EN|RU|UK
  1190  1
Все про:ЖКХ (1454)

 ІНСТИНКТ ҐАЗДИ АБО ЯК МЕР ВІДПРАВИВ НАЧАЛЬНИКА ЖЕКА... ДО ЛЮДЕЙ

ІНСТИНКТ ҐАЗДИ або ЯК МЕР ВІДПРАВИВ НАЧАЛЬНИКА ЖЕКа... ДО ЛЮДЕЙ (Вікторія Владіна, для "Цензор.НЕТ")

Побутує думка, що ментальність українця, який проживає на західних землях, таки відрізняється від житейських переконань східняка. Звісно, ці регіони найменше були під владою тоталітарного радянського режиму, тому й спогади про приватну власність мають бути живішими.

А, отже, й ідея створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків мала б припасти західнякам до душі. Перевірити досвід впровадження нових форм догляду за своєю нерухомістю ми вирішили у місті Долина, Івано-Франківської області. Це невеличке прикарпатське містечко з чисельністю понад 22 тисячі мешканців. Про сьогодення Долини наша розмова з мером міста Володимиром Гаразд.

Володимире Степановичу, ідея створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків почасти пробуксовує через спротив місцевого чиновництва. Цим грішить навіть столиця. А як в Західній Україні, конкретно – у Долині? Є проблеми для створення ОСББ?

- Проблеми, мабуть, будуть попереду. Впритул цим питанням ми зайнялися лише декілька місяців тому, якщо правду сказати. Попередня ж влада не мала цього в своїй стратегії. Тому у місті самостійно створилося всього одне об’єднання співвласників, яке було зорганізовано у новому будинку. Більшою мірою через те, що люди хотіли зменшити свою квартплату. Спротиву цій ініціативі місцеве чиновництво не чинило. Але відчувається непрофесійний підхід мешканців до цієї справи. Вони не роблять якихось додаткових внесків, не заощаджують кошти на майбутні ремонти. Що вони будуть робити завтра, післязавтра, коли у будинку з’являться проблеми, коли він стане трохи старшим? Я не знаю. Цілком можливо, що років через десять вони прийдуть до нас у мерію і скажуть, візьміть нас на баланс, ми здаємось у полон міській раді, фінансуйте нас. Просто серед приватних інвесторів будинку знайшлася ініціативна людина, яка взяла на себе тягар по організації ОСББ. Це вже позитив. Але для грамотного управління справами будинку їм ще бракує досвіду і практики.

Один будинок? Небагато. Тобто населення не має зацікавленості у цій справі?

- Системно над цим питанням ми почали працювати десь з початку року, коли прийняли міську програму реформування житлово-комунального господарства. У ній - чимало речей, у тому числі й щодо стимуляції створення об’єднань співвласників у Долині. Ми прекрасно розуміємо, що без створення якихось громадських об’єднань, без місцевої ініціативи буде дуже важко проводити реформи в місті, і в житлово-комунальній сфері зокрема.

Що маєте на увазі?

- Дуже важко займатися фінансуванням різних заходів у житлово-комунальному секторі міста, коли громада не приймає у цьому процесі жодної участі. Я пам’ятаю, як рік тому, як тільки-но наша команда прийшла до влади, були випадки, коли начальник ЖЕКа приносив мені на підпис документи на ремонт будинку, відремонтований під’їзд, поміняні двері. Каже: підпишіть, пане голово. Я сперш здивувався: а я тут при чім? А він: так завжди було. Хіба ви мені вдома двері ставили? Ні? Людям? То підіть до людей, хай вони вам ту форму і підпишуть. Це стало поштовхом до роздумів: людей, дійсно, треба якось організувати, аби вони приймали участь у всіх життєво-важливих процесах. Вони повинні знати: хто їм робить дах, за які гроші, яка ціна того ремонту, яка якість і так далі. І, врешті-решт, з кого можна спитати за недоліки у роботі. А без самоорганізації людей контролювати ці процеси неможливо. Я вважаю, роздавати людям подарунки – це ведмежа послуга. Ти їм зробив під’їзд, завтра його загадили, вибачте. Ти зробив двері – їх вкрали, поламали і так далі. Ми зрозуміли, у справі реформування нам треба знайти партнера. А найкращий партнер – це громада.

Ви вважаєте, що громада залюбки візьметься за реформування, приміром, житлово-комунального господарства?

- Громаду доведеться стимулювати. Як, до речі, доведеться стимулювати і мешканців, аби вони організовувалися в ОСББ. До цього висновку ми прийшли самостійно, незалежно від тієї політики, яку оприлюднив міністр (мова йде про ініціативу міністра ЖКХ виділяти на капремонт лише тих будинків, мешканці яких організовуються в ОСББ, - авт.). Ми також вирішили, що кошти з міського бюджету даватимемо виключно тим осередкам, де створюється якась ініціатива. І зараз цей принцип починає реально працювати. В мерії створено муніципальний відділ підтримки ОСББ, призначено координатора програми, відправили людей на навчання до Києва, Новоград-Волинського.

Вивчати позитивний досвід?

- Так. Вони приїхали з такими великими очима... І з твердим переконанням: це треба робити. Зустрічалися представники мерії і з мешканцями багатоквартирних будинків Долини. Було десь порядку 15 зустрічей. Я не скажу, що всі вони були успішними, але на реальних прикладах ми переконуємо людей, що їм дешевше організуватися в ОСББ, самим брати квартплату з мешканців і шукати найкращого постачальника комунальних послуг. Вже є результати: люди поміркували, подумали. На разі маємо протоколи про створення ОСББ у двох будинках. Але, за умови, що міська влада допоможе відремонтувати дахи у їхніх будівлях.

Це саме той підхід, який ініціює міністр Попов: гроші йдуть за ініціативою громади...

- Так, було б дуже добре, якби ця програма запрацювала реально і вже у 2008 році бюджетні кошти під цю ініціативу пішли у регіони.

Що це дасть? ОСББ будуть створюватися скоріше?

- Звісно, гроші – це не поганий стимул для мешканців багатоповерхівок. Але, на моє глибоке переконання, ще й громада повинна викристалізуватися. Я вважаю, що у громади повинен бути постійний юридичний партнер. Тоді ініціативній групі буде легше працювати. Відтак і матеріальний стимул спрацює.

На вашому прикладі, я так розумію, можна демонструвати як громада повинна надати допомогу... Принаймні, мені відомі приклади, коли за сприяння міської влади організовувались поїздки у міста, де досвід господарювання окремих будинків не тільки вражає, а й надихає на наслідування прикладу. Звісно, за свій кошт мешканці ніколи не зберуться і не поїдуть у сусідню область вивчати механізми господарювання...

- От і я у тому переконаний. Ми заклали у міському бюджеті на подібні потреби необхідні кошти: і на навчання людей, і на поїздки за адресами передового досвіду. І не тільки, до речі, в житлово-комунальній сфері, а й і в інших. Свого часу такою дорогою йшли Комсомольськ, Славутич. Сьогодні ці міста є флагманами у житлово-комунальній сфері, до них усі їдуть вчитися. Ми сподіваємося на позитивний результат. Зрештою, й до нас будуть їздити, як нам буде чим вихвалятися...

А Ви, перепрошую, живете в багатоквартирному будинку?

- Так. Взагалі-то я народився і виріс у багатоквартирному. Але зараз живу у дружини, у приватному секторі.

Конкретно, у своєму будинку не збираєтесь розворушити людей, зорганізувати їх в об’єднання співвласників?

- Ми працюємо над цим. Намагаємося створити ініціативну групу....

Може маєте дані, скільки будинків у Долині вже зацікавилися ідеєю створення ОСББ?

- Точної статистики ще не має. Але, гадаю, у двадцяти будинках сусіди між собою це питання обговорюють. В усякому разі, там де ми проводили зустрічі, є інтерес до цієї справи. До речі, у місцевій газеті запроваджена постійна рубрика „Реформа ЖКГ”. Представляємо і популяризуємо позитивний досвід. На відміну від центральних ЗМІ, намагаємось вселяти людям якусь надію на краще майбуття, оптимізм.

А ви вважаєте, що центральна преса погано пише про реформи?

- Ну, стосовно реформи ЖКГ, то мені доводилося читати тільки негатив. Тільки те, що десь тече, про нестачу коштів на ремонти... і таке інше. Особливо телебачення, центральні канали. Саме вони грішать „виявленням недоліків”. Невже нема позитиву у ЖКГ? То розкажіть про нього.

Які ще проблеми ви намагаєтесь вирішити через самоорганізацію населення?

- Організувати людей на вирішення житлово-комунальних проблем – це перший крок. Я б сказав, це сама болюча проблема, з якої варто починати. Можливо, якщо нам вдасться цей крок зробити, то за допомогою організованої в осередки громади, можна буде вирішувати й багато інших завдань. Чимало у місцевої влади виникає питань, коли думка громадськості дуже важлива. А порадитись нема з ким. Ну, от наприклад: суб’єкт господарської діяльності має намір щось побудувати на території житлового масиву. Ми скликаємо громадські слухання, а люди не приходять на зібрання. Це не просто обурює, а викликає подив. Думаєш: у них у дворі хочуть щось будувати. Невже їм байдуже? Чому вони не прийшли? Завтра даєш дозвіл, розпочинається будівництво – мешканці збігаються, починають протестувати. А були б створені ОСН, проблем з вивченням громадської думки не було б. Тож, чим скоріше ми організуємо такі осередки, тим легше місцевій владі буде приймати рішення. Будь-які, важливі для громади.

Органи самоорганізації населення треба фінансувати, віддати їм частину повноважень... Ви впевнені, що місцеве чиновництво готове поділитися з громадою владою, грошима?

- Чому ні? Правда, за умови, що місцева влада має ці гроші. Не кожне місто, погодьтеся, має гарну фінансову структуру. Багато міст жевріє, грошей у місцевому бюджеті вистачає лише на зарплати. Доводиться думати, як залучити в місто інвестиції, збільшити надходження до бюджету, шукати ефективніших методів використання землі, комунальних споруд. Ми над цим досить серйозно працюємо. На жаль, в Україні ще багато міст і містечок, які поставлені в дуже складні умови. А це вже державна проблема. Якщо сьогодні подивитися на розподіл податків у загальнодержавному бюджеті, то громади отримують тільки 44 відсотки. Натомість в країнах Західної, Центральної Європи пропорції набагато більші, близько 70-80 відсотків. Якщо держава піде на те, аби залишити гроші на місцях, то у громад з’явиться можливість фінансувати різноманітні програми. І стосовно популяризації ОСББ, до речі, теж.

Источник: Вікторія Владіна, для "Цензор.НЕТ"
VEhrNGRrdzVRMWN3U25KUmNGRTlQUT09
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
 
 
 
 
 
 вверх