EN|RU|UK
  352  1

 ЮРІЙ ЛУЦЕНКО: ДІЯЧІ, ЯКІ ЗДИРАЛИ З НАРОДУ ТРИ ШКУРИ, РАНО ЧИ ПІЗНО САМІ ПІДУТЬ НА БАРАБАН

Міністр внутрішніх справ переконаний, що нову парламентську більшість формуватиме «помаранчева» команда
У статусі головного міліціонера України Юрій Луценко прийшов на зустріч із журналістами «УМ» уже вдруге. Але це інтерв'ю особливе одразу за кількома

Двогодинна розмова, за словами самого міністра, пролетіла, мов одна мить. «Польовому командирові» Майдану, веселунові й баляндраснику Юрію Луценку здалося, що цього разу i він, i «УМівці» мало жартували. Висновок: пан Юрій за рік помітно змінився — він сам визнає, що вже майже став міліціонером. Тож і журналісти «допитують» його з «пристрастієм», як фахівця, а не як колишнього колегу.


«Литвин нагадує мені хлопчика на самокаті, який уперше сів на «Жигулі»

— Пане Юрію, питання політично-партійне. Чи відчуваєте ви, що з нового року в країні змінилася Конституція, а відтак і ступінь підпорядкування різних міністрів? І ще: Президент уже озвучив бажання винести питання політреформи на референдум. Ви, принаймні по духу, є соціалістом, тоді як лідер СПУ Олександр Мороз цю реформу відстоює. Тож між цих двох вогнів — яким є ваше ставлення до політреформи?

— Коли я був депутатом-соціалістом, то один раз голосував за політреформу, другий — не голосував, третій — знову голосував. Тобто моє ставлення до неї неоднозначне. Я взагалі вважаю, що Президент висловив кришталево правильну точку зору: він визнає, що конституційна реформа вступила в дію, тобто ми маємо нову редакцію Конституції. I я це визнаю, звичайно, i відчуваю в силу службових обов'язків, що ми маємо нову редакцію Конституції. Але при цьому політреформа дещо нагадує мені таку собі Пізанську вежу, яка неструнко стоїть на грунті українського законодавства, а тим більше — українських реалій.

Мені здається, що було б нерозумно вежу зносити i конструювати щось нове. Але підправити її, наповнити сенсом, противагами i стримуванням було б варто.

Звичайно, я відчуваю, що на сьогодні парламент набрав більшої ваги. При цьому, як видно, Верховна Рада від нетерплячки зарано почала випробовувати свої нові повноваження, які ще не набрали чинності. Це я кажу про відставку уряду. Взагалі, спікер Володимир Литвин мені нагадує хлопчика, який весь час їздив на самокаті, хоч i з номером ВР, а тепер йому раптом подарували «Жигулі», він вирішив у перший же день їх випробувати i в'їхав у тин. Те саме стосується й поведінки депутатів від опозиції, які вже по двічі відставили деяких міністрів: коли дивишся, як вони «рулюють», хочеться перевірити в них права. Але це не моя компетенція. Давайте дозволимо провести цей екзамен виборцям, це буде найправильніше.

— То кому ви зараз конкретно підпорядковуєтеся?

— Я підпорядковуюся закону й Конституції. Згідно і зі старою, і з новою Конституцією України, міністра внутрішніх справ призначає Президент, начальників облуправлінь міліції я узгоджую із секретаріатом Президента i призначаю своїм наказом, заступників міністра призначає за моїм поданням Кабмін.

Це поки що всі організаційні новації. Але водночас я розумію, що парламент отримав величезні нові повноваження щодо контролю за діяльністю міністра.

Зауважу, що i до, i після зміни Конституції я завжди приходив на виклик парламенту в найкоротші терміни. Навіть коли викликали за дві години. Колись, пам'ятаю, Адам Іванович дзвонить (перший віце-спікер Мартинюк. — Ред.) i з таким трошки смішком каже: «Не повіриш, але тебе викликають у Верховну Раду!». Я у відповідь: «Адаме Івановичу, ви знаєте, третій день засідає парламент, а мене все не кличуть, думаю, до чого б це, я ж готовий!».

А взагалі, я ж вийшов із парламенту, знаю його кухню, знаю його права, повноваження, неписані традиції, тож вважаю поганим тоном, якщо міністр нехтує правами депутатів. Перше, що я зробив, коли прийшов у МВС, — визначив, що всі відповіді на депутатські запити я підписую особисто. Так само я особисто приймаю депутатів i особисто звітую в парламенті, не ховаючись за спини заступників. І мені здається: народні депутати бачать взаємоповагу, навіть якщо в нас різні погляди на ту тему, через яку мене викликали «на килим».

«Я розумію, що маю значну підтримку в народі»

— Ви не йдете до Верховної Ради ще й через принципову позицію Президента — керівництво силових структур має бути поза виборчим процесом. Натомість ваш заступник Лідія Порєчкіна присутня у списку «Нашої України» під номером 128. А ви ще вирішили балотуватися до Київської міської та Рівненської обласної рад...

— Вимога Президента стосується керівників силових структур, а от заступник міністра «по тилу», мені здається, має повну політичну, а тим більше — юридичну підставу балотуватися.

— Недостатньо жінок у політиці?

— Так. Правда, їх мало i у МВС, тому я сподіваюся, що Лідія Степанівна залишиться заступником міністра внутрішніх справ. А щодо місцевих рад, то хочу звернути увагу, що обласні, районні й міські ради не є професійними, туди депутати збираються раз на два місяці на сесію. У даний момент я не обмежую працівників МВС (бажано не керівного складу) в їхньому бажанні балотуватися до органів місцевого самоврядування, бо інколи відсутня співпраця місцевих рад i МВС. Наші представники були б не зайвими у місцевих радах через списки тих партій, які їм подобаються. Вважаю за потрібне, щоб і в столиці України було більше європейських, пропрезидентських, сучасних лівоцентристів. Тому я дав згоду поставити моє прізвище у список Соцпартії [на виборах до Київради] другим номером. Залишаюся при цьому безпартійним i не братиму жодної участі в агітаційній чи виборчій кампанії.

— А як щодо Рівненської облради, крісла мера у Львові?

— Аналогічна ситуація у моїй рідній, Рівненській, області, бо для мене дуже важлива ситуація там. Київ i Рівненщина — цi дві ключові точки я для себе обрав. А всі розмови про те, що я висуваюся мером Львова, Києва, що там ще... Херсона (сміється) — є лише чутками.

Я не знаю, чим пояснити чутки про моє висування у багатьох регіонах до різних органів представницької влади. Напевно, слід спитати ініціаторів... Хоча я не робитиму вигляд і не прикидатимусь необізнаним. Так, я знаю, що в мене є достатньо серйозна підтримка у людей. Я це відчуваю під час зустрічей, особистих прийомів, нескінченних поїздок по регіонах. Я цим пишаюся, дуже ціную таку ознаку довіри, це дуже важливо для реформування такого органу, як МВС. Страшенно боюся, щоб це не пропало. Але такий побічний результат — для мене несподіванка. Ніколи не думав, що мене треба висувати в мери Львова, Києва чи Херсона...

— А в президенти з таким рівнем популярності підете?

— I таке часом підкидають. Маю на увазі знову чутки. Але, по-перше, мене абсолютно влаштовує діючий Президент, я за нього багато здоров'я віддав, щоб сьогодні на це запитання іронічно відповідати «так» чи «ні». А по-друге, i це вже всім відомо й повністю відповідає дійсності, амбіції стати успішним міністром внутрішніх справ у мене переважують будь-які думки про майбутню політичну кар'єру. Абсолютно впевнений: серйозно реформувати i демократизувати МВС — це все, що я хочу на цей момент.

«Мороз просив про Київ. На Рівненщину йду самостійно»

— I як тільки встигатимете? Потрібно ж буде працювати i в місцевих радах, наприклад, у комісіях. Чи вам просто потрібен символічний мандат?

— Чи буду я брати мандат — це залежатиме від політичних обставин, які складуться на другий день після голосування. Це не пов'язано з тим, чи вдасться мені зберегти міністерський портфель. Адже пройде ще, як мінімум, місяця півтора-два, доки буде сформовано новий уряд. Але, думаю, десь уже до 15 квітня я визначуся з цим питанням.

— Але ви не виключаєте?..

— Виключати щось у політиці взагалі дуже важко. Проте я хотів би підкреслити одну принципову річ. Я не балотуюся для того, щоб отримати недоторканність. Вона в мене i так є, забезпечена підтримкою людей, яку я відчував ще під час «України без Кучми», коли не мав жодного депутатського мандату. Для мене є принциповим збільшити представництво політичної сили, якій я симпатизую в ключовому столичному регіоні, а також у моїй рідній області.

— А чому б вам тоді не зареєструватися кандидатом ще в кількох областях, щоб допомогти цій політичній силі своїм ім'ям і там?

— Я подумаю (сміється). Але насправді я не збираюся організовувати блок «Сила Крижополя» чи ще щось таке. Для мене важливий Київ. Олександр Олександрович Мороз просив мене щодо участі у виборах у Києві. Я вирішив, що це не завадить ні виборам у столиці, ні моїй діяльності у МВС, ні загальній лінії Президента. А щодо Рівненщини я прийняв рішення самостійно, ще не знаю, під яким номером у списку...

«БКЧП (Блок Костенка—Червонія—Плюща) на Рівненщині не з тими воює»

— Чи не тому йдете до Рівненської облради, що не знайшли спільної мови з «губернатором» Червонієм?

— Я розставив би акценти інакше. Далася взнаки просто відверта конфронтація між міліцією i Рівненською облдержадміністрацією. Нема кому слова замовити за бідну міліцію в обласній раді. Якщо на всю Україну саме Рівненщина виділила «нуль» на підтримку програми «Правопорядок», це не є нормальним. Очевидно, що треба трохи змінити баланс сил, бо рівненські правоцентристи, маючи абсолютно природну перевагу, чомусь вирішили, ніби вони є монополістами на істину. Це неправильно. А щодо Червонія, я святкував із ним його дні народження, стояв поруч під час акцій «Україна без Кучми» і «Повстань, Україно!», під час Помаранчевої революції, був, правда, момент, коли ми сходилися у бійках на початку 90-х. Проте коли я привіз у Рівне нового керівника обласної міліції, «губернатор» Василь Червоній виступав три доби по радіо і закликав жителів області пікетувати міністра внутрішніх справ, бо не того привіз. Я йому сказав: «Василю, рівненська міліція не стане Волинським козацтвом, i навпаки. В чому проблема — в посаді головного міліціонера? Але ж ми члени однієї команди!».

Я казав i підтверджую: начальник міліції не повинен обслуговувати «губернатора» — він має з ним співпрацювати. І він співпрацює. Проте Василь почав ще більше воювати з Луценком. То придумав, що я хочу зробити свого брата «губернатором», то ще якусь холеру. Тоді я зрозумів, що людина просто хоче таким чином вивершитися, підняти свій статус, воюючи з ЦІЛИМ міністром внутрішніх справ. Ну о'кей, якщо йому це допомагає для власного реноме, то я не проти.

— Днями Червоній сказав, що вас «бив i буде бити як політичного та ідеологічного супротивника», бо йде на чолі обласного блоку Костенка—Плюща. Але, може, у вас є до нього якісь юридичні претензії? Раніше, скажімо, були висунуті обвинувачення його першому заступнику.

— Якби в мене були претензії до Василя Михайловича, то ця справа була б у прокуратурі. Претензії до його заступника є й зараз: порушено кримінальну справу щодо пана Крючкова. Ближчим часом може бути проблема ще в однієї людини з оточення Червонія, але це не значить, що я за ним полюю. Просто, він підбирає не зовсім правильну команду.

— Під ще однією людиною маєте на увазі водія-стрільця?

— Ні, не його. Водій Червонія дійсно трохи постріляв по готелю, ну це таке діло, це ж не кримінальний злочин, а «хуліганка». А до Василя Михайловича в мене немає жодних претензій службового характеру. А політичного... Вважаю, що БКЧП (Блок Костенка—Червонія—Плюща), який створився в обласній i міській раді, займається боротьбою не з тими. Бо це дурне витрачання потенціалу однієї зі складових «помаранчевої» команди проти іншої.

— Начальник обласної міліції не до смаку i «губернаторові» Одещини. Хоча він соціаліст..

— I на Одещині, i на Полтавщині (де керівник області теж соціаліст), та майже скрізь не до смаку. Я лише раз чи два помилився, призначаючи начальника міліції, якому симпатизував «губернатор». Просто, не було інших кандидатур. Але ще раз повторю: міліціонер має співпрацювати з владою, а не обслуговувати її. Тепер це правило я перевірив на практиці.

Пам'ятаєте, у перший день після призначення міністром я звернувся до всіх, хто мене знає, знайомих, родичів, — щоб забули про те, що я є, i нічого в мене не просили. До честі сказати, родичі нічого не просять, та й мало їх у мене. I слава Богу, що вони того ж самого кореня, як я, трішки максималістського. Знайомі просили, партійці також, але цей момент давно минув... Ніхто не зміг примусити мене до якихось кадрових рішень. На мене ображалися навіть дуже симпатичні мені люди, i не дуже, але зрештою сприйняли мене таким, як я є: говорю на трибуні й думаю я те саме.

«У листі до пані Тимошенко я написав: «З повагою i сподіваннями на співпрацю»

— Четвертого лютого виповнюється рівно рік вашого перебування на посаді керівника МВС. Є привід відзначити. Хоча святкуватимуть, мабуть, не всі з тих, хто рік тому потрапив до Кабміну. Днями ваш колишній керівник Юлія Тимошенко через пресу звернулася до вас із запитанням: «Чому камарилья Кучми досі гуляє з виглядом переможців, хоча за цей рік чимало кучмістів дали один проти одного свідчення?».

— Ви знаєте, коли я прочитав це запитання на «Українській правді», то не полінувався, взяв аркуш паперу i від руки написав відповідь Юлії Володимирівні. Відіслав свого керівника охорони завезти їй i вручити безпосередньо в приймальні. Дійсно, вручили. Я не розголошував це, сподіваюся, Юлія Володимирівна сама зможе все оцінити. Бо й мене турбує, чому бандити не в тюрмах. Не сумніваюся, що Тимошенко, як i я, прекрасно знає, що ці злочини — підслідність прокуратури.

Міліція свій шлях пройшла, i це дуже чітко видно на прикладі протоколів із поясненнями пана Чечетова. Нині він дуже популярний. Міліція отримала від нього свідчення, зібрала інші докази злочинів, на які вказує колишній голова Фонду держмайна, i передала матеріали в Генпрокуратуру для порушення кримінальної справи. З цього моменту треба питати з них. Я не хочу робити прокуратуру крайньою, але таке українське законодавство. За будь-якими ознаками посадового злочину справу може порушити тільки прокуратура, i далі розслідує тільки вона.

— А якщо спитати не в прокуратури, а у вас: чи є прогрес в одкровеннях Чечетова?

— Є. Прокуратура вже порушила низку кримінальних справ, сьогодні розглядає ще одну. Йдеться про можливість порушення кримінальної справи стосовно Нікопольського заводу феросплавів. Зараз м'яч правосуддя на полі прокуратури. А міліція задокументувала, зафіксувала матеріали, які свідчать про колосальні зловживання, без іронії i без лапок, антинародного режиму Кучми та оточення. Будемо продовжувати цю роботу, i будь-який посадовець, хоч із минулої влади, хоч із нової, ким би він не був, за злочини буде покараний.

— Чи можна зробити висновок на прикладі протоколів Чечетова, що Генпрокуратура під керівництвом Медведька працює активніше, ніж за часів Піскуна?

— Так, можна це засвідчити. Скажу більше: серед порушених прокуратурою кримінальних справ за нашими матеріалами вже не одну справу направлено до суду. Наприклад, по Дніпропетровській області, й буквально попереднього тижня. У справі проходять керівник регіонального Фонду держмайна i ще одна особа. Передали до суду й справу про розкрадання 150 млн. грн. з системи «Автодору». Всі інші рано чи пізно теж підуть до суду.

У цьому році в нас надалі одним із головних пріоритетів лишається боротьба з кримінальною корупцією, службовими злочинами i хабарництвом. Судіть самі: у 2005-му за хабарі ми зафіксували 3 тисячі 700 осіб, по корупції складено 2700 протоколів. За службові злочини обгрунтовано підозрюються 1200 посадових осіб (в тому числі 630 керівників).

Звичайно, i вас цікавить, чому ж ці посадовці не сидять? Відповідь проста: тому що Генпрокурором був Піскун. А я весь час, доки він був Генеральним, не міг позбутися думки, що за терезами шальки правосуддя стоїть фігура торговця, продавця, який страшенно нагадував мені Святослава Михайловича.

— Усе це ви написали у листі Юлії Тимошенко?

— I не лише. Але на цей момент Юлія Володимирівна просто хоче на виборах поборотися за імідж людини, яка нібито єдина вболіває, чому бандити не в тюрмах. Перепрошую, але коли пан Турчинов (заступник Тимошенко. — Ред.) вимагає виключити з виборчого списку «Регіонів» сепаратистів, то він би мав це робити тоді, коли був головою СБУ i в його підслідності була повна можливість довести їх до суду та притягнути до відповідальності за цей злочин.

Так, людей дуже непокоїть, чому бандити не в тюрмах. Але для цього треба не вказувати пальцем, та ще й мимо, а готувати кращу законодавчу базу. Ну, наприклад, я їй (Тимошенко. — Ред.) у листі відповідаю, що ми порушили кримінальні справи за фактами розкрадання державних коштів на суму 22 мільярди грн.; забезпечено відшкодування 13 мільярдів. I я їй написав, що не мовчав, коли затягували розслідування цих справ у часи Піскуна, не мовчу й сьогодні. Але Медведьку треба дати скидку хоча б через те, що дві «помаранчеві» фракції (Соцпартія та БЮТ) голосували за недоторканність депутатів місцевих рад. У результаті сьогодні Генпрокурор Медведько підписав 514 подань на дачу дозволу на притягнення депутатів місцевих рад, i лише в 90 випадках отримав цей дозвіл! У 332 випадках йому вже відмовили. Тому кожному треба подумати: а чи я i моя політична сила все зробили для того, щоб бандити були в тюрмах?

Мені здається, що тут є проблеми в кожного з елементів «помаранчевої» команди. І не варто шукати крайніх серед, як це називається... одновидових. Треба було б подумати, як ми разом зможемо перемогти. Ну i наприкінці листа я їй (Тимошенко) підписав: «З повагою i сподіваннями на співпрацю у рамках єдиної переможної «помаранчевої» команди в наступному парламенті».

«Перемога помаранчевої команди неминуча!»

— Їдучи на зустріч із журналістами «УМ», ви затрималися через засідання Міжвідомчої комісії з реформування правоохоронних органів. Як надалі реформуватиметься МВС?

— На засіданні були прийняті концептуальні засади реформування правоохоронної системи України. Міліція виступає за часткову передачу слідчих функцій від прокуратури до МВС. Бо очевидною є технологія, закладена українським законодавцем: тільки ми виходимо на корумпованого посадовця — одразу мусимо передати матеріали до прокуратури. Надалі міліція поза грою. Тому я наполягаю, щоб після НЕМИНУЧОЇ перемоги «помаранчевої» команди на парламентських виборах її депутати ввели зміни до 112-ї статті КПК i змінили цю підслідність, дали міліції можливість розслідувати посадові злочини до рівня заступника міністра. Усі, хто вище, а це держслужбовці першої i другої категорії, мають розслідувати новостворений орган під умовною назвою Національне бюро розслідувань.

Отже, концепцію прийнято, але остаточно з цим визначиться Президент через указ відповідного змісту. Наповнювати реальний механізм концепції має Верховна Рада, коли будуть направлені відповідні законопроекти. Але я не вірю в те, що цей парламент зможе вийти зі стану політичного збудження та передвиборчого популізму i прийняти таке серйозне стратегічне рішення. Очевидно, це зробить уже наступна Верховна Рада.

— Можливо, варто спробувати в цій?

— Вносити цей закон у парламент зараз, аби «палити» його в суспільному i політичному сенсі, немає ніякої потреби. Бо Верховна Рада демонструє очевидне небажання розібратися навіть із законом «Про ДАІ», депутати вже чотири рази не хотіли навіть поставити його на обговорення. Досі не розглянутий законопроект «Про Національну гвардію МВС», бо дуже шанований мною Левко Григорович Лук'яненко (депутат із фракції БЮТ. — Ред.) вирішив, що гвардія (зараз — Внутрішні війська. — Ред.) має бути невійськовим формуванням, як у США.

Є тут ще одна обставина — реформування необхідно робити комплексно. Бо ривками проблеми зміни стосунків міліції i прокуратури не розв'язуються. Треба вирішувати i питання взаємостосунків податкової міліції, деяких статей підслідності СБУ тощо. Тому саме РНБО закликала розглянути питання в комплексі. На найближчому засіданні Рада нацбезпеки i оборони рекомендуватиме Президенту підписати відповідний указ, а отже, відповідні законопроекти направити в парламент. Очевидно, вже наступний.

— А якщо припустити, що «помаранчева» команда не переможе в силу роз'єднаності й до влади повернеться так званий «блок СІЗО», якщо на чолі МВС з'явиться знову керівник на кшталт Білоконя — чи міліція не повернеться до попереднього свого іміджу? Чи вона чинитиме опір насадженню старих схем, які існували до вашого приходу?

— Найперше, я не тільки оптиміст, а й реаліст. Тому ніякого реваншу в нас бути не може. Не можна увійти в майбутнє за квитками минулого. Тому хоч би скільки соціологи малювали відсотків Януковичу або іншим реваншистським блокам, вони ніколи не візьмуть більшість в українському парламенті. Так що єдність сил Майдану, сил антикримінальної революції — запорука перемоги. Це не агітація, це я констатую як людина з достатньо великим політичним досвідом.

«Точку неповернення» міліція у своїх змінах на краще ще не пройшла»

Друге. Чи міліція пройшла точку неповернення? Ні, бо вона була сконструйована за багато десятків років так, що виконує волю першої особи. Не завжди вміло, не завжди точно, інколи опираючись, інколи помиляючись, але дуже багато залежить від першої особи. Зміни в психології міліцейського апарату, яка могла б убезпечити її від імовірного негативного впливу керівника, ще немає. Але я гарантую, що більшу частину правоохоронців уже ніколи не змусять робити чорну справу брудних політиканів. Думаю, як мінімум, тисячі людей підуть у відставку. Уявити собі, як нинішні начальники обласних, районних, міських управлінь та відділків знову за вказівкою клеять або зривають листівки, збирають «подать» із підлеглих і передають нагору, я вже не можу. Гадаю, i вони вже не можуть. Саме тому я не балотуюся у Верховну Раду, а залишаюся діючим міністром стільки, скільки мені відпущено. Правда, хотів би попередити декого, що мені залишилося не так мало, як вони думають. Цей час буде на сто відсотків використано, щоб поглибити реформування i демократизацію української міліції.

«Янукович уже вважається не судимим, але таким, що скоював злочини. А Вітренко може злетіти з виборів»

— Нещодавно Центрвиборчком передав до МВС партійні списки на перевірку «виборчої чистоти». Встигнете до 1 лютого, як сподівається голова ЦВК Ярослав Давидович?

— Думаю, ще тижні два, як мінімум, будемо працювати. Обмежувальних термінів у нас немає, до дня голосування ЦВК може прийняти відповідні рішення. Але ми розуміємо, що там можуть бути судові позови, тому, звичайно, робитимемо все якомога швидше. Ми зараз тільки починаємо аналіз, про остаточний результат говорити зарано. Тут є два параметри — громадянство i судимість.

— Керівник Нацбюро Інтерполу Кирило Куликов уже зараз шокований окремими персонажами у списках партій i блоків...

— Дійсно є чудернацькі речі, коли балотуються люди, які нещодавно були громадянами інших країн. Кабо-Верде, наприклад. Є така країна в Африці, i 64-й номер списку БЮТ із суто кабовердянським прізвищем Зубик лише в листопаді минулого року отримав українське громадянство. За довідкою Департаменту у справах міграцій та реєстрації фізичних осіб МВС при вступі в українське громадянство було порушення закону.

— Є припущення, що зі списку ПР можна виключати й судимого Віктора Януковича...

— За параметрами судимостей багато більше публічних емоцій. Я хотів би тут чітко сказати, що остання дискусія навколо ймовірного скасування рішення суду щодо справи пана Януковича або щодо зміни статусу Януковича є винятково політичною, а не юридичною. Річ у тім, що пан Янукович отримав дві судимості i відбув їх дуже давно (у 1970 році. — Ред.), тому навіть без рішення будь-якого суду ці судимості є погашеними. За строком давностi. Янукович відбув покарання i вважається через певний час не судимим, але таким, що скоював злочини.

— Якщо судимості «гасяться» з часом, навіщо було підробляти судове рішення про зняття судимостей?

— Згідно зі статтею 89, яка визначає строки погашення судимості, i при тих статтях Кримінального кодексу, за якими Янукович відбував покарання, ці строки дійсно погашені і він є несудимим. Але чомусь перед тим як стати Прем'єр-міністром, як відзначає наша експертиза, в період між 2002—2004 роками, не встановлені на цей час посадові особи Апеляційного суду Донецької області, перебуваючи у приміщенні судового закладу, діючи навмисно в інтересах колишнього Прем'єр-міністра Януковича та інших осіб, підробили шляхом складення завідомо неправдивих документів i виконали в них підписи суддів. Для чого вони це робили, мені важко сказати. Можливо, хотіли взагалі зняти питання про те, що він скоював злочини. Але на цей момент ми маємо висновок експертизи, який за багатьма параметрами виявив, що рішення Апеляційного суду було підроблене.

Параметри такі: підроблені підписи, вставлені 12 аркушів паперу інших якісних характеристик. Також різні друкарські машинки на цих 12 аркушах працювали, i ще два підписи. У нас тут є повний висновок експертизи (демонструє змістовну папку. — Ред.), який на замовлення Донецької облпрокуратури провів Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр.

Але ще раз підкреслюю, чи скасують це підроблене рішення суду, чи ні, строки Януковича є погашеними давно, до цієї підробки. Тому він, ще раз підкреслю, формально є не судимим, але таким, що скоював злочини.

Наведу аналогічну ситуацію, щоб ніхто не казав, що я цікавлюся тільки Януковичем. У списку БЮТ, номер 26, є Олег Ляшко, редактор газети «Свобода», який також був засуджений (на 4 роки з конфіскацією за наклеп). Підозрюю, що це відголоски репресій проти опозиційних ЗМІ. Натепер ця судимість погашена за строком давності. Отже, вони в однаковому статусі з Януковичем.

— I можуть спати спокійно, бо Верховна Рада для обох — це не сон?

— Можуть спокійно спати, звісно, якщо вони не скоять інших порушень, ЦВК не винесе їм три попередження i не виключить зі списку, то можуть балотуватися до Верховної Ради.

Названі мною особи — це, ясна річ, не повний перелік, це лише ті прізвища, які на цей момент вивчили i встановили працівники міліції. По завершеннi передамо всі матеріали до ЦВК.

— А як бути з тими кандидатами, якi перебувають у розшуку? От у списку Блоку Вітренко є колишні керівники львівської та закарпатської міліції Сало й Варцаба.

— Керівництво Блоку Наталі Вітренко викликається працівниками УБОЗу для надання пояснень, де i як вони контактували з людьми, які перебувають в українському та міжнародному розшуку. Сподіваюся, вони (керівники Блоку Вітренко. — Ред.) прибудуть до міліції. Якщо не прибудуть, то ухвалимо однозначне рішення про примусовий привід. Я одразу про це застерігаю, бо ніякої пощади для тих, хто прикривається політичними ідеями, якими б гарними вони не були (а реально — покривають криміналітет), не буде.

З іншого боку, в Блоцi Вітренко є інша проблема: під час мітингу в Дніпропетровську їхні охоронці застосували газову зброю проти пікетувальників із Ліберальної партії. Для Наталі Михайлівни це звична ситуація, коли все нуртує, вибухає. Але, наскільки мені відомо, до ЦВК пішла скарга від потерпілих. Я не виключаю того, що Центрвиборчком у результаті може прийняти рішення про перше попередження для блоку, а як відомо, після двох попереджень може бути рішення про зняття з виборів. Тому на цьому прикладі я переконую всіх інших не йти хибним шляхом нагнітання психозу. Міліція це відстежуватиме, і якщо якась політична сила надумає застосувати незаконні методи агітації або контрагітації — наші матеріали підуть у ЦВК для попередження. Ми не дамо розростися будь-якому насиллю.

«Ми не для того стояли на Майдані, щоб Луценко став Дзерджинським»

— У регіонах завдяки депутатській недоторканності у місцеві ради посунув криміналітет. Є в міліції якась протидія?

— Дійсно, такі люди, в основному, зосереджені в регіональних списках. Із того, що я бачив у списках до ВР, — насамперед чимало фігур, які проходять або свідками, або підозрюваними, але поки що дуже мало бачив обвинувачуваних. Та навіть коли справу передадуть у суд, обвинувачений може нескінченно довго ознайомлюватися з матеріалами справи. Тому шанси на те, що прокуратура вичистить їх до виборів, достатньо малі.

По Криму ситуація дуже важка, бо в одному блоці «За Януковича!» іде до парламенту автономії не тільки команда Цекова, відома своїми сепаратистськими настроями, а й багато людей, які, за оперативними даними, пов'язані з гучними кримінальними структурами типу «Сейлем», i це проблема для міліції. Питання не в тому, чи стануть вони депутатами, — питання в тому, чи дозволять кримчани повернутися до влади діячам, які тероризували півострів.

Згідно з законом, я не маю права на агітацію, i різні діячі вже декілька разів писали різні пропозиції та скарги на мене до ЦВК з цього приводу. Жодного разу не виграли, але ЦВК порекомендувала мені бути стриманішим. Але з іншого боку, Закон «Про міліцію» зобов'язує мене інформувати населення про криміногенну ситуацію, тому я дуже стримано інформую про криміногенну ситуацію в окремо взятих списках. Коли люди купують на базарі якийсь товар, то дивляться на штрих-коди, вивчають, які шкідливі добавки там є для організму, для здоров'я. Тому я їх інформую, щоб, обираючи політичну силу, люди знали ступінь ризику для свого політичного здоров'я.

Хочу підкреслити, щоб це не розглядалося як агітація, бо для когось наявність близьких до кримінальних структур є плюсом, а для когось — мінусом. Можливо, для когось два кандидати від ПСПУ, які перебувають у міжнародному розшуку, є позитивом. Ну, знаєте, спільні інтереси якісь там, робота, а для когось негатив. Але люди самі визначаться, чи ця партія агітує за близькі братські стосунки з Росією, чи просто за авторитета Курочкіна, в якого забрали Дніпропетровський ринок «Озерка», чи за екс-керівника львівської міліції Сала, який купив собі генеральські погони i одразу вставив по діаманту в зірки. Або за Варцабу, який особисто направляв бандюків пробивати битками голови 16-річним студентам під час виборів у Мукачеві. I між іншим, після того троє дівчат iз тих студентів уже ніколи не стануть матерями. Може, для когось це позитив і класна фігура, за яку треба голосувати. А для когось катастрофа. Але я ж не буду казати, як голосувати, люди самі визначаться.

— Одна справа, коли йдеться про Колесникова, Кушнарьова, Тихонова, які мають недоторканність і до яких є запитання з боку силових органів. Але ж ви самі згадуєте бригади на зразок «Сейлема» в Криму. То що заважає міліції вирішити питання балотування «братви» ще до того, як вона набуде недоторканності?

— Вони не були покарані за свої «художества». Або лише контактували із засудженими. В міліції особливо діє принцип: одна справа знати, а інша — довести. Міліція не може карати тільки за те, що ми знаємо, підозрюємо. Міліція має встановити причетність людини. Тому коли мені люди кажуть, а чому бандити не в тюрмах, я кажу: народ, ми не за те стояли на Майдані, щоб Луценка призначили Дзерджинським, i він пішов у МВС, весь список ворогів народу викликав до себе й наказав пустити їх «в расход». Не за це стояли, а за правову державу. Неприємно, що процедури прописані дуже складно для відновлення справедливості, для покарання винних. Але краще так, ніж постраждає невинна людина.

У чому різниця між тією владою й цією? Попередня влада елементарно саджала тих, кого вважала за потрібне. Була команда «фас», i все. При цьому покривала своїх, щодо яких була команда «стоп». А Ющенко відрізняється від Кучми тим, що ніколи не віддавав таких команд ні силовикам, ні суддям. I тому люди, яких міліція вважає своїми опонентами, користуються усіма правами, визначеними Конституцією й законами. Маємо довести, що ці люди є злочинцями, але поки що цей процес триває.

— В одному з попередніх своїх інтерв'ю ви сказали, що між знаменитою донецькою бандою «Люкс» i фірмою «Люкс» Ріната Ахметова немає зв'язку...

— У тому інтерв'ю мої слова трохи підредагували. Скажу так: міліція не має формальних підстав вважати, що це одне й те саме. Але я не розумію, чому так ображаються вболівальники «Шахтаря»? Ми ж не назвали їхній улюблений клуб «організованим злочинним угрупованням «Шахтар». Йдеться про бандитський «Люкс». Хоча йдеться про те, що в Донецьку справді є ще й фірма «Люкс», котра, як i ФК «Шахтар», має відношення до відомого бізнесмена Ріната Ахметова. Як міліціонер я не маю підстав стверджувати, що існує зв'язок між фірмою «Люкс» i організованим злочинним угрупованням «Люкс», на рахунку якого близько 50 трупів. Бо такого зв'язку ми не встановили. Це я кажу як посадова особа. А що я думаю про це як громадянин, спитаєте в мене, коли я піду у відставку. Оскільки цього ще довго чекати, бажаючі можуть хоч сьогодні поїхати в Донецьк i в будь-якої людини, яка там тривалий час мешкає, спитати, що вона думає з приводу «Люкса». Отримаєте всі відповіді.

«На місці Щербаня я сів би в літак — i на Батьківщину. До самоварів»

— Пане Юрію, а що нового чути про наш «уряд в екзилі»?

— Після спільної колегії двох міліцейських відомств (України та Росії. — Ред.), проведеної у Москві, Російська Федерація почала набагато більше видавати нам наших злочинців, яких розшукуємо. У кілька разів. (Ось днями отримали дуже серйозну партію бойовиків із донецьким корінням.) Але ж Росія не видала жодного з тих, кого маєте на увазі ви. Цікаво, що мені за розшук Бакая, Боделана та інших дорікає i Генпрокуратура. Хоча на колегії ГПУ, яка відбудеться невдовзі, i де будуть заслухані недоліки роботи міліції, в тому числі і з цих питань, я готовий показати навіть адреси, за якими проживають усі ці діячі. Однак не від мене залежить позиція керівництва російського МВС. Вони покривають наших «біженців». Крім того, проглядається чітка тактика: або ці «біженці» приймають громадянство Росії, або йдуть у Блок Вітренко...

— А як почувається американський «емігрант» Володимир Щербань? Чи не купив він собі заставою у два мільйони доларів у американському суді можливість виїхати в Панаму чи іншу «бананову республіку»?

— Україна чекає свого блудного сина. Я планую на початку лютого здійснити візит до Сполучених Штатів на запрошення керівництва ФБР. Зустрінуся з колегами, в тому числі i з цього питання. Якби я там десь здибав пана Щербаня, думаю, це було б цікаво. Я б переконав його вертатися. Він же депутат Сумської облради, має недоторканність, то хай би приїжджав, чого боятись? Я б на його місці вже давно сів на літак, прилетiв i два мільйони зекономив би! Тим більше, що колекція зі 120 самоварів його чекає. Я просто не розумію, що він там знайшов у тій Америці? Там же й самоварів немає...

А стосовно застави у два мільйони, то він насправді перебуває на підписці про невиїзд у США. Американське судочинство не має ціни. Я знаю, про що кажу, бо спілкувався з багатьма людьми, які мали справу в США. Це дійсно машина, яка заряджена на технологію i буде її проходити. Купити її неможливо, це для них фактично була б втрата всього, що вони набули за дві сотні років.

— А до Щербаня-молодшого в органів питання є?

— Син балотується по списку Партії регіонів, і питань кримінального характеру до нього немає. Але те, що саме Артем Щербань знімав дуже великі гроші в одному з банків, які, сам каже, віддав за дзвінком батька невідомому чоловікові... Підозрюю, той незнайомець проїжджав повз відповідний виборчий штаб.

Так що тепер там будуть ще гучніше обіцяти народові молочні ріки й кисільні береги. А самі при цьому скромно «бідуватимуть» на яхтах.

— Так і будуть?

— Недовго! Діячі, які здирали з народу три шкури, рано чи пізно самі йдуть на барабан. Перевірено Майданом. Але декому з першого разу не дійшло. Ну що ж, народ у нас — не одноразовий електорат. Упевнений, що й цього разу зробить правильний вибір.

Источник: Україна Молода
    Комментировать
    Сортировать:
    в виде дерева
    по дате
    по имени пользователя
    по рейтингу
     
     
     
     
     
     вверх