EN|RU|UK
 Политика Украины
  2231  16
Все про:СМИ (3272)

 СПРАВИЛОСЬ ЛИ ТЕЛЕВИДЕНИЕ С ТЕМОЙ ТОРГОВОЙ ВОЙНЫ?

СПРАВИЛОСЬ ЛИ ТЕЛЕВИДЕНИЕ С ТЕМОЙ ТОРГОВОЙ ВОЙНЫ?

"Странно и абсурдно даже обсуждать, какую позицию должны занимать СМИ - у массмедиа нет альтернативы, кроме как занимать жесткую проукраинскую позицию. Ведь наша страна и наше общество, личный достаток и рынок СМИ полностью зависят от того, как все вместе мы защищаем наши общие экономические интересы"

Домінувало новинне висвітлення, бракувало аналітики, вважають опитані «Телекритикою» експерти. Відповідають Сергій Гайдай, Володимир Грановський, Яна Мойсеєнкова, Діана Дуцик, Анатолій Марциновський, Юрій Бутусов, Лаврентій Малазонія, Віктор Небоженко

Після тижневої фактичної блокади всіх українських експортерів 20 серпня Митна служба Росії повернулася до штатного розмитнення українських товарів.
Чи надовго - окреме питання, що потребує експертних оцінок. А тим часом «Телекритика» звернулася до медіаекспертів із проханням оцінити дії журналістів, зокрема, телевізійників під час загострення торговельної війни.

Наскільки адекватно висвітлювали, чи повинні були ЗМІ не просто інформувати, а й зайняти чітку державницьку позицію, і як слід було це зробити, не порушуючи журналістських стандартів? На ці та інші запитання відповідають політологи Сергій Гайдай, Володимир Грабовський і Віктор Небоженко, телепродюсер Лаврентій Малазонія, журналісти Діана Дуцик, Анатолій Марциновський, Юрій Бутусов і Яна Мойсеєнкова.

эксперт


Сергій Гайдай, політтехнолог:

1. Наскільки адекватно телеканали висвітлювали і реагували на загострення торговельної війни Росії та України? Чого у їхньому висвітленні, на вашу думку, бракувало?

Мушу сказати, що це не проблема саме цієї теми - взагалі, українській телевізійній журналістиці бракує аналітики. Кожна тема є багатошаровою, і 90% журналістів працюють тільки з першим шаром інформації - із тим, що зрозуміло всім і що є очевидним. Дуже невелика кількість журналістів помічають ті факти, які лежать на другому шарі - ті, яких на першому ми не побачимо. А мені здається, що більшість журналістів повинні працювати на третьому шарі - пояснювати, що відбувається. Такої інформації взагалі немає в телевізійному просторі: немає аналітиків, політиків і геополітиків (а торговельна війна - це саме геополітичне питання), які проаналізують причини і наслідки таких дій. Я вже не кажу про інші шари інформації - четвертий, п'ятий... Але наголошу, що це проблема українських журналістів загалом.
2. Як ви вважаєте, чи повинні були українські ЗМІ в цій ситуації не лише висвітлювати події в інформаційному відстороненому режимі, але й зайняти чітку позицію? Чи є достатньо підстав для того, щоб, скажімо, говорити, що Росія таким чином почала реалізовувати план із недопущення вступу України до ЄС?

Це очевидно, що Росія почала реалізовувати план із недопущення підписання Угоди про асоціацію. І ЗМІ мали зайняти чітку позицію, іншої й бути не може. Я вважаю, що це помилка путінського режиму: якщо він і прагнув приєднання України до Митного союзу, то такі його дії роблять усе, щоб в України більше не було шансу на багатовекторність. Тепер і в прозахідних політиків, і в просхідних є тільки один вектор - у Європу.

Питання торговельної війни багато чого змінює. Воно стосується України у світі. Раніше і при Кучмі, і при Януковичі (за винятком Ющенка, коли ми брали курс на Європу) в нас була багатовекторна політика. А тут уперше нам один із векторів каже, що його не може бути взагалі, і треба жити без нього, тому що ця частина світу обрала позицію війни з нами. Триває торгівельна, ідеологічна війна Росії з Україною, з нашим урядом. Янукович і ті, хто біля нього, для них вороги. Вони імплантують нам агентів впливу без прикриття - таких, як Медведчук, якому тут присвячують цілі телевізійні програми. Уявити собі, що Путін підтримає Януковича, вже неможливо. Він скоріше підтримає Медведчука.

3. Якщо ви виступаєте за чітку позицію ЗМІ, то як, на вашу думку, це зробити, не порушуючи журналістських стандартів: які потрібні формати, кого ви бачите серед ефективних експертів і публіцистів-аналітиків, які мають бути в ефірі, на якому рівні повинні проводитися дискусії у ток-шоу тощо?

Торговельна війна - це тема соціально-політичної аналітики. Наприклад, на BBC є формат Hardtalk (важка розмова, розмова про серйозне). У нас, на жаль, усі політичні розмови звелися до формату ток-шоу, який було популяризовано Кисельовим і Шустером. І цей формат перетворився на дебати без правил, коли в студії просто дебатують представники різних політичних сил. Натомість має бути серйозна розмова аналітиків. Такі програми є на російському телебаченні. Наприклад, підбірка історичних програм «Суд времени» (згодом «Исторический процесс»), де різні історичні факти розглядалися під двома кутами, одну команду завжди представляв Сергій Кургінян (проімперський, антиєвропейський), іншу - Микола Сванідзе (ліберальний проєвропейський). У них були чіткі правила, вони готували кожен зі свого боку різні аналітичні матеріали. І це шоу дуже цікаво дивитися.

У нас же є або повна розважалівка, або просто новини, де показують факти. А серйозної політичної, соціальної, історичної аналітики майже немає. Тобто навіть якщо б зараз не було у ток-шоу літніх відпусток, вони би не впоралися з цією темою на адекватному рівні. Ну а про те, що можна було б й перервати відпустки - ми вже взагалі не кажемо...эксперт

Володимир Грановський, голова наглядової ради AHT Consulting, політичний консультант:

1. Насколько адекватно телеканалы освещали и реагировали на обострение торговой войны России и Украины? Чего в их освещении, на ваш взгляд, не хватало?

Я считаю, что в той степени информированности, которую имеют телеканалы, они реагируют адекватно. Есть факт задержки грузов на таможне - и более ничего. Есть некая скупая реакция официальных лиц - скажем, премьера Азарова. Все. Поэтому телеканалы комментируют факт, исходя из тех или иных представлений или мнений экспертов, на которых они ориентируются.

2. Как вы считаете, должны ли были украинские СМИ в данной ситуации не только освещать события в информационном, отстраненном режиме, но и занять четкую государственническую позицию? Есть ли достаточно оснований для того, чтобы, скажем, говорить, что Россия таким образом начала реализовывать план по недопущению подписания Соглашения об Ассоциации между Украиной и ЕС?

Если опираться на официальную позицию помощника президента РФ Сергея Юрьевича Глазьева, который не скрывает того, что Россия будет вводить ограничения в случае подписания, что связано с защитой рынка, то в данном случае даже не нужно никаких разночтений. В странах ТС принимаются новые технические регламенты, никакой системной работы в этом направлении не ведется. Значит, украинская продукция неизбежно столкнется с новыми препятствиями попадания на рынок стран ТС.

Вопрос, что такое государственная позиция, - дискуссионный. Например, когда я общаюсь со своими европейскими партнерами, я говорю: «Уважаемые господа, есть ли у вас ответ на вопрос, что произойдет с макроэкономической ситуацией в стране, с торговым балансом, в случае если соглашение будет подписано, и Россия введет не санкции, а применит обычные защитные меры? Если они будут введены, если будет недополучение валютной выручки, если мы получим засилье дешевого европейского импорта? Если все ухудшится до такой степени, что Украина окажется в преддефолтном состоянии уже весной 2014 года? Не думаете ли вы, что такая спешка в подписании Соглашения об Асоциации с ЕС может нанести больший удар по евроинтеграции, чем Путин и Медведчук вместе взятые?».

На сегодняшний день соглашение об ассоциации почти готово, но подготовительная работа украинскими предприятиями не проведена, например, специалистов по сертификации не подготовили, сертификационные центры не открыты. Спешка в подписании, которая носит политический, а не экономический характер, может иметь обратные последствия, а именно - нанести смертельный удар по евроинтеграции. Но всем все равно, как это скажется на украинской промышленности, на рабочих местах, которые придется сокращать, поскольку заводы, особенно в сфере машиностроения, на 70% имеют рынок поставки в Россию и страны ТС. Как будет компенсироваться остановка этих заводов? Эти люди не пойдут работать на поля, не пойдут в малый и средний бизнес. Но никто этого не обсуждает. Поскольку если ты начинаешь приводить аргументы того, что не просчитан негативный сценарий для украинской промышленности, то тебя сразу же объявляют рукой Москвы.

Как можно иметь четкую позицию в отсутствии экономического анализа? Можно иметь только политическую позицию - типа, я за ЕС или я за Таможенный союз. Но нужно помнить, что политика - это в первую очередь концентрация экономических интересов. Как же СМИ могут занять четкую позицию, если ее не заняли на уровне государства? В результате мы имеем агитаторов с одной и с другой стороны, а аналитики нет. Так называемые независимые эксперты выполняют прямую лобовую агитационную работу. Киевские эксперты никогда не выходили из кабинетов, никогда не были на заводе, никогда не нюхали запах мазута - они эксперты по цифрам. На телевидении сейчас должны выступать реальные директора заводов или глав федераций и ассоциаций. Пусть эти люди скажут, как они будут загружать объемами производство, и что будет, если они не смогут его загрузить, сколько рабочих будет уволено. Отправляйте корреспондентов не на границу, где фуры и вагоны стоят, а на заводы, и спрашивайте у директоров, что для них значит подписание или неподписание Соглашения об Ассоциации с ЕС.

На телевидении сегодня доминирует точка зрения депутатов и экономистов, которые абстрактно говорят о европейских стандартах и ценностях. Важно ли это? Очень важно! Но люди должны иметь работу, не может быть нищий свободным. У нас много общих проблем с Россией и другими постсоветскими странами. Нам все равно придется их решать самим. А людей загоняют в простую схему: Россия - враг, Россия «мочит» украинскую экономику, а Европейский союз - это красивая, толерантная, привлекательная, модная тема. Но это не имеет никакого отношения к реальности. И это точно не проблема СМИ, это проблема неопределенности украинской власти и доминирования сырьевой экспортной экономики.

эксперт

Діана Дуцик, головний редактор інтернет-видання MediaSapiens, заступник директора Могилянської школи журналістики:



1. Наскільки адекватно телеканали висвітлювали і реагували на загострення торговельної війни Росії та України? Чого в їхньому висвітленні, на вашу думку, бракувало?


Мені складно говорити про те, як висвітлювали ці події телеканали, оскільки я не відстежувала їх щодня. Але якщо говорити про інтернет-простір, то там представлені абсолютно різні позиції, як кажуть, на усі смаки. Можна віднайти і найфантастичніші версії, наприклад, про те, що США готує удар по Росії.

Така багатоманітність автоматично не означає здоровий плюралізм. Домінує новинне висвітлення теми, відсутня серйозна аналітика (за поодинокими винятками), яка б представила цілісну картину і дала б можливість подивитися на проблему різноаспектно. Це впливає і на те, як сприймає ці події українське суспільство. Останній місяць я була на півдні та на заході України, де традиційно різне ставлення до Росії. Проте і там, і там українські громадяни мають фрагментарне уявлення про торговельну війну Росії з Україною. Місцеві медіа цій темі приділяють не так уже й багато уваги, теленовини у літній період мало хто дивиться, а аналітика, як я уже говорила, практично відсутня.

2. Як ви вважаєте, чи повинні були українські ЗМІ в цій ситуації не лише висвітлювати події в інформаційному відстороненому режимі, але й зайняти чітку позицію? Чи є достатньо підстав для того, щоб, скажімо, говорити, що Росія таким чином почала реалізовувати план із недопущення вступу України до ЄС?

Я не розділяю позиції окремих українських політиків, які перекладають у такі критичні моменти усю відповідальність на медіа та журналістів. У першу чергу чітку позицію в таких ситуаціях має займати уряд, президент, РНБОУ (прямим обов'язком якої є захист національних інтересів країни), а вони натомість зараз завмерли у якійсь дивно-вичікувальній позі. Саме державні органи, наділені відповідними повноваженнями, у критичні для країни періоди мають визначати інформаційний порядок денний, відповідний конкретній кризовій ситуації. Завдання ЗМІ - донести цю інформацію до громадськості у неспотвореному вигляді. Не завдання ЗМІ - розробляти інформаційну контрстратегію чи то у нинішній торгівельній війні з Росією, чи то під час попередніх конфліктів.

Те, що сьогодні, можливо, не всі медіа займають проукраїнську позицію - це прямі наслідки бездумної діяльності держави в інформаційній сфері.

Держава мала б визначити чіткі правила гри для роботи іноземного капіталу на вітчизняному медіаринку, регулюючи його участь, а відтак і впливи (у різний спосіб) інших держав на внутрішню інформаційну політику України. Цивілізовані країни практикують різні регулятивні механізми участі іноземного капіталу в медіавласності, а також визначають чіткі механізми, які убезпечують від концентрації медіа в одних руках. У нас нарівні з українськими медіаолігархами активно працює російський капітал, натомість європейський практично відсутній. Це також створює певний інформаційний дисбаланс. Цивілізовано регулюючи участь іноземного капіталу на медіаринку, держава Україна може убезпечити себе від того, що окремі учасники цього медіаринку у кризові періоди будуть просувати позицію іноземних власників та інших держав. Ще одне питання - це демонополізація медіаринку. Але за умови, коли бізнес, наближений до так званої Сім'ї, домінує, про це можна забути.


На жаль, під час конфліктів із Росією українська влада в усі часи займала пасивну вичікувальну позицію замість наступальної. Ні у кого уже не залишилося сумнівів, що нинішня торговельна війна, яку затіяла Росія, спрямована на зрив підписання Угоди про Асоціацію з ЄС. Більш того, складається враження, що цим навіть більше занепокоєні в самому Євросоюзі, аніж влада в Україні, про що свідчить ініціатива Комітету Європарламенту з питань закордонних справ провести 28 серпня екстрене засідання у зв'язку з ситуацією в Україні.


3. Якщо ви виступаєте за чітку позицію ЗМІ, то як, на вашу думку, це зробити, не порушуючи журналістських стандартів: які потрібні формати, кого ви бачите серед ефективних експертів і публіцистів-аналітиків, які мають бути в ефірі, на якому рівні повинні проводитися дискусії у ток-шоу тощо?

В ідеалі ЗМІ повинні представляти інтереси суспільства. У нас вони у більшості своїй представляють інтереси власників. Отже, щоб змінити ситуацію, журналістам у першу чергу потрібно переосмислити свою роль та місію. А також виконати одну важливу умову - об'єктивно висвітлювати всі події (із цим великі проблеми, про що свідчать моніторинги і центральних, і регіональних медіа).

Щодо форматів та експертів і публіцистів-аналітиків. Необхідно обмежити у політичних ток-шоу й новинних програмах участь постійних «штатних» спікерів різних політичних сил, які коментують усе підряд: вони надають коментарі, вигідні їхній політичній силі, у більшості випадків при цьому про інтереси країни не йдеться (звернення деяких політиків до польського парламенту щодо подій на Волині тому підтвердження) або ще гірше - влаштовують у студії інформаційний балаган. Натомість збільшити і в ефірі, і в друкованих та інтернет-виданнях присутність фахових експертів (але знову ж таки - не тих, які коментують усе підряд, а тих, які добре знаються на відповідних темах). Ну, і самі експерти, які так чи інакше вболівають за державу Україну (сподіваюся, такі ще залишилися), мали б активніше представляти свою позицію, без зайвої скромності, так би мовити. Бо інша сторона безсоромно виставляє на передову інформаційних фриків, які не гребують нічим і яких так полюбляють запрошувати на ефіри всі телеканали.


Але ж ми реалісти, тому повинні розуміти - і політиків сумнівної репутації, і фриків, і інших екзотичних персон запрошувати в ефіри не перестануть. А фахові експерти для наших телеканалів і далі будуть нудними.


4. Якщо ви проти «державницької» позиції ЗМІ в цьому питанні, то чому?


Така постановка питання лише ще раз підтверджує, що наші ЗМІ є частиною політичного процесу в країні. Це питання не виникало б, якби «державницьку» позицію у першу чергу займали представники влади, які уповноважені захищати наші національні інтереси (про що я вже говорила вище). Позиція ЗМІ завжди є суть внутрішньополітичних процесів. Звісно, мені б хотілося, аби всі вітчизняні медіа в один голос відстоювали євроінтеграційні прагнення України. Але в плюралістичних суспільствах, якими є суспільства ЄС (куди ми прагнемо), така моноситуація неможлива.


І ще один аспект, про який нібито не прийнято говорити, аби тебе раптом не звинуватили в неполіткоректності. Але не сказати про нього у цій ситуації - означає сказати не все. Для того, щоб мати громадянську чи державницьку позицію, яка б відповідала інтересам країни (а не окремо взятих олігархів, Сім'ї чи ще кого-небудь), потрібно бути Громадянином цієї країни. А в українських ЗМІ останнім часом ми спостерігаємо наплив громадян Росії, у тому числі й на ключових посадах. Наші державні інтереси їх хвилюють набагато менше, аніж вирішення власних фінансових питань.


эксперт
Анатолій Марциновський, журналіст-міжнародник, «Газета по-українськи»:



1. Наскільки адекватно телеканали висвітлювали і реагували на загострення торговельної війни Росії та України? Чого у їхньому висвітленні, на вашу думку, бракувало?

Переважно адекватно. Адекватність полягала в тому, що було правильно оцінено причини поведінки Росії, і канали зайняли чітку позицію. Але на фоні прискіпливого й детального аналізу дій Росії бракувало такого ж аналізу дій української сторони - президента, МЗС, уряду. Вони повинні були б чітко й публічно висловити свою позицію, це дуже важливо. А вийшло так, що українські канали та ЗМІ загалом висловили позицію України замість тих посадовців і інституцій, хто мав би ще в минулі середу-четвер зробити офіційні відповідні заяви - а насправді ж відмовчався або відбувся формальними коментарями у дусі «все добре» (як Азаров).

2. Як ви вважаєте, чи повинні були українські ЗМІ в цій ситуації не лише висвітлювати події в інформаційному відстороненому режимі, але й зайняти чітку позицію? Чи є достатньо підстав для того, щоб, скажімо, говорити, що Росія таким чином почала реалізовувати план із недопущення вступу України до ЄС?

Так, вважаю що повинні. Адже фактично мова йде про процес (напрямок інтеграції України), що становить інтерес більше навіть українського суспільства, ніж української держави у її нинішньому стані (тобто тут можливо і не цілком підходить визначення «державницька позиція»). Підписання Угоди про Асоціацію з ЄС вигідне насамперед суспільству - тому ЗМІ, чия місія полягає в перебуванні на сторожі інтересів суспільства, мають це брати до уваги.

Звісно, Росія нині реалізує план із недопущення підписання угоди (про вступ я би зараз не говорив). Це очевидно і не приховується самими росіянами.

3. Якщо ви виступаєте за чітку позицію ЗМІ, то як, на вашу думку, це зробити, не порушуючи журналістських стандартів: які потрібні формати, кого ви бачите серед ефективних експертів і публіцистів-аналітиків, які мають бути в ефірі, на якому рівні повинні проводитися дискусії у ток-шоу тощо?

Думаю, висвітлення цих подій має тривати із залученням експертів з усіх «зацікавлених» сторін - України, Росії та ЄС. Тобто, позиція ЗМІ не повинна бути перешкодою для реалізації журналістських стандартів і надання слова всім. Власне, в цьому випадку чітка позиція медіа хіба що стане ще чіткішою - адже мотиви дій Росії надзвичайно очевидні, збиткові для її іміджу та самої ідеї втягування України в Митний союз, і негативні в очах українців.

Щодо конкретних експертів, то сказати важко. Оскільки справа по-суті не вузько економічна, а політична, то вибір може бути досить великий. Думаю, зокрема, слід більше залучати експертів із зовнішньополітичних питань, бажано спеціалізованих на тематиці відносин України з ЄС і України з Росією. В тому числі й експертів із країн Євросоюзу.



эксперт

Яна Мойсеєнкова, головний редактор журналу й інтернет-видання «Фокус»:

1. Насколько адекватно телеканалы освещали и реагировали на обострение торговой войны России и Украины? Чего в их освещении, на ваш взгляд, не хватало?

Телевизор почти не смотрю, поэтому не могу комментировать.

2. Как вы считаете, должны ли были украинские СМИ в данной ситуации не только освещать события в информационном, отстраненном режиме, но и занять четкую государственническую позицию? Есть ли достаточно оснований для того чтобы, скажем, говорить, что Россия таким образом начала реализовывать план по недопущению подписания Соглашения об Ассоциации между Украиной и ЕС?

Журналисты должны выполнять свою работу - незаангажированно анализировать события, представляя читателю все точки зрения. Эксперты могут отстаивать все, что им вздумается, но это уже не журналистика, а какая-то другая деятельность - политическая, пиар и так далее. Что касается оснований для российского плана, то можем говорить о том, есть такая версия. И, по большому счету, реализовывать такой план Россия начала лет 15 тому, когда в Киеве впервые прозвучало слово «евроинтеграция».

3. Если вы выступаете за четкую позицию СМИ, то как, по-вашему, это сделать, не нарушая журналистских стандартов: какие нужны форматы, кого вы видите среди эффективных экспертов и публицистов-аналитиков, которые должны быть в эфире, на каком уровне должны вестись дискуссии в ток-шоу и т. д.?

Роль СМИ здесь - показать обществу максимум аргументированных двухсторонних точек зрения, организовать и модерировать площадку мнений бизнесменов, работающих на российском рынке, юристов по международному торговому праву, российских незаангажированных экспертов.

4. Если вы против «государственнической» позиции СМИ в этом вопросе, то почему?

Потому что я журналист. А журналистика служит обществу, а не государству.

Есть форматы, где любой адекватный человек, в том числе и журналист, может высказывать авторское мнение - колонки, блоги.


эксперт

Юрій Бутусов, головний редактор інтернет-видання «Цензор.нет»:


1. Насколько адекватно телеканалы освещали и реагировали на обострение торговой войны России и Украины? Чего в их освещении, на ваш взгляд, не хватало?

Мне не хватает аналитики, чтобы понять масштабы явления. Проблема в том, что на ТВ отсутствует реальное и объективное освещение экономических и связанных с ними политических процессов в стране. В результате этой несвободы СМИ не могут компетентно анализировать и отражать неявные процессы, такие как систематическое нарушение экономических прав и возможностей Украины на внешних рынках. Украинское ТВ работает в очень узких контекстуальных рамках, и выбор тем и методы их раскрытия крайне ограничены. ТВ в Украине, за исключением двух программ, вообще лишено всякой исследовательской жилки и инициативы - это журналистика второго сорта, поскольку ее тематика в основном формируется на основе печатных первоисточников. ТВ в Украине не задает повестку дня.

2. Как вы считаете, должны ли были украинские СМИ в данной ситуации не только освещать события в информационном, отстраненном режиме, но и занять четкую государственническую позицию? Есть ли достаточно оснований для того, чтобы, скажем, говорить, что Россия таким образом начала реализовывать план по недопущению подписания Соглашения об Ассоциации между Украиной и ЕС?

Странно и абсурдно даже обсуждать, какую позицию должны занимать СМИ - у массмедиа нет альтернативы, кроме как занимать жесткую проукраинскую позицию. Ведь наша страна и наше общество, личный достаток и рынок СМИ полностью зависят от того, как все вместе мы защищаем наши общие экономические интересы.

Есть достаточно оснований говорить, что не только Россия, но и другие страны уже давно дискриминируют Украину в экономических вопросах. Особенно активно с Украиной конкурирует Россия, где борьба за украинские рынки является целью государственной политики. А заговорили сейчас только потому, что Фирташ артикулировал то, что все остальные олигархи давно боятся сказать. Наша власть такая сильная и наглая только внутри Украины - не занимаясь государственным строительством, будучи озабоченной только борьбой с оппозицией, власть Виктора Януковича становится робкой и беспомощной в столкновении с игроками на внешней арене.

3. Если вы выступаете за четкую позицию СМИ, то как, по-вашему, это сделать, не нарушая журналистских стандартов: какие нужны форматы, кого вы видите среди эффективных экспертов и публицистов-аналитиков, которые должны быть в эфире, на каком уровне должны вестись дискуссии в ток-шоу и т. д.?

Ха-ха. В Украине надо бороться не за ненарушение журналистских стандартов, а за их соблюдение! )) Я не вижу в украинском ТВ хотя бы одного шоу, которое бы отвечало стандартам журналистики расследований и исследований, как мы это видим в странах, сумевших создать рынки СМИ. Наше ТВ, как дотационный придаток, финансово и творчески зависимая и несамостоятельная структура. Поэтому «смотрящие» и редакторы вынуждены мыслить в узких рамках форматов и сиюминутных скандалов. На ТВ нет места поиску смыслов, наш образец ток-шоу - это пустые пиар-спектакли, лишенные открытий и конструктивных выводов. На мой скромный взгляд, если бы это было в идеале возможным, я вижу формат ток-шоу с привлечением участников рынка, отраслевых лоббистов, правительственных чиновников - но не бестолковых и трусливых министров и замминистров, а узких специалистов в обсуждаемых вопросах. Я не хочу видеть штатных комментаторов всего и вся, завсегдатаев любого эфира. Я хочу видеть тех, кто формирует экспертные мнения, а не удобных болтологов для спарринга с ведущим.

4. Если вы против «государственнической» позиции СМИ в этом вопросе, то почему?

Если СМИ не поддерживает свое родное государство, то это уже не наше СМИ. Зачем составителям этого опроса в таком случае включать такие массмедиа в опрос для украинских журналистов?


эксперт

Лаврентій Малазонія, продюсер інформаційного мовлення телеканалу «Інтер»:

1. Насколько адекватно телеканалы освещали и реагировали на обострение торговой войны России и Украины? Чего в их освещении, на ваш взгляд, не хватало?

Телеканалы реагировали вполне адекватно и без истерии. И это скорее конфликт, чем война... Пока что:).

2. Как вы считаете, должны ли были украинские СМИ в данной ситуации не только освещать события в информационном, отстраненном режиме, но и занять четкую государственническую позицию? Есть ли достаточно оснований для того, чтобы, скажем, говорить, что Россия таким образом начала реализовывать план по недопущению подписания Соглашения об Ассоциации между Украиной и ЕС?

У России могут быть такие планы, и скорее всего они есть. Она, Россия, имеет свои геополитические, экономические, еще какие-то интересы, и это вполне естественно. Вопрос стоило бы чуть «повернуть» - есть ли у ЕС план по недопущению планов России по недопущению вступления Украины в ЕС?:) Если да, то тогда в чем предметно(!) он выражен, кроме как заявлений? «Четкую позицию» следовало бы требовать от украинского политикума - ни оппозиция, ни власть не удосужились, хотя бы на этот раз, экстренно собраться на одном гектаре и заявить - тут мы едины, тут мы будем стоять вместе! Вопрос туда, к ним!:)

3. Если вы выступаете за четкую позицию СМИ, то как, по-вашему, это сделать, не нарушая журналистских стандартов: какие нужны форматы, кого вы видите среди эффективных экспертов и публицистов-аналитиков, которые должны быть в эфире, на каком уровне должны вестись дискуссии в ток-шоу и т. д.?

Наверное, Киселев, Шустер, Куликов... Это их формат - собрать весь этот политикум на одном гектаре, припудрить загар на их лицах и сфокусировать их «четкую позицию»:). А так, как вы видели, политики мало на что способны в таких ситуациях. У них не то что возможности, у них даже намерения не особо прощупываются:).

4. Если вы против «государственнической» позиции СМИ в этом вопросе, то почему?

Не помню, где я ее слышал, но четко помню интонацию, с которой произносилась вот эта фраза: «США не страна, а бизнес!». Нам стоило бы и себя так строить. Первым в набат по этому «таможенному конфликту», если помните, забил именно украинский бизнес. Были задеты и их интересы, и интересы десятков тысяч людей, которым они дают работу. Вот вам и «государственническая позиция». Относительно СМИ просто «государственническая позиция» запросто может превратиться в шизофреническое двоемыслие экрана:).


эксперт

Віктор Небоженко, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»

1. Як ви вважаєте, чи повинні були українські ЗМІ в цій ситуації не лише висвітлювати події в інформаційному відстороненому режимі, але й зайняти чітку позицію? Як, на вашу думку, це зробити, не порушуючи журналістських стандартів: які потрібні формати, кого ви бачите серед ефективних експертів і публіцистів-аналітиків, які мають бути в ефірі, на якому рівні повинні проводитися дискусії у ток-шоу тощо?

Нинішні ток-шоу, в даному випадку, не найкращий формат для дискусії. Адже на них до уваги беруться загальні питання, в яких цей конфлікт російсько-український - лише частина з питань. І в нас чимало претензій до ток-шоу: вони перетворилися на скандали з пошуками додаткових рейтингів, з дискредитацією української політики, маніпулюванням. Тобто, на жаль, у більшості ток-шоу ми не бачимо пошуків істини, а бачимо зовсім інше.

Щодо форматів, це має бути насамперед експертна дискусія. Особливо, коли ми говоримо про таку дражливу тему, як російсько-українські відносини. Це не має бути формат запрошення традиційних спікерів від політики. Бо ми знаємо, хто прийде від Партії регіонів - Лук`янов, Чечетов, у кращому випадку, а в гіршому - це будуть Колесніченко й Богословська.

Серйозна збалансована дискусія може бути, наприклад, на 5-му каналі. ТВі теж намагається дати різні погляди, але тут проблема в тому, що представники Партії регіонів не завжди приходять. Я думаю, що вона може бути й на ICTV - теоретично, провести таку збалансовану дискусію міг би й Куликов. Але проблема, хто буде серед запрошених до участі в такій програмі. Як ми бачимо, коло запрошених осіб наперед визначає заданість дискусії.

Якщо говорити про позицію ЗМІ в ході цього конфлікту, то я думаю, що насамперед вона має бути патріотичною, державницькою. Це не означає відсутність критики української сторони. Але даючи аргументацію й Росії, й України, треба виходити з того, що ми маємо обстоювати насамперед свої інтереси, критично ставлячись до дій української влади, або до дій українських олігархів, або до дій опозиції.

Українські ЗМІ можуть мати різні точки зору, але мають працювати на Україну, а не проти неї. Насамперед треба запрошувати експертів, які є фахівцями з економічних відносин і експертів-міжнародників, які вивчають ці питання. Звичайно, ми можемо дати слово в ефірі, умовно кажучи, Корнілову або Іщенку, які представлять нам проросійську точку зору. Але це нас має цікавити лише в плані того, що має бути представлена інша точка зору. Якщо ж ми хочемо серйозно висвітлити питання українсько-російських відносин, то очевидно, що це мають бути серйозні експерти-міжнародники: Валерій Чалий, Олександр Сушко, Михайло Гончар, Ігор Бурковський... Це люди, які представляють серйозну аналітику або науку.

Марьяна ЗАКУСИЛО, Телекритика

Источник: http://www.telekritika.ua/kontekst/print/84279
TUV0TVVYTk9Remd3VERkUmRIUkRNVEJNTTFGMlpFTjNNRms0WnpCTVRGRjJkRU0xTUV3elVYTkRSRkZ2VGtNck1GbElVbWRrUXpRd1RHZG5NRXd2VW1kT1F5c3dXVXhSZFU1RGVVbE9RMm93VEhKU1owNURkekJNYWxGMlpFZE1USGs0ZGt3NVEyZ3dTbnBSYlVFOVBRPT0=
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
   
 
 
 вверх