EN|RU|UK
 Политика Украины
  22525  40
Материалы по теме:

 НІЧНА ВАРТА В ЛІКАРНІ: ПРОТЕСТУВАЛЬНИКА БЕЗ НАСИЛЬСТВА ЗАБРАЛИ У МІЛІЦІЇ (РЕПОРТАЖ УЧАСНИКА)

Самоорганізація українців продовжує вражати: після кількох випадків викрадень тепер євромайданівці взялися захищати своїх і в лікарнях. У спільноті "Варта в лікарні" зараз понад 700 учасників, але схоже, записуються далеко не тільки через неї.

Про це йдеться в репортажі Антона Поліщука на Тексти.org.ua, передає Цензор.НЕТ.

больница беркут дежурство

Нікого не чіпаємо, лише уважно дивимось. Міліціонер у масці потім відійшов і по мобільному розповідав комусь: "Поначалу страшно, а потом ниче так".

"Записуюсь і записую друга через телефон, наданий на спільноті. Нас просять прийти до Лікарні швидкої допомоги на Братиславській. Ми хотіли на третю, просять на дванадцяту, коли змінюється частина людей.

Приятель під вечір нервує: чи не виявимося ми там єдині? Передзвонює, нічого не можуть розповісти: розкажемо на місці.

На місці виявляється, що серед нічної варти - з десяток знайомих. Тут і профспілкові активісти, й захисники природи, і автомайданівці.

Крім них - іще четверо "ударівців" із Дніпропетровська.

- Нас четверо, і це фурор, - сміється один із них. - Ще є чотири придурки, які сюди поїхали. Хоча по звітності щодня віправляють ешелони.

Всі сміємося.

Чотирьох осіб спрямовують чергувати на другий поверх. Тут - камера всередині лікарні. Цієї ночі в ній утримують 20 осіб, кажуть нам.

- Ми маємо почути "тривожну кнопку". Якщо по ув'язнених має приїхати воронок - буде дзвінок.

- І що ми тоді робимо.

(Знизування плечима).

- Ви можете дати чіткі інструкції.

- Ну які чіткі інструкції можуть бути, якщо сюди ввалиться "Беркут"? Ми - громадські спостерігачі. Знімаємо, дзвонимо куди можливо. А там побачимо.

***

- Та ви, хлопці, йдіть у женську палату, - каже нам медсестра. Це кругла весела жіночка років п'ятдесяти.

- Що нового? - питаємо її.

- Тільки що привозили одного з Антимайдану. Я йому кажу: ви лежіть, зараз вас в реанімацію, буде лікар зі Львова, чудовий лікар. То він з носилок скочив і сказав, що вже не хворий.

Сміємося, бо не знаємо, чи вона цього не вигадала.

***

До третьої ночі нічого не відбувається, і троє з нас п'яти йдуть у жіночу палату. Лягаємо в куртках, бо в лікарні холодно. Вже через годину нас будять:

- Вставайте, хлопці, пора.

Йдемо вниз. Привезли чоловіка з Євромайдану.

Лікарі ставляться до варти дуже приязно. Кажуть прізвище й ім'я потерпілого. Дівчата з варти записують: вони тримають під контролем, хто зараз в лікарні й куди кого повезуть потім. Це мінімум, який точно завжди можна зробити.

- Хлопці, йдіть сюди, слухайте мене, - впівголоса каже "ударівець", який жартував про їхній фурор із чотирьох "придурків" з Дніпропетровська.

Ми всі збираємося тісно навколо нього, щоб краще чути. Утворюється натовп із кремезних чоловіків.

- Отак уважно, як мене зараз, слухайте міліцію, - смієтсья ударівець. - Підходьте поближче і просто слухайте.

Виявляється, серед нас є й один народний депутат. Він часом "перетирає" з чоловіком у синій куртці й краватці, дуже схожим на працівника органів.

***

Чекаємо годину. Ми вже знаємо ім'я і прізвище потерпілого.

Нарешті потерпілий виходить і, не дивлячись на нас, проходить і повз міліцію, і крізь наш натовп - у кімнату для виписки. Він нас боїться: не знає, свої ми чи ні.

Потерпілому років сорок. Перев'язана голова, скривавлена пов'язка.

Міліція йде за потерпілим, ми за міліцією. Міліціонерів троє. Не Беркут. Один беркутівець був раніше, в касці, але він кудись зник.

Виписавшись, потерпілий швидко йде на вихід, навіть не вдягаючи шапку на просяклу кров'ю пов'язку. Надворі -20.

Міліція за потерпілим надвір. Ми підбігаємо за міліцією.

Потерпілий починає дзвонити з мобільного, до нього підходять автомайданівці й народний депутат.

Депутат:

- Ви хочете свідчити міліції?

- Я? Зачем?

- Как потерпевший?

- Нет, ну что вы. Я упал, поскользнулся, "Беркут" мне помог подняться, помог доехать сюда, спасибо им. Отличные ребята, они нам помогают.

Депутат міліціонерам:

- Він не хоче свідчити як потерпілий.

Міліціонери стоять і мовчать.

Автомайданівці підходять до потерілого:

- Поїхали, відвеземо вас, куди скажете.

- Та ні...

Мені знову здається, що чоловік вагається: свої ми чи якісь "тітушки".

- Поїхали, - м'яко наполягає автомайданівець і йде до своєї машини.

Потерпілий іде за ним. Міліція стоїть і нічого не робить, бо навколо - двадцять чоловіків.

- Вони поїдуть за вами, - кажуть автомайданівцям.

- Одна машина? Хай доженуть.

Автомайданівці з потерпілим різко рушають, ми ще півхвилини випадково стоїмо перед машиною міліції, поки машина автомайданівців не зникає. Коли міліцейська машина стартує, вона робить це повільно. Схоже, що міліціонери й раді, що так вийшло.

Шоста ранку. Все спокійно. Цієї ночі.

Антон Поліщук



TUV0RVVYUmtRM2t3VERkUmRUbEhUekJaWWxGMVRrZFFTVTVEZVVsT1Eyb3dUSEpTWjA1RGR6Qk1hbEYyWkVNeFRIa3ZVWE5PUXpZd1dVeFJkVTVEZVRCTWFsSm5aRWREVEhrdlVYTmtReXN3VEhaU2FrNURPVEJNYWxKb2RFTjNaazVETkRCTVpsRnpaRU0wTUV4WVVYWmtRelF3VEZZNE1FeFlVWE4wUjBFd1REZFJkazVEZHpCTWJsRjBUa04zTUV3eE9EQktTRkYwWkVkQk1FeHlVbWM1UjBNPQ==
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх