EN|RU|UK
 Политика Украины
  7630  214

 ІГОР МІРОШНИЧЕНКО: БАГАТО ЧИНОВНИКІВ ЗАВТРА КРИЧАТИМУТЬ, ЩО ВОНИ НАЦІОНАЛІСТИ, АЛЕ ДЛЯ НАС ЦЕ НЕ МАТИМЕ ЗНАЧЕННЯ

ІГОР МІРОШНИЧЕНКО: БАГАТО ЧИНОВНИКІВ ЗАВТРА КРИЧАТИМУТЬ, ЩО ВОНИ НАЦІОНАЛІСТИ, АЛЕ ДЛЯ НАС ЦЕ НЕ МАТИМЕ...

Я винайняв машину, поставив драбину і накинув трос на пам’ятник. Сів за кермо, зрушив з місця і звалив Лєніна. (...) Найближчим часом ми матимемо 15-20% і навіть більше. Рівно стільки, щоб мати повноту влади. (...). Слово «жид» - це український етнонім. А слово «єврей» з’явилося в Україні абсолютно насильницьким шляхом в 1930-х роках (...) Суркіс поставив завдання - навчити Блохіна української. Каюся, не виконав.

«Свободівця» Ігоря Мірошниченка можна віднести до «бойового загону» партії Тягнибока. Мірошниченко постійно дає нові інформаційні приводи журналістам, хоча інколи важко сказати, наскільки вони йдуть на користь іміджу «Свободи». Про зруйнування пам"ятника Леніну, шанси Тягнибока у боротьбі з Януковичем та вибори мера столиці, про те, як правильно записати національність у паспорті - «єврей» чи «жид» та про те, як Ігор Мірошниченко вчив Олега Блохіна української мови читайте у нашій сьогоднішній розмові.

Пам'ятника Лєніну на папері не існувало. Я зруйнував те, чого не було

- Як виникла ідея зруйнувати пам'ятник Леніну в Охтирці?

- В мене не було ідеї зруйнувати пам'ятник Лєніну в Охтирці. В мене є велике бажання позбутися совкової спадщини і декомунізувати Україну. Без нищення символів тоталітарної системи, без знищення пам'ятників тим, хто знищував українську державність і репресував українську націю - це неможливо. Тому бажання знищити ці символи існувало завжди. Ще до виборів, спілкуючись з нашими прихильниками, ми весь час поверталися до цього питання. Воно завжди стояло руба: доки будуть стояти ці символи тоталітаризму, доти українці будуть терпіти наругу і приниження, дивлячись на пам'ятники Лєніну, Ватутіну, ходячи по вулицях Постишевих, Петровських та інших людей, які були причетні до геноциду українського народу.

- Ви самі кажете, що ці пам'ятники існують вже давно. Що стало каталізатором, чому саме зараз Ви прийняли рішення про руйнування?

- По-перше, «Свобода» сьогодні має трохи більше повноважень, ніж вулична партія, якою ми були понад 20 років. Методи парламентської боротьби і методи вуличної боротьби ми поєднали. Акт прямої дії на виконання указів Президента України, які пов'язані з тим, щоб ліквідувати пам'ятники всім, хто був причетний до геноциду українського народу, сьогодні може наважитися зробити або невідомий патріот або народний депутат, який має трохи більше повноважень. Використавши ці повноваження, обіцянки своїм виборцям, я це зробив… Очевидно, що Лєнін - один з ідеологів і натхненників геноциду українського народу. Він втопив у крові Українську Народну Республіку у 1918 році, і по його конспектах, в тому числі, і Сталін влаштовував геноцид українського народу, доводячи українців до голодної смерті. Тому пам'ятники Лєніну мали би бути демонтовані, якби була нормальна влада, якби була політична кон'юнктура правильна; якби органи місцевого самоврядування дуже чітко дотримувалися закону.

- Під час цієї, як Ви кажете, акції прямої дії, Ви розуміли, що у Вас є депутатська недоторканність, а ваших соратників можуть кинути за грати?

- Пам'ятник Лєніну в Охтирці встановлений незаконно. На нього немає жодних документів. Він стоїть на землі, яка віддана в оренду церкві Київського Патріархату під відбудову храмового комплексу. Саме релігійна громада має право робити на цій землі все, що завгодно. Пам'ятник Лєніну не внесений до жодних реєстрів. Він не є будь-якою пам'яткою скульптури, чи архітектури, чи будь-чого іншого. Пам'ятника Лєніну юридично не існувало. Я зруйнував те, чого не було. Це підтверджує міліція та прокуратура. Це підтвердив виконуючий обов'язки міського голови, в кабінеті якого ми сиділи в присутності деяких депутатів міської та обласної рад. Але справді є колізія. Міліція сьогодні намагається приплести якісь абсурдні звинувачення, якісь кримінальні статті. Насправді, жодний міліціонер не зазнав по відношенню до себе якогось насилля. Міліція намагалася виконувати свої повноваження, але не могла захищати те, чого насправді не існує. Єдиний аргумент міліції - пам'ятник Лєніну - це елемент благоустрою. Але елемент благоустрою, який принижує українців не має права бути в українському місті! Я можу встановити там за кошти меценатів справжній елемент благоустрою, наприклад, герб міста.

- Тобто зараз кримінальна справа проти ваших соратників є?

- Міліція по новому КПК була зобов'язана порушити кримінальне провадження за фактом появи в пресі суспільного резонансу і т.ін. Вона це зробила. Але це провадження має бути закрите, тому що немає жодних підстав не те, що кримінальну справу порушити, а навіть адміністративне порушення. Що стосується всіх інших людей, які були на площі, то жоден із них не допомагав мені це робити. Це робив особисто я. Я винайняв машину, поставив драбину і накинув трос на пам'ятник Лєніну. Сів за кермо, зрушив з місця і звалив пам'ятник Лєніну. Яким чином причетні ті громадяни, які там були? Вони мене підтримують. І я думаю, що кожен з них на моєму місці зробив би те ж саме. Міліція поширила брехливу інформацію про те, що серед людей, які були в колі моїх знайомих, були засуджені. Немає серед нас таких. Я розумію, для влади перебування в її лоні засуджених - це нормальне явище. В «Свободі» таких людей немає, і ніхто з цих людей не був засудженим. Можливо, хтось був репресований. Так, нинішня влада репресує всіх українських патріотів і націоналістів. І ми навіть жартома говоримо, що хто при цій владі жодного разу не потрапляв до райвідділку, той викликає підозру. І жодних законних підстав приймати рішення на рівні міської ради, про відновлення пам'ятника Лєніну немає. Встановлення пам'ятника Лєніну, Сталіну на території України, - це такий само злочин, як увічнення пам'яті Гітлера. Абсолютно тотожний злочин! Тому сьогодні я попередив і депутатів міської ради і всіх, так званих, незалежних громадян, що вони будуть нести, в першу чергу, моральну відповідальність, а далі й кримінальну відповідальність.


Як депутат, я не лише пам'ятники Лєніну валю

- Вам не здається, що владі, з огляду на економічні проблеми, стан доріг і так далі, зараз дуже вигідні дискусії навколо пам'ятників Леніну, довкола мовного питання, щоб відволікти суспільну увагу? І Ваша акція теж зіграла свою роль в цьому плані.

- Владі вигідно маргіналізувати «Свободу». Вигідно показувати, що «Свобода» бездіє. Але зі знесенням пам'ятників Лєніна, без знесення пам'ятників Лєніна, з будь-якими нашими вчинками, не залежно від того, що ми робимо, влада все одно намагається показати «Свободу» як маргінальну політичну силу. Але в це не вірять виборці. І це яскраво задекларувала і продемонструвала наша підтримка на парламентських виборах. З нас малювали фашистів, нацистів. Люди сьогодні бачать, що влада бреше. Влада переорієнтовує увагу громадянського суспільства на несуттєві речі. Насправді, для нас принциповими є ідеологічні питання. І ми цього ніколи не приховували. Для нас принциповими є питання мови й історичної справедливості. Але разом з тим, ми викриваємо економічні злочини влади. Якщо говорити про діяльність ВО «Свобода» і мою особисту як депутата, то я ж не лише пам'ятники Лєніну валю. Я, наприклад, уже зареєстрував понад 10 законопроектів, написав близько 50 депутатських звернень. Сьогодні в мене є три резонансних справи, які я за допомогою нашої міліції, якій не дають можливості розкручувати ці справи, бо причетні до цих злочинів найвищі посадовці, так само веду. Сьогодні не можна звинуватити «Свободу» чи мене особисто в тому, що я борюся за мову чи проти Лєніна і не роблю нічого іншого. Коли зносився пам'ятник, Ви знаєте, що Верховна Рада була заблокована, комітети працювати не могли, тому я працював в окрузі.

- Я дивився відео з Охтирки, яке в основному знімали представники «Свободи». Серед тих, хто Вам протистояв, було досить багато літніх людей. Я розумію, що Ви не поділяєте їхні погляди, але суто по-людьски Вам їх не шкода?

- Мені шкода тих людей, які все життя були невігласами. Я так само був невігласом в історії, бо нас за совєтських часів намагалися привчити до поваги тих, хто нас знищував, наприклад, Лєніна. Ми не мали права взагалі дізнатися правду. Після здобуття незалежності я прочитав масу книжок. Я побачив архівні документи. Я зрозумів, що історія зовсім інша, ніж та, яку нам підносили за совєтських часів. Мені шкода тих людей, які сьогодні не хочуть знати правду і продовжують мислити шаблонно. Насправді, дуже хочеться, аби їхні діти, внуки, правнуки мислили інакше, щоб вони були вільними людьми. Вільна людина - це добре поінформована людина. Добре поінформована людина - це та, яка знає правду про історію, яка зважує всі факти, склеює їх сама докупи і може дати їм належну оцінку. Яку оцінку, кожен з українців, може дати історії сьогодні? Якщо ми є громадянами України, якщо ми є українцями, ми маємо відповідно оцінювати історію. Якщо ми говоримо сьогодні, що Лєнін для нас герой, тоді ми не можемо вшановувати героїв Крут, які були знищені за наказом Лєніна армією Муравйова. А в нас сьогодні політична шизофренія. Коли Азаров спочатку 29 січня вшановує героїв Крут, кладе їм вінки, а потім 23 лютого святкує день Совєтської армії. Якщо вся країна святкує незалежність, то ми маємо чітко зрозуміти, від кого ми незалежні? Від Совєтської імперії. Значить, якщо ми незалежні зараз, то тоді ми були під окупацією. Це ж цілком очевидні речі. Ми не можемо говорити про те, що тоді було добре.

Тягнибок виграє у Януковича в одні ворота

- Для Вас був несподіванкою результат «Свободи» на останніх виборах?

- На виборах ми працювали в парі разом з Андрієм Мохником, і Центральну, Східну, Північну Україну накрили повністю. Я не був в Західній Україні, тому що там інші спікери працювали, і там нас краще розуміють. Ми вибрали собі найскладніші регіони. З кожним візитом я починав розуміти, що рівень підтримки «Свободи» значно суттєвіший, ніж намагається його представити влада через засоби масової інформації, значно суттєвіший, ніж говорять соціологічні дослідження. Я реально не бачив людей, які не розуміють того, що я говорю, які не підтримують нас. Були дискусії, особливо на Сході, але, повірте, я новими очима побачив Схід. Я в Донецьку не був до виборчої кампанії років 12, і для мене це було відкриття. Там люди змінилися. Вони так само змінилися, як змінилися ще раніше на Сумщині, в Києві, в Центрі України. Партія регіонів не може на брехні, на обіцянках про покращення і на розповідях про те, як все добре, далі отримувати електоральну підтримку. Люди бачать, що їх дурять. Відповідно, у мене не було сумніву у тому, що ми подолаємо п'ятивідсотковий бар'єр. Я прогнозував 10%, але ми отримали більше, а частину в нас украли. Коли мені закидають - у Вас радикальна риторика, у Вас радикальна позиція, і з такою позицією, якщо Ви не лібералізуєтесь, Ви ніколи не станете партією влади, - я можу з цим легко дискутувати. Колись нам закидали, що ми є партія, яка не набере 3%, потім казали, що ми не подолаємо 5%. Я впевнений, що найближчим часом ми матимемо 15-20% і навіть більше. Рівно стільки, щоб мати повноту влади.

- Результат «Свободи» був несподіванкою для влади. Як ви вважаєте, влада допомагала «Свободі» перед виборами, розраховуючи, що та не подолає 5% і відбере голоси у опозиції, чи ні?

- Якщо Ви вважаєте, що нам влада сприяла, аби ми були присутні на телебаченні, то я Вам рекомендую просто згадати останній перед виборами ефір у Кисельова. «Свободу» не пускали, залучивши «Беркут», оточивши студію Кисельова. Я можу абсолютно чітко сказати, як один зі спікерів «Свободи», ми потрапляли далеко не на всі ефіри, хоча «Свобода» була доволі впливовою партією ще тоді. Сьогодні ми так само потрапляємо не на всі ефіри, хоча ми є парламентською партією. Крім того, як мінімум 50% тих ефірів з нашими представниками були спрямовані на дискредитацію «Свободи». Я особисто був не раз учасником тих ток-шоу, де збиралися заангажовані спікери і намагалися нас дискредитувати. Ми це чітко усвідомлювали, але ми все рівно йшли, бо не було вибору. Або ми йдемо на ту авантюру, або взагалі в повній інформаційній ізоляції. Крім того, Ви помітьте, що «Свободу» дуже неохоче запрошують на економічні теми, хоча у нас є потужна економічна програма. Запрошують тільки на ідеологічні теми, для того, щоб загнати у вузькоспеціалізовану нішу. Але українця вже важко обдурити. Раніше Андрія Іллєнка (депутат від «Свободи», - прим.ред) малювали у нацистській формі і ліпили по всьому округу, але сьогодні всі знають, що «Свобода» проти нацизму і комунізму. Сьогодні по Сумщині так само намагаються приліпити до нас неонацизм. Я впевнений, що вони отримають обухом по голові від виборців. Бо люди ж бачать, про що ми говоримо, за що виступаємо і які образи намагається виліпити зі «Свободи» влада.

- Ваші представники підтримали заяву київських депутатів- мажоритарників про те , що вони готов і підтримати кандидатуру Кличка на пост мера столиці і вимагають від нього визначитись, чи буде він балотуватись. Але вже з'явилась заява, що «Свобода» висуває на пост мера Андрія Іллєнка. Час роздумів для Кличка минув?

- Київ - це плацдарм, це пост, який ми не повинні втратити. Ми маємо продемонструвати владі, хто в домі господар. Ми обов'язково узгодимо всіх кандидатів на мажоритарних округах на виборах в Київраду і виграємо їх. Що стосується міського голови, то Віталій Кличко має право, як людина, яка на минулих виборах мала найбільший рейтинг в столиці серед опозиціонерів, балотуватися, і ми його обов'язково підтримаємо. Але влада вже давно працює на майбутні вибори і намагається за вуха витягнути Попова. Ми маємо бути озброєними, якщо вибори будуть завтра. Тому ми говоримо - Кличко має визначитись, або він іде, і тоді ми його всі підтримаємо, домовившись, сівши за стіл переговорів, або ми обговорюємо інші кандидатури. «Свобода», як повноправний учасник коаліції опозиційних сил у Києві, має право на свого кандидата - це Андрій Іллєнко. У «Батьківщини» можуть бути свої кандидати, в «УДАРу». Ось тоді, маючи цих кандидатів, ми маємо сісти і визначитись: чи ми йдемо з двома кандидатами, щоб, не дай Боже, влада одного не зняла з виборів, чи ми йдемо з одним кандидатом, але спільним і який однозначно виграє.

- Які параметри узгодження такого кандидата? Праймеріз?

- Є дуже багато способів. Повірте, не проблема погодити кандидата на міського голову в Києві, проблема, щоб нарешті визначився Кличко. Що стосується праймеріз, то я досить скептично ставлюсь до них. Яскравий приклад тому, це парламентські вибори, коли «УДАР» проводив праймеріз, і говорив, що їхні люди мають виграти. То сьогодні потрібно звернутися, наприклад, до Юрка Левченка, який виграв вибори, але через те, що «УДАР» також виставляв свого кандидата, він не зміг в одні ворота обіграти Пилипишина, і ми не маємо одного депутата. Треба звернутися до Іллєнка, який так само виграв у Гереги, але не було «Беркута», не було би боротьби, якби не було б кандидата від «УДАРу». Хоча за тими праймеріз, які пропонував «УДАР», нібито вигравали вони. Ще одне питання, чи відбудуться вибори взагалі? Партії регіонів не вигідні будь-які вибори. За жодних обставин вона не отримає у Києві навіть десятої частини депутатського корпусу і свого мера. Чи потрібно їй іти на вибори? Певно, що ні. Ми бачили вже масу прикладів, коли Партія регіонів брутально топталася по Конституції, міняла правила гри. Наприклад, в Сумській обласній раді є два виборчих округи, де мають відбутися вибори, є прийняті рішення про проведення виборів, а фінансування немає. Та ж Охтирка понад два роки живе без міського голови. Є виконуючий обов'язки. Мені «регіонали» в кулуарах говорять: «А для чого нам проводити вибори, ми там програємо, ми не хочемо, нас все влаштовує».

- Соціологи, зокрема директор фонду «Демініціативи» Ірина Бєкєшкіна, заявляють про те, що Олег Тягнибок найбільш зручний суперник для Януковича у другому турі. На вашу думку, чи має бути від опозиції єдиний кандидат, чи їх може бути декілька?

- Я вважаю, що перемога Олега Тягнибока буде цілком закономірною. У мене немає жодних сумнівів, що якщо Тягнибок з Януковичем будуть конкурентами, то Тягнибок виграє в одні ворота. Що стосується єдиного узгодженого кандидата… По-перше, давайте будемо відвертими, не треба гратися в дипломатію, - це невигідно. У нас є два тури. І буде кілька кандидатів від опозиції. Однозначно, що як мінімум один буде в другому турі. У мене, до речі, великі сумніви, чи буде у другому турі Янукович. Згадайте Ющенка, який, маючи підтримку у понад 50%, зрештою закінчив брутально, з рейтингом менше 5%, а його політична сила програла навіть Ляшку. Питання, номер два: узгоджуємо єдиного кандидата, а чи можемо ми гарантувати, що він пройде цю боротьбу до кінця і не буде знятий владою з будь-яких причин? Ми сьогодні бачимо приклади, як через Вищий адміністративний суд позбавляють депутатів повноважень. Влада може робити, що завгодно. Ми знаємо як вона повернулася до Конституції 1996 року, як Янукович узурпував повноваження, яких йому не делегували виборці. Є світоглядні протиріччя, наприклад, між Тягнибоком і Кличком, чи Яценюком, але в нас є спільна позиція - в другому турі, якщо кандидат від опозиції буде один, він буде погодженим на 100%, і він обов'язково виграє у Януковича.


Слово «єврей» з'явилося в Україні насильницьким шляхом

- «Свободівець» Богдан Бенюк, з яким наше видання робило інтерв'ю у грудні, сказав, серед іншого, що серед «регіоналів», цитую: «є люди, з якими можна не тільки співати, а й чарку пити, і спілкуватися абсолютно спокійно». Ви побачили таких у Раді? Є «регіонали», з якими Ви готові пити чарку?

- (дивується, коли чує цитату Бенюка) - З жодним із людей, які є в Партії регіонів, я не можу пити чарку. Єдине, що з деякими людьми, я так зрозумів після історії з Лєніним, можна мати справи стосовно декомунізації. До мене звернулися кілька депутатів Партії регіонів: «Ми тебе беремо в заручники - поїдемо зносити пам'ятники Лєніну. Ми не можемо собі цього дозволити, тому що ми політично кон'юнктурні, виборці нас не підтримають, а Ви можете. Ми знаємо, що це треба для того, щоб ми жили в Україні». Але чарку з ними пити я не буду. Бо кожна людина, яка дозволяє собі вступити в Партію регіонів, несе повну відповідальність за всі злочини, що робить Янукович та його оточення з Україною. Вона відповідальна за мовний закон, за Харківські угоди і все таке інше. Я знаю дуже багато міських голів, керівників районних рад, які кажуть - та ми в ПР, тому що нас нахилили, змусили. Але ж ми бачимо, що вони будуть завтра бити себе в груди і кричати - ми націоналісти. Але для нас це не матиме значення.

- Ваша заява про акторку Мілу Куніс, яку ви назвали «жидівкою», спричинила резонанс у ЗМІ, не тільки в Україні, але і за кордоном. Я читав Вашу думку, що слово «жид» начебто не має в українській мові якогось негативного значення, хоча сам так не вважаю. Скажіть, чи всіх євреїв Ви у побуті називаєте «жидами»?

- У Вас хибне уявлення про українську мову і це слово. Воно не має якогось негативного підтексту. Українці ніколи не обзивали представників тієї чи іншої національної меншини. Слово «жид» - це український етнонім, який подібний до визначення цієї національної групи в інших слов'янських мовах. Польська, словенська, словацька, хорватська мови мають дуже подібні слова. До початку 20 ст. в Україні взагалі не вживалося будь-яке інше слово окрім «жид» для того, щоб визначити цю національність. І ніхто на це не ображався. Немає, безперечно, потреби кожного разу, спілкуючись з тим чи іншим представником національної меншини, називати цей етнонім. Так як не звертаються ж до Вас - пане українець чи пане росіянин. Проблема полягає в тому, що в нас сьогодні, на превеликий жаль, є двомовне суспільство. Для російськомовних людей слово «жид» є образливим, або, як мінімум, не зовсім толерантне, для україномовних людей, які все життя говорили українською, як я, наприклад, воно є нормальним. Я нікого не обзиваю, коли вживаю це слово. Журналісти перекрутили, а коли зрозуміли це, почали дописувати різні значення, особливо в англійській мові. Пояснити англійською що я сказав неправильно, дуже складно, бо « Jewish » англійською мовою, як «жид», «жидівка» звучить тотожно. Відповідно, дописали в англійській мові «dirty Jewish», «брудна жидівка». А це вже наклеп. Що стосується Міли Куніс. Я, чесно кажучи, взагалі таку актрису не знав. Але я, читаючи різні її висловлювання в соціальних мережах, дійшов висновку, що вона або свідомо дискредитує Україну, країну в якій вона народилася і прожила лише 8 років, або має хибне уявлення про українців. Вона розповідає в Америці про те, що в нас антисемітська держава. Це неправда. Я пам'ятаю Совєтський Союз. У нас такого не було, коли хтось свастику малював, хтось за національною ознакою її міг ображати чи переслідувати. Я виріс у совєтській школі. Я взагалі не знав, в чому є проблема міжнаціональних конфліктів чи образи за національною ознакою. А сьогодні проаналізуйте етнічний склад Верховної Ради, проаналізуйте етнічний склад наших бізнесменів-олігархів, і Ви досягнете абсолютно чіткого висновку, що в Україні ніхто за національною ознакою нікого не дискримінує. А якщо й дискримінують, то тільки українців. Ще один приклад. Моя мама з Полтавщини. Парадоксально, але я не зміг їй пояснити, чому виник конфлікт. В нас відбувся такий діалог:

- А ця акторка нічого поганого не говорила про Україну?

- Та говорить різні дурниці, що у нас діти бідні, голодні, злі, бігають безпритульні цілими днями по вулицях, що в нас свастики хтось малює.

- Так це ж неправда. А що ти про неї сказав?

- Та я сказав, що вона «жидівка».

- А вона не «жидівка»?

Мама каже, що у нас поруч вони жили і самі себе так завжди називали. Мене ніхто не змусить говорити не українською мовою. Якщо сьогодні ми говоримо, що комусь це слово є образливим, то маємо тоді визначитися: коли ці люди їдуть у Польщу, там їх воно не ображає. А для мене є образливим те, що слово, яке комусь більше подобається, нав'язане московськими окупантами. Ми ж знаємо, що слово «єврей» з'явилося в Україні абсолютно насильницьким шляхом в 1930-х роках.

- Я правильно зрозумів, що коли «Свобода» доб'ється, щоб була графа «національність» в паспорті, то там у людей відповідної національності має бути написано не «єврей», а «жид»?

- «Свобода» не наполягає на обов'язковому вписуванні графи «національність». Ми говоримо: кожен громадянин має право вписати свою національність. Сьогодні українці такого права позбавлені. Якщо я пишаюся тим, що я українець і хочу аби мої діти пишалися, то я вимагаю, аби ця графа у паспорт була повернена. Якщо хтось приховує своє походження з тих чи інших причин, соромиться його, чи не хоче декларувати - це його право. Ми говоримо про право, а не обов'язок.

Суркіс ставив мені завдання - навчити Блохіна української

- Ви тривалий час були спортивним коментатором, а вже будучи політиком, говорили про те, що українські футбольні клуби не платять податки. Хто не платить, і яку суму через це не отримує бюджет?

- Я люблю спорт і тішуся, що наші клуби досягли на європейській арені якихось нормальних успіхів. З іншого боку, я дуже чітко розумію, що спорт, а особливо футбол, сьогодні став одним з головних тіньових ринків, на якому гуляють божевільні зарплати, з яких не платяться податки. Приклад, Андрія Шевченка, який декларував смішну суму за рік, тільки один, а таких прикладів мільйон. Сьогодні кожен спортивний журналіст знає, що в українському футболі гравці менше ніж 40-50 тисяч доларів на місяць не заробляють. Бразильці, які грають у «Шахтарі», отримують не менше ніж 3-5 мільйонів доларів на рік. Чи платять вони із цих зарплат податки? Авжеж ні, бо в нас футбол став такою забаганкою олігархів, які не хочуть платити податки в український бюджет. Вони дають глядачам видовище, але не дають хліба. Я вважаю, що ідеальна модель - це французька. У Франції для того, щоб купити футболіста, власник того чи іншого клубу має ще, як мінімум, офіційну ціну, а то й у двічі більшу сплатити в державний бюджет. Що я пропоную зробити? Я на рівні законодавства розробляю механізм, аби за робочі місця, які в Україні займають іноземці, платили роботодавці. Якщо це низькокваліфікована робота, наприклад, якихось китайців чи в'єтнамців залучає на мінімальну зарплату роботодавець, то він має платити, як мінімум, три мінімальних зарплати податку в бюджет. Один іноземець, який працює в Україні, дає можливість утримувати трьох безробітних українців. Це нормально. Якщо говорити про середній рівень кваліфікації, наприклад, інженери або телеведучі, то необхідно сплатити десь 20-30 мінімальних зарплат. 30 тисяч гривень - не проблема заплатити за Кісєльова чи Шустера, які отримують десятки тисяч доларів. І нарешті остання категорія. Це футболісти, хокеїсти і т.д. - вони мають платити десь 100 мінімальних зарплат. 100 тисяч гривень для людини, яка отримує 100 тисяч доларів на місяць - це ж не податок. Якщо Ахметов готовий платити за бразильців мільйони, хай платить податки в бюджет. Ми змусимо задуматися олігархів - чи варто тримати іноземців, чи, можливо, краще залучити більше українців.

- Я, як і Ви, є вболівальником київського «Динамо» і не раз бачив Вас на матчах. Знаю, що серед фанатського сектору «Динамо» дуже багато націоналістів. Як Ви ставитесь до проявів расизму та фашистських гасел на трибунах? Я маю на увазі, наприклад, вигуки фан-сектора «Дуче, Дуче, Беніто Мусоліні», або те, що фан-сектор традиційно не скандує прізвища чорношкірих гравців?

- Я хочу сказати, що не може жодна політична сила, контролювати уболівальників. І слава Богу. Вболівальники - це самодостатня громада, яка має свою точку зору, яка може диктувати умови владі, суспільству, яка може себе захистити. Дуже показовий у питанні захисту інтересів один одного випадок з сім'єю Павліченків. «Свобода» з цими вболівальниками має спільну базу тільки в одному: і ці вболівальники, і ми є патріотами. Ми є націоналістами, які люблять свою країну, свою націю. Вони відстоюють національні інтереси у свій спосіб. Я особисто, коли ходжу на матчі, озвучую всі прізвища гравців, в тому числі нігерійців - Ідеє, Аруни і кого завгодно. У мене тільки одне питання: я хочу, щоб «Динамо» залишалось хранителем тих традицій, які я пам'ятаю з тих пір, коли я почав вболівати за футбол і за київське «Динамо». Те, що кричать вболівальники, «Свобода» не може контролювати. «Свобода» щось підтримує, щось не підтримує. Ми маємо це сприймати, як данину, як належне. Це є голос суспільства, з яким не можливо не рахуватися. Я думаю, що будь-яка партія мріяла би взяти під контроль такі фан-рухи, але велике щастя, що жодна партія такі рухи під контроль не візьме.

- Ви тривалий час працювали прес-секретарем Національної збірної з футболу, коли в ній працював Олег Блохін, і розпочинали його прес-конференції. Вас як націоналіста не обурювало те, що тренер збірної України дає інтерв'ю недержавною мовою?

- Одним із завдань, яке мені ставив президент Федерації футболу Григорій Суркіс, коли запрошував, було навчити Блохіна української мови. Ви можете сміятися, але це так! Суркіс, говорив: «Я дуже хочу, щоб Блохін почав говорити українською». Каюся, не виконав цього завдання.

- А як Ви намагалися?

- Олег Блохін - це людина специфічна, людина з уже усталеними поглядами, Дуже складно ламатися людині у його віці. Я можу сказати одне: у Блохіна ніколи в житті не було ніяких проявів українофобії. Це я можу точно сказати. Я вважаю, що це одна з причин, чому я з ним працював досить довго. Він має дуже важкий характер, але його усвідомлення того, що він є українцем - незаперечне. На одному з його днів народження, мені було дуже приємно, і я запам'ятав це назавжди, його маленькі доньки вітали його віршиками українською мовою. Це було дуже зворушливо. Для мене особисто, як людини україномовної, якій хочеться, щоб в нас українці були повноцінними і спілкувалися українською, і для нього це також було зворушливо. Я зрозумів, що в цій родині немає проблем з українською мовою, немає українофобії, немає того, коли дітей виховували в дусі «совка». Я спілкувався з Блохіним українською. Жодного разу він мені не заперечував. Деякі футболісти в нашій національній збірній, я вважаю, не гідні у ній бути, бо пару разів вони мені намагалися дорікати за українську мову. І я особисто, і я вдячний Анатолію Тимощуку (гравець Національної збірної з футболу, - прим.ред), дуже швидко таких горе-українців поставили на місце, і нагадали, в якій збірній вони грають.

Віталій Криворучко, Наталя Шаромова (фото), Цензор.НЕТ

VEhrdlVXNU9RelF3V1VSUmRuUkhTVEJNTTFGMVRrZElNRXhZVVhaa1F6WXdURFJuTUVwcVVYTTVReXN3V1VSU2FrTTRkakJMU0ZGemRFTXJNRXhJVVhaMFF6QXdURUU5
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
Страница 3 из 3
<<<1 2 3
Страница 3 из 3
<<<1 2 3
   
 
 
 вверх