Зараз, коли почнуть працювати на повну силу підкомісії, а вони вже почали працювати, на цьому шляху вже піде набагато більше конкретики.

На засіданні 24 жовтня було підписано низку двосторонніх документів: Протокол засідання комітету, програму міжрегіонального і прикордонного співробітництва між Україною і Росією до 2010 року, а також заходів до неї.

Україна і Росія домовилися про збільшення обсягів постачання нафти на українські нафтопереробні заводи.

Це рішення сприятиме збільшенню виробництва світлих нафтопродуктів українськими НПЗ, а також створить нормальні умови ціноутворення на внутрішньому ринку.

Результатом наших переговорів стала також домовленість про те, що наступного року Україна отримає щонайменше 55 мільярдів кубічних метрів імпортного газу за ціною не вище, ніж 130 доларів США за тисячу кубометрів.

Звичайно, домовленості про ціну є питанням компетенції двох господарюючих суб'єктів. А завдання уряду – створювати умови й нормальну атмосферу для господарюючих суб'єктів, щоб вони могли спокійно працювати.

Досягнуто домовленості й у сфері електроенергетики.

Зокрема, ми домовилися відновити постачання української електроенергії в єдині енергосистеми Росії, спільно постачати українську і російську електроенергію в енергосистему Молдови, організувати передачу електроенергії з Молдавської ДРЕС транзитом через об'єднану енергосистему України в єдину енергосистему Росії. Під час роботи комітету розглянуто спільні інвестиційні проекти.

В авіапромисловій галузі запропоновано продовжити співробітництво підприємств в узгоджених напрямах.

Як першочергові заходи розвитку співробітництва Комітет визнав за доцільне підготувати міжурядову угоду з урегулювання прав на результати інтелектуальної діяльності в інтересах відновлення серійного виробництва літаків сімейства Ан-124.

Також ми вирішили врегулювати проблеми ліцензійних угод і прав на результати інтелектуальної діяльності за іншими спільними проектами в галузі авіабудування й двигунобудування в інтересах прискорення їх реалізації.

Національному космічному агентству України та Федеральному космічному агентству РФ доручено забезпечити у 2007 році розгортання робіт за програмою українсько-російського співробітництва у сфері досліджень і використання космічного простору в мирних цілях на 2007-2011 роки.

В агропромисловому комплексі санітарно-ветеринарним службам обох країн доручено виконати протокол про умови постачання з України до Росії м'ясної та молочної продукції та скасування тимчасових обмежень на транзит тваринницької продукції через територію України в Російську Федерацію.

Сторони домовилися провести друге засідання комітету в Російській Федерації в першому півріччі 2007 року.

Прем'єр-міністр Росії Михайло Фрадков у вівторок сказав, що для підвищення ефективності співробітництва України з Росією необхідно враховувати її інтереси під час розвитку співробітництва з НАТО, Євросоюзом, а також синхронізувати вступ до СОТ. Чи готова Україна до таких кроків?

Відносини з Російською Федерацією мають базуватися на основі взаємовигідного співробітництва й обопільної поваги до національних інтересів. Тобто, необхідна зрозуміла, чітка державна позиція з усіх питань співробітництва, передбачуваність, а також уміння досягати необхідного балансу інтересів.

Як я вже неодноразово зазначав, у зовнішній політиці завжди мають перемагати економіка й здоровий глузд.

Зокрема, той факт, що Україну й Росію пов'язують тісні торговельні відносини, є вагомою підставою для того, аби під час прийняття якихось рішень стосовно тієї ж євроінтеграції або вступу до СОТ, ми інформували свого торговельного партнера про свої наміри та знаходили спільні рішення щодо проблемних моментів.

Так само необхідно робити й під час розв'язання інших питань – наприклад, на зовнішньополітичному напрямі. Це нормально і правильно – бути у ставленні до своїх партнерів чесним і передбачуваним.

Головний принцип нашої політики залишається незмінним – ми діяли й діятимемо завжди виходячи з національних інтересів України.

Чи встигне, на Вашу думку, Україна вжити всіх необхідних заходів для вступу до СОТ нинішнього року й чи доцільна синхронізація кроків Росії та України при вступі до цієї організації?

Членство в Світовій організації торгівлі є пріоритетом зовнішньоекономічної політики України, оскільки воно відкриває шлях до збільшення обсягів іноземних інвестицій і знімає перешкоди в доступі українських товарів на всі найважливіші ринки розвинених країн світу. Відповідно, забезпечення якнайшвидшого вступу України до Світової організації торгівлі є одним із актуальних напрямів діяльності нашого уряду.

Але я хотів би звернути увагу на те, що приєднання до Світового торгового співтовариства, що об'єднує півтори сотні держав – не змагання з бігу на швидкість, а серйозне питання, що потребує ретельно зважених кроків.

Під час ухвалення законопроектів, необхідних для завершення цієї процедури, треба врахувати всі проблемні моменти, щоб мінімізувати можливі негативні наслідки. Я маю на увазі вітчизняне виробництво, яке має отримати можливість і час пристосуватися до нових умов, зберігши свою конкурентоспроможність. Тому ми наполягатимемо на перехідному періоді, який, до речі, був у багатьох країнах.

На нинішньому, завершальному етапі вступу України до СОТ завдання Кабінету міністрів полягає в тому, щоб забезпечити ухвалення парламентом близько двох десятків законопроектів з метою гармонізації національного законодавства відповідно до норм СОТ, а також завершити процедуру підписання протоколів про взаємний доступ на ринок товарів і послуг із Киргизією і Тайванем.

П'ять законопроектів вже надійшли на розгляд Верховній Раді. Ще кілька проектів ми хочемо обговорити з асоціаціями вітчизняних виробників, щоб інтереси українських товаровиробників були в них належно враховані.

Щодо конкретних термінів, то про них можна буде говорити після того, як буде вирішено вищезазначені питання.

Ми чітко дотримуватимемося графіку необхідних заходів і плануємо, що питання про вступ України до СОТ буде винесено на розгляд Генеральної Ради СОТ у лютому наступного року.

Як Ви оцінюєте перспективи газового співробітництва України та Росії у газовій галузі? Чи повинні вирішуватися проблеми у цій сфері господарюючими суб'єктами або, все-таки, на міждержавному рівні?

Ніколи ці питання не вирішувалися на інших рівнях і не вирішуватимуться – це однозначно.

Чому? Тому що ми дорогою ціною заплатили в 2006 році за те, що це питання було відпущено на рівень виконавців, які, в принципі, не знали глибини цих питань, насамперед, глибини історії відносин.

Адже не можна на ці питання дивитися лише з точки зору сьогодення, треба дивитися на них у динаміці, як складалася історія відносин у цій сфері останні 15 років. Це все треба знати, це все треба пам'ятати. Неможливо ухвалювати рішення без аналізу попередніх угод, які були, на якій основі вони грунтувалися, яких принципах і взагалі, що відбулося в 2006 році.

З одного боку, ми розуміємо, що рівень Росії на переговорах у 2005-2006 роках – він був набагато вищим, і Росія скористалася цим. Водночас те, що сталося – вже не повернеш. Фактично було зруйновано ту основу й ті принципи, які закладали роками попередні уряди й попередні президенти. Це все було вмить зруйновано.

Щодо того, що побудовано, ну я скажу так, у нас немає сьогодні інших варіантів, тобто зруйнувати сьогодні договірну базу, яка з 2006 року працює – юридично немає жодних варіантів. Тому ми були поставлені в певні умови, з яких знайти повернення до старих принципів взаємовідносин юридично неможливо.

Чи обговорювалося на засіданні українсько-російського міжурядового комітету питання участі України в розробці нафтогазових родовищ на російській території?

Ми запропонували зараз розглянути питання участі України в розробці газових і нафтових родовищ у Росії. Якщо будувати нормальні партнерські відносини, ми готові разом з ними брати участь у розробці родовищ, але, передусім, піти в Росію.

Якщо вони пустять нас розробляти свої нафтові й газові родовища або самостійно, або спільно з ними, будь ласка, ми готові, у нас створене спільне підприємство.

Як росіяни відреагували на ці пропозиції?

Я не сказав би, що відмовили, просто це дуже велике таке питання, і воно ще полягає в тому, що нам треба збільшити транспортні можливості, щоб збільшити обсяги прокачування і газу, і нафти – ми в цьому зацікавлені.

По-перше, ми на цьому гроші зароблятимемо, солідні, на самому прокачуванні, на транзиті, а по-друге, якщо ми матимемо свої ресурси, власні ресурси газу й нафти, то, звичайно, ми позбавлятимемося такої страшної залежності, яку ми зараз маємо стосовно Росії.

Але ми говоримо відкритим текстом з ними, що якщо ви нам запропонуєте, ми хочемо брати участь у розробці родовищ, щоб ми могли мати власні нафту та газ. Будь ласка, давайте також спільно розробляти родовища в Україні.

Відповіді поки що не отримано, але ми не почули ще нічого поганого. Тобто дискусія начебто пішла на цю тему, ну, а якою буде відповідь, ми ще не знаємо. Ми зацікавлені в диверсифікації постачання газу та нафти.

Звичайно, є різні варіанти участі України, є одне з родовищ у Калмикії, це дуже близько до України. Є астраханське родовище, ми також згодні туди йти. Там якість газу гірша, багато сірки, собівартість буде дорожчою, треба ставити очисні потужності, але це буде набагато дешевше, ніж купувати імпортний газ.

У цьому випадку ми зацікавлені побудувати в Астрахані додатковий газопровід, і нехай цим газопроводом керує Росія, але ми також їм говоримо, що власність нашої газотранспортної системи ми не змінюватимемо.

Побудувати, припустимо, газопровід по Росії ми готові разом з ними, але якщо нас пустять у розробку цих родовищ. Тоді виникне питання збільшення обсягів прокачування по Україні – тут ми також зацікавлені: давайте ми модернізуватимемо разом з вами й шукатимемо інтерес Росії у збільшенні обсягу прокачування.

Це реально. Взагалі цим шляхом давним-давно пішла вже вся Європа, і те, що ми дуже заполітизовані, відішли від економіки в цих питаннях – це дуже погано.

А стосовно родовищ у Середній Азії?

Аналогічні підходи з Казахстаном, Узбекистаном, Азербайджаном. До речі, з Казахстаном ми вже розпочали переговори щодо участі України в розробці газових і нафтових родовищ на його території. Але тільки-но розпочали з ними переговори, відразу росіяни порушують питання про транспортування. Давайте спочатку дивитися разом, що треба робити.

Ми вважаємо, що це єдиний шлях, який дасть змогу в якійсь перспективі Україні мати власні ресурси й, отже, впливати й на цінову політику, ну, і, звичайно, отримати незалежні джерела надходження енергоносіїв.

Це вигідно для України – мати власний газ, який за ціною буде нижчим за той, що імпортується. За рахунок цього ми матимемо в руках механізми регулювання ціни. На якій основі будувати ці відносини? Я однозначно впевнений, що починати треба на рівні державному.

Я маю на увазі, що форма власності спільного підприємства має бути тільки державною, принаймні, на першому етапі.

Потім можна йти шляхом корпоратизації, – створення акціонерного товариства, потім можливий продаж якогось пакета акцій, умовно кажучи, відсотків десять через IPO, щоб реально оцінити вартість компанії і за рахунок цього залучати інвестиційні ресурси. Це все можливо, принаймні, наразі наші консультанти говорять про те, що це неминучий шлях.

Узагалі я скажу, я інакше не уявляю собі, процес однозначно має бути 100% керований на державному рівні.

У Москві розглядають питання ціни на газ для України як частину комплексу питань двостороннього співробітництва, зокрема питання газотранспортного консорціуму. Чи готова Україна обговорювати ціну на газ разом із питанням про газотранспортний консорціум і його участь в управлінні українською газотранспортною системою?

Ці два питання – ціни на газ і консорціуму – обговорюються окремо. Що, до речі, було підтверджено під час останніх переговорів про визначення вартості газу на 2007 рік.

Щодо форми власності ГТС, то, як я вже неодноразово заявляв, вона залишатиметься українською. Принаймні, поки я керую урядом, жодних змін у цьому плані не передбачається.

Водночас ми готові розглядати пропозиції щодо інвестиційної участі Росії в модернізації ГТС, яка дасть змогу збільшити транзит газу (і насамперед – російського) в Західну Європу. Така участь відповідає національним інтересам, як України, так і Російської Федерації.

На якому етапі перебуває реалізація ідеї створення міжнародного газотранспортного консорціуму? Чи планується залучення інших країн до консорціуму, зокрема, Росії та ЄС?

Ми сьогодні повернулися до тієї моделі газотранспортного консорціуму, яку було визначено в угоді, укладеній у 2002 році. Цією угодою було чітко зафіксовано кількість учасників – це Україна, Росія і Німеччина. Згідно з нею, приєднання нових учасників не передбачено.

Щодо термінів реалізації цього проекту, то наразі тривають активні переговори на міжурядовому рівні. І вже після їх завершення прийматимуться конкретні рішення.

Тепер про модернізацію української газотранспортної системи. Ми зараз працюємо над збільшенням обсягів постачання нафти та газу до країн Європи.

У зв'язку з цим модернізація нині діючої ГТС справді необхідна, оскільки вона дасть змогу збільшити щорічне прокачування газу через нашу територію до 60 мільярдів кубометрів.

У середині вересня цього року "Укртрансгаз" презентував "програму модернізації та реконструкції ГТС України на 2007-2010 роки" й поінформував про початок переговорів із Європейським банком реконструкції та розвитку і Європейським інвестиційним банком про отримання кредитів для часткового фінансування програми модернізації української ГТС.

До модернізації також буде залучено країни ЄС, Росію і держави Каспійського регіону. Вся робота з реконструкції української газотранспортної системи здійснюватиметься в прозорому режимі. При цьому суворо дотримуватимуться національні інтереси України і, звісно, буде враховано зацікавленість наших зарубіжних партнерів.

На якому етапі перебуває розв'язання проблем, пов'язаних із забороною на ввезення української м'ясо-молочної продукції до Росії, і які перспективи їх вирішення?

Міністерство аграрної політики підписало протокол про умови постачання м'ясо-молочної продукції з України до РФ і скасування тимчасових обмежень на транзит продукції тваринництва територією України.

Цей документ передбачає відновлення транзиту продукції тваринництва через територію України до РФ із низки країн Євросоюзу, зокрема Угорщини та Австрії, а також відновлення постачання української яловичини до Росії.

Українська сторона подала список своїх м’ясопереробних підприємств, які проінспектують фахівці Россільгоспнагляду.

Постачання м'ясо-молочної продукції з України здійснюватиметься за новими правилами для "недопущення реекспорту з України".

Ви знаєте, що Росія вже зняла заборону на транзит тваринницької продукції з країн Євросоюзу через Україну. Наступним кроком стане відновлення постачання м'яса й молока з України до Росії. Документи стосовно цього питання підписано, і найближчим часом це питання буде вирішено.

Розкажіть детальніше про перспективи співробітництва України та Росії в аерокосмічній галузі. Зокрема, як Ви ставитеся до можливості створення серійного виробництва літака АН-124 на російських підприємствах?

Україна зацікавлена в подальшому співробітництві з Російською Федерацією в аерокосмічній галузі. Зокрема, це стосується й участі Росії в реалізації спільного проекту зі створення літака Ан-124 (у проекті беруть участь підприємства України та Ульянівський завод (РФ)).

На рівні взаємовідносин підприємств триває також робота за проектами Ан-148 і Ан-140.

Важливо, що між Україною і Російською Федерацією не тільки збережені, а й розвиваються коопераційні зв'язки зі взаємного постачання ракетно-космічної техніки, успішно реалізовуються спільні комерційні проекти "Морський старт", "Наземний старт", "Дніпро".

Національне космічне агентство України та Федеральне космічне агентство Росії спільно із зацікавленими відомствами, підприємствами й організаціями мають забезпечити в 2007 році розгортання робіт за програмою російсько-українського співробітництва у сфері дослідження і використання космічного простору в мирних цілях на 2007-2011 роки.

Крім того, прийнято рішення про підготовку угоди між Кабінетом Міністрів й урядом Росії щодо вживання заходів з охорони технологій у зв'язку зі співробітництвом у дослідженні та використанні космічного простору в мирних цілях і експлуатації ракетної та ракетно-космічної техніки.

Коли буде розглянуто питання про кандидатури на посади міністрів замість вибулих представників від НУ? Які процедури для цього необхідні? Які кандидатури розглядаються на ці посади?

Найближчими днями парламентська коаліція запропонує кандидатури на посади майбутніх міністрів – пропорційно своєму представництву у Верховній Раді.

Питання відставки міністрів від "Нашої України" та призначення нових міністрів Верховна Рада розглядатиме одночасно.

Якщо будь-хто з міністрів-представників "Нашої України" захоче залишитися в уряді або не подасть відповідної заяви про відставку, це питання також розгляне парламент.

Відразу після завершення парламентських виборів український політикум почав готуватися до виборів президента. Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Володимир Литвин уже дали зрозуміти про свої президентські амбіції. Чи плануєте Ви балотуватися на посаду президента в 2009 році, а якщо ні, то яку кандидатуру підтримає ваша політична сила?

Вважаю, що зараз про це думати зарано. На сьогодні я очолюю уряд, перед яким стоїть безліч важливих завдань. Тому на цьому етапі я сконцентрую всі свої зусилля на роботі в уряді, який має довести ефективність своєї роботи й вивести економіку з кризового стану, вирішуючи при цьому соціальні питання.

Нещодавно ви висловилися за зміну основ внутрішньої та зовнішньої політики держави. Коли потрібно очікувати внесення відповідного законопроекту до парламенту? Розкажіть про принципові нововведення, які ви пропонуєте.

Як Ви оцінюєте перспективи ухвалення нового закону і набуття ним чинності, враховуючи заяву президента про можливе вето на нього, якщо закон не закріплюватиме нинішні зовнішньополітичні прагнення України?

Вважаю, що законодавча база стосовно основ внутрішньої та зовнішньої політики нашої держави застаріла і потребує оновлення з урахуванням конституційної реформи, перерозподілу повноважень між органами влади.

Законопроект про основи внутрішньої та зовнішньої політики вже підготовлено за участі трьох фракцій, що входять до складу коаліції – фракції Партії регіонів, Соціалістичної партії та Комуністичної партії.

Планується, що цей законопроект уже найближчим часом розглядатиметься в парламенті.

Щодо участі уряду, то Кабінет міністрів разом із коаліцією працюватиме в цьому напрямі. Безумовно, уряд братиме участь у розгляді цього питання у Верховній Раді через свої представництва, тобто через фракції.

Які перспективи приватизації до кінця 2006 року і в 2007 році? Чи можна очікувати приватизації Луганськтепловоза, НЗФ, Укртелекому, об'єктів електроенергетики? Як уряд має намір протидіяти зриву конкурсів із приватизації зазначених об'єктів?

У 2006 році уряд підтримав пропозиції Фонду державного майна з виставлення на продаж понад 580 об'єктів приватизації. Ці об'єкти виставляються на продаж цього року, а частина продаватиметься наступного року.

Крім того, планується одночасно з ухваленням бюджету на 2007 рік затвердити перелік підприємств для продажу, приватизацію яких нині обмежено законом.

Оскільки в 2007 році планується отримати від приватизації більше ніж 10 мільярдів гривень, на продаж повинні будуть виставлятися й великі дорогі об'єкти.

Стосовно Луганськтепловоза й НЗФ прийнято рішення, які на сьогодні не дають можливості говорити про їх подальший продаж.

Приватизація "Укртелекому" регулювалася спеціальним законом, дію якого зупинено за пропозицією уряду Тимошенко. Тому подальша приватизація цього підприємства може відновитися після відповідних рішень парламенту й уряду.

Акції об'єктів електроенергетики передано до статутного фонду НАК "Енергетична компанія України". Наразі їх приватизація неможлива.

Більшість випадків зриву приватизаційних конкурсів пов'язані з судовими рішеннями. Суди є незалежною гілкою влади. Одним зі способів уникнути зриву таких конкурсів є уточнення процедур оскарження в судах дій виконавчої влади з проведення таких конкурсів. Уряд над цим працюватиме.

Источник: Интерфакс-Украина
    Комментировать
    Сортировать:
    в виде дерева
    по дате
    по имени пользователя
    по рейтингу
       
     
     
     вверх