EN|RU|UK
  490  1

 НОВЫЙ ЛИДЕР "НАШЕЙ УКРАИНЫ" Н.МАРТЫНЕНКО: "ПОСЛЕ ВТОРОГО ТУРА ОМЕЛЬЧЕНКО СКАЗАЛ: ЕСЛИ НА УЛИЦЫ ВЫЙДУТ 99 ТЫС., Я С ВАМИ НЕ ПОЙДУ"

44-річний Микола Мартиненко – новий керівник фракції "Наша Україна", яким він став після того, як Ющенка обрали президентом. Але у новій ролі Мартиненко в чомусь схожий на Григорія Суркіса – він так само розуміє, що новий статус вимагає від ньог

Тому на певні теми Мартиненко говорить мало, а питання свого бізнес-минулого взагалі уникає. У біографії написано, що в парламент 1998 року він обрався як голова правління ЗАТ "Інтерпорт-Ковель". Але він більше асоціюється з компанією "Торговий дім", яка спливала у пресі як учасник поставок російських ТВЕЛів для українських атомних електростанцій і вивезення відпрацьованого палива знову до Росії.

Однак "Українській правді" під час інтерв'ю Мартиненка так і не вдалося дізнатися, чим же конкретно займалася його фірма, в якій він став мільйонером. До речі, цей свій статус він теж не підтверджує – Мартиненко категорично відмовляється говорити про розмір свого капіталу. Це його право, але оскільки він став лідером фракції найпопулярнішої політичної сили в державі, такі відповіді сприймаються як спроба щось приховати.

Останні роки Мартиненко був однією з найбільш наближених до Ющенка осіб, у залі Верховної Ради сидів по праву руку від нього. Очолював групу "Разом", де зібралися бізнесмени, що фінансували "Нашу Україну". Після перемоги майже всі члени "Разом" пішли у владу. Мартиненко скромно каже: "Я радий за своїх колег, що вони отримали таку довіру від президента. Всі вони дуже активно займалися виборчою кампанією, хлопці здібні, талановиті".

Під час виборів Мартиненка призначили заступником Зінченка – керівника виборчої кампанії – хоча широкому загалу про це було невідомо. Зараз Мартиненка обрали лідером "Нашої України". На питання, чому саме його, каже: "Можливо тому, що я останній із старих уповноважених фракції "Наша Україна", хто залишився в парламенті – інші пішли працювати у виконавчу владу".

Свої відносини з президентом Ющенком характеризує так: "Нормальні ділові стосунки. Періодично з ним бачуся, раніше було частіше". Про що вони говорять, цікаво вам? Відповідь гідна законспірованого Мартиненка: "Про різні речі – про політичні проблеми".

– Як ви познайомилися з Ющенком?

– Вперше я з ним познайомився, коли він працював у агробанку "Україна", я навіть рік не пригадаю... Це була зустріч у колі моїх знайомих, і не пов'язана з банківською діяльністю.

Потім спілкувався, коли він був керівником НБУ. Потім став активніше спілкуватися, коли вирішив іти у фракцію "Наша Україна". Я обирався до парламенту не під брендом Ющенка, не в списках Ющенка, а сам по собі. Мені було цікаво, як мене оцінять виборці.

– Ви тоді відчували, що Ющенко стане президентом?

– Він викликав у мене симпатії як людина, а про його політичне майбутнє я не думав.

– А Святослав Піскун вам зараз так само симпатичний? Бо кажуть, що його перебування на посаді генпрокурора – це великою мірою ваша заслуга, ви його пролобіювали, хоча новий президент міг його змінити.

– Президент дав Піскуну карт–бланш, довіру працювати над резонансними справами. Є певний прогрес... Якщо вас цікавлять особисті стосунки з Піскуном, то я його добре знаю. Він був однокласником з Сашею Разумковим, і я його знаю з 1990–х років, коли він не мав стосунку до генпрокуратури. Я до нього по–людськи дуже добре ставлюся, але свою професійну діяльність він повинен довести на своїй посаді.

– Ви як його друг задоволені, як він доводить професійну придатність? Його, наприклад, звинувачують в тому, що він був причиною загибелі Юрія Кравченка.

– Я це не сприймаю. Я бачу, що є прогрес у справах. І бажаю йому успіхів.

– Ви думаєте, він буде у списках "Нашої України" у 2006 році?

– Я про це навіть не замислювався. Це буде рішення партії, а не Мартиненка чи Безсмертного.

– Скажіть, а з Кучмою були знайомі?

– Був знайомий, періодично з ним зустрічався. Може, разів п'ять–шість, як депутат. Пару разів навіть їздив поздоровляти з днем народження. Якщо я пам'ятаю, як я познайомився з Ющенком, то як з Кучмою – не пам'ятаю.

– Думаєте, роль Кучми дійсно така визначна, як каже Євген Червоненко, в тому, що під час революції не пролилася кров?

– Я так не вважаю. Він під час революції був розгублений…

– Чим ви особисто займалися під час виборів? І чим ваші функції відрізнялися від функцій Зінченка?

– Зінченко був керівником кампанії, я – його заступником з організаційних питань. Я координував роботу по створенню осередків коаліції "Сила народу" в регіонах, займався питаннями відбору кадрів у виборчі комісії, контролю за роботою комісій, утриманням результатів виборів.

– Чи ефективно було використано потенціал Ющенка? Адже були заяви про непідготовленість структур до виборів, а на Сході України представники Ющенка в комісіях підписували сфальсифіковані протоколи. Ви могли перемогти не в третьому турі, а в другому?

– В другому турі влада розраховувала перетиснути і написати будь–який результат. Мабуть, у цьому була її принципова помилка. Є певна межа, після якої народ не може змиритися з тим, що робить влада.

Загалом критикувати можна будь–яку діяльність. У східних регіонах був надзвичайний адміністративний тиск... І зараз уже є судові вироки по цьому. Проблеми були, але ми отримали результат, за який боролися.


НАМЕТІВ МИ КУПИЛИ НАБАГАТО МЕНШЕ, НІЖ БУЛО НА МАЙДАНІ

– Коли ви почали готуватися до революції?

– Цікаве питання…

– Якщо ви скажете, що 22 листопада, ніхто не повірить – оскільки не можна було протягом одного дня зробити все те, що в реальності уже було у революціонерів у перший день.

– Взагалі ми до революції не готувалися. Ми розуміли, що у другому турі влада будь–яким чином робитиме фальсифікацію. Під час підрахунку голосів, через дві години після закриття всіх дільниць, у порівнянні паралельного підрахунку і офіційних даних ми бачили, що отримаємо негативний для нас результат.

Розуміючи це, ми рознесли багато листівок по Києву, запросили людей з регіонів приїжджати до столиці відстоювати свій вибір. Ми знали, що люди будуть, але не знали, що стільки.

Я розповім історію: в ніч після другого туру ми зайшли до Омельченка, сказали: "Олександр Олександрович, треба боротися далі, результат буде оголошено негативний, але будуть люди, треба буде боротися, відстоювати в судах". Він каже: "Ну якщо ви виведете 100 тисяч, я з вами, ми за один день візьмемо владу! Якщо буде 99 тисяч, я з вами не піду".

Ми знали, що людей буде не менше, ніж 300 тисяч.

– Чому?

– Ми відчували температуру в суспільстві. Кияни вийшли, а далі ви бачили, що відбувалися.

– Чекайте, але ж люди не могли приїхати всі організовано 22 числа і оселитися в наметах, які вони купили в магазині "Спорттовари"?

– Якщо ви маєте на увазі самі намети, дійсно, ми їх закупили раніше. Цим займався мій близький товариш Давид Жванія. Він купив набагато менше, ніж було на Хрещатику. Бо коли почали ставити намети, їх зносили з різних місць. Щось дала міська адміністрація…

– У них є запаси наметів?

– У них все є.

– Оскільки ви координували під час виборів Київ, то, напевно, точно знаєте відповідь на таке питання: кажуть, що Олександр Омельченко на нові вибори мера в 2006 році не піде?

– Я з ним не мав дискусії з цього питання.

– Добре, а хто буде кандидатом на мера від "Нашої України" на виборах 2006 року?

– Ми це будемо вирішувати напередодні виборів.

– Але хіба можна виграти вибори, якщо не починати до них готуватися за рік?

– Взагалі, повноваження мера зараз будуть відрізнятися від того, що буде восени. Ви знаєте, що вибори до місцевих рад будуть пропорційні. І на депутатів будуть впливати партійні вертикалі. А мер буде змушений прислуховуватися до іхньої позиції, виконувати волю політичних сил. Тому, на мою думку, треба перемагати в Києві в комплексі – не тільки на виборах мера, але і до Київської міськради та до районних рад.

– Омельченко точно вступає в партію Ющенка "Народний Союз Наша Україна"?

– Він є членом президії ради партії. Хоча ми ще не друкували членські квитки, але з "Єдності" він уже вийшов.

– Коли "Народний Союз Наша Україна" поповниться партією "Реформи і порядок"?

– У червні у них буде з'їзд. Зараз ми з ними перебуваємо у діалозі. Багато депутатів написали заяви про вихід із ПРП і вступ до "Народного Союзу Наша Україна". Наприклад, колега, з яким я працював під час президентських виборів по Києву – керівник штабу Володимир Бондаренко.


МИ ПОВИННІ ГОТУВАТИСЯ ДО САМОСТІЙНИХ ВИБОРІВ

– Ви не відчуваєте ризику, що "Народний Союз Наша Україна" може повторити долю інших партій влади – стати адміністративним утворенням, яке розпадеться після втрати влади? Ви ж чули заяви, що партія будується силовими методами?

– Назвіть мені приклад!

– Наприклад, Костенко казав, що членів УНП змушують вступати до партії. Крім того, коли створювалися НДП чи СДПУ(о), Пустовойтенко і Медведчук також просили назвати приклади. Може, це була ілюзія, що якщо немає конкретних прізвищ, то немає і силового тиску?

– По–перше, за моєю пропозицією президія "Народного Союзу Наша Україна" ухвалила рішення рекомендувати обрання секретарями обласних організацій як правило не губернаторів. Так, деякі губернатори будуть керівниками партії в області. Але для нас це не буде визначальним. "Народний Союз Наша Україна" буде масовою партією – не 100 тисяч і не 200, а набагато більше. І у нас повинна бути внутрішньопартійна критика.

– Чи не завадять партії внутрішні суперечності? Під час з'їзду всі були свідками конфлікту навколо донецької делегації, коли частина людей Петра Ющенка була позбавлена права представництва на користь людей Романа Безсмертного. І де гарантії, що такого не було в інших областях?

– Така реакція була не тільки щодо донецької, але і полтавської організації. Однак це не стосунки Петра Ющенка і Романа Безсмертного...

– Але якщо зараз рада партії сформована переважно з людей Безсмертного, то інші цим задоволені бути не можуть.

– Я не сприймаю термінів "людина Ющенка" чи "людина Безсмертного". У нас всередині повне розуміння. І у нас є дискусії, але особистих протистоянь немає. Коли ми розглядаємо кадрові призначення у партії на місцях, ми виходимо з кваліфікації людини, її підтримки в регіоні. І якщо цього немає, ми приймаємо рішення про зняття з посад.

– Уже були подібні рішення заміни?

– Так, але з інших причин. Зокрема, зараз у нас постало питання голови виконкому партії. І буде не одна кандидатура на місце Юрія Єханурова. Голова виконкому – це дуже серйозна робота, і, працюючи губернатором в Дніпропетровську, йому складно буде поєднувати.

– На вибори 2006 року партійний список дійсно може очолити Віктор Ющенко? І чи ви підете в союзі з Тимошенко і Литвиним?

– Віктор Ющенко є почесним головою партії. Для Ющенка це політична опора в його діяльності. Але щодо списків, хто їх очолить – це рішення буде восени–взимку цього року. Ви скажете, що запізно… Але чи можна було ділити посади за рік до виборів президента? Якщо б ми це почали робити, я думаю, зараз були б інші результати президентських виборів.

Конфігурація, яку запропонував президент – наша партія, "Батьківщина" і партія Литвина – можлива. Але чи буде вона наприкінці року – це питання. Ми повинні готуватися до самостійних виборів. Якщо буде діалог з союзниками і будемо бачити, що ефективно іти блоком – то так і зробимо.

– Але якщо Тимошенко піде сама, то буде відтягувати голоси на вашому електоральному полі. У Тимошенко є зобов'язання іти разом з вами?

– У нас є нормальний діалог з "Батьківщиною". Ми один від одного не вимагали зобов'язань і обіцянок.

– Але, може, є протоколи, які невідомі вам. Як у випадку з протоколом про зобов'язання Ющенка про внесення Тимошенко на посаду прем'єра?

– Якби було зобов'язання, ми б розглядали його на президії партії. Участь у блоці на виборах – це не особисте рішення однієї людини.


Я ВПЕРШЕ ВІДЧУВ ЗА ЧАСІВ ЛАЗАРЕНКА, ЩО ТАКЕ НАЇЗДИ

– Вам би хотілося бути з Тимошенко в одному блоці?

– Мені з Юлією Володимирівною було приємно працювати під час президентської виборчої кампанії. Якщо і надалі будемо працювати разом, ми знайдемо спільну мову.

– Навіть попри те, що під час її роботи віце–прем'єром ваші комерційні структури зазнавали впливу з її боку?

– Ви продовжуєте риторику, яку проводила минула влада – про мої бізнес–інтереси і бізнес–структури... Я не знаю, про які комерційні структури ви говорите?

– Ну ви на які гроші живете?

– Прочитайте мою декларацію.

– Вона не публікується.

– Я прийшов у політику з бізнесу в 1998 році. На цьому мій бізнес закінчився. У мене в декларації записано достатньо, щоб я відчував себе незалежно.

Чому ви не хочете назвати суму, ви ж стали публічним політиком?

- Яку б суму я не назвав, це буде предметом спекуляцій.

– Чим ви займалися до того, як пішли в політику?

– Я працював лише в одній комерційній структурі, яка називалася акціонерне товариство "Торговий дім", з початку 1990–х до 1998 року.

– Акціонером яких структури був "Торговий дім"?

– "Торговий дім" займалося деякими інвестиційними проектами, деякою торговою діяльністю. Я навіть детально не знаю, чим зараз займаються мої колишні колеги, які ведуть цю роботу – бо це мене не цікавить. Якщо ви маєте на увазі різні підприємства, які мені приписували під час виборів – то це не так. Я не маю стосунку до Запорізького абразивного комбінату чи якихось інших.

– Ви отримуєте якісь гроші окрім депутатських 2 000 гривень? Бо за них не можна орендувати офіс в центрі Києва на 300 квадратних метрів... Ви є публічним політиком, а уникаєте відповіді на питання.

– Ми знову повертаємося до теми бізнесу і вас цікавлять мої доходи. Я забезпечена, матеріально незалежна людина ще з часів, коли я не займався політикою. Мені вистачає на життя. І я не користуюсь жодними державними пільгами.

– А до фірми Давида Жванії "Бринкфорд" ви не мали відношення?

– До мого депутатства в 1998 моя і його фірми були партнерами...

– ...По вивезенню з України відпрацьованого ядерного палива?

– Тут більше байок, і це довела попередня влада, яка перевіряла мене вздовж і поперек і чомусь нічого не знайшла – ніякого Мартиненка… Ми працювали по різним проектам. По жодному з них ніякого компромату так і не знайшли. Хоча шукали дуже ретельно…

– Але кажуть, що в цьому бізнесі вас підтримував Разумков і цей бізнес вам відійшов у спадок від Григоришина...

– У даній ситуації ви ображаєте Разумкова. Це була порядна відповідальна людина, для якого як раз було святе те, що декларує Ющенко – не змішувати бізнес і політику. Він цим ніколи не займався. А те, що ми були друзями з Разумковим – це так. І коли я був депутатом, відстоював спільну позицію по багатьом напрямам.

– Чи за часів президентства Кучми ваші комерційні структури змушували підтримувати якісь проекти? Ну, не секрет, що участь у фонді Людмили Кучми "Україна – дітям" гарантувала політичне протежування.

– При попередній владі були проблеми у структур, якщо їх тільки починали пов'язувати зі мною. На них одразу починався тиск.

Щодо себе наведу такий приклад… Я раніше за вас почав займатися демократизацією в нашому інформпросторі. У свій час АТ "Торговий дім" заснувало компанію "Нова мова", яка випускала програму "Післямова" (керівником цього проекту був Олександр Ткаченко). Вона була великим подразником для Леоніда Даниловича. І ми дійсно мали неприємності. Я вперше відчув за часів прем'єрства Лазаренка, що таке наїзди КРУ, міліції – в першу чергу через телекомпанію "Нова мова".
Источник: Леонид Амчук, УП
    Комментировать
    Сортировать:
    в виде дерева
    по дате
    по имени пользователя
    по рейтингу
       
     
     
     вверх