EN|RU|UK
  853  1

 ОДИН ДЕНЬ ІЗ ЖИТТЯ МАЙДАНІВ

Якщо ви свого часу не встигли на помаранчевий майдан, то нині щось подібне відбувається знову. Тільки кольорів і таборів тепер більше та пора року не та. Не маєте можливості на власні очі побачити і події сьогоднішніх днів, але хочете знати як життя там вирує – один день із життя майданів вже перед вами.

За квартал до Маріїнського парку та Верховної Ради патріотичні пісні. Складається таке враження, що сьогодні святкують День Незалежності України. Таке „свято” триває тут вже другий тиждень. З тих пір, по різні боки парламенту, мешканцями парку стали прихильники Партії Регіонів, СПУ, КПУ, БЮТу та ПОРИ. Декого із них настільки надихають пісні, що вони починають танцювати прямо на дорозі. При цьому вони ще й жваво розмахують прапорами. Утім, бути прапороносцем – завдання нелегке. Одноманітні рухи вліво, вправо, по колу та сонце збивають з ніг і хлопці сплять сидячи під пекучим сонцем. Щоб не впасти обіймають руками палицю від прапора, а сам прапор зняв товариш і теж примостився поруч, накривши собі голову, аби не отримати сонячний удар.

Сонне царство можна побачити і під деревами та кущами. Хто не спить – мітингує під Верховною радою, грає в карти, розповідає анекдоти або бринькає на гітарі. Чимало відвідувачів та мешканців наметового містечка використовує паркову зону як пляж і засмагає. Та подумати, що пташки, які сидять на гілках дерев, можуть злякатися голосної музики і змусити відпочиваючих старанно прати свій одяг від пташиного переляку, мабуть в голову не приходить. Кому сонце добряче голову нагріло – знайомиться з дівчатами для довготривалих стосунків, а може навіть для одруження.

Інші ховаються у наметах. За останніми даними наметове містечко нараховує більше 300 одиниць пересувної житлової площі. Тіснота, як у казці „Рукавичка”, 1 300 постійним мешканців наметового містечка не світить. Так само як і голод. Годують кашами, м’ясом, сосисками, овочами, напувають йогуртом та кефіром. Треба у душ – буде вам душ. Керівники регіональних осередків самостійно вирішують це питання. Здається, що з таким життям і додому не захочеться. Однак трапилася мені групка молодих регіоналів, які розмовляли зі старшими про те, коли додому можна буде піти. Відповідь була проста: як тільки отримаємо те, що хочемо – підемо додому.

Тимчасову наметову «архітектуру» доповнює пересувна церква: «Святая церковь святого благоверного князя Александра Невского».



Піклуються прихильники Партії Регіонів і про флору Маріїнськоо парку. Поруч із кущами та деревами виросла „клумба” із прапорцями. Нажаль, насіння з цієї клумби не збереш, тому сині „квіти” доводиться висаджувати власноруч. Окрім „клумби” прапорці використовують як прикраси для голови. До речі, з приводу того «чим люди думають»: бачила як хлопчина вирішив питання перегріву голівоньки. Взяв та й поліз своїми кучериками в фонтан.

Поки перймалася життям цього майдану, до мене підійшов мужчина із прапором БЮТ і голосно кинув фразу: «Допоможемо Юлі повернутись!» Відразу помітила неподалік від себе і плакат: «Юля не плачь! Зато ты красивая!» На моє питання, чого саме так – відповідь з’явилася неймовірна. «Я байкер. Купив нещодавно новісінький Харлей. А Юля допоможе байкерам жити краще!» Думаю собі, якщо людина підтримує БЮТ, то чого несе прапор Регіонів? Виявляється, Михайло (так звати цього дядька) приїхав із Бєлгородністровського (Одеська обл.) на кілька годин, та й схопив перший-ліпший прапор, аби хоч якось звернути на себе увагу, бо шукати стяг відповідної символіки часу не було. А ще, я так думаю, це вдалий хід конем: ходиш із прапором Регіонів, підтримуєш БЮТ та отримуєш попоїсти і обідній притулок – бо хто подумає, що людині зле від сонця і прихистить.

Поруч із регіонами у Маріїнському парку, де-не-де майоріють прапори КПУ та СПУ. Прихильників останніх почали годувати нещодавно. Може із-за того, що двотижневими довгожителями представники цієї партії не можуть похизуватися. Люди приїздять на день і повертаються додому.

У тій частині парку, яка знаходиться з іншого боку Ради (навпроти будівлі Кабміну) пісні про «Мою Україну» забиваються звуками мелодій і з табору БЮТ та Пори.

Пористів десь до 400 чоловік і мешкають вони у військових та туристичних наметах. По сусідству знаходиться табір БЮТу, де мешканців більше. Поки я «кружляла» навколо таборів, до мене підійшов хлопчина і сказав, що регіони не пускають бютівців у футболках із символікою на територію синьо-білої частини парку. Окрім того прихильники Віктора Януковича ще й блукають попід стінами наметів із білими та жовтими прапорами.

Годують мітингувальників тут не пайками, а свіжеприготованою їжею. Та й взавгалі, у всіх таборах все як у справжніх гуртожитках: вахтери, коменданти, охоронці, прибирання території, спільна кухня, купа сусідів і таке інше.

«Нижче за течією» - на Майдані Незалежності, активісти Пори та БЮТ теж оукпували територію. Робота наметового містечка добре скоординована і розділено воно на Верхній і Нижній Майдани. Харчуються бютівці тричі на день. Але на свою порцію мають право ті, хто офіційно зареєструвався у таборі. Треба психологічна розрядка? Без проблем – тут навіть двійко психологів є.

Відома помаранчева революціонарка Баба Параска – тут вже фактично прописалася. Щоденні виступи перед народом – це вже буденність. Поки вона протестує проти Антикризової коаліції та вимагає розпуску парламенту, вдома за коровами, поросятами та курами доглядають доньки.

Вдень на базі БЮту звучать пісні днів помаранчевого тріумфу, а в вечері – мітингувалиники співають пісень під караоке. Час від часу приходять продемонструвати свої вокальні здібності Євгенія та Шон Карри. Вони навіть мають свій персональний намет.

Палатка Шона Карра и Жени Тимошенко

Окрема тема – кохання на майдані. Любов до партії поєднує і людей. Кохання вистачить на всіх. Але аби поспілкуватись із однією з солодких парочок довелося зачекати: наші герої пішли приймати душ. Але врешті-решт повернулися. Дівчина Ірина приїхала в Київ із Хмельницької області здобувати другу освіту і поки чекала результатів співбесіди прийшла на майдан до мітингувальників. Вона була тут під час революції, тому вирішила і на цей раз залишитися і заодно й дізнатися, візьмуть її на навчання чи ні. А Ігор приїхав сюди до матері, яка теж ходить під білими із серцем прапорами. Побачив Ірину ну і…не буду продовжувати, самі розумієте - молоді люди закохалися. Їй 20, йому 16. На питання, що будуть робити коли майдан закіничиться, кажуть що приїзди в гості ще ніхто не відміняв.

Ось такий от він – один день із життя різнокольорових майданів.

Источник: Юлія Калиновська
    Комментировать
    Сортировать:
    в виде дерева
    по дате
    по имени пользователя
    по рейтингу
       
     
     
     вверх