EN|RU|UK
  274  1

 ТЕКСТ ВЫСТУПЛЕНИЯ МОРОЗА НА МАЙДАНЕ

Вчера на Майдане выступил лидер Социалистической партии Украины Александр Мороз. Цензор.НЕТ приводит полностью текст выступления А.Мороза , предоставленный нам пресс-службой партии.

Добрий вечір, величний Майдан, шановні громадяни України, народ України!

Сьогодні на Майдані людей майже стільки, як і минулого року. І як би ми з вами зараз не ставились до результатів помаранчевої революції, я щасливий, що є в Україні ідеї, які дозволяють всім нам зібратися разом. Дозволяють згадати чудову атмосферу, яка була тут і рік тому. В минулому році я бачив мільйон людей на цій площі і на Хрещатику, і не було тут жодного міліціонера. Рік тому, кожний, кого я зустрічав в центрі Києва, був піднесений і чемний. Водії пропускали один одного, кожна людина була уважна до інших і була готова допомогти незнайомим. Цю доброту, цю щирість, всі чесноти, які виявили мільйони українців, забути неможливо. Саме пам’ять про вільний український народ, про силу українського суспільства, його прагнення свободи – прекрасніше, те, що назавжди залишиться з нами. Рік тому тут стояли люди не за посади, не за коаліції, не за портфелі. Багато з нас розчаровані результатами помаранчевої революції, розчаровані владою. Але ми ніколи не розчаруємося в собі, в наших ідеалах.

Я відчуваю зараз подвійні відчуття. Коли я ознайомився зі сценарієм свята, мені, чесно кажучи, він не дуже сподобався. Адже це особливе свято. Думаю, було б чудово тут побачити та почути не тільки політиків, а й людей від політики далеких. Щоб зі сцени виступили справжні герої Майдану, а не лише політики. Бо для політиків це була робота. А те, що на Майдан вийшли мільйони громадян України – це справжній громадянський подвиг. Справжні герої Майдану – це молоді люди, що першими прийшли сюди вночі 21 листопада. Це бабусі, які наступного дня принесли і роздали, як дарунки, в’язані на продаж шкарпетки. Це кияни, які вийшли на Майдан, не дивлячись на погану погоду, робочий день. Це ті, хто мирно і терпляче спілкувався з опонентами, з іншими, не помаранчевими прапорами. Це ті, хто першими запросили до себе до дому відпочити демонстрантів з Майдану. Це ті, хто жив у холодних палатках при мінус 15 градусів, а це, звичайно, не дуже легко чи романтично. Це українці, котрі в різних країнах світу: Монреалі, Вашингтоні, Брюсселі, Парижі, Варшаві, Берліні, Римі піднялися на сотні акцій солідарності з Майданом, хоча б цілком могли ні про що не турбуватися. Це молоді люди, доля яких поєдналася на Майдані. Це альпіністи, які встановили прапори революції на найвищих точках Землі. Це українські музиканти, письменники, актори, спортсмени, для яких головною сценою і ареною став Майдан. Це люди, яких ніхто не змушував і не просив ходити після роботи (або замість роботи) на Майдан, виділяти себе помаранчевими стрічками, сигналити. Лише політики, а саме ось такі, справжні герої, довели світу, що Україна – вільна країна. Саме тому, мені хотілось, щоб не тільки політики були сьогодні на сцені. А щоб були тут і справжні герої, щоб прості люди щиро розповіли про свої спогади, про свої надії, свої оцінки того, що є. Впевнений, що наступної річниці Майдану на цій сцені простих людей, достойних громадян буде не менше, ніж політичних лідерів. Я хочу ще раз подякувати усім, хто був разом з Майданом рік тому. Вдячний вам, бо завдяки вам, слово “українець” тепер звучить гордо у світі.

Я хочу сказати про важливе. Не нова влада, а саме ви завоювали свободу, якою ми тепер користуємося. І ваша якраз заслуга, заслуга всього суспільства, а не влади, що ця свобода зберігається і буде збережена.

Нова влада, на жаль, не виправдала багатьох надій, народжених на Майдані. Шкода, що дві групи не змогли між собою домовитися, створили конфлікт. Але я впевнений, що це не загрожує українській демократії, котра родом звідси. Тут, після мене будуть виступати Юлія Тимошенко і Віктор Ющенко. Я впевнений, що вони, як досвідчені політики, розуміють, свою надзвичайну відповідальність за те, щоб не допустити розколу сили Майдану. Впевнений, що ми зобов’язані переступити через образи і конфлікти. Знаю, мільйони прихильників Ющенка і Тимошенко чекають, що зараз ці політики протягнуть одне одному руки. Всі демократичні сили, що разом були прапором Майдану, повинні так само разом, скоординовано працювати над економічними і структурними реформами. А в березні наступного року, на вільних демократичних виборах, котрі відбудуться в країні завдяки Майдану, кожний українець поставить оцінку новій владі, вибере собі долю на майбутнє.

Вважаю, що суспільство у річницю Майдану мусить зробити головний висновок: не можна, щоб стабільність країни залежала від рівня відносин між кількома чиновниками. Не можна, щоб єдність влади була заручником чиїхось амбіцій. Не можна, щоб лозунги боротьби з корупцією повисли в повітрі, бо корумпована система влади збереглась. В тому числі і в прокуратурі, і в міліції, і в судах. Щоб розпочати рішучі економічні реформи, перш за все необхідно реформувати систему влади. Вона до сих пір залишається негнучкою, неефективною, корумпованою.

З 1 січня в Україні вступає в силу реформа системи влади – це одне з головних політичних досягнень Майдану. Влада стане підконтрольною суспільству, як, наприклад, у європейських сусідів – Польщі, Німеччині, Австрії, Швеції. Ми здійснимо і другий етап політреформи. Необхідно, щоб вся влада на місцях була повністю і завжди підконтрольна місцевому самоврядуванню. Щоб чиновники усіх рівнів розуміли, - вони залежать від волі громадян.
Хочу, щоб сьогодні ми не забували про головне. Осінь минулого року у Києві пройшла мирно і без крові. Але революція без жертви, на жаль, не обійшлась. Помаранчева революція була б неможливою, якби люди довгі роки не боролися зі злочинною владою. Соромно, що до цих пір, навіть через рік після перемоги демократії, держава не виконала свій обов’язок перед пам’яттю і перед сім’єю людини, котра віддала своє життя за нашу з вами свободу. Мама Георгія Гонгадзе вже давно розчарувалася в справедливості, і для неї вже п’ять років жоден день не є святковим. Мені соромно, що до цих пір не віддано землі тіло журналіста Георгія Гонгадзе, вільної людини, оптиміста, молодого хлопця... Досі прокуратура з невідомих (хоч добре відомих) причин відмовляється передати до суду кримінальну справу, не може завершити експертизу. Не можуть притягти до відповідальності організаторів вбивства, хоча їх імена і причетність до злочину керівництва колишньої влади очевидні для всієї країни.
Смерть Георгія сколихнула Україну. Він заплатив за право вільно думати і вільно писати дорожче за всіх нас. Намет Георгія стояв на Майдані, ви все це добре пам’ятаєте. Отже, з найперших днів, Георгій Гонгадзе також з нами, на Майдані. Без нього неможливо уявити і відзначення дня Свободи.

Ми не дозволимо розчленити і здати в архів пам’ять про Георгія Гонгадзе, тепер Героя України. А в знак того, ще Георгій залишиться з нами назавжди, давайте вшануємо його пам’ять хвилиною мовчання...

Дякую.

Источник: Цензор.НЕТ
    Комментировать
    Сортировать:
    в виде дерева
    по дате
    по имени пользователя
    по рейтингу
       
     
     
     вверх