EN|RU|UK
  3242  1

 ЮЩЕНКО КОММЕНТИРУЕТ СКАНДАЛ С СЫНОМ. ПРЯМАЯ РЕЧЬ.

У понеділок під час прес-конференції президент України Віктор Ющенко прокоментував скандал навколо машини BMW M6 та інших предметів розкоші, якими користується його син Андрій. "Українська правда" наводить розшифровку відповіді глави держави. Ві

Журналіст "Української правди": Вікторе Андрійовичу, питання не по темі сьогоднішньої прес–конференції...

Ющенко: Цікаво, чому?

Журналіст "Української правди": Бо це гарна нагода запитати... Питання стосується теми, про яку зараз багато говорять – про сина президента, яким він користується автомобілем та іншими технічними засобами, доволі дорогими... І питання стосовно моральності – чи є моральним в такій країні користуватися такими речами?

Ющенко: Зрозуміло.

Журналіст "Української правди": І ще одне запитання...

Ющенко: Дякую! Дякую! Достатньо. Одне питання! Ти і так його задав, що мені треба півгодини, щоб на нього відповісти...

Знаєш, я у своєму житті пройшов дорогу, яка починалася з тем, на яких сиділи люди не більше півроку, а потім попадали в тюрму. Бо як правило крали... От я прожив професійне життя в такій системі, де багатьох моїх колег немає або ще не вернулися з тюрми.

У мене ніколи не було проблем з законом. Я добре знаю, що ти повинен передати своєму синові не подушку, не готову кар’єру, а почуття, що тільки ти повинен робити сам собі свою кар’єру.

Прикро, що ти не батько і тобі важко мої почуття порівняти, але я спробую їх проілюструвати. Іде виборча кампанія... Мого сина збивають. Два місяці він лежить в лікарні. З лікарні він виходить не з таким обличчям, як я – але його півроку друзі не будуть впізнавати... Я це отримав як перше попередження. Безумовно, це попередження по мені, Андрій там ні до чого.

Перша машина, яка за кредит оформлена, розбита стоїть на стоянці. І я знаю, що тих коштів моя родина і він ні з кого не стягне. Після цього і трапилося... Я йому кажу: "Сину, це не жарт". Через вісім місяців я отримав те, що я отримав. Бо то не жарти були...

Це моя родина заплатила за те, що ми називаємо кроком свободи, емоціями незалежності. Я йому сказав: "Було б добре, аби в тебе була охорона. Не державна, приватна... Щоб біля тебе була людина – якщо тебе зіб'ють, щоб хоча б був свідок – хто це зробив".

Мій син має справу. Ділову, я маю на увазі... Справу, яка дає право йому оплатити охорону, у нього є робота в консалтинговій фірмі і ще там ряд тем він веде. Чесно, до яких я давно його спонукав: "Син, босими ногами іди на сніг і заробляй". І він це робить. Це невеликі гроші, але достатні, щоб заплатити оренду автомобіля і послуги позаштатного недержавного охоронця.

І дякуючи пресі ми тепер знаємо, що він без зброї... Це просто його колега, який ходить біля нього...

(Звертається до журналіста.) Я не знаю, що тут проаналізувати, у чому мені покаятися перед тобою, перед...

Журналіст "Української правди": Розкажіть правду, це машина його чи він взяв покататися?...

Ющенко: Це не його! Я тобі говорю, він платить за оренду! Ти слухай, будь ласка, що я за хвилину до того сказав. Його коштів вистачає, щоб платити за оренду автомобіля. Запиши, третій раз запиши...

Журналіст "Української правди": Запишу. А де він працює?

Ющенко: Почекай! Почекай! Веди себе як журналіст чемний, а не як кілер найнятий. Для оплати охорони і для оплати оренди автомобіля. Всі свої доходи він декларує. Фінансові активи моєї родини – декілька мільйонів гривень. Ви це знаєте, вони зафіксовані в деклараціях. Моя родина не тільки мої операції може оплатити, а деякі послуги по своїм дітям.

А тепер по деяким обставинам, які фігурують. Ви бачите, я ходжу без годинника. Хоча в мене їх, мабуть, дванадцять чи п’ятнадцять. І поки я буду президентом – я їх не одіну.

Мені не треба цих примітивних тем, цих примітивних аналізів, я цього не хочу! Я буду ходити з одним значком тризуб і в охайному костюмі. Більше мені нічого не потрібно, друзі! І з цією козацькою каблучкою, якій 350 років.

Телефон подарував сину друг, якого ви знаєте, але я не хочу його ім'я називати... Це людина знана, молода, успішна. На щастя чи на жаль, вони є друзями. Я сину сказав: "Сину, для чого тобі цей годинник, для чого тобі цей апарат? Викинь ти його к чортовій матері! Щоб воно на твоїх руках... Щоб твоя рука не доторкалася до нього".

Я знаю, він це зробить. Але я знаю, що таке вік сімнадцять років. Чи без малого двадцять... Я знаю, що в цьому віці твориться.

Тому, друзі, я хочу засвідчити одне – я не живу на крадені гроші. Не живу. Хоч моя зарплата декілька тисяч гривень. Ви це добре знаєте.

Свого сина я ніколи не пущу по дорозі, яка б давала можливість ігнорувати правила дорожнього руху. Брехня! Оплачувати ресторан в городі–герої Одесі, як там (в статті "Української правди") написано, купюрою, пачкою і так далі... Брехня! Вибачте, тут багато...

У нього (Андрія Ющенка) є одна дівчина. Хто знає мого сина – той підтвердить, що цей хлопець гарно вихований, моральний, духовний, глибоко віруючий... Кожен день починається з того, що "Тату, там десь він почув по членам уряду, по яким питанням пробивав, треба звернути увагу, там десь то..." Оце мої контакти з сином...

Тому я прощу – не калічте молоду душу, він став на праведну дорогу. Я даю слово: ніхто не буде червоніти за поведінку жодної моєї дитини. Ніхто!

Але якщо кожен день починається з того, що біля цього хлопця стоїть камера, кличуть міліцію, до глибини вечора стоїть камера – то це не журналісти. Я як батько хочу сказати – це люди, які приречені прожити те ж саме в своєму житті. Або покоління їхніх дітей.

Так брудно справи не робляться. Тому я сину сказав: "Сину, я тобі можу тільки однією порадою душу зм’якшити – учись себе захищати! Учись себе захищати! Рахунок? Підніми з ресторану рахунок. Скільки вас сиділо чоловік, що ви їли, що ви пили? Перед мордою того журналіста постав той рахунок, а потім піди в суд! І учись себе захищати!"

По другому – така форма спілкування ніколи в мене поваги не викличе. Це журналіст, який міг, не працюючи хвилини свого життя на свободу преси, сьогодні є кілером. Я це переживу, друзі. Мої принципи такі, що такі бар’єри я беру.

Мені хочеться, щоб в нашому суспільстві перестали бути за традицією факти травлі. Якщо три дядьки з мішками СБУшного походження домовилися, що ми по чотирьох людях оточення будемо бути, що там тирса буде сипатися... І сьогодні підключаються журналісти, якім байде, чим тим гроші пахнуть. Вони день і ніч будуть почтинати з тих переслідувань.

Я скажу, друзі, що це речі, які чесного журналіста принижують. Давайте мати на увазі, що Андрій – це такий же громадянин, як і ви. Він хоче мати приватне життя. Розкрийте ви своє приватне життя. Він не є публічним політиком. Друзі, якщо ви хочете бити – бийте по мені. Я це Медведчуку, Суркісу, Януковичу казав: "Бийте по мені!" Не чіпайте жінок, дітей. Будьте вище цього.

Перед тим, як це набрало таких оборотів, я розіслав у декілька адресів ту інформацію, яка у мене була в наявності – відносно цілей, задач, і хто буде проводити цю операцію...

Я письмово вручив це колегам, думаю, вони мої листи отримали. Мені, до речі, ці повідомлення дали не зі Служби безпеки України!

Я відверто скажу: для мене є принизою робити такого типу пояснення. Думаю, оправдать це може тільки одне – я стремлюся, щоб таке більше ніколи не повторювалося: ні з ким, ні з Володимиром Михайловичем, ні з Юлією Володимирівною, ні з тобою. Ні з ким! Не хочу я цього. Не треба чіпати дітей. Ми якщо чесні борці, давайте говорити один про одного.

Мені здається, я все сказав з цього приводу.

    Комментировать
    Сортировать:
    в виде дерева
    по дате
    по имени пользователя
    по рейтингу
       
     
     
     вверх