EN|RU|UK
  9214  1

 ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ: ЗАКОНОДАВЧІ ШПАРИНИ ДЛЯ... ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ДУМКИ НАРОДУ

ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ: ЗАКОНОДАВЧІ ШПАРИНИ ДЛЯ... ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ДУМКИ НАРОДУ (Вікторія ВЛАДІНА, для «Цензор.НЕТ»)

"Рішення всіх слухань, згідно статуту міста, мають бути враховані при прийнятті рішення міською радою. Але це не означає, що якщо слухання сказали «ні», то рада має підтримати це рішення і не дасть дозволу на будівництво."

Локальна забудова у Києві – одне з найболючіших питань української столиці. І кожного разу захисники свого подвір’я, прибудинкової території скаржаться, що їхнє волевиявлення фальсифікується, громадські слухання – це засіб для здійснення мрій забудовника, а отримані результати – це лише окозамилювання для громади. Чи може інструмент демократичного суспільства перетворитися на знаряддя фальсифікації у руках корумпованих можновладців? Про це та інше наша розмова з експертом Українського незалежного центра політичних досліджень Максимом Лацибою.

Отож, Максиме, поясніть будь-ласка, наскільки юридично вмотивовані громадські слухання? Доволі часто, спілкуючись із мешканцями, які бойкотують будівництво у гарячих точках столиці, доводиться чути, що громадські слухання – це профанація, а їхні висновки не мають жодної юридичної сили. Так, зокрема, почасти трактують статус громадських слухань працівники прокуратури, відповідаючи на звернення громадян про їх фальсифікацію...

- Закон про місцеве самоврядування України визначає, що одним із механізмів участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, є громадські слухання. Ст. 13 Закону про місцеве самоврядування визначає, що територіальна громада має право проводити громадські слухання, зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Результати громадських слухань підлягають обов’язковому розгляду органом місцевого самоврядування.

Отже, ЗАКОН визначає, що громада, люди, мають право проводити слухання, заслуховувати звіти осіб, піднімати питання, які стосуються компетенції місцевого самоврядування. Однак, у законі зазначено, що порядок організації та проведення громадських слухань визначаються статутами територіальних громад. Київ має статут територіальної громади, де визначено, хоча дуже загально і досить побіжно, як мають проводитися слухання. Фактично у статуті міста Києва, в порівнянні з нормами закону, додана одна-єдина сутня позиція, що про проведення громадських слухань має бути повідомлено в газеті за два тижні до їх проведення. Крім того, у статут зазначено, що суб’єктом ініціювання громадських слухань він в першу чергу бачить орган місцевого самоврядування, тобто Київську міську раду, або виконавчий комітет або районні ради. Себто – владу. Але ніяким чином не громаду. Хоча Закон говорить, що саме територіальна громада має право проводити громадські слухання. І ця тема постійно дискутується між багатьма територіальними громадами і органами місцевого самоврядування.

Згідно ж європейських традицій, право ініціювання громадських слухань повинні мати обидва суб’єкти, як орган місцевого самоврядування (наприклад, за рішенням міського голови), так і ініціативна група громадян від імені певної територіальної громади. А орган місцевої влади зобов’язаний взяти в них участь і врахувати пропозиції, які винесені і ініційовані громадськими слуханнями.

Я уточнюю: я правильно зрозуміла? На сьогоднішній день громада фактично позбавлена права ініціювати проведення громадських слухань... Можливо, громаді для їх проведення треба зібрати якісь підписи чи ще щось...

- Громада Києва на сьогодні процедурно, відповідно до рішень Київської міської ради, фактично позбавлена права ініціювання громадських слухань. Тобто, Закон дає їй таке право, але процедура, статут міста Києва і якщо ми говоримо про забудову, то і відповідне рішення Київради «Про порядок обговорення містобудівної документації» не передбачає аби громадськість виступала з ініціативою проведення таких слухань. Статут, а також відповідне рішення Київради приймалися за час керівництва Омельченка.

Зрозуміло. Статут територіальної громади є тільки в Києві? Як ця практика поширюється на Україну в цілому?

- Закон про місцеве самоврядування говорить, що кожна територіальна громада може ухвалити свій статут. За нашими дослідженнями, точніше за інформацією, наданою Міністерством юстиції, у 2006 році 11% територіальних громад уже мали свої статути.

Можна сказати, що 11% громадян України мають можливість проведення громадських слухань?

- Можна й так сказати. Закон визначає кілька форм та механізмів участі громади у проведенні громадських слухань. Це і місцева ініціатива, і загальні збори громадян. Але, фактично тільки 11% територіальних громад мають процедурну можливість реалізувати своє право. Тобто Закон право дає, а можливість застосувати його на практиці має лише невелика частина громадян. Таке право може надати або статут або рада окремим рішенням. Що говорити, коли з 25 обласних центрів України тільки 17 мають статути.

Якщо ж говорити про питання будівництва і забудови територій, то в місті Києві існує окреме рішення, яке регулює порядок проведення громадського обговорення містобудівної документації. Це рішення було ухвалено 16 червня 2005 року. Там досить чітко розписано, як має проводитись громадське обговорення містобудівної документації на зразок Генерального плану, детального плану територій або документації забудови конкретного будинку. Визначено, що ініціатором цього обговорення виступають районні державні адміністрації або Київська міська. І тільки. Розписано, яким чином влада повідомляє про слухання громадян, як громадяни мають прийти і висловити свою позицію.

Рішення всіх слухань, згідно статуту міста, мають бути враховані при прийнятті рішення міською радою. Але це не означає, що якщо слухання сказали «ні», то рада має підтримати це рішення і не дасть дозволу на будівництво. Себто, стовідсотково не гарантовано, що думка громади буде врахована. Принаймні так про це говорить і Закон, і статут, і положення, про яке я вже сказав. Тобто – влада має зважити на думку, але без гарантії виконання рішення громадських слухань. Бо, інколи громадяни вважають, що якщо вони сказали «ні» на громадських слуханнях, то це вже «ні». Їм такого права законодавець, на жаль, не надав.

Себто, у законі знов купа шпарин, які дозволяють використовувати його як «дишло, куди повернув, туди й вийшло»?

- Так, гадаю встановлений порядок є недосконалим. Перш за все, через те, що не дає громаді права ініціювати громадське обговорення. Цей порядок розроблений на вимогу закону про планування та забудову територій, є окремо такий закон, ст. 18 якого визначає загальні позиції, як врахувати інтереси громади при забудові населених пунктів і територій. І говорить, що конкретний порядок вже буде прийматися конкретними радами. Тож, відповідно, і цей порядок теж недосконалий, однобічний, прийнятий в інтересах тільки органів влади, а не в інтересах територіальної громади. Всі процедурні права мають, наприклад, в місті Києві, адміністрації районних і частково в міської влади. Це є погано.

А хто має слідкувати за дотриманням процедури проведення громадських слухань?

- Той, хто фальсифікує, той і має слідкувати, влада тобто. Чітко взагалі-то не виписано, хто має слідкувати. Але проводять, організовують від імені влади районні адміністрації в місті Києві. А вони, зазвичай, виступають в ролі фальсифікаторів і на боці забудовників. Так само, як головним організатором корупційних схем є Генпрокуратура, яка по закону має бути головним борцем з цим явищем. Хоча, за практикою, можна сказати, що певну увагу цьому питанню приділяє Головне управління внутрішньої політики Київської держадміністрації і всі протоколи слухань потім надсилаються туди. При виникненні конфліктних ситуацій чиновники намагаються з’ясувати позицію, наскільки чесно були проведені ті чи інші громадські слухання. Тому, можна сказати, що є такий арбітр, як Головне управління внутрішньої політики Київської адміністрації. Хоча ці функції і не прописані законодавчо.

Часто люди скаржаться, що звертаючись до прокуратури по допомогу, отримують відкоша. Прокуратура, як правило, посилається на те, що результати громадських слухань не мають жодного впливу на вирішення питань забудови.

- Прокуратура має визначені законом повноваження: слідкувати за законністю, дотриманням прав громадян і виконання Законів і відповідних рішень. Якщо порушена процедура проведення слухання, передбачена рішенням Київради про проведення громадського обговорення, це є компетенцією районного прокурора. Він має право призупинити дію відповідне рішення, з’ясувати наскільки можливо його оскаржити, законність резолюції, яка підписана на слуханнях і т.ін.

Тобто, прокуратура не має право відмовити громадянам. Але приймати рішення виділяти чи не виділяти певну земельну ділянку під забудову – це, звісно, компетенція Київради, давати погодження на будівництво чи не давати. А не компетенція прокурора.

А якщо земельна ділянка вже виділена, приміром, 2-3 роки тому. І будівництво вже фактично на старті. Саме так у нас зараз з’являються гарячі точки...

- Порядок проведення громадських слухань Київської держадміністрації не передбачає необхідності і можливості проведення громадських слухань після надання дозволу для будівництва.

Тобто, коли землю вже виділили, то фактично ці громадські слухання вже нікому не потрібні?

- А навіщо ж вони тоді? Громадські слухання за статутом можна проводити по будь-якій темі у будь-який час. Тобто, громадяни можуть провести ці слухання, але це вже будуть слухання не щодо виділення земельної ділянки під забудову, а слухання про спеціальні та екологічні наслідки будівництва за такою-то адресою. І тоді можна звернутися до Київради з проханням відмінити своє рішення про виділення земельної ділянки. Так можливо.

Тобто, у нас сьогодні все робиться навпаки? Спочатку виділяється земельна ділянка, вона стоїть два-три роки незайманою. А потім, коли вже немає законних підстав відмовити у землевідводі, народ просто дізнається про плани влади і забудовника...

- Справа в тому, що порядок обговорення містобудівної документації не зобов’язує обговорювати конкретну земельну ділянку. Він зобов’язує обговорювати містобудівну документацію, тобто забудову мікрорайонів, генеральний план і таке інше. А проектну документацію він зобов’язує інформувати громадськість, що тут буде будуватися. З огляду на це, я б сказав, що забудовники навіть трошки перевиконують норми положення.

Процес забудови має здійснюватися за такою схемою: є генеральний план, відповідно до генерального плану повинні бути розроблені детальні плани територій, де детально прописано, що у майбутньому може бути побудовано у конкретному мікрорайоні відповідно до ГОСТів. А ГОСТи передбачають і відстань між будинками, і насичення соціальними об’єктами, і санітарні норми. Це має також обговорюватися. Плани розробляються на 15-20 років, обговорюються громадою і затверджуються владою. Після цього ніяких громадських слухань вже не потрібно. Просто Київрада оголошує конкурс на продаж-аукціон земельної ділянки під можливе будівництво об’єкту з зазначеною максимальною поверховістю, іншими зауваженнями. Інвестор купує цю ділянку і будує. І ні з ким більше нічого не погоджує.

Так має бути. Але так не є...

- На жаль. Громадські слухання в цьому випадку, додам, мають відбуватися в кілька етапів, з обов’язковим оприлюдненням намірів про забудову. Проектна документація має бути мінімум місяць у вільному доступі, щоб громадяни могли її вивчити, ознайомитися тощо. Має, по ідеї, бути створена ціла книга по реєстрації пропозицій і обґрунтовані письмові відповіді, чому враховані зауваження громадськості, чому ні щодо запропонованого проекту. Цього нічого немає. Наприклад, детальний план Печерського району у нас обговорюється з 2005 року. Громадські слухання їх не погодили, з тих пір жодні зміни до детального плану не виносилися на обговорення.

Вам особисто доводилося стикатися з фальсифікацією громадських слухань? «Цензор.НЕТ» неодноразово писав про випадки, коли влада нахабно фальсифікувала громадські слухання. До цього, як розповідали кияни, іноді залучались навіть органи самоорганізації населення. В результаті, громаді обіцяли одне, а отримувала громада зовсім інше...

- З фальсифікацією мені довелося знайомитися на особистому досвіді. Я безпосередньо живу на Русанівці. Нещодавно мешканці нашого мікрорайону мали можливість взяти участь у такому сумнівному громадському обговоренні. Були намагання забудовника сфальсифікувати ці слухання, несподівано змінювалася дата їх проведення слухань. Про це чомусь знав забудовник, але не була оповіщена громадськість. Потім по Русанівці ходили бригади агітаторів, які за 50 гривень людей залучали до голосування за будівництво. І знаходили таких. До того ж, влада не підготувала листи реєстрації, що могло б убезпечити громадські слухання від «запрошених» мешканців. Але, завдяки активній громадській позиції мешканців Русанівки, нам вдалося ввести ці слухання у нормальне правове русло, аби вони відбулися легітимно. Громадський комітет передбачив цю ситуацію і вчасно виправив цю ситуацію. Тож, я на власному досвіді був дотичний до ситуації, коли влада намагалася провести слухання в інтересах забудовника.

Ви знаєте, мені навіть відомо про існування комерційних компаній, які надають послуги компаніям-забудовникам по проведенню фальсифікованих громадських слухань, які підкуповують киян, яким все одно, що і де буде будуватися. Це зазвичай якісь трошки алкоголічного вигляду громадяни, інколи на слухання запрошуються будівельники тих же компаній, які будуть працювати на цьому об’єкті. Вони й голосують. Реєстрація не відбувається, громадськість широко не інформується, публікація оголошень проводиться в якихось районних газетках, які мешканці переважно не читають.

І яким же чином вам вдалося приборкати забудовника?

Історія забудови за адресою Русанівська набережна 10б (забудовник АТЗТ «Екоп») почалася у 2003 році. Русанівська громада вже пройшла певні етапи боротьби, пройшли треті громадські слухання. Двоє перших були ініційовані самими мешканцями Русанівки.

Звісно, у нашому випадку земельну ділянку видали без громадського обговорення. У 2005 році під нашим тиском Київрада відмінила рішення про забудову. А потім... дала можливість оскаржити своє рішення у судовому порядку. Просто на судові засідання по лінії юстиції ніхто не з’являвся і не захищав рішення Київради. Фактично виграш у суді злили, давши можливість юристам «Екопа» виграти цей процес.

Під наполяганням громади Київрада змушена була подати апеляцію, яка була виграна в Апеляційному суді. А потім «Екоп» подав касацію. Але чомусь вже в інший суд, в Господарський. Подальший розгляд справи пішов не по тій вертикалі. Тобто, наявне порушення судової практики, кому що і куди подавати, питання підсудності. Тож, за гроші, як ми вважаємо, забудовник все ж таки виграв право на будівництво. І тут виникає питання: як йому могли поновити право на будівництво, коли половина дозволів уже прострочена або відкликана?

Але, за цих обставин забудовник чомусь несподівано звертається до Дніпровської районної адміністрації з проханням... провести громадські слухання. На слуханнях громадяни однозначно висловилися проти. 482 особи взяли участь і висловилися категорично проти. Вже після цих слухань мешканці Русанівки звернулися до міського голови і районної адміністрації з проханням провести негайне обговорення детального плану території Русанівки і до його обговорення накласти мораторій на будь-яке будівництво на території мікрорайону.

Источник: Вікторія ВЛАДІНА, для «Цензор.НЕТ»
VEhrNGRrdzVSMEl3V1V4U1owNURLekJNYWxKbmRFTXhNRXgyVW1wT1IwSXdXVXhSYzNSREt3PT0=
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
   
 
 
 вверх