EN|RU|UK
  572  1

 «НЕ РОДИСЬ КРАСИВЫМ…» АБО СПІКЕРСЬКИЙ РОЗКЛАД

Після політичної реформи посада спікера стає ще привабливішою, а сам керівник Верховної Ради займає рівноправне місце у трикутнику з трьох «П» : «Президент – Прем’єр – Парламент». І охочих на одне крісло сьогодні значно більше, ніж це крісло може витрима


Спікер: щось на зразок служителя, котрий під час кориди стоїть біля хвіртки, випускаючи і впускаючи чергового бика.
Нен Хамптон

Кадрові призначення в Україні неодмінно проходять весело. Вже більше місяця країна живе обговоренням майбутньої коаліції, підраховуючи кількість ком у «міморандумах» та вигадуючи нові політичні анекдоти. Навіть бабусь біля під’їзду найперше турбує чи стане Ю.В. прем’єром у цій «кАоліції», а вже потім – доля Каті Пушкарьової, котрій на відміну від Юлії Володимирівни не пощастило народитися красивою. Воно й не дивно – маємо фактично перший досвід ТАКОЇ прем’єріади. До цього ж країна, як правило, веселилася, коли обирали або знімали (згадайте сумний досвід Ткаченка) спікера. Сьогодні спікерські розклади чомусь не обговорюють. Мабуть, дарма.

Ні, звичайно на рівні не публічному розмови йдуть. То Роман Безсмертний тихенько починає «свататися», то Кушнарьов заявляє, що Регіони пропонуватимуть свою кандидатуру, то Олександр Мороз дає зрозуміти, що найкращий Голова Верховної Ради вийшов би з нього… Але кінцівка може бути настільки ж непередбачуваною, як і в випадку з коаліцією.

Воно й не дивно – після політичної реформи посада спікера стає ще привабливішою, а сам керівник Верховної Ради займає рівноправне місце у трикутнику з трьох «П» : «Президент – Прем’єр – Парламент». І охочих на одне крісло сьогодні значно більше, ніж це крісло може витримати. Хоча й тут є свої особливості.

Коли результати виборів ще не були відомі, а по телевізору крутилися ролики про спритного хлопчика-помогайчика, котрий не тільки зв’язував канати, але і зваблював українських жінок (згадайте еротоманське: «Із таким – будь де!»), Володимир Литвин вважався чи не головним претендентом на крісло. Принаймні, він робив усе можливе, аби якомога краще закріпитися на спікерському плацдармі. Це, природно, не надто подобалось соціалістам. Адже Олександр Мороз називався експертами, як другий ймовірний кандидат. Так, політолог Дмитро Видрін давав саме йому більше шансів і золоту акцію.

Холодний душ 27 березня показав Володимирові Михайловичу, що для отримання бажаного результату не достатньо бути просто «крассафчегом», бо можна такий «превед» отримати, після якого тільки й доведеться, що спростовувати чутки про власне самогубство. Посприяли цьому і соціалісти, які з завданням нейтралізації Литвина впорались значно краще, ніж з підняттям власного рейтингу.

Натомість тепер почала подавати голос «Наша Україна», а саме Роман Безсмертний. Цікаво, що Видрін висловився стосовно його шансів так: «Людина, котра назвала депутатів на букву «г», уже ввійшла в генетичну пам'ять парламенту, а тому ні один парламент в найближчі 5 років не проголосує за Безсмертного». От і є чудова нагода оцінити нострадамуські здібності українських експертів.

Щоправда, розглядати їх треба через призму 92 місця Дмитра Гнатовича у виборчому списку БЮТ. Бо ЮВТ вигідно мати в союзниках соціалістів. От і нещодавно Інтернетом поширилась інформація, що Блок Юлії Тимошенко наполягатиме на обранні лідера СПУ спікером Верховної Ради. "Ми твердо стоятимемо на тому, щоб головою ВР став Олександр Олександрович Мороз", - сказала Тимошенко. І пояснила: розподіл влади між «Нашою Україною», яку представляє Ющенко, блоком Тимошенко, який претендуватиме на прем'єр-міністра та СПУ, яка отримає посаду спікера, «унеможливить інтриги руйнування нашої демократичної коаліції». Ну-ну…

В принципі правильний хід. У конфліктології це називається вирішувати проблему на рівні інтересів, в народі – поділити посади і знайти союзників. І навряд чи «Наша Україна» зуміє щось цьому протиставити. Але і в такому випадку Соцпартія у виграші – НУ теж не пропонуватиме щось менше за посаду спікера.

Правда, є одне маленьке уточнення – усі розклади можуть перевернутися із ніг на голову у випадку, коли коаліція таки буде «широкою». Тоді й згадаються заяви Кушнарьова. Хто може претендувати на посаду спікера з «донів»? Для Януковича, природно, будь-яке крісло, окрім прем’єрського, неприпустиме, тому найперша, хто спадає на думку, це головна «донна» - Раїса Богатирьова.

Спікер – це перш за все людина компромісна і прогнозована, яка при нагоді може домовитись з усіма. Тут, дійсно, треба не просто красивим народитися… Якщо Богатирьову такою назвати можна з натяжкою, то в інших кандидатур із «Регіонів» і уявити важко. Ну не Ахметова ж чи Піскуна з Ельбрусом Тедеєвим пропонувати! Одні – занадто одіозні, інші – занадто невпливові. З іншого боку, подібне можливо лише за умови підтримки нашеукраїнської кандидатури на посаду глави Кабміну.

В «Нашої України» ситуація, до речі, чимось схожа. Роман Петрович, звісно, може поборотися за спікерство (враховуючи хронічне небажання працювати під керівництвом Юлії Тимошенко), але він, здається, плекає надії реалізувати свої таланти в уряді – з підходящим для себе прем’єром. Як можливі варіанти розглядаються ще Микола Мартиненко і Юрій Єхануров. Для останнього, це би було гідним продовженням урядової кар’єри. Але для цього треба буде стовідсотково погодитись на прем’єра Януковича, або змусити Тимошенко «кинути» соціалістів.

У принципі, можливий варіант, коли спікер в Україні за прем’єрською традицією буде «технічним». Тобто, якщо домовленості перебуватимуть на гарні зриву, можуть виплисти кілька неочікуваних кандидатур.

Якщо ж вдатися до суто відсоткових розрахунків, то на сьогоднішній момент, вони виглядають приблизно так: СПУ(Мороз) – 55%, НУ(Безсмертний, Єхануров, Мартиненко) – 30%, ПР(Богатирьова) – 15%.

Шанси, зрештою, є у всіх, окрім комуністів (кому вони потрібні? Їхній реальний максимум зосередиться на спробі втримати Адама Івановича на своєму кріслі.) і БЮТ (нащо їм це потрібно?). Але за будь-яких розкладів, необхідно тримати в голові формулу: «Думаємо – прем’єр, розуміємо - спікер». Бо кожній політичній сили заради одного треба бути поступитися амбіціями щодо іншого. Виключенням є хіба що соціалісти, вся робота яких направлена на тезу «Мороз - спікер». Вона постійно наголошується і вводиться до масової свідомості. При цьому, не залишаються поза увагою й впливові урядові посади, які, враховуючи вміння лідерів Соцпартії отримувати дивіденди у, здавалося б, несприятливих ситуаціях, цілком можуть пофарбуватися в рожевий колір.

БЮТ і СПУ зі своїми союзниками в досягненні кадрових цілей, схоже, визначились стовідсотково. Вчора навіть разом листа до Президента написали з пропозицією зустрітись не пізніше 5-го травня. Така собі елегантна форма тиску. Бо формування коаліції, дійсно, затягнулося. Так, вряди годи, і до «широкого» формату дотягти можна. А чим він ширший, тим більше шансів у двох-трьох амбітних людей замість керування владними інститутами проводити час біля телевізора за переглядом Каті Пушкарьової. Хоча чому тільки в двох? Вся ж країна дивиться… Переживає.
Источник: Олександр Курінський
    Комментировать
    Сортировать:
    в виде дерева
    по дате
    по имени пользователя
    по рейтингу
     
     
     
     
     
     вверх