EN|RU|UK
 Политика Украины
  13650  165

 "Замалчивание проблем в армии на руку врагу", - военнослужащая Валерия Бурлакова о быте 93 ОМБр на полигоне на Днепропетровщине

В украинской армии до сих пор существует ряд нерешенных проблем. Они касаются не только обеспечения быта военнослужащих, но и качества предоставляемых медицинских услуг, обеспечения военной формой, выплат заработной платы и т.п.

Об этом сообщила на своей странице в соцсети Фейсбук военнослужащая 93 отдельной механизированной бригады Валерия Бурлакова, информирует Цензор.НЕТ.

Сообщение Бурлаковой Цензор.НЕТ публикует на языке оригинала.

"Під час не мною розпочатої розмови тет-а-тет один чоловік з керівництва 93 ОМБр спробував переконати мене, що те, що я пишу і про що говорю (конкретно мова йшла про брехню щодо "самовільної" розвідки та неотримання компенсацій родиною загиблого Анатолія "Морячка" Гаркавенка та родиною пораненого Андрія "Кота" Котовенка) - на руку ворогам. Як і будь-яка інша критика на адресу ЗСУ...

Та ні. На руку ворогам - деморалізовані українські бійці, які не можуть бути впевнені, що їхні рідні отримають хоч копійку якщо вони загинуть на полі бою. На руку ворогам свинське ставлення до людей у "новій" українській армії (ЗДЕБІЛЬШОГО у тилу, бо на передовій за таке і кулю в лоб можна отримати, плюс різні полковники на нулі бувають вкрай рідко, а бойові командири це зовсім інші люди) - ставлення, яке змушує вчорашніх добровольців мріяти про розірвання контракту чи то просто тікати в АТО до нелегалів. На руку ворогам - замовчування десятків проблем, які дійсно можна і потрібно вирішувати, щоб змінити армію на краще. Бо зараз вона не те, що не ідеальна. Вона відверто хуй@ва...

Тому, вибачте, поділюся ще кількома замальовками з життя 93-ї на полігоні у Черкаському Дніпропетровської області. Про побут я вже писала…

1. Є в мене друг Ангел. Декілька днів тому він потрапив у шпиталь у Черкаському - загострилася виразка шлунку. І ось там, у шпиталі, йому лагідно кажуть: ну що, друже, тобі, здається, вже трішечки краще? Не хочеш піти пофарбувати паркан?

Ангел дивується - мовляв, мені здавалося, що і паркани, і траву в нас у Черкаському фарбують вісімнадцятирічні солдати строкової служби (хоча й вони не мали б цим займатися), а не АТОшники? Хіба ні?

-- Ну, це ніби і так… Але яка між вами різниця? - дивуються у лікарні.

Ангел, на хвилиночку, кіборг. Був свого часу старшим групи ДУК у ДАП. Був там поранений. У Пісках стояв на Небі - хто знає що таке Небо, той зрозуміє. 2015 році оформився у 93-тю на контракт, так і потрапив разом із нами на шахту "Бутовка". Має інвалідність і, взагалі-то, не мав би воювати - але приховує свої травми та зчепивши зуби воює. Таких багато... Ангел розумів навіщо йому передок. Але навіщо йому місяцями жити в лайні на полігоні та "вчитися" воювати, остаточно добиваючи своє здоров'я - думаю, не розуміє (і навіть подавав на пару зі мною рапорт на переведення назад на передову - наші рапорти на перевід нібито підписали, але потім як вони це завжди роблять із рапортами контрактників - просто про…бали). Коли до всього додається фарбування парканів… То, можливо, навіть його можна пережити - бо немає меж людському терпінню, якщо маєш мету перетерпіти дебілізм полігону й повернутися на війну. Але, може, хоча б не тоді, коли тобі і так погано?..

Або ж, запрошуючи на контракт, показуйте й відповідну рекламу на ТБ - контрактники у зношених лікарняних піжамах під палючим сонцем радісно фарбують паркан у Дніпропетровській області. Камера наближається, у одного з них на плечі бачимо причеплений булавкою шеврон "Кіборг". Грає патріотична музика, раптом чувак із шевроном хапається за живіт та падає.

"Кіборги витримали. Не витримав бетон", - колись казали ви про ДАП. Тут все може вийти навпаки...

2. Та ж медицина. У наметі другого взводу першого батальйону (намет, де впритул одне до одного живе 20+ чоловік, посуд загальний, все що є загальне бо н...я немає) - хлопець з гепатитом С, якого ніяк не можуть комісувати чи забрати у шпиталь. У наметі третього взводу першого бату - хлопець з кон'юктивітом, який взагалі передається дуже легко. Чи не можна ізолювати хоча б тих, від кого можна заразитися?..

3. Не про лікування, а про його наслідки. Не прийшла мені наприкінці квітня зарплата за березень. Заходжу у фінансову частину спитатися чому. Мені кажуть - ой, та тебе ж давно вивели за штат.

Та ви що? Набираю командира. Той каже - ні, ні, ти що, не вивели (а я-то думаю - якого біса я позаштатно ночую у калюжах в лісі та питаю дозволу вийти з наметового містечка щоб сходити на Нову Пошту, яка знаходиться за 200 метрів від розташування).
Прошу показати мені наказ. Ай! Дійсно! Вивели!

Наприкінці зими я потрапила ненадовго у шпиталь. Був сильний бронхіт + певні проблеми по гінекології + загинув Морячок, з огляду на що мені довелося поспілкуватися з безліччю психіатрів та психологів. Гострий стрес, бла-бла-бла. Коли бронхіт швиденько підлікували - саме психіатр наполіг, щоб після шпиталю мені дали відпустку - і дати її погодилась цілісінька військово-лікарняна комісія. У документах про відпустку прямо зазначено, що отримана травма є НАСЛІДКОМ БОЙОВИХ ДІЙ. Ну, і це відпустка, не комісували ж мене.

Так от. В час, коли я перебуваю у відпустці - через травму, отриману внаслідок бойових дій - мене наказом, про який не знає навіть мій командир, виводять за штат "у зв'язку з тривалим лікуванням".

Мені начхати, як розрулиться ця ситуація особисто в мене. Я б навіть і хотіла дійсно опинитися поза штатом, з огляду на останні події (але боюсь, що дія супернаказу розповсюджується тільки на бабло - в нас фінансова частина завжди живе окремим життям, Vladimir Sizov давно воює без зарплати і підтвердить).

Але загалом це ж просто дикість. Вам мало того, що ви не виплачуєте компенсації родинам тих, хто загинув чи залишився інвалідом - ви хочете ще й не платити зарплатню тим, хто внаслідок бойових дій на певний період потрапив у шпиталь чи на реабілітацію? Якщо лежиш поранений чи якщо тобі офіційно й аргументовано дозволили трохи побути вдома - на біса тобі і твоїй родині хоч якісь гроші? Мова не про пару тисяч бойових - виключно про зарплату (всоте нагадаю, що в добробаті і взагалі без неї мені було класно - але тоді ВСЕ було інакше).

4. На передовій всім завжди було пофіг, в який саме камуфляж ми вдягнені та чи є він у нас взагалі (Чечен, наприклад, приїхав на Бутовку в джинсах). На полігоні всі почали дуже перейматися чи є в нас на головах бейсболки, влаштовувати шикування на яких всі мають бути саме у піксельній формі тощо. Це нічого, що ані кепки, ані літню піксельку нікому ще не видавали. Але ок. Можна вийти у зимній (в кого вона пережила зиму, війну та мишей), можна поїхати купити собі кепку, все можна. Хоч і не зрозуміло, навіщо з криками й матом вимагати від людей бути в тому, чого ви їм не дали. ПОПРОСІТЬ.

Але от днями Месника не пустили в штаб бригади вирішувати свої паперові питання, бо він був не у піксельці, а в іншому камуфляжі. Не на параді. Не на шикуванні. У свій вільний час людина йшла постояти чотири годинки у черзі та взяти в бюрократів потрібний папірець. Ну…

Коли я востаннє бачила комбрига (це було позавчора, здається) він був на шикуванні біля штабу у штанах мультикам, у флісці оліва і у чорних бєрцах. Новий комбат першого батальйону 99% часу ходить у мультикамі - з голови до ніг. Замполіт першого бату любить суміщати два-три види камуфла, серед яких піксельки немає. Мій ротний любить "горку". Я все розумію. Я теж не хочу носити піксель. ТИМ БІЛЬШЕ ЗИМОВИЙ. І при цьому я готова була під час якихось урочистих чи не дуже шикувань зчепити зуби й простояти три години У ЗИМОВІЙ ПІКСЕЛЬЦІ та спробувати не здохнути від спеки. Але, любі командири, невже вас у вашій "щоденній", сумісній з життям та зручній вам формі, теж не пускають у штаб? У штаб, де не відбувається нічого надзвичайного, де просто істеричні тьолки оруть на бійців та кволо перебирають папірці у вільний від фарбування нігтів час?..

В мене все це досі не вкладається в голові.

"Не хочу такого футбола".

Тобто, насправді, просто хочу будь-якою ціною повернутися на передову - бо я йшла на війну, а не в дебільну радянську армію. І ні, вона не привчає до дисципліни. Вона привчає толерувати ідіотизм.

Трохи згодом розповім, як в нас проходили навчання батальйону...", - подчеркивает Бурлакова.
VEhrNGRrdzVRM2t3VERkUmRHUkRPVEJNTTFGMmRFZENNRXgyVW1jNVF6SXdURVJTYVdSRE5EQk1Wamd3VEVSU1owNURPREJNYWxKcU0zcFJkamxES3pCTWRsRjFUa042TUV3M1VYWlJQVDA9
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
Страница 2 из 2
<<<1 2
Страница 2 из 2
<<<1 2
   
 
 
 вверх