Сегодня, 1 декабря, Президент Украины Виктор Ющенко примет участие в специальном проекте программы Свобода слова на телеканале ICTV.

Спецпроект Разговор о будущем, который будет транслироваться в прямом эфире в понедельник, 1 декабря, в 21:10, посвящен 17-й годовщине Всеукраинского референдума о провозглашении независимости Украины.

и по этому случаю "расфасовали" по стаканам диоксинчик! ну очень вставляет!!!

Отмечает.....ОГрин, как то ты название зажевал...

Праздник Траурная дата

Отмечает.....ОГрин, как то ты название зажевал...
Праздник Траурная дата
__________________________________________________  
Гнат, в смысле ты был среди тех 8%, что тогда были против??

Я кстати и хотел спросить: кто хочет в зад в СССР?

back in The USSR

Вопрос, Грин, ты согласен с Актом о независимости Украины, принятый Верховной Радой Украины 24 августа в 1991

А К Т ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв"язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

- продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні,

- виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

- здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто
н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ.

Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

24 серпня 1991 рок

А вот и Декларация, на которую ссылается Акт -

Д Е К Л А Р А Ц І Я

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1990, № 31, ст.429 )

Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини,

шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України,

визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,

П Р О Г О Л О Ш У Є державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

I. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід"ємного права на самовизначення.

Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності українського народу.

Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом.

II. НАРОДОВЛАДДЯ

Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України.

Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці. Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР.

Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР. Жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу України.

III. ДЕРЖАВНА ВЛАДА

Українська РСР є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя.

Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території.

Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову.

Найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів здійснюється Генеральним прокурором Української РСР, який призначається Верховною Радою Української РСР, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний.

IV. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Українська РСР має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР.

Підстави набуття і втрати громадянства Української РСР визначаються Законом Української РСР про громадянство ( 1636-12 ).

Всім громадянам Української РСР гарантуються права і свободи, які передбачені Конституцією Української РСР ( 888-09 ) і нормами міжнародного права, визнаними Українською РСР.

Українська РСР забезпечує рівність перед законом усіх громадян Республіки незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Українська РСР регулює імміграційні процеси. Українська РСР виявляє турботу і вживає заходів щодо охорони і захисту інтересів громадян Української РСР, які перебувають за межами Республіки.

V. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВЕРХОВЕНСТВО

Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території. Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.

Українська РСР самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій Республіки та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ

Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах.

Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, яка створена завдяки зусиллям народу Республіки.

Вирішення питань загальносоюзної власності (спільної власності всіх республік) здійснюється на договірній основі між республіками - суб"єктами цієї власності.

Підприємства, установи, організації та об"єкти інших держав і їхніх громадян, міжнародних організацій можуть розміщуватись на території Української РСР та використовувати природні ресурси України згідно з законами Української РСР.

Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю.

Вищою кредитною установою Української РСР є національний Банк України, підзвітний Верховній Раді Української РСР.

Підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території Української РСР, вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, а також сплачують податки до місцевих бюджетів.

Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності.

VII. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

Українська РСР самостійно встановлює порядок організації охорони природи на території Республіки та порядок використання природних ресурсів.

Українська РСР має свою національну комісію радіаційного захисту населення.

Українська РСР має право заборонити будівництво та припинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій та інших об"єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.

Українська РСР дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління.

Українська РСР має право на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями союзних органів.

VIII. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК

Українська РСР є самостійною у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку.

Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя.

Українська РСР виявляє піклування про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами Республіки.

Національні, культурні та історичні цінності на території Української РСР є виключно власністю народу Республіки.

Українська РСР має право на повернення у власність народу України національних, культурних та історичних цінностей, що знаходяться за межами Української РСР.

IX. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА

Українська РСР має право на власні Збройні Сили. Українська РСР має власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді Української РСР.

Українська РСР визначає порядок проходження військової служби громадянами Республіки.

Громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як правило, на території Республіки і не можуть використовуватись у військових цілях за її межами без згоди Верховної Ради Української РСР.

Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

Українська РСР як суб"єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів Республіки у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах.

Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах.

Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.

* * *

Відносини Української РСР з іншими радянськими республіками будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи.

Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод. Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання союзного договору.
м. Київ, 16 липня 1990 року

№ 55-XI

И что?

Там пропагандисты какую-то мульку придумали и постоянно ею манипулируют - типа указанно в Декларации о равноправии - девай второй гос.язык и т.п.

Ага...Придумали пропагандисты.....Про гос язык....

Тока не корова а курча...и не сдохла а снеслось.....

Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

ДЕКЛАРАЦИЯ - (фр. declaration - заявление) - в конституционном праве название политико-юридических актов, имеющее целью придать им торжественный характер, подчеркнуть их особо важное значение для судеб соответствующего государства.

Специфической чертой декларации как нормативно-правового акта является общий, неконкретный характер содержащихся в них положений, требующий дополнительного законодательного регулирования

постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках

Очень неконкретно, да

....а када у нас чо конкретно было?!?....
...все! исключительно все!!...пишется по воде вилами.....

Декларация нуждается в дополнительном законодательном подтверждении...

Если через какое-то время интересы государства требуют изменений в законах, то вносят поправки даже в Конституцию, естественно законным путём.

Если ВР, не нарушая Конституции, примет решение об изменении нейтрального статуса (не важно : нато, шос, сеато...) то ссылки на Декларацию - это манипуляция.

Преамбула Конституции Украины

Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей,

виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,

дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя,

піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України,

прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу,

усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,

керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,

приймає цю Конституцію - Основний Закон України.

Заметьте коллега - керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,

А не было ли случаев в истории, когда меняли Конституцию, или вносили поправки?

Поправки - не касаются основ любого государсвта. Скажите в Штатах, что не согласны с каким либо пунктом Декларации о независимости, и Вас - посадят в тюрьму...

А интересы государства не могут измениться за десятилетия?

Это к примеру: когда-то был нейтральный статус более выгодным,
а потом вступление в какую-либо организацию больше соответствует моменту?

Не важно о чем речь...

Неужели Декларация - это догма?

все перекрутили і перебрехали

К истории российско-украинского «развода». 1990-1991 гг.
Данная тема является составной частью большой проблемы разрушения семьи советских народов и ее дома – Советского Союза. «Развод» произошел на почве дележа общенародной собственности, на которую претендовала союзная и республиканская партийно-хозяйственная номенклатура, связанная с теневым капиталом. Началом конца «семьи единой» стало решение союзного руководства перейти к широкомасштабной реформе экономической системы через развитие кооперативного движения.
«Закон о кооперации», принятый Верховным Советом СССР по инициативе союзного правительства во главе с Н. И. Рыжковым, был направлен на легализацию теневого капитала с целью использовать его в деле ускорения социально-экономического развития страны в условиях резкого сокращения валютных поступлений от продажи углеводородов. Кооперативы, создаваемые не наряду, а внутри госпредприятий являлись по существу лжекооперативами. Они привели к разрушению и производства, и производственных коллективов, первичного звена не только экономической, но и политической системы. Они же стали главным каналом перевода безналичных денег в наличные, что заставило правительство страны на порядок увеличить денежную эмиссию. До этого миллиарды безналичных рублей на счетах госпредприятий существовали только для взаиморасчетов, на них ничего нельзя было купить, они не давили на товарную массу. После этого огромная денежная масса раздавила товарную. Менее чем за год опустели полки в магазинах и на складах. Социально - экономическая ситуация в стране резко обострилась. Наконец, кооперативы монополизировали право госпредприятий на внешнеэкономическую деятельность, которое те получили в 1987 г. по Закону о госпредприятии (объединении). Это право использовалось для перекачки товарной и денежной массы за рубеж.
Курс, взятый союзным руководством на перераспределение общенародной собственности, надо было закрепить перераспределением власти. С этой целью была начата политическая, прежде всего конституционная, реформа в СССР, приведшая весной 1990 г. к признанию допустимости частной собственности на средства производства и целесообразности постепенной приватизации госпредприятий через аренду с выкупом. Реформа стала процессом юридической легализации сил, заинтересованных в глубоком социально-экономическом и политической перевороте.
В этих условиях обновленный депутатский корпус РСФСР 12 июня 1990 г. принял Декларацию о государственном суверенитете Российской Федерации, в которой, заявив о своей верности будущему обновленному Союзу, одновременно провозгласили приоритет российских законов над законами Союза существующего. Вслед за российскими депутатами народные депутаты Украины 16 июля 1990 г. приняли Декларацию о государственном суверенитете Украинской ССР, в которой, сказав «да» виртуальному общему дому, фактически отвергли дом реальный.
Эта позиция была подтверждена в Киеве 19 ноября 1990 г. председателями Верховных Советов обеих республик Б. Ельциным и Л. Кравчуком, подписавших Договор между РСФСР И УССР. Договор, по форме и по сути являвшийся договором между суверенными государствами, не связанными узами союзного государства, через несколько дней был ратифицирован верховными органами власти России и Украины.
Декларации о государственном суверенитете двух крупнейших республик Советского Союза и договор между ними от 19 ноября 1990 г. положили начало политическому разрушению союзного государства, существовавшего с 1922 г. При этом народные избранники не спрашивали мнение ни народа, ни других республик, которые, помимо прибалтийских, покидать общий дом не собирались.
В начале декабря руководство РСФСР решило закрепить успех, инициировало тайные консультации совместно с руководством Украины, Белоруссии и Казахстана о заключении четырехстороннего соглашения о создании Содружества 4-х вместо СССР. В Минск были посланы представители указанных республик для подготовки соответствующих документов. Однако Президент СССР воспрепятствовал тогда осуществлению этого плана, направив процесс в русло разработки Союзного договора и проведения всесоюзного референдума по сохранению «обновленного» Союза.
Референдум 17 марта 1991 г., вопреки стремлению российских и украинских сепаратистов, подтвердил желание народов двух республик жить единой семьей в едином государстве. За сохранение и обновление СССР высказалось, как известно, большинство избирателей 9 союзных республик, принявших участие в референдуме, т.е. 76,4% из 80% принявших участие, или 61,1% граждан СССР, имевших право голоса. В Украине приняли участие в референдуме 83,5% избирателей. За сохранение Союза проголосовали 70,2%, что составило 58,6% от числа граждан, имевших право голоса. В РСФСР приняли участие в референдуме 75,4% избирателей, из которых за сохранение Союза высказались 71,3%, что составило 53,8% от числа граждан, имевших право голоса.
Несмотря на то, что процент российских сторонников Союза от общего числа избирателей был относительно невелик, тем не менее, в этих условиях руководство России изменило тактику, сделав упор на критику самого уязвимого звена внутренней политики союзного руководства – экономической политики. Неустанно обвиняя руководство СССР в обнищании народа, в тотальном дефиците, в росте потребительских цен, оно обещало провести экономические преобразования не за счет россиян, а во благо их, при условии, что Россия избавится от диктата союзного «центра».
В июле 1991 г. уже в качестве президента России Б.Н. Ельцин провозгласил «священный принцип» - «государство сильно благополучием своих граждан». Он обещал, освободив Россию от «диктата центра», поднять ее с колен, сделать процветающим государством, провести экономическую реформу, не понижая уровня жизни народа и не повышая цен.
Осуждая руководство Союза в проведении тайной, воровской, номенклатурной приватизации под прикрытием аренды с выкупом, проводимой в интересах партийно-хозяйственной и комсомольско-профсоюзной номенклатуры, руководство России обещало провести массовую, открытую, народную приватизацию. 3 июля 1991 г. Б. Ельцин подписал принятый Верховным Советом РСФСР закон «О приватизации», который запретил на территории России заключать договоры об аренде.
Политические вопросы вновь выдвинулись на первый план в августе 1991 г., когда группа высших государственных, партийных и военных руководителей, создав ГКЧП, попыталась с помощью угрозы силой подавить сепаратизм республик, прежде всего РСФСР, однако, парализованная двусмысленной позицией Президента СССР, потерпела поражение. После этого, последние препятствия для нанесения смертельного удара по КПСС и СССР были сняты.
Украинские законодатели, занявшие после мартовского референдума выжидательную позицию, резко активизировались после провала ГКЧП, оглядываясь при этом на российское руководство, дублируя во многом его действия. Начали с раздела вооруженных сил, объединение которых, кстати, в единую Красную армию в годы гражданской войны и положило начало объединительному движению советских республик, которое завершилось образованием СССР. Президент России возложил на себя командование вооруженными силами на территории Российской Федерации, и парламент Украины перевел все воинские формирования на территории республики под свой контроль. До 1 декабря 1991 года под контролем руководства Верховной Рады оказались все силовые и управленческие структуры на территории Украины, за исключением командования Черноморского флота. В России запретили деятельность компартии, государствообразующей организации, и в Украине поступили аналогичным образом.
Решающим фактором, выведшим Украину в разряд «мятежной» республики, стало принятие Верховной Радой Акта о независимости Украины (24 августа 1991 г.), провозгласившего республику независимым государством, на территории которого действительны только его Конституция, его законы и постановления его правительства. Для подтверждения Акта на 1 декабря того же года был намечен всеукраинский референдум.
В референдуме 1 декабря 1991 года приняли участие 31,9 миллиона граждан Украины. Это составляло 84,2% от общего количества избирателей. Акт провозглашения независимости поддержали 28,8 миллионов граждан, или более 90%. Положительный ответ дало население всех областей, независимо от их национального состава. Даже население Крыма и Севастополя большинством голосов поддержали «нэзалэжнисть» (54 и 57% соответственно). 5 декабря, независимую Украину признала Россия.
Трудно объяснить тот факт, что за неполных 9 месяцев, прошедших после мартовского референдума, население Украины кардинально изменило свои взгляды на Союз? Несомненно, определенную роль сыграли политтехнологии, поскольку после «путча» республиканский госаппарат и его пропагандистская машина работали на отделение Украины от Союза. Но украинские избиратели, на мой взгляд, голосовали скорее сердцем, а не умом, психологически они хотели быть подальше от московской усобицы, поскольку в Москве «паны» дерутся, в украинцев «чубы трещат». Хотя драка эта была чисто внешняя. И Горбачев, и Ельцин делали общее дело, исторически они близнецы-братья: один пилил опоры, другой рушил стены общего дома. Скорее всего, Акт о независимости украинцы воспринимали, как и Декларацию о суверенитете: слова словами, а жизнь идет своим путем. Сужу об этом по реакции своего отца, который уже через несколько месяцев сожалел о своем решении поддержать Акт. В Украине в то время жилось сытнее, чем в России.
Пока в Украине занимались политикой, Россия поглощала союзную собственность, благо препятствовать было некому – союзное правительство было ликвидировано, высшие органы государственной власти СССР (Съезд народных депутатов СССР и Верховный Совет СССР) были фактически распущены решением 5 Съезда народных депутатов СССР, которое являлось, по сути, нормативным решением о разрушении СССР. На территории России находилась большая часть общесоюзной собственности, в том числе главная топливная база страны – Западносибирский нефтегазовый комплекс, созданный усилиями всех советских республик. В ноябре 1991 г. российские министерства взяли на себя функции 88 союзных министерств и ведомств. В числе первых был взят под контроль Госплан СССР, затем объединились Минфины Союза и России, их бюджеты консолидировались. Россия взяла на себя обязательства по долгам СССР и стала убеждать западных лидеров предоставить ей крупномасштабную помощь.
В том же месяце в России было создано «правительство реформ», которое возглавил лично президент. Оно решило безотлагательно, с января 1992 г. приступить к радикальным экономическим реформам, приступить самостоятельно, без оглядки на другие республики, к ним не готовым. Члены правительства, прежде всего его председатель Б.Н. Ельцин, первый заместитель председателя Г.Э. Бурбулис, заместитель председателя Е.Т. Гайдар, министр иностранных дел А.В. Козырев, были единодушны в том, что главным политическим условием вхождения России в рынок является ликвидация СССР. С этой целью они, а также примкнувший к ним С. Шахрай прибыли 7 декабря в Вискули.
8 декабря 1991 г. «Беловежское соглашение» венчало полуторагодовой процесс разрушения союзного государства. 10 декабря оно было ратифицировано парламентами Украины и Белоруссии. 12 декабря под аплодисменты ратифицировал его и Верховный Совет Российской Федерации. «За» проголосовали 188 российских депутатов, против - шестеро, воздержались — семеро. «Беловежское соглашение» поддержали и российские космополиты, и российские патриоты. Вторые в данном и решающем случае оказались надежными союзниками и верными помощниками первых. Первые сознательно стремились ликвидировать СССР как «империю зла», убрать его с мировой арены как сверхдержаву, ввести Россию в фарватер американской политики, вторые не хотели «кормить» другие республики. Но, скорее всего, они не ведали, что творили. Их позицию еще в июне 1990 г. выразил писатель В. Распутин, инициировавший принятие Декларации о российском суверенитете. Он считал, что выход России из Союза поможет россиянам «решить многие проблемы, как настоящие, так и будущие». Однако, кто не хочет «кормить» своих друзей, тем более братьев и сестер, тот кормит своих врагов. Так учит история нашего Отечества со времен монголо-татарского нашествия.
Российский же народ в большинстве своем безмолвствовал, надеясь, что, может быть, массовая, народная приватизация вырвет его из горбачевской нужды, сделает жизнь лучше и веселее. Блажен, кто верует.
Геополитическое положение России, прежде входившей в состав Советского Союза, было резко подорвано. Если в начале XX века Советская Россия стала цементирующей силой государственного союза советских республик, то в конце века она не справилась со своей исторической миссией. Вслед за Советским Союзом, оттолкнувшим от себя в 1989-1990 гг. страны Восточной и Центральной Европы с целью сосредоточиться на своих внутренних делах, Россия «развелась» с братскими республиками в надежде самостоятельно, или с помощью Запада поправить свое положение. Однако «развод» лишь обострил российские как внутренние, так и внешние проблемы.
2 апреля 2008 г.