Балада про "друзів" і "братків" і Фєдьку Поліцая.
Дружив кацап із гітлерівцями-псами,
Коли носив ще драні личаки,
А чув лиш "Ще не вмерла" як співали,
Стріляли в пісню "друзі" мудаки!
Де вони йшли-там пустка і руїна,
Жахливий Геноцид-Голодомор,
Спливала кров"ю ненька Україна,
Як нею правив сталінський "бугор"!
Де ви ішли -втрачала мати сина,
І трупи вже вилазили із ям,
Плювала кров"ю мати Україна,
Кацапам в морду й їхнім холуям!
Ви б жадібно розпродали небогу,
За "водку" рознесли б по всій землі,
Коли б із Гітлером не цапнулися рогом,
-З ним щось не поділили москалі!
Хоч в Польщі дружно з німцем воювали,
Ходили в Бресті разом на парад,
І прибалтійців разом здобували,
І Сталін Гітлеру завжди був "очєнь рад"!
Збороти ж України не судилось,
Ні Гітлеру ні Сталіну землі,
На Захід німець утікав щосили,
На Схід здриснули кляті москалі!
Тепер же Хами , позв"язавши кості,
Торгують із вєтрєнками вроздріб,
І оптом знов катів запрошують у гості
Лужкових жрати наше сало й хліб!
- Радіють кацап"ю Бригадні Хами,
Радіє батя-Фєдька Поліцай,
Згадав як "Хайль" ревів потужними басами,
Як від фашистів добрий брав "порцай"!
Синок тепер господареві служить,
Вже іншому-тому що із Кремля,
А батя в пеклі за Адольфом тужить,
Чортів піснями про арійців звеселя!
Гукає знову кацапчег неситий,
-Айда браткі скарєє к нам в ярмо,
Ми "будєм сільно-сільно" вас любити,
Поки аж не затягнеться воно!
