EN|RU|UK
 Общество
  6705  70

 Украинские бюро международных союзов музейщиков, а также отдельные ученые просят Кириленко уйти с поста главы Минкульта: "Вы нас не слышите". ПИСЬМА

Продолжается спор между профессиональной общественностью и Минкультом

Как сообщает Цензор.НЕТ, открытые письма с просьбой отставки опубликованы в Фейсбуке на страницах ICOM Ukraine, а также археолога, члена Украинского комитета ICOMOS и комитета Blue Shield Ukraine Тимура Бобровского. Украинский комитет Международного совета музеев (ICOM) и Бюро Украинского национального комитета Международного совета по вопросам памятников и достопримечательностей (ИСОМОS) - это ассоциированные с ЮНЕСКО международные организации, объединяющии экспертов музейного дела и охраны культурного наследия.

Археолог Бобровский, как и его коллеги из ICOM и ICOMOS, анализирует деятельность министра за последние 100 дней. В частности, автор письма отмечает, что за время работы новое руководство Минкульта вошло в конфликт со всеми общественными инициативами, которые занимаются анализом и стратегированием украинской культуры. Кроме того, Минкульт прекратил сотрудничество с Музейным советом и Научно-методическим советом по вопросам культурного наследия.

Читайте: Минкульт намерен ввести лицензирование импорта книг, чтобы защитить украинский книжный рынок

Еще одной претензией к министру, которая уже неоднократно озвучивалась в профессиональной среде, является непрозрачность кадровой политики. "Каждый день общество получает информацию о новых назначениях руководителей ключевых культурных учреждений, которые осущесвляются исключительно директивно, без предварительного обсуждения и открытого конкурса, - говорится в письме. - Некоторые из этих назначений, мягко говоря, сомнительные, они могут иметь преступные последствия, о которых постоянно предупреждает общественность. Но Вы этого почему-то не слышите".

По указу министра культуры на пост директора "Софии Киевской" вернули старого руководителя, Нелю Куковальскую, в отношении которой возбуждено три уголовных дела. После этого назначения с открытым письмом выступили украинские бюро международных музейных организаций ICOM и ICOMOS, в котором раскритиковали кадровую политику министра культуры. В ответ на это письмо Минкульт заявил, что обращение музейщиков было сделано без согласования с членами этих организаций и в "атмосфере кулуарности".


Приводим полный текст писем (укр.):

Спільне звернення Президії ІСОМ України та Бюро ІCOMOS України до керівництва держави стосовно дій Міністерства культури України

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
ПРЕЗИДІЇ УКРАЇНСЬКОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ РАДИ МУЗЕЇВ (ICOM) та БЮРО УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ МІЖНАРОДНОЇ РАДИ З ПИТАНЬ ПАМ'ЯТОК І ВИЗНАЧНИХ МІСЦЬ (ICOMOS)

ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ, ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ

Президенту України
п. ПОРОШЕНКУ П.О.

Голові Верховної Ради України
п. ГРОЙСМАНУ В.Б.

Прем'єр-міністру України
п. ЯЦЕНЮКУ А.П.

Київ, 23.03.2015, вих. № 12

Шановний пане Президенте,
Шановний пане Голово Верховної Ради,
Шановний пане Прем'єр-Міністре,

Президія Українського комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM) та Бюро Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам'яток і визначнихмісць (ІСОМОS) - асоційованих з ЮНЕСКО міжнародних організацій, що об'єднують експертів з музейної справи та охорони культурної спадщини - вважають своїм обов'язком звернутися до Вас з проханням терміново зупинити руйнівні процеси, спровоковані діями нинішнього керівництва Міністерства культури України, ігноруванням системних проблем сфери культури та нагальної потреби докорінних реформ і впровадження нових стандартів управління.

У царині культури, та, зокрема, в музейній і пам'яткоохоронній галузях, після призначення на пост Віце-прем'єр-міністра - Міністра культури пана В.А. Кириленка і нового керівного складу Міністерства культури України склалася критична, з огляду на системні наслідки, ситуація.
Замість докорінних реформ, адаптації до стандартів ЄС та впровадження кращих світових стандартів державної політики в царині культури спостерігаємо відкочування на десятиліття назад та відродження деструктивних командно-адміністративних підходів, що ставить підзагрозу подальше існування та розвиток цілих галузей.

Про загрозливі тенденції свідчать:
• Згортання конструктивних ініціатив, започаткованих у 2014 р.:
- з боку МКУ припинено розробку стратегії розвитку культури на 2015-2025 рр. за методиками, рекомендованими консультантами з ЄС, в межах співпраці з громадською платформою "Культура 2025";
- зупинено грантову програму МКУ "Порозуміння", що стала дуже важливою для налагодження культурних стосунків між регіонами України;
- загальмовано процеси приєднання України до програми Євросоюзу "Креативна Європа" (участь в якій мала б каталізувати в Україні розвиток творчіх індустрій, важливих для економіки сучасного постіндустріального світу) та до ICCROM - Міжнародного центру з питань реставрації та консервації культурної спадщини;
- МКУ фактично само усунулося від опіки павільйоном України на Венеціанському бієнале і делегувало цю функцію ПінчукАртЦентру - важливій, але недержавній інституції;
• Відсутність реформ в царині культури у переліку ключових реформ, оприлюднених Національною радою реформ в лютому 2015 р. Це свідчить не лише про неефективність роботи профільного міністерства, а й про те, що причини цивілізаційного конфлікту всередині українського суспільства досі належним чином не проаналізовані, висновки не зроблені і ми ризикуємо отримати схожий розвиток подій в інших регіонах країни;
• Непрозорість прийняття рішень та ключових кадрових призначень. Зокрема, системно ігноруються вимоги та звернення фахової громадськості до Міністра культури України щодо впровадження прозорої конкурсної процедури призначення директорів національних музеїв та заповідників, у тому числі тих, що опікуються об'єктами ЮНЕСКО. Так, без будь-якої прозорої процедури за останні місяці було замінено керівництво Національного музею народної архітектури та побуту "Пирогово", Національного музею історії України та Національного заповідника "Софія Київська". В останньому випадку до заповідника повернено попереднього керівника, звільненого у 2012 р., проти якого за результатами діяльності на посаді порушено три кримінальні справи (ведеться досудове слідство), у зв'язку з чим заповідник звернувся до Комітетів ВР з питань протидії корупції, з питань культури і духовності та Генеральної прокуратури України (лист від 17.03.2015 опубліковано в ЗМІ);
• Замовчування на рівні керівництва МКУ проблем, пов'язаних з культурною спадщиною у прикордонних із зоною АТО районах та на територіях, що нещодавно були визнані тимчасово окупованими. Розуміючи всю складність ситуації, ми переконані, що це питання, так само як і убезпечення національного культурного надбання загрожених територій, мало стати одним з пріоритетів у діяльності МКУ.;
• Публічні заяви першої особи МКУ стосовно "переведення музеїв країни на самоокупність" та ін. демонструють безвідповідальність та нерозуміння елементарних засад функціонування музеїв і охорони культурної спадщини.

Вимушені констатувати, що дії нинішнього керівного складу Міністерства культури поглиблюють системну кризу в царині культури, зокрема, управління культурною спадщиною, віддалюють у часі входження України в європейський культурний простір, негативно впливають на імідж України в світі та ставлять під сумнів спроможність владної команди виконати ті завдання по відродженню держави, що задекларувала Революція Гідності.

За останні місяці фахова спільнота втратила надію на конструктивний діалог, якісні зміни та виважені, професійні дії очільників Міністерства культури. Розглядаючи це відкрите звернення як вимушений крок, закликаємо Вас вжити всіх можливих заходів для нормалізації ситуації в царині культури, аж до зміни керівного складу Міністерства культури.

З повагою,

Президія Українського комітету ІСОМ

Бюро Українського національного комітету ICOMOS


ВІДКРИТИЙ ЛИСТ


Віце-прем'єр-Міністру - Міністру культури України
Кириленку В. А.
громадянина України Бобровського Т. А.
Шановний В'ячеславе Анатолійовичу!

Звертаюся до Вас, як до людини, яка була причетна до появи в Україні перших паростків громадянського суспільства. Ваша ініціатива та безпосередня участь у "революції на граніті" 1990 р. неабияк сприяли становленню самосвідомості українських громадян та активізації суспільних процесів в країні на зламі століть, за що я особисто щиро Вам вдячний.

Втім, складається враження, що 15 років, проведених Вами у владі після згаданих подій, змінили Ваше ставлення до принципів відносин між владою та суспільством. Про це свідчить Ваша діяльніть на посаді Міністра культури України - особиста та колективна (в особі Ваших заступників).

Після подій Майдану 2013-2014 рр. здавалося, що новий формат стосунків між Мінкультури та громадянами, фахова або громадська діяльність яких пов'язана зі сферою культури, є явищем невідворотнім. Але з появою Вашої команди усі сподівання на дієві зміни зникли. Спробую на прикладах пояснити, що саме я маю на увазі.

Нинішня команда Мінкультури під Вашим керівництвом спромоглася увійти у латентну конфронтацію практично з усіма громадськими ініціативами, які від весни минулого року (а деякі - ще з днів Євромайдану) взяли на себе тягар аналітики і стратегування для розвитку вітчизняної культури, намагалися на практиці вирішували деякі нагальні питання збереження культурної спадщини тощо. Про це детальніше йдеться у відомому Вам спільному зверненні до керівництва держави президій українських комітетів ICOM та ICOMOS.

Від себе додам, що кроків з налагодження співпраці з цими міжнародними громадськими організаціями з Вашого боку зроблено не було, а питання приєднання України до ICCROM або співпраці з актуальним зараз, як ніколи, "Блакитним щитом" (Blue Shield), вочевидь, взагалі не розглядаються, хоча громадські (фахові) напрацювання по цих питаннях до Мінкультури надсилалися неодноразово. Натомість Ви та Ваші заступники звітуєте про роботу, широко використовуючи напрацювання саме тих громадських ініціатив, співпраці з якими всіляко уникаєте.

Далі, протягом 100 днів Вашої каденції в якості Міністра культури практично припинено роботу фахових дорадчих органів, зокрема, Науково-методичної ради з питань культурної спадщини та Музейної ради, а Державний реєстр нерухомих пам'яток не поповнився жодним об'єктом, хоча відповідні пропозиції та документація надходять до Мінкультури невпинно. Також Мінкультури абсолютно пасивне у питаннях захисту українського культурного надбання, яке нині перебуває на тимчасово окупованих територіях, в зоні бойових дій АТО або у прилеглих районах, де існує реальна небезпека його цілісності. Ці проблеми навіть не обговорюються, не кажучи вже про їх дієве вирішення.

Нарешті, Ви та Ваша команда послідовно ігноруєте вимогу фахівців щодо прозорості у кадровій політиці Мінкультури. День у день суспільство отримує інформацію про нові призначення керівників ключових культурних закладів, які здійснюються виключно директивно, без попереднього обговорення та відкритого конкурсу. Деякі з цих призначень, мало сказати, сумнівні, вони можуть мати злочинні наслідки, про які постійно попереджає громадськість. Але Ви того чомусь не чуєте.

Мінкультури наполягає на тому, що немає юридичних підстав для проведення конкурсів? Але хто заважає розробити необхідні нормативні акти, а до того тимчасово не здійснювати нові призначення? До речі, заявлена Вами розробка змін до пам'яткоохоронного законодавства відбувається так само - "за закритими дверима", - і, як мені здається, саме тому, що результат може викликати хвилю критики з боку фахівців.

Власне, я навів малу частину прикладів, які до того ж стосуються лише питань пам'яткоохоронної та музейної сфери. По інших проблемах української культури, гадаю, питань до Мінкультури існує не менше, - достатньо проаналізувати реакцію суспільства на проголошені Вами "чотири напрямки реформування сфери культури". Те, що заявлено Вами як напрямки реформ, ймовірно, є дуже важливим, але не охоплює навіть третину існуючих проблем царини. Слід зауважити, що проведення культурно-мистецьких заходів "для АТО та безпосередньо в зоні АТО" взагалі не можна визначати як напрямок реформ, оскільки реформи здійснюються заради майбутнього, а події на Південному Сході України - наша теперішня біда, якій треба якнайшвидше зарадити.

Звертаю також Вашу увагу на недоречність оголошення напрямків реформ до затвердження загальної стратегії реформування культури, яка нині, згідно з Вашими публічними виступами, розробляється Мінкультури і буде презентована 6 квітня. Процес розробки цієї стратегії, судячи з відсутності публічної інформації та широких громадських обговорень, також відбувається у закритому режимі.

Наведені тут приклади переконують мене, що особисто Ви та Ваша команда управлінців не маєте ґрунтовного та цілісного уявлення про те, чим справді сьогодні живе, дихає, на що сподівається в майбутньому українська культура. Більше того, складається враження, що Ви, попри Ваш досвід громадської роботи, не відчуваєте, чого прагне українське суспільство і що саме люди виборювали на Майдані.

Для Вас, як видно з Ваших слів і дій впродовж останніх місяців, цілком прийнятними лишаються адміністративно-командні методи управління культурою, збереження дистанційних та односторонніх відносин між владою і суспільством, зрештою, імітація діяльності, а не реальні справи, використання будь-якої коньюнктури та прикриття патріотичними гаслами заради піару тощо. Все це є, на мій погляд, неприпустимим з огляду на спадок, залишений Майданом, а саме - досвід розбудови та реального функціонування громадянського суспільства, в якому державна влада є лише інструментом реалізації громадських очікувань та ініціатив.

Останньою краплиною, що змусила мене звернутися до Вас, стала ганебна заява прес-служби Мінкультури стосовно спільного звернення президій Українських комітетів ICOM та ICOMOS, в якій цілком справедлива стурбованість фахівців станом справ у галузі була названа "безпідставними звинуваченнями" та "показовим обуренням", а по суті піднятих питань не надано жодної відповіді.

До речі, характерна деталь: у зверненні йдеться не про чиєсь звільнення, а про непрозорість нових призначень, тоді як у заяві Вашої прес-служби все перекручено і до того ж викладено в образливій формі. Подібна агресивна реакція на критику є, на мій погляд, яскраво вираженою захисною реакцією установи, що займається переважно імітацією діяльності, а не конкретними справами.

З огляду на вищевикладене, шановний В'ячеславе Анатолійовичу, звертаюся до Вас з проханням самостійно подати у відставку з посади Міністра культури України, аби звільнити місце для людини, яка дійсно розумілася б на сучасних проблемах та перспективах розвитку української культури. Зробіть цей мужній крок, аби не зрадити ті ідеали, які Ви свого часу відстоювали у борні з системою, заручником якої нині стали самі. Зробіть цей крок, не примушуючи мене та інших українських громадян, які поділяють висловлені тут думки, вдаватися до акцій громадського протесту.

Україні зараз дуже важко, але ми маємо невпинно рухатися в бік громадянського суспільства. Іншого вибору у нас немає. Прошу Вас, не заважайте цьому руху.

З повагою і сподіванням бути почутим,
археолог, пам'яткознавець,
кандидат історичних наук,
дійсний член Українського комітету ICOMOS
та комітету Blue Shield Ukraine,
заслужений працівник культури України

Т.А. Бобровський

Смотрите: "Будем сносить официально и культурно", - Минкульт одобрил ленинопад. ВИДЕО

VEhrdlVXMTBRelF3V1VSUmRVNUROekJNV0ZGMlpFTTJNRXcwZGt3NVEyTXdUR3BSZG1SRE5EQlpTRkpuZEVNeE1GbEVVbWRrUjBNd1RFeFJkbWxFVVhWMFIwUXdUSFpTYWs1SFF6QlpVRkpuVGtkTVNVNURORWxPUjBNd1dWQlNaMDVETkRCTVpsRjJUa04z
Комментировать
Сортировать:
в виде дерева
по дате
по имени пользователя
по рейтингу
   
 
 
 вверх