EN|RU|UK
  1021  1

 ПРОДАЖ БАНКУ – СПРОБА ЗБІЛЬШИТИ ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ?

Інформація про те, що черговий український банк продається іноземному інвестору останнім часом вже нікого не дивує. Ось і продаж невеличкого, навіть за нашими мірками, банку «Приватінвест», на перший погляд, нічого для пересічного громадянин не означає. А

Дійсно, на фоні купівлі «Райффайзеном» за величезні гроші одного з найбільших українських банків – «Авалю», «Сосьете Женералем» контрольного пакету «УкрСіббанку», шведським SEB банку «Ажіо», італійцями «Укрсоцбанку», французами з «Креді Агріколь» «Индекс-банку» чи російським гігантом «Внєшторгбанк РФ» банку «Мрія», продаж одного найменування з активів «Приватбанку» – банку «Приватінвест» – дрібниці. Проте, сьогоднішні українські реалії такі, що проаналізувавши цю подію, можна зробити декілька висновків, що виходять за межі суто бізнесові.

Останнім часом у вітчизняний банківський сектор все активніше йде іноземний капітал. Тобто, відбувається певна інтервенція іноземного капіталу. Проте, як відзначають деякі експерти, інвестиційна привабливість національного банківського сектору дещо перебільшена і буде знижуватися. Приваблює, перш за все, високі темпи розвитку і прибутковість. Прямі інвестиції у банківський сектор посилюють його за рахунок збільшення капіталізації банків та отримання передового досвіду роботи. Тож вихід на український ринок одного з приватних холдінгів Чехії PPF Group (контролює банк Home Credit) перевіреним шляхом, тобто через купівлю, по суті, лише банківської ліцензії та мінімуму майна «Приватінвесту», цілком зрозумілий.

Для «Приватбанку» це частково можливість за рахунок цього збільшити власний капітал, адже лише за кілька місяців цього року активи «Приватінвесту» зменшились утричі з 240 до 83 млн. грн. Практично, це означає, що частину активів вже переведено на ПриватБанк. Слід згадати інформацію й про те, що ПриватБанк збільшує свій капітал на 31,6%, або 500 млн. грн., – до 2,082 млрд. грн. шляхом додаткової емісії акцій.

Причиною цьому може бути й те, що непримиримий ворог господаря «Приватбанку» Ігоря Коломийського Віктор Пінчук продав свій «Укрсоц» італійцям, змусивши помітно потіснитися конкурентів на ринку банківських послуг, особливо дрібного кредитування фізичних осіб. У «Укрсоцбанку» з’явився доступ до дешевих ресурсів. Вартість залучених ресурсів від населення Італії, наприклад, менше 1%. Тож і їхні кредити для українських клієнтів будуть дешевшими, ніж у конкурентів.

В такому разі, якщо це і не продаж «роздрібного» бізнесу Привату, то, принаймні спроба збільшити власний капітал , частково за рахунок власних дрібних активів. Висока капіталізація – вимога часу, яка стає дедалі необхіднішою зі збільшенням частки іноземного капіталу у вітчизняному банківському секторі.

А тепер про інші реалії сьогодення, котрі безпосередньо впливають на бізнесові. Хоч як багато про це не говорили, але популізм щодо відокремлення бізнесу від політики так і залишився словами. Останні кілька років економічне життя країни розглядалося через політичну призму. Тепер же, з посиленням політичної ролі парламенту, найвпливовіші бізнесові структури виходять з тіні, посилюючи свій безпосередній вплив як на економіку, так і політику країни. А це, в свою чергу, означає, що корпоративні конфлікти тепер виходять за рамки суто бізнесових розбірок, зростаючи до внутрішньодержавних, а інколи, як показує досвід, і зовнішньополітичних масштабів, певним чином визначаючи доцільність тих чи інших політичних коаліцій.

Лояльне ставлення Юлії Тимошенко до інтересів Привату ні для кого не є секретом. Та й заслужували вони це не словом, а ділом, надавши Юлії Володимировні гарну підтримку під час парламентських виборів-2006 на Дніпропетровщині та Віктору Ющенку підчас останніх президентських.

Союз між НУ, БЮТ і СПУ виправданий з ідеологічних та політичних міркувань, незважаючи на певні внутрішні протиріччя. А для Привату, така конфігурація була б вигідна в значно ширшому розумінні. Згадати хоча б часи, коли Тимошенко була прем’єром...

Проте сьогодні, чим далі, тим примарнішими стають шанси лідера БЮТу на керівництво українським урядом. Про це вже не багатозначно натякнув Юрій Єхануров, та й Президент веде серйозні переговори з Партією регіонів, якій на даному етапі достатньо було б відмовитися в прем’єрського крісла... Тобто, парламентська форма правління змушує діяти українських політиків не стільки з ідеологічних міркувань, скільки з прагматичних, що випливають з потреб бізнес оточення кожної політичної сили. Тому та частина українського бізнесу, що підтримала і привела до перемоги Ющенко, мусить вибирати – будувати відносини з олігархами зі Сходу чи амбіційними популістами Юлії Тимошенко. Проте спроба зробити ставку на Тимошенко-прем’єра вже була…

Тому попередні розмови про те, що Приват можливо продасть частину своїх промислових активів мають, перш за все, політичне підґрунтя з усіма випливаючими звідси бізнесовими наслідками для ФПГ. Не дарма ж, з таких же міркувань, відразу після парламентських виборів, згадуючи страшні реприватизаційні будні за часів Тимошенко-прем’єра та побоюючись «повторення пройденого», один український олігарх домовився з іншим – одвічним ворогом щодо самого головного спору – НЗФ. Але український політикум подекуди настільки не передбачуваний, що стратегія перестрахування, до якої вкотре вдався Вікор Пінчук – більш ефективна. І хоча його кишенькову партію «Віче» спіткала доля такого ж попередника на виборах-2002 – «Озимого покоління», він вправно поклав грошенят і до виборчого кошика Партії регіонів, і, можливо, до іншого теж. Тож, у разі конфігурації коаліції НУ з ПР, він набагато впевненіше почуватиметься, ніж раніше і, точно, впевненіше, ніж господарі Привату. Тож найближчим часом усім стане зрозуміло –хто з цього матиме зиск.

Источник: Олександр ЛЕВЧЕНКО
    Комментировать
    Сортировать:
    в виде дерева
    по дате
    по имени пользователя
    по рейтингу
     
     
     
     
     
     вверх