EN|RU|UK
  730  1

 ВАХТАНГ КИПИАНИ: "ТАЄМНА ВЕЧЕРЯ" З ОДНИМ НЕВІДОМИМ

Отруєння Віктора Ющенка – мейнстрім, так би мовити, "не першої свіжості" (за Ільфом і Петровим). Крім історії, яку чомусь приховували, - про те, що американські лікарі брали участь у встановленні діагнозу та консультаціях лікарів у Відні, немає

Перший місяць роботи "команди Ющенка" так і не дав суспільству жодної справді нової та значущої інформації про замах на здоров'я та життя кандидата в президенти України. Це, щонайменше, дивує.

Звичайно, крапку має поставити слідство і, будемо сподіватись, суд. Але не слід забувати і про тимчасову слідчу комісію Верховної Ради, що її очолював Володимир Сівкович. Її нетривала робота восени 2004 року закінчилась скандалом і сваркою. Хто правий з її керівників – Володимир Сівкович чи Сергій Шевчук – і сьогодні сказати важко. Адже за цей час, а минуло вже близько півроку, ми не стали ближче до розуміння обставин скоєння злочину.

Майже хрестоматійною для масової свідомості залишається версія про те, що майбутнього президента отруїли під час "таємної вечері" пізно вночі 5 вересня 2004 року. Сталося це у літньому будиночку на дачі нардепа від СДПУ(о) і першого заступника СБУ Володимира Сацюка.

21 вересня минулого року Віктор Ющенко, виступаючи на сесії Верховної Ради, сказав, що дуже хотів би, "друзі" – так і сказав, отримати правову відповідь – "хто це зробив і хто цей вбивця". Далі йшло те, з чим у принципі ніхто не хотів сперечатися тоді – восени 2004-го – "...але ви добре знаєте, хто цей вбивця, вбивця – це влада".

Тієї влади вже давно немає. Президент Кучма – пенсіонер з туманними перспективами на безтурботну й забезпечену старість. Прем'єр Янукович цікавить тільки есдеків – і то лише в якості паровоза, який залишками рейтингу може втягнути "об'єднаних" прагматиків у наступний парламент.

СБУ і МВС очолюють колишні опозиціонери, а Генпрокуратуру – надактивний у викритті злочинів "антинародного режиму" Святослав Піскун, який, наче птах-Фенікс, вчасно відродився із попелу забуття.

Одні учасники вікопомної зустрічі на столичних Осокорках (Смєшко і Сацюк) уже у відставці, інші (Ющенко та Жванія) пересіли у владні крісла.

Говорити, що нині Ющенко та його команда не мають адміністративних, фінансових, політичних, наукових, силових та будь-яких інших важелів впливу на ситуацію з розслідуванням злочину – неправда. Все це у переможців є. Немає тільки волі сказати правду, якою б незручною вона не була.

Поки що є тільки один звинувачений – діоксин. Але залишаються питання-"дрібнички": ХТО, ДЕ і ЯК отруїв кандидата в президенти Ющенка? І чи буде ЗЛОЧИНЕЦЬ, звісно ж, не діоксин, покараний?


"ВИБАЧТЕ, АБОНЕНТ ТИМЧАСОВО НЕДОСЯЖНИЙ..."

Готуючи "Подвійний доказ" про отруєння Ющенка (ефір – 15 березня о 22.15 на "1+1") ми кілька тижнів робили все, щоб зібрати в студії чільних учасників історії з отруєнням. Крім президента, звичайно, - у нього і без телебачення чимало справ. Розуміємо.

Володимир Сівкович, голова спецкомісії Верховної Ради, яка так остаточно і не прозвітувала про свою роботу. В ефір не пішов. Мовляв, є причини цього не робити.

Давид Жванія, який, кажуть, без сну майже місяць опікувався Майданом, не знайшов часу – 10-15 хвилин (хоч о сьомій ранку, хоч пізно ввечері), щоб відповісти на пару запитань.

Ігор Смєшко, за словами його помічника, був поінформований про наш інтерес, але – от біда – майже не буває в Києві... І з ним дуже важко зв'язатись, щоб хоча б записати інтерв'ю телефоном...

Володимир Сацюк теж не бажає йти на контакт із пресою у цій справі. Можна припустити – поки що. Адже коли журналіст програми Сергій Швець опинився під його "фазендою" по вулиці Садовій, запросив поспілкуватися. На жаль – off records.

Євген Червоненко, який 2004 року опікувався безпекою кандидата в президенти, хоч і не був на самій "таємній вечері", безсумнівно, знає дуже багато. Можливо, саме тому був "дуже зайнятий". Хочеться вірити. Особливо якщо згадати десятки ефірів у той самий час на всіх телеканалах, де новоспеченому міністру так легко вдавалося обходити незручні запитання, а розповідати про кирпівські "майбахи" і свої наполеонівські плани...

Одна "радість", що батоно Жванія ігнорує не тільки наше запрошення, але і "повістки" парламентської комісії. На її засідання приходили депутати-"нашоукраїнці" Зінченко, Червоненко та Третьяков, керівники СБУ Смєшко та Сацюк, особистий лікар Ющенка Шишкіна, начальник особистої охорони кандидата в президенти Плюта.

Ющенко та Жванія запрошення прийти на засідання або відповісти письмово – проігнорували. Між тим, ще 30 вересня 2004 року Олександр Зінченко на засіданні комісії пообіцяв – "Я зараз поїду і переговорю. Жванія буде на засіданні комісії, це я вам обіцяю і організую, щоб не зволікати з цим".

Справедливості заради треба сказати, що злякалися повторити свої слова спікери антиющенківської пропаганди – професор Національного медичного університету ім. Богомольця Вінничук (це він казав, що в Ющенка, бачте, герпес і отіт!), заступник міністра охорони здоров'я Олександр Орда (ввійшов в історію з тезою про неможливість застосування біологічної зброї, "якої не виробляють в Україні", проти однієї конкретної людини), тепер дуже прогресивний "регіонал" Валерій Коновалюк (він казав, що депутати Порошенко та Червоненко "ускладнювали роботу слідчої комісії") та деякі інші фігуранти цієї непростої історії.

І це змушує сформулювати одну цікаву версію, яка, можливо, пояснює, чому всі вони воліють мовчати. Причому це стосується як нібито "переможених" (Сівкович, Сацюк, Смєшко), так і переможців.


ЮЩЕНКО. ЖВАНІЯ. СМЄШКО. САЦЮК. ХТО БУВ П'ЯТИМ?...

Не впевнений, що відповідь на це питання дає ключ до відповіді на більш важливе: хто замовив і організував замах на життя Ющенка. Але все одно цікаво.

Коротше кажучи, поінформоване "джерело" повідомило, що у секретній зустрічі двох опозиціонерів і двох керівників спецслужби 5 вересня 2004 року брав участь ще один чоловік. Невстановлена особа. Поки що.

В оприлюдненому на сесії Верховної Ради проміжного звіту голови тимчасової слідчої комісії Сівковича можна знайти сліди незнайомця.

Комісія ретельно дослідила розпорядок дня кандидата в президента Ющенка з 1 по 10 вересня. Було навіть підготовлено документ "Схема хронометражу, пересування, зустрічей, харчування та лікування Ющенка В.А.". Чотири сторінки тексту.

Як з'ясувалося, до 4 вересня Ющенко почував себе здоровим. Їв, що хотів, і де випадало. Власне, тепер уже всім відомо, що Віктор Андрійович, як правило, вечеряє пізно. Тим більше, що ритм виборчої кампанії сприяв закріпленню некорисної для здоров'я звички.

Саме 4 вересня Ющенко уперше відчув гострий біль в області спини. Його найближчий друг і соратник Жванія привіз масажиста Десятського, який зробив кандидату в президенти фізіопроцедури: "...вигляд у нього був хворобливий, боліла спина, поперек. Щодо причин погіршення стану здоров'я він нічого не сказав, але говорив, що дуже погано, навіть тяжко себе почуває".

Незважаючи на це, наступного дня – 5 вересня, Ющенко вирушив у передвиборчий Чернігів. Після мітингу на центральній площі міста Валентин Шур, колекціонер старовинних ікон і знайомий Ющенка, запросив політика з почтом до себе додому. Це було близько 18-19 години. Там Ющенко випив половину 50-ти грамової склянки саморобної алкогольної настоянки. Незадовго до цього у Шура померла дружина і таким чином Ющенко і супроводжуючі пом'янули її.

Особистий охоронець Ющенка Петро Плюта повідомив, що напій не вживав, але знає, що він "на дубовій корі чи щось таке". Зважаючи на те, що цю версію (у дусі "отруївся сивухою") розкручували лише есдеківські ЗМІ ("Киевские ведомости", "АЗН", "Тиждень", "Партактив") обговорювати її далі немає сенсу.

Після 21 години того ж дня Ющенко мав ділову розмову та вечерю на дачі у одного із засновників компанії "Фокстрот" Головіна. Там були депутати Івченко (нині – керівник НАК "Нафтогаз України"), Червоненко та Жванія та інші (загалом вісім осіб).

За свідченням учасників трапези, Ющенко їв суші, форель, запиваючи червоним вином. Заступник Головіна – його ініціали В.Ш. – повідомив, що за весь вечір Ющенко випив не більше півтора келиха і сам накладав собі їжу із загальної тарілки, ще й припрошував усіх робити те саме. Під час вечері гості самобслуговувались, вільно пересувались між столами.

У свідченнях В.Ш. згадується, що Давид Жванія був разом із "товаришем, який мені невідомий". Повідомляється, що цей приятель Жванії є грузином, оскільки нинішній міністр з надзвичайних ситуацій розмовляв з ним грузинською мовою. Хто цей невідомий, наш із Жванією співвітчизник, комісії з'ясувати не вдалося.

Згодом Ющенко, депутати та "грузин" разом поїхали в Київ, де була запланована ще одна серйозна розмова. Про це свідчить хоча б той факт, що відповідальний за безпеку Ющенка Євген Червоненко на неї запрошений не був. У матеріалах комісії зафіксовано: "...за кермом знаходився водій. Водій зі Жванією розмовляв грузинською мовою".

Приблизно о 23-й, Ющенко, Жванія та знову ж таки "грузин" дісталися дачі по вулиці Садовій на столичних Осокорках. Хазяїном цієї території, огородженої глухим бетонним парканом, є тепер уже колишній перший заступник голови СБУ і депутат, який входив у фракцію СДПУ(о), Володимир Сацюк. Був присутній і голова спецслужби Ігор Смєшко. За інформацією Сівковича, ініціатором зустрічі був Жванія. Смєшко каже, що Ющенко, а Жванія – що саме він. Коло замкнулося.

Вечеря затягнулася до 2-ї години ночі 6 вересня. Про що велися важливі нічні розмови ми не дізнаємося ніколи. Про те, що їли раків та пили пиво, горілку та коньяк "Хеннесі" було популярно повідомлено ще восени минулого року. Тому – цікаві кулінарні подробиці пропускаємо.

Але залишається питання. Хто цей таємничий грузин, який був допущений у "святая святих" – на закриту навіть для людей з близького кола Віктора Ющенка зустріч з керівниками Служби безпеки?

Не маю жодних прямих доказів, але маю право на журналістське припущення, до того ж підперте повідомленням, повторюсь, нібито обізнаного "джерела".

Хто це міг бути? У масово поширюваній під час виборів контрпропагандистській брошурі Костя Бондаренка "Система БЮТ" є згадка про те, що Давид Важаєвич виріс в одному тбіліському дворі з таким колоритним персонажем московсько-грузинського політичного життя як Бадрі Патаркацишвілі. Його в пресі називають "правою рукою Бориса Березовського".

Аналогічний натяк робиться в одній з публікацій власкора "Известий" Яніни Соколовської – "Четвертый круг" Ющенко – финансовый. Его самый яркий представитель – депутат Давид Жвания, уроженец Грузии, друг Бадри Патаркацишвили, которого объявила в розыск российская Генпрокуратура. Жвания помогал скрываться в Киеве кандидату в российские президенты Ивану Рыбкину. Присутствие Жвании рядом с Ющенко намекает на участие в украинской избирательной кампании на только Патаркацишвили, но и его друга и партнера – Бориса Березовского".

Отже, не тільки мені привиднілася поруч із Ющенком та Жванією фігура БАБа та його найближчого друга. Списати на паранойю цю зв'язку не вдасться хоча б тому, що в лютому 2004 року Жванія не до кінця зрозумілим чином "засвітився" в напівбожевільній історії з приїздом у Київ колись відомого російського політика Івана Рибкіна. Який теж, і це вже точно не вигадка, має репутацію "людини Березовського".

Тоді ж близький до російських спецслужб журналіст і депутат Держдуми Олександр Хінштейн оприлюднив розшифровку розмов нібито Березовського, Жванії, його помічника Ігоря Керезя та брата Романа Безсмертного Сергія.

1 березня 2004 року СБУ порушила кримінальну справу за фактом "незаконного позбавлення свободи або викрадення людини". Як тоді повідомляла пресу прес-секретар голови СБУ Смєшка Марина Остапенко, у матеріалах справи "дійсно проходить народний депутат України Давид Жванія (фракція "Наша Україна"), до якого СБУ має ряд питань".

Однак він відмовився давати будь-які пояснення. "Його чотири рази викликали для дачі пояснень, однак він на бесіду так і не з'явився".

Просто цікаво. Коли опозиціонер Жванія ігнорував настійливі запрошення СБУ на допити, він теж організовував "таємні вечері" зі слугою "антинародного режиму" Смєшком?...

Нещодавно Борис Абрамович оголосив, що має намір приїхати в Україну. Здавалося б, що тут такого. Але пан Жванія чомусь надзвичайно енергійно запротестував і пообіцяв... видати Березовського Росії: "Если приедет Березовский, а Ющенко и Тимошенко не выдадут его России, то это сделаю я. Так я понимаю демократию". Ця така нетипова для демократа Жванії агресивність викликає подив. Бо ж, як відомо, ворог твого ворога твій друг...

Але, швидше за все, зустріч давніх знайомих у Києві не відбудеться. Вже три тижні українське консульство в Лондоні не видає Платону Єлєніну, тобто Борису Абрамовичу "в екзилі", в'їздну візу. А якщо Березовському таки пощастить, то ми його обов'язково запитаємо – чи приїздив до Києва на початку вересня його друг Бадрі та що робила на інаугурації президента Ющенка його дружина Єлєна.

Можу припустити, що справжня причина невизнання факту присутності в Києві Бадрі Патаркацишвілі ("грузина, товариша Жванії") – це сам Березовський. Адже оточення Ющенка постійно наголошувало, що роль БАБа в українських виборах – це лише його самопіар.


МИ МАЄМО ПРАВО ЗНАТИ ПРАВДУ

Не маю підстав не вірити вже кільком експертизам, які визначили – Ющенко був отруєний одним із діоксинів. Немає чим гордитись, але це перший випадок подібного отруєння в історії медицини. І наразі фахівці з "Рудольфінергаузу" вже реєструють своє відкриття...

Отже, діоксин в організмі українського президента є. Токсикологи стверджують, що отрута могла потрапити в організм тільки з їжею. Але немає пояснень – коли це могло статись. Хто був замовником цього злочину? Що було метою – вбити чи спотворити обличчя, вивести кандидата від опозиції з ладу наприкінці виборчої кампанії?

Версія про те, що це сталося пізно ввечері 5 вересня має бути піддана корекції. Щонайменше, президент і його оточення мають визнати, що хвороба почала розвиватися ще 4 вересня і, м'яко кажучи, неадекватне лікування (сауна, масаж, кумис, пігулки від грипу) не сприяли визначенню причини недуги.

Ясно тільки, що кандидат у президенти не був жертвою нічних "посиделок" з генералом Смєшком і есдеком Сацюком. Це вже не секрет. І треба набратись мужності визнати це вголос.

Інакше б Ющенко не подарував голові СБУ свій пейзаж. Зауважте – це сталося вже після того, як з трибуни парламенту він на весь світ заявив, що убивця – це влада. А СБУ часів Кучми – це не держкомітет із бджолярства, а караючий меч режиму. Без жартів.
    Комментировать
    Сортировать:
    в виде дерева
    по дате
    по имени пользователя
    по рейтингу
       
     
     
     вверх