EN|RU|UK
  296  1

 ИОСИФ ВИНСКИЙ: МЕЖДУ ЯНУКОВИЧЕМ И ЛИТВИНОМ НЕТ РАЗНИЦЫ

Зараз Йосип Вінський дуже зайнятий. Соцпартія готується до виборів, і під кабінетом першого секретаря політради СПУ постійно крутяться представники регіонів, нардепи, журналісти. До того ж, 17-го грудня у соціалістів відбудеться з'їзд. А до цього часу тре

«Нехай інші заспокояться. Прем'єром буде Мороз»

— Йосипе Вікентійовичу, майбутні вибори багато хто очікує з тривогою. Наразі найбільшу підтримку має Партія регіонів Януковича, тодi як показники «помаранчевих» команд дещо нижчі. До того ж пропрезидентські сили йдуть на вибори розпорошено. Дехто передбачає загрозу реваншу. У вас немає подібних побоювань?

— Ті дані, які я маю, дають інші цифри, аніж ті, про які говорить ваша стурбованість. Дійсно, Партія регіонів отримує найбільше відсотків. Але сумарно коаліція за участі Блоку Юлії Тимошенко, «Нашої України» та Соцпартії отримує у парламенті більшість. Прогнозую, що у ній буде 228—235 народних депутатів. Тому в мене нема стурбованості. Сьогодні є проблеми внутрішніх комунікацій між цими трьома силами, є проблеми вибудовування спільної системи дій. Але я думаю, що в нас достатньо політичної відповідальності й розуміння ситуації, щоб належним чином це виправити.

— А ці міжпартійні комунікації ще не почалися?

— Поки що ні. Безумовно, я мав розмови з усіма суб'єктами. Але поки що політична сторона переговорів не розпочалася. Всі займаються з'їздами.

— У чому ключова проблема цих комунікацій — ідеологія чи амбіції?

— Я думаю, що амбіції. І нерозуміння глибини ситуації.

— Тобто хтось вимагає прем'єрства, хтось — спікерства, чи як?

— Я вважаю, що сьогодні вести розмови про кадри взагалі передчасно.

— До речі, а на що ви очікуєте внаслідок домовленостей? На спікерство? Адже багато хто хотів би знову бачити Олександра Мороза Головою Верховної Ради.

— Ні, це нам визначають таке місце. А Олександр Олександрович буде Прем'єр-міністром. Це я кажу для того, щоб заспокоїти тих, хто вже зараз ділить шкіру невбитого ведмедя. Для нашої партії посада ніколи не була пріоритетом. Може, для інших це й головна мета. Нас найбільше цікавить зміст соціально-економічної та політичної роботи. А яким буде наше місце... Повірте, ми адекватно відреагуємо на будь-які ситуації. Головне, щоб була користь для держави і суспільства.

— Власне, щодо змісту роботи є питання. Чи не стане на перешкоді роботи уряду ідеологія? Адже деякі сили, яких ви бачите у наступній більшості, сповідують ринково-ліберальну ідеологію, а ви — соціалістичну. Чи не виникатимуть між вами протиріччя?

— Виникатимуть. Але ж соціал-демократи і християнські демократи створили у Німеччині широку коаліцію. Тому не треба цього боятися. Ми повинні розуміти головну мету, тобто те, заради чого ми об'єднуємося. Мусимо визначити, які питання для нас є пріоритетними. А, повірте, 90 відсотків нас об'єднують, а не роз'єднують. Відтак будемо працювати над тими моментами, за якими у нас є спільні позиції. Інші треба відкласти.

— А що саме вас єднає? Недопущення реваншу Януковича?

— Недопущення повернення кучмізму, боротьба з корупцією, соціальний захист населення, свободи і права громадян, чесна влада, зростання внутрішнього валового продукту тощо. Назбирується практично все.

«Ми не партія влади. Ми партія при владі»

— Але коли говорити про нинішній уряд, який теж є доволі коаліційним, то...

— Ніякої коаліції в цьому уряді нема. Він створений особисто Президентом Ющенком. Це передбачено чинною Конституцією. Глава держави подає кандидатуру Прем'єра, її затверджує Верховна Рада. А далі Президент призначає всіх міністрів за поданням керівника уряду, без участі фракцій парламенту. Це його право. А після політичної реформи всіх міністрів призначатиме не Президент, а Верховна Рада. Це кардинальна різниця. Сьогодні є уряд, сформований Віктором Ющенком, і в ньому є три соціалісти (у МВС — Луценко, в Міносвіти — Ніколаєнко, в Мінагрополітики — Баранівський. — Авт.), яких призначено за те, що соціалісти підтримали на виборах Ющенка.

— Тобто ви вважаєте, що майбутній уряд, сформований коаліцією «НУ»-БЮТ-СПУ, суттєво оновиться?

— Безумовно. Тому що пропорції в цьому Кабміні будуть іншими. Ми передбачаємо, що співвідношення цих партій у парламенті буде як «тридцять-тридцять-тридцять», і ці ж пропорції збережуться в уряді. Сьогодні такого розподілу нема. Кабмін оновиться, і дуже серйозно.

— Нинішня діяльність уряду, який складається з представників багатьох політичних сил, є дуже різношерстою...

— ...у нинішньому Кабміні нема представників багатьох сил. Сьогодні «Наша Україна» має в уряді переважну більшість, і є три соціалісти.

— Тим більше. Якщо три соціалісти в багатьох питаннях (наприклад, що стосуються СОТ) уже зараз протирічать тій же «Нашій Україні», то як складатиметься робота майбутнього уряду, який буде ще ширшим за політичним представництвом?

— Дуже просто. «Наша Україна» не буде ставити питання так різко, як зараз. Адже ми будемо партнерами. І політика щодо, наприклад, СОТу, будуватиметься не так, як захоче «НУ», а так, як ми домовимось. Тоді протиріч не буде. Проблема сьогоднішньої влади полягає, зокрема, в тому, що вона приймає рішення, не погоджуючи їх з іншими політичними структурами. Зокрема, iз Соцпартією. А ми вважаємо, що як партнери маємо не просто виконувати чужі рішення, а брати участь у їх прийнятті.

— Тобто ви гадаєте, що політична реформа стабілізує політичну ситуацію?

— Вона створить постійний баланс між парламентом і Кабінетом Міністрів і зніме ті протиріччя системного характеру, які існували між ними протягом останніх років. Буде спільна відповідальність. І спільна перспектива: або працюєте успішно і будете працювати далі, або провалюєтеся — і тоді вибирають інших. Це європейська модель, і вона має працювати як система. До того ж, залежність від багатьох людей є більш стабільною, ніж залежність від однієї людини. Просто у нас мислять старими категоріями: нібито Президент уміє та має все робити. Ні, він є не царем, а главою держави.

— Чи буде майбутній уряд конфліктним?

— Це буде залежати від того, наскільки глибокими будуть домовленості станом на березень, напередодні формування Кабміну. Якщо буде сформовано чітку, принципову програму, якщо буде вироблено механізм взаємовідповідальності в тому сегменті, який доручають певній партії, і якщо будуть домовленості про розподіл бюджету для реалізації цих сегментів, то питань не буде. У чому сьогодні полягає один із конфліктів між соціалістами і «нашоукраїнцями» в уряді? Вони дали нам певні сегменти, а надходження ресурсів часто блокується, тому й виникають конфлікти. А якби було домовлено, що, приміром, десять відсотків ВВП іде на село, ще десять — на освіту, то питань не було б.

— До речі, наскільки Соцпартію можна вважати «партією влади»?

— Нас можна називати партією при владі. Партія влади — це та, яка виробляє і формує рішення. А в нас сьогодні нема більшості ні в Верховній Раді, ні в уряді, тому ми не впливаємо на їхні рішення так, як хотілося б. Є три міністри, які виконують функції у тих сегментах, що їм доручив Президент. Але загальна політика виробляється не нами.

— Тобто ви не готові брати відповідальність за те, що сталось після Помаранчевої революції?

— Ми відповідаємо тільки за той сегмент, на якому призначені наші люди.

— До речі, а що з-поміж того, що відбулося після Помаранчевої революції, вам хотілося б відзначити?

— Стало більше свободи, більше демократії, люди одержали реальну можливість обирати собі владу, стало менше корупції, є чітка та зрозуміла перспектива демократичного розвитку України. Я не скажу, що й у соціальному плані ми стали жити гірше. Ми не живемо гірше. Я не скажу, що в економіці спостерігаються катастрофічні явища. Хоча допущено серію помилок у ціновій політиці, курсовому регулюванні, дисбалансі аграрного сектора, але я не вважаю, що ці проблеми мають системний характер. Їх можна виправити.

«Краще з Симоненком, нiж з Литвином»

— Якщо Соцпартія, «Наша Україна» та БЮТ не наберуть достатньої кількості голосів для того, щоб сформувати коаліцію, кого ви ще можете взяти до більшості?

— Поживемо — побачимо. Я не хочу загадувати. Але переконаний, що ми сумарно наберемо 51 відсоток місць у Верховній Раді, і не буде ніякої потреби із кимось домовлятись.

— Поставлю питання дещо інакше. «Нашоукраїнці» iнодi заявляли, що готові взяти до своєї більшості Володимира Литвина. Якщо СПУ—«НУ»—БЮТ не наберуть половини голосів, чи готові ви бачити нинішнього спікера в більшості?

— Ні. Поки що я не готовий бачити Литвина в тій більшості, де буде Соцпартія.

— Наскільки категорична ця відмова, чи можна її залагодити політичними домовленостями?

— Питання не в загостренні позиції. Справа в тому, що навколо блоку Литвина об'єдналися колишні люди Кучми, і він є для них парасолькою. Але в мене нема жодного бажання об'єднуватися з кучмістами. Вони тривалий час є нашими політичним опонентами. Тому на сьогоднішній день я не бачу можливості такого блокування.

— До речі, політологи вважають, що ви критикуєте партію Литвина насамперед тому, що вони є вашими конкурентами, що у вас схожа ідеологія та електоральне поле.

— Ніякої спільної ідеології між нами і Литвином немає. Почитайте їхню програму, а потім оцініть реальні дії та їхній склад. Адже ідеологію визначає не тільки те, що написано, а й те, що робиться. А історія блоку Литвина починається від Аграрної партії, яка плоть від плоті походить із кучмістської системи влади.

— Чому ви так багато критикуєте Литвина, а оминаєте Януковича, в якого взагалі жахливий список?

— Чому це минаємо?!

— Більшість критичних заяв Соцпартії спрямовані якраз проти спікера парламенту.

— Коли журналісти питають нас про Литвина — тоді ми про Литвина й розповідаємо. Наші найбільші опоненти — це Партія регіонів і партія Литвина. Це одні й ті ж люди, тільки з різними лідерами. Це вихідці із «ЗаЄди», і між Януковичем та Литвином немає різниці.

— А от, наприклад, у списку комуністів нема кучмістів. Чи готові ви прийняти їх до більшості?

— Можна. Я відверто скажу: якби товариші комуністи були трішки глибшими в розумінні ситуації, то вони могли б співпрацювати з пропрезидентськими силами й сьогодні. Справді, вони чітко дистанціювалися від влади. І навіть зробили своїми головними опонентами соціалістів і «Нашу Україну». Але якраз із ними можна шукати компроміси.

— Тоді уряд, здається, взагалі буде «какофонічним».

— Не обов'язково залучати комуністів в уряд. Вони можуть бути на якихось посадах у парламенті. Це ж буде комплекс питань. До речі, нинішній міністр праці та соціальної політики Іван Сахань донедавна входив до Компартії. І нормально. То чому б на це міністерство знову не запропонувати комуніста? В цій партії є й інші люди-професіонали. Тобто це питання домовленостей.

«Я буду шостим. Уже третю кампанію»

— До речі, а ваша партія ставила перед «губернаторами» той вибір, який щодо «нашоукраїнців» озвучив Президент — або «губернаторство», або список? І чи є подібні вимоги до міністрів-соціалістів?

— Ми ніяких умов ще не висували. Іде процес формування списку, і на з'їзді його буде затверджено. Ті люди, що будуть у списку, можуть займатися виборами або в активній фазі, або в пасивній. Кожен із них має зробити вибір. Якщо буде займатися активною фазою — треба піти з державної посади, якщо пасивною — то людина чекатиме свого дня, а ми будемо працювати на виборах без неї.

— Щодо міністра Юрія Луценка, то він уже визначився зі своїм балотуванням?

— Він чітко сказав: піде або в список Соцпартії, або в жоден інший.

— Серед «помаранчевих» нині помітна тенденція до включення в списки «кучмістів». У вашому списку будуть вихідці з того табору?

— Із політичних лідерів Кучми нікого не буде.

— А з рядових учасників?

— Із рядових це не кучмісти. А люди, які на певному етапі мали певну систему відносин із екс-Президентом. Бо ж і Ющенко був при Кучмі Прем'єром, і Тимошенко — віце-прем'єром. У нас мало людей, які тією чи іншою мірою не були б пов'язані з Кучмою. За винятком Соцпартії (посміхається. — Авт.). Тобто це не параметр. Звичайно, є люди, які до певного періоду часу були прибічниками тих політичних сил. Частина з них зараз є членами нашої партії.

— Володимир Бойко (голова правління Металургійного заводу ім. Ілліча та народний депутат, який на минулих виборах балотувався четвертим у списку блоку «За єдину Україну!». — Авт.) теж вступив у Соцпартію?

— Ні, він не є членом нашої партії. Але Бойко буде у списку. Ми запропонували йому співпрацю, а він погодився.

— Якою буде перша п'ятірка списку?

— Олександр Олександрович уже її визначив. Це Мороз, Семенюк, Луценко, Сподаренко та Червонописький. Інші кандидатури остаточно визначить політрада та з'їзд.

— Якщо не секрет, а вам яке місце пропонують?

— Моє місце — шосте. Вже третю кампанію.

Источник: Україна Молода
    Комментировать
    Сортировать:
    в виде дерева
    по дате
    по имени пользователя
    по рейтингу
       
     
     
     вверх