EN|RU|UK
 Политика Украины
  6052  97
Все про:бизнес (1026)

 "ТЕМ, КОМУ СЕЙЧАС ЗДЕСЬ НЕ НРАВИТСЯ, - И РАЙ НЕ ПОНРАВИТСЯ". ПР ТУТ НИ ПРИ ЧЕМ

"ТЕМ, КОМУ СЕЙЧАС ЗДЕСЬ НЕ НРАВИТСЯ, - И РАЙ НЕ ПОНРАВИТСЯ". ПР ТУТ НИ ПРИ ЧЕМ

Нужно искать пути ускромления людей. Работать с гордыней. В Украине она перемешана с комплексом неполноценности. А это такая смесь, что обезуметь можно ... Ты должен иметь глобальные амбиции и быть номер один в мире, даже если из далекого села. Но в то же время должен быть скромным, прагматичным и реалистичным, как крестьянин.

Павло ШЕРЕМЕТА Народився 23 травня 1971 року у Львові. Окрім середньої школи, закінчив музичну по класу фортепіано.Мати хотіла, щоб Павло став лікарем, однак він хотів вивчати економіку. Заспокоїв матір, що лікуватиме компанії. Закінчив економічний факультет Львівського університету імені Івана Франка.1995-го здобув ступінь магістра бізнес-адміністрування MBA в університеті Еморі у США. Був першим деканом Києво-Могилянської бізнес-школи, де також викладав стратегію та лідерство.Від 2008-го по 2011-й працював у Малайзії. Очолював Інститут стратегії блакитного океану - організації, що консультує і проводить навчання для вищого керівництва держави.Після повернення в Україну з чотирма однодумцями створив інститут стратегій Inspira, що консультує та проводить навчання для приватних компаній. 1 листопада 2012-го став президентом Київ­ської школи економіки.Викладає стратегію й лідерство у бізнес-школах країн Східної Європи та Азії, позаштатний радник львівського міського голови з питань стратегії розвитку. Був співведучим економічної програми "Вільні люди" на телеканалі ТВі. Пише щомісячні колонки для українського видання Forbes. Життєве кредо "Нічого не очікуй, не жалійся і зроби щось".Одружений, має двох доньок. Живе в Києві

В УКРАЇНІ ГОРДИНЯ ПЕРЕМІШАНА З КОМПЛЕКСОМ МЕНШОВАРТОСТІ, СТВЕРДЖУЄ ЕКОНОМІСТ ПАВЛО ШЕРЕМЕТА

шеремета

Що кажете людям, які хочуть робити бізнес в Україні?

- Три речі. Перша - успіх у бізнесі визначається настроєм. Мій хороший знайомий Дмитро Ареф'єв має з дружиною ресторан "Максим" у Славському. А колись він був членом збірної Радянського Союзу з гірсько­лижного спорту. Я завжди запитую підприємців: які ключові чинники успіху у вашому бізнесі? Його спитав також, тільки про гірські лижі. Припускав, що це - техніка й знання траси. Що місцевий спортсмен, знаючи трасу краще, має більше шансів. Дмитро одразу відповів: ні, не траса. Її добре знання дає соті секунди переваги, і то не обов'язково. Бо за день до змагань усі спортсмени проходять трасу знизу догори. Майстерність? Звісно, вона важлива. Але на чемпіонаті світу її рівень у всіх дуже подібний. Дмитро сказав: "Настрій на старті". Саме це визначає успіх.У китайців та корейців є два ієрогліфи, що позначають цю річ. Коли вони чогось бажають, то бажають ініціюючого серця. А з часом у нас розвивається протилежна річ - ентропія. Якось запрошував одну колегу виступити на події. Вона: "Ну, я уже не девочка, чтоб прыгать вот тут". Кандидат наук, усе таке. А основоположник маркетингу Філіп Котлер 2006 року погодився виступити в КиєвоМогилянській академії. Йому було 75. Уже всього досяг, запросити його на один день обходиться в суму з чотирма нулями в доларах. Я витягнув Котлера на обід, і він питає: "Павле, а що ти читав останнім часом класного з бізнесу?"

Я: "Наприклад, "Стратегію блакитного океану". Ви, певно, про неї знаєте - усі довкола говорять".

- "Чув, а почитати не мав часу. Розкажи мені." Починаю розказувати. А він - зі своїм статусом, у 75 - дістає з портфелика блокнот і починає записувати! Ось воно, ініціююче серце. Тому Котлер успішний, і тому в нього один день коштує стільки. Тому перше - настрій.Друге - це диференціація. Треба пропонувати щось таке, чого до тебе не було. Ще краще, якщо вдасться реконструювати галузь. Один із моїх улюблених українських прикладів - львівський ресторанний холдинг!FEST. Торік 29 грудня о десятій вечора з друзями виходжу з їхньої "Криївки", що не має вивіски й не витрачає жодної копійки на рекламу. Біля входу стоять три десятки людей! І перші з них потраплять, бо ми вийшли. А останні зайдуть десь за годину. При тому, що це площа Ринок - довкола десятки закладів. А люди стоять. Вони хочуть у "Криївку", бо це не просто ресторан. Це - переосмислена галузь.І є третя річ - дисципліна впровадження. Якщо поліпшимо її, то зможемо обіграти азійців. У нашому суспільстві ієрархічність не така жорстка, й це дозволяє креативити колективно. У того ж!FEST три співзасновники. Один - фантастичний креативщик, тільки його треба підсилювати щодо впровадження. Це робить другий, дбаючи про операційний менеджмент. Третій відповідає за фінанси й загальну стратегію. На українському ринку вони вже багато досягли. Недавно вийшли у Краків, думають про Китай, про Бельгію.

- Таке враження, наче ви розповідаєте це американським підприємцям. Які не мають справи ані з українською корупцією, ні з несправедливими правилами, ані з чиновниками, які ставлять палиці в колеса. Невже це все такі другорядні фактори, що не треба на них зважати?

- Щодо тих, хто ниє і скиглить: уряд чи ще хтось не дає працювати - то це просто лінь. У такій людині ентропія перемогла креатив. А зараз їм класно, бо є Янукович. Для них це просто мрія!Мій стоматолог каже: "Як це ви вернулися з Малайзії? Тут так страшно!" "Що страшно?" - питаю. "Той, хто наверху, бульдозером по всіх їздить!" Я йому: "Скажіть, ви в очі податкового інспектора бачили?" Каже: ні. "А я бачив страшні режими, - говорю йому. - У Сингапурі вся опозиція була в тюрмі. У Китаї - Facebook, Twitter заборонені. Але вони розвиваються. Економіка Сингапуру зростала на 12 відсотків на рік. Зараз це - одна з найбагатших країн світу. А в Китаї дохід на душу населення вже вищий, ніж в Україні. При тому, що нам ділити на 46 мільйонів, а їм - на 1,3 мільярда. Такі результати дають режимам легітимність, підставу продовжувати далі в такому дусі. Бачив я й режими, що не дають результату. Наприклад, у Бірмі. Там влада - у військових. А в нас нема результатів - але немає й армії. Чого ви боїтеся?" Мабуть, це сидить у нас десь у синапсах - канальчиках між нейронами - що тут страшно. А що страшного?У мене був страх після переїзду до Малайзії. В якісь моменти прийняття відповідальних рішень тряслися ноги: правильно роблю чи ні? І тоді до рук потрапила книжка The purpose of Christmas, "Призначення Різдва". Її автор, священик Рік Воррен, приймав першу присягу Обами. У книжці була фраза, наче для мене: "У Біблії словосполучення "не бійся" трапляється 365 разів. Ніби по одному на день: не бійся, не бійся, не бійся".Звучить фінальний свисток у вирішальному матчі чемпіонату світу з футболу в Південній Африці. Іспанія виграє в Голландії й уперше стає володарем Кубка світу. В цей момент декілька тисяч китайців, розкиданих по ключових точках Мадрида, розкладають переносні столики й витягають зі своїх тюфиків пиво. Ставлять його на продаж, без жодних ліцензій чи дозволів. Поліція нічого не питає - бо ми тільки що чемпіонат світу виграли. А у європейців - ентропія. Вони готові пити пиво, а не ставити його.О третій ночі, коли все розкупили, китайці склали тюфики й столики - і зникли до наступного флешмобу. Із цим ми готові конкурувати? А, окрім китайців, позаходять різні транснаціональні корпорації. Поки що вони бояться України й серед ресторанів лише McDonald's серйозно присутній. А уявіть, прийдуть сюди Pizza Hut, Burger King, Starbucks. Наші благатимуть: "Верніть Януковича, щоб не було цього всього!"Один з очильників УГКЦ сказав якось: "Тим, кому зараз тут не подобається, - і Рай не сподобається". Кілька тижнів тому говорив із послом Данилом Лубківським. Зайшла мова за фразу Адама Міхніка, що ніколи за останні 400 років у Польщі не було так добре. Данило каже: "В Україні за останню тисячу років ніколи не було так добре, як зараз". Я йому: "Даниле, ти жартуєш. Вийди на вулицю й поглянь, що робиться. Мінус півтора проценти економічного зростання!" А він: "За останні 20 років не було голоду, не було війни, феноменальний глобальний розвиток технологій. Роби, що хочеш. Лети, куди хочеш. Треба шенгенську візу - піднатужся й отримай. І світ - твій!" Я з ним погодився. Зараз усюди це повторюю. Ми - невдячне покоління. Недавно ми святкували 90 років моїй бабусі. Вона може дещо розказати про життя. Наприклад, як на Подолі в Києві під час Голоду трупи виносили.

- Що робити перед тим, як нас протверезять "шоковою терапією" конкуренції? Які риси розвивати?

- Зараз і Україні, й світу потрібні іннова­тори, які розв'язують проблеми. Колумніст The New York Times Томас Фрідман одну з колонок назвав: "Шукаєте роботу? Придумайте її!" Ми обговорювали текст Фрідмана зі студентами Київської школи економіки. Вони твердять постійно, що уряд поганий, країна нікудишня і треба виїжджати, бо нікому тут їхні знання не потрібні. Тоді я сказав: ви мені набридли, але я не здаюся. У п'ятницю, 31 травня, сідаємо в автобус і їдемо у Вінницю.Першу зустріч мали з мером Володимиром Гройсманом. Наші запитують: чому по всій країні дороги розбиті, а у вашому місті - нормальні? Мер пояснив: допомогла співпраця з банками. Далі заговорили про прозорі офіси, електронні черги, про те, що у Вінниці можна через інтернет зареєструватися в дитсадок. Потім ми відвідали дві фабрики Roshen, стару й нову. Новій - рік, і вона неймовірна. Зустрілися з "Кусто ґруп", що інвестують у елеватори. Закінчилося все біля фонтана Roshen (найбільший в Європі плавучий фонтан. - "Країна").Одразу після шоу поїхали в Тернопіль. Поспали 3 години - і в село Васильківці Гусятинського району. Там - головний офіс агрохолдингу "Мрія". Він є сімейним бізнесом. Його голова Іван Гута каже: "З компанією все гаразд, вона працює. Тепер у Васильківцях хочу зробити Силіконову долину". Зайшли до комп'ютерного класу місцевої школи й переконалися: і ця мрія може здійснитися.Увечері того ж дня у Львові побували на концерті "Океану Ельзи". Він тривав 3 години - для 30 тисяч народу.Вранці йдемо в Український католицький університет, гасло якого - "Візьми і зроби". Тоді!FEST. Далі - мерія. Слухаємо виступ Андрія Садового у сесійному залі міської ради, після чого він запрошує нас усіх до себе в офіс. Наостанок послухали глобальну львівську ITкомпанію SoftServe. У результаті мої студенти були "порвані". Сказали: "Тепер ми ваш оптимізм розуміємо".І це - та сама Україна.

- Що робити тим, які не живуть поруч із Петром Порошенком чи Іваном Гутою?

- У Львові нещодавно пройшов фестиваль "Альфа джаз", який фінансує Михайло Фрідман. Він - російський бізнесмен, але родом зі Львова. Хто стукає - тому відчиняють, хто шукає - той знаходить. Чи були у вашому житті випадки, що чогось дуже хотіли - і воно не прийшло? У вікна, у двері, не зразу - пізніше, але ж прийшло! Звісно, треба докласти зусилля, думати, бігати, грюкати у двері. Але якщо дуже хочеш - приходить. І нерідко: вдесятеро більше, ніж хотів.Треба мати настрій. Треба дуже хотіти. І це спрацює, в будьякому місці.

- Наприклад, у Луганську?

- Можна, наприклад, водити людей у шахту, показувати умови праці гірників. Ми своїх студентів водили - вони вечеряти після цього не могли. Змінювався світогляд.Дехто з луганян завжди можуть сказати: "А, так это Львов, конечно…" А Садовий каже: коли мене б'ють у спину - це мене прискорює. Коли сиплють забагато бруду - воно відвалюється саме. Знову справа в настрої.Між моментом, коли мозок отримує певну інформацію, і прийняттям рішення щодо реакції минають 3 секунди. У цей час ми й програмуємо себе на позитив чи негатив. Хтось думає: "Ну, все пропало". І все справді зривається. Тоді цей хтось обґрунтовано каже: "Я так і думав!" А інший прикине навпаки: "Як не в двері, то у вікна" І якось прорветься.

- Що може зробити групка людей на локальному рівні?

- Для фахівців нормальним є влучання з третього разу - переліт, недоліт, влучив. Так і в Україні зараз. Треба засівати всюди, бо хтозна - де зросте. Постійно витягати себе зі звичної зони комфорту.

- Якими ростити українських дітей?

- Привчати до гнучкості й скромності. Моя старша донька в Малайзії навчалася в міжнародній школі, до такої ж пішла і в Києві. Навчання англійською, в суботу українська, у понеділок - китайська. Якось вона приходить і зітхає: "Ох, ця українська вчителька". Питаю: "Що, "строїть" усіх? Змушує вставати, коли заходить, свариться й кричить?" Вона: "Звідки ти все це знаєш?" "Бо вчився в українській школі". Тут її прорвало: "Це неправильно, це ж міжнародна школа". Я кажу: "Ти маєш бути мудра. З українською вчителькою бути українкою. Каже вставати - вставай. Строїть - стройся, бо така українська культура. Але з американкою будь американкою, із китайцем поводься покитайськи".Коли працював у Малайзії, корейці питали: "Чому ти такий прямолінійний? Ісус казав учням: будьте невинні, наче голуби, і хитрі, як змії". Я не повірив. Український переклад - мудрі, як змії. А в англійській використане слово shrewd, хитромудрий. При цьому в оригіналі спершу йдеться про змій, а тоді вже про голубів.Водночас треба шукати шляхи ускромлення людей. Працювати з гординею. В Україні вона перемішана з комплексом меншовартості. А це така суміш, що здуріти можна.Цьогоріч ми в сім'ї пропустили посадку картоплі. Але неодмінно поїдемо її копати своїми рученятами до родичів на Хмельниччину. А на дачі робитимемо ландшафти, бо це теж ускромлення. Цеглинки повиносити, із земелькою попрацювати. Ти повинен мати глобальні амбіції й бути номер один у світі, навіть якщо з далекого села. Але водночас маєш бути скромний, прагматичний і реалістичний, як селянин. Щоб чути не лише себе, а й інших.

VEhrNGRrdzVRM2d3VEdwUmREbERPVEJNV0ZKblVUMDk=
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
   
 
 
 вверх